Рішення

від 10.01.2013 по справі 5010/1514/2012-17/97

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2013 р. Справа № 5010/1514/2012-17/97

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Семчук Д. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ", вул. Вітовського 61/а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300;

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська 1, м. Івано-Франківськ, 76495;

про стягнення 13232 грн. 52 коп., з яких 12566 грн. основний борг, 490 грн. 59 коп. 3% річних, 175 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

від позивача: Коневич В. Я. - директор, (паспорт серія - СС №656958 від 13.11.98)

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ" подано позов до Публічного акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 13232 грн. 52 коп., з яких 12566 грн. основний борг, 490 грн. 59 коп. 3% річних, 175 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представником відповідача подано заяву (вх. № 8614/2012-свх від 25.12.12), в якій проти позовних вимог заперечує, просить суд застосувати позовну давність до даних правовідносин. Зазначає, що оскільки постачання товару визначено за період з 30.07.08 по 23.02.09, то право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу виникло наступного дня після відвантаження продукції, а саме - 24.02.09. На підставі положень ст. 267 Цивільного кодексу України, просить суд відмовити у позові.

В судове засідання 10.01.13 відповідач явку представника не забезпечив, про поважність причин своєї неявки суду не повідомив. Враховуючи ту обставину, що відповідача було належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи, останнього не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів. Разом з тим, у відповідності із ст.22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, без участі відповідача, якого належно повідомлено про час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ" (позивачем) поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Пресмаш" (відповідачем) прийнято продукцію промислово-технічного призначення (кисень, суміш, аргон) на загальну суму 39150 грн., що підтверджується видатковими накладними № 58/і від 30.07.08, № 14/і від 08.08.08, № 39/і від 21.08.08, № 67/і від 29.08.08, № 28/і від 17.09.08, №57 від 30.09.08, № 35/і від 15.10.08, № 51/і від 21.10.08, № 40/і від 19.11.08, № 80/і від 27.11.08, № 44/і від 23.12.08, № 74/і від 25.12.08, № 46/і від 30.01.09, № 74/і від 27.02.09, довіреностями ЯПЖ № 651977 ВІД 30.07.08, ЯПИ №740863 від 11.08.08, ЯПИ № 740890 від 16.09.08, ЯПО № 303418 від 13.10.08, ЯПП № 147508 від 19.11.08, ЯПП № 147533 від 15.12.08, ЯПС № 130902 від 28.01.09, ЯПС № 130910 від 23.02.08, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи (а.с. 7-28).

Відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову (03.12.12) утворився борг в сумі 12566 грн.

У матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.10 (оригінал оглянуто в судовому засіданні), згідно якого станом на 31.12.09 борг відповідача перед позивачем за отриманий товар згідно вищевказаних видаткових накладних становить 12566 грн.

Позивачем направлялися на адресу відповідача претензії № 145 від 27.07.11, № 344 від 26.09.12 з вимогою здійснити оплату боргу. Вимоги позивача залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобов'язання. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відпуск товару позивачем відповідачу та часткова оплата ним одержаної продукції свідчать про існування між сторонами зобов'язань з приводу поставки товару.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що у даному випадку має місце постачання товару по накладних без укладення договору поставки у письмовій формі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобов'язання, а саме зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Господарського Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відпущено позивачу продукцію промислово-технічного призначення, що підтверджується наявними у справі накладними, проте відповідач прийняті на себе зобов'язання щодо оплати належним чином не виконав, доказів сплати вказаного боргу суду не надано. Загальна сума боргу становить 12566 грн.

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже діями, які свідчать про переривання позовної давності можуть бути будь-які дії боржника, які свідчать, що боржник визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до кредитора.

01.01.10 між сторонами підписано та скріплено печатками акт звірки взаємних розрахунків, згідно якого сума боргу станом на 31.12.09 становить 12566 грн.

Акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.10 містить відображення стану розрахунків між сторонами по видатковим накладним: № 58/і від 30.07.08, № 14/і від 08.08.08, № 39/і від 21.08.08, № 67/і від 29.08.08, № 28/і від 17.09.08, №57 від 30.09.08, № 35/і від 15.10.08, № 51/і від 21.10.08, № 40/і від 19.11.08, № 80/і від 27.11.08, № 44/і від 23.12.08, № 74/і від 25.12.08, № 46/і від 30.01.09, № 74/і від 27.02.09, в тому числі відтворює динаміку здійснених відповідачем часткових оплат.

Враховуючи те, що підписання вказаного акту є свідченням про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем за отриману та неоплачену продукцію промислово-технічного призначення згідно вищевказаних видаткових накладних у сумі 12566 грн., то у відповідності до положень ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності перервався та почався заново після переривання з 01.01.10.

Така ж правова позиція щодо переривання строку позовної давності викладена в Постанові Вищого господарського суду України від 08.08.12 у справі № 5010/81/2012-28/5.

З огляду на вказане, строк позовної давності за зобов'язаннями щодо оплати відповідачем суми боргу в розмірі 12566 грн. не сплив.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 12566 грн. основного боргу - обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 490 грн. 59 коп. 3% річних, 175 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3 % річних. З огляду на обґрунтованість поданого розрахунку, позовні вимоги про стягнення 490 грн. 59 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Господарським судом здійснено перевірку нарахувань інфляційних втрат позивачем, та встановлено невірність здійсненого позивачем розрахунку.

У відповідності до Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ надано в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р., розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючі відповідний період, перемножити між собою.

Крім того, при розрахунку інфляційних втрат застосовуються індекси інфляції за відповідні місяці періоду прострочення, включаючи місяці в яких були відсутні інфляційні процеси.

Однак, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за кожен місяць окремо, без визначення сукупного індексу інфляції за період прострочення виконання зобов'язання, а також позивачем не застосовано встановлені індекси інфляції, показник яких становив менше 100 % (тобто, мала місце дефляція). Так, за вказаний позивачем період нарахування інфляційних втрат з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, сукупний індекс інфляції становив 99,7 %.

Таким чином, інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період не відбувалось.

З огляду на викладене, у стягненні інфляційних втрат, слід відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 12566 грн. основного боргу, 490 грн. 59 коп. 3% річних, в решті позовних вимог відмовити в зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 256, 257, 264, 509, 525, 526, 530, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст. 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 33, 43, 49, 75, ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ" до Публічного акціонерного товариства "Пресмаш" про стягнення 13232 грн. 52 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Пресмаш", вул. Автоливмашівська 1, м. Івано-Франківськ, 76495 (ідентифікаційний код 13643567) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ", вул. Вітовського 61/а, м. Калуш, Калуський район, Івано-Франківська область, 77300 (ідентифікаційний код 35518246) 12566 (дванадцять тисяч п'ятсот шістдесят шість) грн. - основного боргу, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 59 коп. - 3% річних, 1588 (одну тисячу п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 10 коп. - судового збору, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.01.13

Суддя Неверовська Л. М.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"