Постанова

від 27.05.2013 по справі 5010/1514/2012-17/97

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2013 р. Справа № 5010/1514/2012-17/97

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Давид Л.Л.

Суддів Гриців В.М.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вих. № 24/01 від 27.01.2013р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 10.01.2013 р.

у справі № 5010/1514/2012-17/97 (суддя - Л.М. Неверовська)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ", м. Калуш Івано-Франківської області

до Публічного акціонерного товариства "Пресмаш", м. Івано-Франківськ

про стягнення 13232 грн. 52 коп., з яких 12566 грн. основний борг, 490 грн. 59 коп. 3% річних, 175 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано - Франківської області від 10.01.2013 р. у справі № 5010/1514/2012-17/97 (суддя - Неверовська Л.М.) позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Пресмаш" (надалі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ" (надалі - позивач) - 12566 грн. - основного боргу, 490 грн. 59 коп. - 3% річних, 1588 грн. 10 коп. - судового збору та відмовлено в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення 175,93 грн. інфляційних втрат.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що протягом 2008 - 2009 р.р. позивач відвантажив відповідачу продукцію промислово - технічного призначення, а саме: кисень, суміш, аргон на загальну суму 39150,00 грн. на підставі видаткових накладних та довіреностей на отримання товару, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, заборгувавши на день подання позову 12566 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку і є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті трьох процентів річних у сумі 490,59 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 175,96 грн. інфляційних втрат, то суд першої інстанції відмовив, оскільки інфляційного збільшення суми боргу за період з серпня 2011 р. по жовтень 2012 р. не відбулося.

Відповідач, - Відкрите акціонерне товариство «Пресмаш», не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. На думку апелянта, суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності до вимог позивача, оскільки постачання товару відбулось в період з 30.07.08 по 23.02.09 р., то право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу виникло наступного дня після відвантаження продукції, а саме - 24.02.09 р., мотивуючи це тим, що підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України (покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарозпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару). А тому, позивач звернувся з позовною заявою після строку позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 р. порушено апеляційне провадження у справі № 5010/1514/2012-17/97 та призначено до розгляду в судове засідання на 29.04.2013 р. (а.с. 92) в складі колегії головуючого судді Давид Л.Л., суддів Данко Л.С. та Юрченка Я.О.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Юрченка Я.О. в склад колегії по розгляду справи № 5010/1514/2012-17/97 господарського суду Івано - Франківської області введено суддю Кордюк Г.Т.

29 квітня 2013 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду розгляд справи №5010/1514/2012-17/97 відкладено в судове засідання на 13.05.2013 р. у зв'язку зі зміною колегії суддів та витребуванням у апелянта доказів повноважень першого заступника голови правління - технічного директора М.М. Бурак на підписання апеляційної скарги. В подальшому ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. розгляд справи відкладено в судове засідання на 27.05.2013 р., у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду від 29.04.2013 р. та клопотанням відповідача про відкладення розгляду справи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 27.05.2013 р. в зв»язку з відпусткою судді Данко Л.С. в склад колегії по розгляду справи № 5010/1514/2012-17/97 господарського суду Івано - Франківської області введено суддю Гриців В.М.

В судове засідання 27.05.2013 р. представники позивача та відповідача не з'явились, причин неявки не повідомили. Однак, на виконання вимог ухвал Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. та від 13.05 2013 р. Відкритим акціонерним товариством «Пресмаш» надіслало лист по справі (вх. № суду 05-04/2543/13), в якому зазначено, що перший заступник голови правління - технічний директор Бурак М.М. має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної Статутом, зокрема: у випадках звільнення чи виникнення обставин, що роблять неможливим виконання своїх обов'язків Голови правління покладається на Першого заступника голови правління - технічного директора, який має право без довіреності здійснювати юридичні дії від імені товариства в межах компетенції, визначеної Статутом. Згідно Наказу Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» від 27.09.2012 р. № 61/09 Бурак М.М. призначено першим заступником голови правління - технічним директором. Крім того, проінформовано суд, що постановою старшого слідчого з ОВС СВ ДПС в Івано - Франківській області від 17.05.2012 р. Голову правління Відкритого акціонерного товариства «Пресмаш» Пукіша Б.С. відсторонено від займаної посади. Дані докази відповідач долучив до матеріалів справи.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 13.05.2013 р. участь представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд та попереджено сторони, що у разі відсутності їх уповноважених представників, справа буде розглянута по суті за наявними у ній матеріалами, а відтак судова колегія ухвалила розглядати справу за наявними у ній матеріалами в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані у них докази в сукупності з доводами апеляційної скарги, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Кріон-ЛХЗ" (позивачем) протягом 2008 - 2009 р.р. поставлено, а Публічним акціонерним товариством "Пресмаш" (відповідачем) прийнято продукцію промислово-технічного призначення (кисень, суміш, аргон) на загальну суму 39150 грн., що підтверджується видатковими накладними № 58/і від 30.07.08 р., № 14/і від 08.08.08 р., № 39/і від 21.08.08 р., № 67/і від 29.08.08 р., № 28/і від 17.09.08 р., №57 від 30.09.08 р., № 35/і від 15.10.08 р., № 51/і від 21.10.08 р., № 40/і від 19.11.08 р., № 80/і від 27.11.08 р., № 44/і від 23.12.08 р., № 74/і від 25.12.08 р., № 46/і від 30.01.09 р., № 74/і від 27.02.09 р. та на підставі довіреностей: ЯПЖ № 651977 ВІД 30.07.08 р., ЯПИ №740863 від 11.08.08 р., ЯПИ № 740890 від 16.09.08 р., ЯПО № 303418 від 13.10.08 р., ЯПП № 147508 від 19.11.08 р., ЯПП № 147533 від 15.12.08 р., ЯПС № 130902 від 28.01.09 р., ЯПС № 130910 від 23.02.08 р. (а.с. 7-28).

Відповідач здійснив часткову оплату отриманої продукції, про що свідчать виписки по рахунку товариства, зокрема: за період з 22.07.2008 р. по 22.07.2008 р. на суму 4488,00 грн.; за період з 01.08.2008 р. по 01.08.2008 р. на суму 6486,00 грн.; за період з 08.09.2008 р. по 08.09.2008 р. на суму 3060,00 грн.; за період з 16.09.2008 р. по 16.09.2008 р. на суму 2430,00 грн.; за період з 14.10.2008 р. по 14.10.2008 р. на суму 5120,00 грн.; за період 3 05.11.2008 р. по 05.11.2008 р. на суму 3000,00 грн.; за період з 20.11.2008 р. по 20.11.2008 р. на суму 2000,00 грн.

Таким чином, відповідач за отриманий товар своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого станом на день подання позову (03.12.12р.) утворився борг в сумі 12566 грн.

Крім того, у матеріалах справи міститься підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків від 01.01.10 р. на суму 12566 грн., який відображає стану розрахунків між сторонами по видаткових накладних: № 58/і від 30.07.08, № 14/і від 08.08.08, № 39/і від 21.08.08, № 67/і від 29.08.08, № 28/і від 17.09.08, №57 від 30.09.08, № 35/і від 15.10.08, № 51/і від 21.10.08, № 40/і від 19.11.08, № 80/і від 27.11.08, № 44/і від 23.12.08, № 74/і від 25.12.08, № 46/і від 30.01.09, № 74/і від 27.02.09, в тому числі відтворює динаміку здійснених відповідачем часткових оплат.

За таких обставин, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає доводи позивача про порушення його майнових прав на заявлену суму основної заборгованості, що становить предмет позову, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку, а тому, згідно ст. 15 Цивільного кодексу України, порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача 12566 грн.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України цивільні права і обов'язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Згідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. 175 Господарського кодексу України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку в натурі.

У відповідності до положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В апеляційній скарзі відповідач не заперечує основну суму боргу, однак, просить суд застосувати позовну давність до даних правовідносин. Зазначає, що право на звернення до суду з позовом про стягнення боргу виникло з наступного дня після відвантаження продукції, а саме - 24.02.09 р. у з'вязку з чим подав на розгляд суду першої інстанції клопотання (вх. № 8614/2012-свх від 25.12.12), в якому просив застосувати строк позовної давності до вимог позивача та відмовити у задоволенні позову.

Поняття позовної давності унормовано Главою 19 Цивільного кодексу України. Норми про позовну давність мають імперативний характер. Так, відповідно до статті 256 вказаного Кодексу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Окрім цього, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено в три роки.

Перебіг позовної давності, відповідно до статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Строк позовної давності тривалістю в три роки застосовується у вигляді загального правила, якщо для відповідної вимоги не встановлено спеціального строку. Загальний строк позовної давності становить три роки незалежно від того, хто подає позов - громадянин, юридична особа, держава тощо. Згідно зі статтею 260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановлених статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку . За приписами частини 3 вказаної статті, після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. Чинним законодавством не передбачено переліку дій, що свідчать про визнання боргу. Такими діями, зокрема, може бути часткове або повне визнання боржником свого зобов'язання (боргу).

Судова колегія зазначає, що 01.10.2010 р. сторонами підписано акт звірки взаєморозрахунків на суму 12566 грн., який є свідченням про визнання відповідачем свого боргу перед позивачем за отриману та неоплачену продукцію промислово-технічного призначення згідно вищевказаних видаткових накладних у сумі 12566 грн., а тому у відповідності до положень ст. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності перервався та почався заново після переривання з 01.01.2010 р., позовна ж заява подана до суду першої інстанції 03.12.2012 р.

З огляду на вказане, строк позовної давності за зобов'язаннями щодо оплати відповідачем суми боргу в розмірі 12566 грн. не сплив.

Крім того, судова колегія зазначає, що позивачем 03.08.2011 р. направено на адресу відповідача претензію № 145 від 27.07.2011р. з вимогою у трьохденний термін погасити борг (а.с. 30,31). В подальшому 28 вересня 2012 р. позивач повторно скерував відповідачу претензію, вих. № 344 від 26.09.12р. з вимогою здійснити оплату боргу протягом п'яти днів.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача залишені без відповідного реагування з боку відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, надіслання позивачем листа - вимоги є виконанням вимог статті 530 ЦК України, на підставі якої у відповідача виник обов'язок повернення коштів.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаного положення позивач просить стягнути з відповідача 490 грн. 59 коп. 3% річних, 175 грн. 93 коп. інфляційних втрат.

Матеріали справи свідчать про факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, а відтак судова колегія перевірила розрахунок позивача щодо нарахування річних, і прийшла до висновку, що така вірно задоволена місцевим господарським судом в розмірі 490 грн. 59 коп.

Крім того, судова колегія, перевіривши розрахунок позивача щодо інфляційних втрат зазначає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, відмовивши в її задоволенні, виходячи з наступного.

У відповідності до рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ в (лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.), розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості; для визначення сукупного індексу інфляції за будь-який період необхідно щомісячні індекси, складаючи відповідний період, перемножити між собою.

Крім того, при розрахунку інфляційних втрат застосовуються індекси інфляції за відповідні місяці періоду прострочення, включаючи місяці, в яких були відсутні інфляційні процеси.

Однак, позивачем здійснено розрахунок інфляційних втрат за кожен місяць окремо, без визначення сукупного індексу інфляції за період прострочення виконання зобов'язання, а також позивачем не застосовано встановлені індекси інфляції, показник яких становив менше 100 (тобто, мала місце дефляція). Так, за вказаний позивачем період нарахування інфляційних втрат з серпня 2011 року по жовтень 2012 року, сукупний індекс інфляції становив 99,7 %.

Таким чином, інфляційного збільшення суми боргу за вказаний період не відбувалось, а відтак відсутні правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 175,93 грн. інфляційних втрат.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду не вбачає.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано - Франківської області від 10.01.2013 р. у справі № 5010/1514/2012-17/97 залишити без змін, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Пресмаш", вих. № 24/01 від 27.01.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 5010/1514/2012-17/97 повернути господарському суду Івано - Франківської області.

повний текст постанови підписано 29.05.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Кордюк Г.Т.