Ухвала

від 11.03.2013 по справі 2а-11647/12/0170/15

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-11647/12/0170/15

11.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"- Шиленко Олександр Вікторович, довіреність № б/н від 17.10.12

представник відповідача, Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Тоскіна Г.Л. ) від 18.12.12 у справі № 2а-11647/12/0170/15

за позовом Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой" (вул. Морська, 4, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Курортна, 57, місто Саки, Сакський район, Автономна Республіка Крим,96500)

про визнання нечинними та скасування наказу, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 адміністративний позов Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой""задоволено:визнано протиправним та скасовано наказ Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби № 440 від 17.09.2012 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"". Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення- рішення Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби №0001232301 від 15.10.2012, №0001092301 від 15.10.2012, №0001242301 від 15.10.2012, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Комунальне підприємство «Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой" (далі-позивач) звернулося до суду із адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу № 440 від 17.09.2012 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой"; визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012:№0001232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі: за основним платежем - 714498,00 грн. та за штрафними санкціями - 147910,25 грн.; №0001092301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 778419,00 грн. та за штрафними санкціями - 177175,50 грн.; № 0001242301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі: за основним платежем - 163532,00 грн. та за штрафними санкціями - 32718,10 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняти з порушенням норм податкового законодавства, відповідачем невірно застосовані норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" , Податкового Кодексу України, оскільки господарські операції з придбання товарів, робіт (послуг) у: ПП "Комманд", БВП "Строитель Плюс", КП "Альянс" мають реальний характер, рух товарів від продавця до покупця, оприбуткування товару та подальше його використання у господарській діяльності, а також отримання робіт (послуг) та їх використання в оподаткованих операціях підтверджується первинними бухгалтерськими документами, тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню. Спірний наказ був прийнятий з порушенням вимог Податкового кодексу України, за відсутності передбачених податковим законодавствам підстав, оскільки обов'язковий запит про надання інформації від 11.09.2012 був отриманий позивачем 14.09.2012, а наказ прийнятий 17.09.2012, тобто податковим органом не дотриманий 10 - денний строк для надання інформації.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних суддів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме відповідач .

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 17.09.2012 відповідачем прийнятий наказ № 440 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"", 15.10.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення::№0001232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., №0001092301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., №0001242301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн.

Передумовою збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25грн., збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50грн., зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. став акт від 01.10.2012. № 734/22-00/23435108документальної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість, при здійсненні фінансово - господарських операцій з: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс", за період з 01.01.2009 по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено, що сума донарахування зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі: за основним платежем-714498,00 грн. та за штрафними санкціями- 147910,25 грн. визначена податковим органом внаслідок порушення позивачем статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134, пункту 144.1. статті 144 розділу ІІІ Податкового кодексу України, а саме у зв'язку з завищенням валових витрат позивачем на суму 3362279,08 грн., завищенням витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 813920,03 грн., у тому числі податку на прибуток за ставкою 25% за 2009 р. - 1 квартал 2011 року на суму 348453,71 грн. та податку на прибуток за ставкою 23% за 2-4 квартал 2011 року на суму 306477,81 грн. по взаємовідносинам з: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс". Донарахування позивачу зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., у тому числі: за основним платежем 778419,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 177175,50 грн. та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., у тому числі за основним платежем-163532,00 грн. та за штрафними санкціями-32718,10грн. здійснено податковим органом за фактом порушення позивачем підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту185.1 статті185 розділу V Податкового кодексу України, а саме у зв'язку із завищенням податкового кредиту на суму 929467,80 грн. по взаємовідносинам з: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс", що призвело до заниження податку на додану вартість у сумі 778419,00грн., заниження від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного податкового періоду на суму 163532,00 грн.

Як свідчать матеріали справи відповідачем на підставі підпункту 75.1.2. пункту 75.1. статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1. статті 78, пункту 82.2. статті 82 Податкового кодексу України був виданий наказ № 440 від 17.09.2012 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой".

Слід зазначити, що невиїзна документальна перевірка, як і документальна виїзна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених статтями 77 та 78 Податкового кодексу України.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно документів, наданих позивачем, запит, обов'язкове надіслання якого передбачено підпунктом 78.1.1 пункту78.1 статті 78 Податкового кодексу України, отриманий ним 14.09.2012.Податковим органом не надані докази отримання запиту раніше.Отже, у позивача була відсутня можливість надати податковому органу пояснення, щодо виявлених фактів, та їх документальне підтвердження у встановлені підпунктом 78.1.1 пункту78.1 статті 78 Податкового кодексу України строки.

Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачем за відсутності підстав для проведення позапланової документальної перевірки, передбачених пунктом 78.1.1 Податкового кодексу України, який зазначено в наказі про проведення перевірки, та в порушення порядку проведено позапланову документальну перевірку Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой". Отже, у відповідача взагалі не виникли підстави для прийняття спірного наказу з підстав, передбачених підпунктами 78.1.1 та 78.1.11 статті 78 Податкового кодексу України, оскільки, обов'язковою передумовою прийняття наказу є, зокрема, ненадання платником податків протягом 10 днів з дня отримання запиту пояснень та їх документальних підтверджень.

Оскільки спірний наказ прийнятий відповідачем передчасно, з порушенням вимог статті 78 Податкового кодексу України, є актом індивідуальної дії, який порушує права позивача, оскільки був прийнятий у зв'язку з внесенням відповідних відомостей до інформаційних баз податкового органу щодо формування позивачем податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів, у вірності відображення яких зацікавлений платник податків, тому позовні вимоги в частині скасування наказу відповідача № 440 від 17.09.2012"Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакська районна міжгосподарська база відпочинку "Прибой", є обґрунтованими.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як свідчать матеріали справи валові витрати по операціям з: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" були сформовані позивачем у період 2009, 2010, та 2011 роках, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" так і норми ІІІ розділу Податкового кодексу України "Податок на прибуток підприємств", який набрав чинності з 01.04.2011.

Пунктом 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Обов'язковими умовами включення витрат платника податків до складу валових витрат є їх пов'язаність з веденням господарської діяльністю, а також підтвердження їх відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Згідно пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.5, підпункту139.1.9 пункту 139.1. статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пунктів 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що позивачем до валових витрат 2009, 2010, 2011 років включені витрати по операціям з придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" за період з 01.01.2009по 31.03.2012.

Неспроможними визнаються скдовою колегією доводи апеляційної скарги щодо завищення валових витрат позивачем на суму 3362279,08грн., а також завищення витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн., яке пов'язане з тим, що позивач необґрунтовано включив до їх складу витрати на придбання товарів, робіт (послуг) у контрагентів: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" за відсутністю об'єкту оподаткування через наступне.

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс" встановлене наступне.

З акту перевірки вбачається,що вказані витрати у сумі 5420,00 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у липні 2009року.

Згідно пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносин з БВП "Строитель-Плюс" у липні 2009року на загальну суму 6504,00 грн. у тому числі податок на додану вартість 1084,00 грн. (вартість без податку на додану вартість-5420,00грн.) не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання. При винесені податкового повідомлення-рішення (при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток) податковий орган також не приймав до уваги витрати понесені позивачем по взаємовідносинам з БВП "Строитель-Плюс" у липні 2009року у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено нормами Податкового кодексу України).

При дослідженні сум витрат в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які підлягають віднесенню до складу валових витрат позивача по взаємовідносинах з КП "Альянс" та ПП "Комманд" встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що витрати у сумі 426530,36 грн. були віднесені позивачем до складу валових витрат у період з травня по липень 2009року.

Згідно пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що витрати, які були понесені позивачем по взаємовідносин з КП "Альянс" у травні-липні 2009року на загальну суму 426530,36 грн. не повинні досліджуватись у межах названої адміністративної справи, як такі, що вишли за межі дії Податкового кодексу України, оскільки, виходячи з наведених норм законодавства, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання. При винесені податкового повідомлення-рішення (при розрахунку грошових зобов'язань з податку на прибуток) податковий орган також не приймав до уваги витрати, понесені позивачем по взаємовідносинам з КП "Альянс" у травні-липні 2009р., у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та Податкового кодексу України).Тому судом досліджені витрати в грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, які були включені платником податків до складу валових витрат по взаємовідносинах з: КП "Альянс" та ПП "Комманд", починаючи з вересня 2009року.

Як свідчать матеріали справи між позивачем та та КП «Альянс» було укладені договори, зокрема, договори про надання послуг №1011 від 15.05.2009та №1080 від 01.05.2010, згідно яким КП "Альянс" (виконавець)зобов'язується надати замовнику (позивачу) послуги по прибиранню пляжу, а виконавець в свою чергу сплатити їх, вартість робіт визначається в рахунках; договори підряду: від 01.11.2011 № 623 та № 624, відповідно до яких виконавець (КП "Альянс") зобов'язується виконати роботи по замовленню замовника (позивача), а замовник зобов'язується прийняти та сплатити їх(знесення будівель та споруд, ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів центральної алеї, демонтаж щитового забору).

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на виконання умов вказаних договорів КП "Альянс" у вересні 2009року виконало роботи (послуги) на користь позивача, які були передані замовнику за відповідними актами прийому виконаних робіт (послуг).За датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів підпункту11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2009 року суму у розмірі 151998,12 грн.(вартість без податку на додану вартість).

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання умов вказаних договорів КП "Альянс" виконало роботи (послуги) на користь позивача,які були передані замовнику за відповідними актами прийому виконаних робіт (послуг).За датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів підпункту11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач включив до складу валових витрат у 2 кварталі 2010 року суму у розмірі 88000,00 грн. (вартість без податку на додану вартість -151998,12 грн.).На виконання умов вказаних договорів КП "Альянс" виконало роботи (послуги) на користь позивача, які були передані замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг). За датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних послуг, відповідно до приписів підпункту11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2010 року суму у розмірі 1300638,14 грн.(вартість без податку на додану вартість -151998,12 грн.).

Як свідчать матеріали справи у 3 кварталі 2010року позивачем від ПП "Комманд" були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № 298 від 01.08.2010 на загальну суму 2304,36 грн., у тому числі податок на додану вартість- 384,06 грн. (вартість без податку на додану вартість-1920,30 грн.) За датою отримання вказаних товарів, відповідно до приписів підпункту11.2.1 пункту11.2 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивач включив до складу валових витрат за 3 квартал 2010 року вартість отриманих від ПП "Комманд" товарів у сумі 1920,30 грн.Отже до складу валових витрат по взаємовідносинам з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" позивачем у 3 кварталі 2010 року було віднесено суму у розмірі 1302558,44 грн.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що при досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових витрат у 2 кварталі 2011року, на виконання умов вказаних договорів КП "Альянс" виконало роботи (послуги) на користь позивача, які були передані замовнику за актами прийому виконаних робіт (послуг).За датою отримання вказаних послуг, що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат у 2 кварталі 2011 року суму у розмірі 714475,97 грн. Також у 2 кварталі 2011року позивачем від ПП "Комманд" були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується видатковою накладною № б/н від 01.06.2010на загальну суму 15260,40 грн., у тому числі податок на додану вартість-2543,40 грн. (вартість без податку на додану вартість-12717,00 грн.) За датою отримання товарів, які були використані в цьому податковому періоді, відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат за 2 квартал 2011 року вартість отриманих від ПП "Комманд" товарів лише у сумі 2517,00 грн. (вартість без податку на додану вартість), оскільки витрати у сумі 10200,00 грн. були віднесенні позивачем на поліпшення основних засобів. Отже до складу валових витрат по взаємовідносинам з: КП "Альянс", ПП "Комманд" та позивачем у 2 кварталі 2011 року останнім було віднесено суму у розмірі 716992,97 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що на підтвердження правомірності формування валових витрат у 2 кварталі 2011року позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" на загальну суму витрат 716992,97 грн.

При досліджені витрат, які були віднесені позивачем до складу валових у 3 кварталі 2011року, встановлено, що на виконання умов вказаних договорів №1011 від 15.05.2009 та №1080 від 01.05.2010 КП "Альянс" виконало послуги по прибиранню пляжу та дезінсекції на користь позивача, які були передані замовнику за актами прийому виконаних послуг. За датою отримання вказаних робіт (послуг), що підтверджується актами прийому виконаних робіт (послуг), відповідно до приписів Податкового кодексу України, позивач включив до складу валових витрат у 3 кварталі 2011 року суму у розмірі 895640,00 грн. Як вбачається з декларацій з податку на прибуток підприємств, у перевіряємому періоді, а саме 3 квартал 2009року- 3 квартал 2011року по взаємовідносинам з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" були задекларовані витрати саме у сумі 3155188,97 грн.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт оплати позивачем з 01.01.2009 по 31.03.2012 за отримані товари, роботи (послуги) згідно розрахункових документів та банківських виписок на загальну суму 4246159,97 грн. від КП "Альянс" та на загальну суму 17564,76 грн. від ПП "Комманд".

Слід зазначити, що згідно акту перевірки податковим органом встановлено завищення витрат при нарахуванні амортизації на суму 60527,60 грн. Водночас, згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення вказане заниження не враховано при визначені грошових зобов'язань з податку на прибуток за перевіряємий період.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що згідно довідки серії АБ №049116 від 20.03.2008 з Єдиного Державного Реєстру підприємств та організацій України основними видами економічної діяльності позивача є, зокрема, збирання і оброблення стічних вод, збирання, очищення та розподілення води,медична практика, роздрібна торгівля фармацевтичними товарами,роздрібна торгівля косметичними та парфумерними товарами,здавання в оренду власного нерухомого майна. Так, позивач на підставі свідоцтва про право власності є власником цілісного майнового комплексу Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку від 10.09.1999 на праві комунальної власності, яка знаходиться за адресою: вул. Морська, 4 , місто Саки, Автономна Республіка Крим. Згідно договору на благоустрій та утримання пляжу від 28.01.2008, укладеного між позивачем та виконавчим комітетом Сакської міської ради, позивач здійснює благоустрій і утримання пляжу, який прилягає до базу відпочинку "Прибой".На вказаної території здійснюють діяльність суб'єкти господарювання.

Як свідчать матеріали справи позивач уклав договори з суб'єктами господарювання, відповідно до яких, позивач зобов'язується надати послуги по прибиранню, вивозу ТБО, дезінсекції для споживачів (суб'єктів господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач).

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що витрати за вказаними господарськими операціями не пов'язані зі здійсненням підприємством господарської діяльності, оскільки роботи (послуги), які були отримані від КП "Альянс" по прибиранню та дезінсекції, були виконані для суб'єктів господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач. При виконанні робіт (послуг) були використані матеріали, а саме господарський інвентар, який використовується для прибирання (рукавички робочі, швабра, пакети для сміття, рукавички гумові), отримані від ПП "Комманд", які були оприбутковані та використані позивачем в оподаткованих операціях. Також суд зазначає, що КП "Альянс" виконали будівельні роботи, які пов'язані з обслуговуванням бази відпочинку (ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів та інше).А відтак, враховуючи види економічної діяльності за КВЕД, приймаючи до уваги, що валові витрати у сумі 3155188,97 грн. підтверджуються первинними бухгалтерськими документами позивача та пов'язані з веденням господарської діяльністю останнього (понесені витрати спрямовані на виконання господарських операцій за договорами про надання послуг споживачам (суб'єктам господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач)), вказані витрати є валовими витратами у розумінні приписів пункту 5.1. статті 5 ЗаконуУкраїни «Про оприбуткування прибутку підприємств» та норм Податкового кодексу України, тому вказані витрати у сумі 3155188,97 грн. по взаємовідносинам з: ПП "Комманд" та КП "Альянс" правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, понесених позивачем у перевіряємому періоді.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду пешої інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат суми у розмірі 3155188,97 грн., у зв'язку з чим, збільшення податковим органом грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., у тому числі: за основним платежем 714498,00 грн. та за штрафними санкціями 147910,25 грн. є протиправним.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги щодо правомірності збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн. та про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. у зв'язку з наступним.

Податковий кредит по операціям з: ПП "Комманд" та КП "Альянс" був сформований позивачем у періоді 2009, 2010, 2011 років, отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Закону України "Про податок на додану вартість" так і норми Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій під час формування позивачем податкового кредиту у 2010 року були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість" .

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

За пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача. Отже, отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту7.4 статті 7 Закону Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Оплата товарів, робіт (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

До податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що діяльність контрагентів позивача, а саме: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди своїм контрагентам без мети реального настання правових наслідків, що свідчить про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань по укладених угодах, тому відповідач дійшов висновку про нікчемність укладених позивачем з: КП "Альянс", ПП "Комманд", БВП "Строитель плюс" угод, через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що доказами, наявними в матеріалах справи, спростовуються висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту, у зв'язку з чим за спірними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу збільшені грошові зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено від'ємне значення. Так по епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах позивач з БВП "Строитель-Плюс" слід зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи формування податкового кредиту позивачем на загальну суму податку на додану вартість 1084,00 грн. по операціям з БВП "Строитель-Плюс" відбулось у липні 2009року.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що формування податкового кредиту позивачем по операціям з БВП "Строитель-Плюс" у липні 2009року на загальну суму податку на додану вартість -1084,00 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів. При винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшенні від'ємного значення податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з БВП "Строитель-Плюс" у розмірі 1084,00 грн. у липні 2009року, у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за січень 2009року після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів, як це передбачено пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України.

По епізоду формування податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з КП "Альянс" слід зазначити наступне.

З акту перевірки вбачається, що формування податкового кредиту та включення сум до від'ємного значення податку на додану вартість позивачем на загальну суму податку на додану вартість 122980,27 грн. по операціям з КП "Альянс" відбулось у березні, травні, червні, липні та серпні 2009року. Тому формування податкового кредиту позивачем по операціям з КП "Альянс" у березні, травні, червні, липні та серпні 2009року на загальну суму податку на додану вартість 122980,27 грн. не повинно досліджуватись у межах названої адміністративної справи, оскільки операції, які стали підставою для нарахування податкового кредиту, вишли за межі 1095 днів. При винесені податкового повідомлення-рішення податковий орган (при розрахунку суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість) також не приймав до уваги формування податкового кредиту позивачем по взаємовідносинах з КП "Альянс" у березні, травні, червні, липні та серпні 2009року, у зв'язку з тим, що платник податку (позивач) звільнений від сплати грошового зобов'язання за січень 2009року після закінчення граничного строку сплати, а саме 1095 днів (як це передбачено пунктом 102.1 статті102 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було укладені договори з КП "Альянс", а саме: договори про надання послуг №1011 від 15.05.2009 та №1080 від 01.05.2010 з КП "Альянс" (виконавець), відповідно до яких виконавець (КП "Альянс") зобов'язується надати замовнику (позивачу) послуги по прибиранню пляжу, а виконавець в свою чергу сплатити їх, вартість робіт визначається в рахунках; договори підряду від 01.11.2011 № 623 та № 624 з КП "Альянс" (виконавець), відповідно до яких виконавець (КП "Альянс") зобов'язується виконати по замовленню замовника (позивача), а замовник зобов'язується прийняти та сплатити наступну роботу: транспортні будівлі та споруди і ремонт об'їзної дороги, благоустрій тротуарів центральної алеї.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання умов вказаних договорів КП "Альянс" виконало роботи (послуги) на користь позивача, які були передані позивачу за актами прийому виконаних робіт за перерівяємий період.По факту виконання вказаних робіт (послуг), КП "Альянс" виписало позивачу відповідні податкові накладні.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що позивачем від ПП "Комманд" були отримані товарно-матеріальні цінності, що підтверджується відповідними видатковими накладними.По факту отримання товарно-матеріальних цінностей ПП "Комманд" виписало позивачу відповідні податкові накладні. Отже, у вересні 2009року- грудні 2011року позивачем від КП "Альянс" та ПП "Комманд" було отримано товарів, робіт (послуг) на загальну суму 4761692,73 у тому числі податок на долдану вартість -793615,46 грн. (вартість без податку на додану вартість-3966156,98 грн.).

Заявником апеляційної скарги не враховано, що по даті отримання податкових накладних, що засвідчує факт придбання платником податку товарів, робіт(послуг)/по даті отримання товарів, робіт(послуг), що підтверджено податковими накладними) відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредиту у 2010 - 2011 роках по взаємовідносинах з КП "Альянс" та ПП "Комманд" в сумі 793615,46грн., що підтверджено податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних за відповідні звітні періоди 2009 - 2011 роки, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Судом першої інстанції безспірно встановлено,що постачальники: КП "Альянс" та ПП "Комманд" відповідно до підпункту 7.2.4. пункту7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 201.8. статті 201 Податкового кодексу України мали право виписки податкових накладних станом на час їх складання, так як були зареєстровані платниками податку на додану вартість за даними офіційного сайту Державної податкової служби України.

Більш того, постачальники позивача є зареєстрованими суб'єктам господарювання-юридичними особами згідно даних офіційного сайту ДП "Інформаційно-ресурсний центр".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітних періодах у 2009 - 2011 роках по взаємовідносинам з КП "Альянс" та ПП "Комманд", містять усі обов'язкові реквізити, передбачені підпунктом7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Судова колегія звертає увагу на те, що податковим органом по контрагентам: КП "Альянс" та ПП "Комманд" був виключений податковий кредит на загальну суму 941951,00 грн. (по податковим повідомленням-рішенням №0001092301 від 15.10.2012про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 778419,00 грн. та №0001242301 від 15.10.2012про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість за основним платежем на суму 163532,00 грн.), проте, відповідачем не надано будь-яких доказів або обґрунтувань з приводу виключення саме суми у розмірі 941951,00 грн. зі складу податкового кредиту позивача по взаємовідносинам з контрагентам КП "Альянс", ПП "Комманд" у періоді вересень 2009року - грудень 2011року.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у періоді вересень 2009року - грудень 2011року позивачем були надані первинні бухгалтерські документи по усім операціям, які мали місце у вказаному періоді по взаємовідносинам з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" на загальну суму податкового кредиту у розмірі 793615,46 грн. Як вбачається з декларацій з податку на додану вартість, а саме з розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), у перевіряємому періоді, з вересня 2009року по грудень 2011року по взаємовідносинам з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" був задекларований податковий кредит у сумі 793615,46 грн.Отже позивачем у вказаному періоді по взаємовідносинах з: КП "Альянс" та ПП "Комманд" був сформований податковий кредит у розмірі 793615,46 грн.

Заявником апеляційної скарги не враховано,що матералами справи підтверджується оплата позивачем з 01.01.2009 по 31.03.2012 за отримані товари, роботи (послуги) згідно розрахункових документів та банківських виписок на загальну суму 4246159,97 грн. від КП "Альянс" та на загальну суму 17564,76 грн. від ПП "Комманд".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що господарські операції з КП "Альянс" та ПП "Комманд" здійснені у зв'язку з укладенням позивачем договорів надання послуг по прибиранню, вивозу ТБО, дезінсекції для споживачів (суб'єкти господарювання, які знаходяться на території бази відпочинку та біля пляжу, який обслуговує позивач), отже вчинені господарські операції пов'язані з господарською діяльністю позивача, вчинені в межах оподаткованих операціях платника податків-позивача у справі. Крім того КП "Альянс" були виконані будівельні роботи пов'язані з обслуговуванням бази відпочинку "Прибой". За результатом вказаних операцій позивачем нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість, які були відображені в документах податкової звітності позивача. У зв'язку з чим, вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт(послуг) у КП "Альянс" та ПП "Комманд" призвели до зміни у структурі активів та зобов'язань платника податків-позивача у справі, що відображено у бухгалтерському обліку позивача. Ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи заявником апеляційної скарги не спростований факт отримання товарів, робіт (послуг) від КП "Альянс" та ПП "Комманд".

Помилковими вважаються посилання в апеляційній скарзі на нікчемність укладених позивачем з КП "Альянс" та ПП "Комманд" правочинів, оскільки визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України та Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Отже, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Таким чином,обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті З Господарського кодексу України, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Податкового кодексу України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що позивачем та КП "Альянс" та ПП "Комманд" булі вчинені господарські операції з придбання товарів, робіт(послуг), оплата за договорами була здійсненна позивачем частково.А відтак, господарські операції між позивачем та його постачальниками були спрямовані на реальне настання правових наслідків і при виконанні господарських операцій, зокрема, позивач діяв у межах діючого законодавства України.

Слід зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені статтею 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Заявником апеляційної скарги не доведено, в чому полягає не спрямованість укладених позивачем з КП "Альянс" та ПП "Комманд" правочинів на настання обумовлених ними правових наслідків, а також в чому полягає та чим підтверджується їх суперечність моральним засадам суспільства, а також порушення публічного порядку, спрямованість на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Проте, жодною нормою законодавства органи державної податкової інспекції не наділені повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними.

Судова колегія зауважує, що правочин у встановленому законом порядку недійсним не визнано, а відтак є дійсним, направлений на настання реальних наслідків. Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарів, робіт (послуг) від КП "Альянс" та ПП "Комманд", на які платник податків посилається як на підставу виникнення у нього права на формування податкового кредиту та включення понесених витрат до складу валових витрат, відповідачем спростовані не були.

Заявником апеляційної скарги не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували податок на додану вартість до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо. Також відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше не встановлено законом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обставини, які слугували фактичною підставою для збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн. та зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 196250,50 грн. по операціям з КП "Альянс" та ПП "Комманд", знаходяться поза межами вимог Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутком підприємств" та Податкового кодексу України.

Оцінюючи дії Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних: наказу № 440 від 17.09.2012 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"" та податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012:№0001232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., №0001092301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., №0001242301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі"означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень"означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб"означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при винесенні оскаржуваних: наказу № 440 від 17.09.2012 "Про проведення документальної позапланової перевірки Комунального підприємства Сакської районної міжгосподарської бази відпочинку "Прибой"" та податкових повідомлень-рішень від 15.10.2012:№0001232301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 862408,25 грн., №0001092301 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 955594,50 грн., №0001242301 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення податку на додану вартість на суму 196250,50 грн., діяв не в порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.12.2012 у справі № 2а-11647/12/0170/15 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 18 березня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко