Постанова

від 09.01.2013 по справі 6/60/5022-747/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.01.13 Справа № 6/60/5022-747/2012

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді: Данко Л.С.,

Суддів: Давид Л.Л.,

Юрченко Я.О.,

При секретарі судового засідання: Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою № 29/11 від 29.11.2012 р. (вх. № 616 від 11.12.2012 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин», м. Тернопіль,

на рішення господарського суду Тернопільської області від 15 листопада 2012 року

у справі № 6/60/5022-747/2012 (суддя І.П.Шумський),

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак», м. Боярка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл.,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин», м. Тернопіль,

Про стягнення заборгованості у розмірі 91668,34 грн. з яких: 85831,89 грн. - основний борг, 4863,70 грн. - пеня, 972,75 грн. - 3 % річних та стягнення судового збору (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог вих. № 17051(с) від 15.11.2012 р.).

За участю представників:

Від апелянта/ відповідача: не прибув,

Від позивача: Гапонов Я.О. - п/к за довіреністю б/н від 01.01.2013 р.

Права та обов'язки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів - не надходило.

Представник позивача, подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів» від 11.12.2012р., дану справу розподілено до розгляду судді - доповідачу Данко Л.С.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 р. у склад колегії для розгляду справи № 6/60/5022-747/2012 господарського суду Тернопільської області введено суддів - Давид Л.Л. та Юрченко Я.О.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 12.12.2012 року прийнято апеляційну скаргу № 29/11 від 29.11.2012 р. (вх. № 616 від 11.12.2012 р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» до провадження та розгляд скарги призначено на 09.01.2013 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою: Апелянт/відповідач - 19.12.2012 р. рекомедованою поштою за № 06353234, Позивач - 20.12.2012 р. рекомедованою поштою за № 06353242 (докази - оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи).

Представник апелянта/відповідача не прибув, через канцелярію суду подав клопотання № 28/12 від 28.12.2012 р. (вх. № 5 від 02.01.2013 р.), в якому просить відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю забезпечити явку представника по справі, до клопотання долучив копії документів витребуваних ухвалою суду, а саме: Довідку з ЄДРПОУ та Статут ТзОВ «Авантюрин».

Представник позивача прибув, подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 08.01.2013 р. (вх. № 112 від 09.01.2013 р.), просить залишити рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2012 р. без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду скарги за відсутності представника позивача та відповідача, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною першою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників сторін бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

Крім того, у поданому через канцелярію суду клопотанні № 28/12 від 28.12.2012 р. (вх. № 5 від 02.01.2013 р.) апелянта/відповідача про відкладення розгляду справи у зав'язку із неможливістю забезпечити явку представника, однак не подано жодних документів в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, які б засвідчували неможливість прибуття представника в судове засідання.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 6/60/5022-747/2012.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення місцевого суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 15.11.2012 року у справі № 6/60/5022-747/2012 (суддя І.П.Шумський) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак», м. Боярка, Києво-Святошинський р-н, Київська обл., до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин», м. Тернопіль, про стягнення заборгованості у розмірі 91668,34 грн. з яких: 85831,89 грн. основний борг, 4863,70 грн. пеня, 972,75 грн. 3 % річних та стягнення судового збору - задоволено частково (абзац перший резолютивної частини рішення ). Вирішено стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (вул. Гайова, 38 А, м.Тернопіль, код 35308517) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (вул. 40 років Жовтня, 36, а/с 349, м. Боярка, Києво-Святошинський район, Київська область, код 31364122) 85831,89 грн. боргу, 4826,13 грн. пені, 967,86 грн. 3% річних, 1832,50 грн. судового збору (пункт перший резолютивної частини рішення) . В задоволенні вимог про стягнення 37.57 грн. пені та 4,89, грн. 3% річних відмовлено (пункт другий резолютивної частини рішення) (том І, а.с. 140-141).

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2012р. у справі № 6/60/5022-747/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми матеріального права, так як судом першої інстанції при прийнятті рішення, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Вважає, що судом першої інстанції вирішено спір за відсутності обґрунтованих розрахунків стягуваних сум пені та 3% річних, оскільки розрахунки,що подані Позивачем не містять посилання на видаткові накладні, як підставу виникнення заборгованості, крім того судом залишено поза увагою пояснення представника відповідача про важкий матеріальний стан, які на думку скаржника ускладнюють виконання рішення суду.

Колегією суддів встановлено, що апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» є юридичною особою, ідентифікаційний код юридичної особи 35308517, місцезнаходження: п. і. 46006, м. Тернопіль, вул. Гайова, буд. 38А, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 671552 та Статутом Товариства, (том ІІ, а. с. 12-20).

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ергопак» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 31364122, місцезнаходження юридичної особи: п. і. 08154, Київська обл., м. Боярка, вул. 40 років Жовтня, 36.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 01.04.2011 року сторонами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Ергопак» (за договором - Компанія, Позивач - у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авантюрин» (за договором - Дистриб'ютор, Відповідач - у справі) (надалі - Сторони) укладено Договір дистриб'юції № 356 (надалі за текстом - Договір) (том І, а. с. 14-26).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін за договором, їх підписи скріплено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України, є правомірним правочином відповідно до ст. 204 ЦК України, оскільки іншого сторонами (апелянтом - у справі) не доведено.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором поставки, оскільки відповідає ст. 712 Цивільного кодексу України.

Статтею 712 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Зазначений Договір станом на час розгляду справи в суді є чинним, сторонами доказів про те, що Договір є недійсним, не чинним сторонами таких доказів не подано (не представлено).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно п. 1.1 даного Договору, Компанія зобов'язується передати у власність Дистриб'ютора продукцію для її подальшого поширення на Території на умовах і в порядку, визначених Договором, а Дистриб'ютор зобов'язується прийняти Продукцію у власність і оплатити її вартість, а також якісно виконати послуги, що замовляються компанією згідно цього Договору, та інші дії, необхідні для поширення і просування продукції на Території на умовах і в порядку, визначених Договором.

Як зазначено у вищевказаному договорі, Сторонами визначено, що таке Продукція, відтак: Продукція виробника Компанії, перелік якої може змінюватись рішенням Компанії. Перелік в актуальному стані на дійсну дату зазначений у Додатку № 2 «Перелік Продукції» до Договору.

Права та обов'язки сторін, Сторони передбачили у розділі 2 даного Договору.

Пунктом 5.8 Договору визначено, що продукція передається Дистриб'юторові разом з пакетом документів, до складу якого входять: видаткова накладна; товарно-транспортна накладна (ТТН) на переміщення продукції; податкова накладна. Продукція вважається переданою Компанією і прийнятою Дистриб'ютором по кількості і якості з моменту підписання всіх відвантажувальних документів. Перехід права власності на Продукцію від Компанії до Дистриб'ютора і всіх ризиків випадкової загибелі або пошкодження Продукції відбувається у момент підписання ТТН або інших документів, підтверджуючих перехід права власності. З цього моменту зобов'язання Компанії по поставці Продукції вважаються виконаними належним чином і в повному обсязі.

Умови оплати Продукції сторони визначили у розділі 6 даного Договору, так пунктом 6.3. визначено, що Оплата Продукції, реалізованої Дистриб'юторові на умовах відстрочення платежу. Дистриб'ютор зобов'язаний протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі Товару згідно п. 5.8 даного Договору, його повну вартість. Строк виникнення зобов'язань по оплаті такої Продукції визначається з дати, вказаній в видатковій накладній, Продукції Дистриб'ютором, з врахуванням строку відстрочення платежу.

Пунктом 6.4 Договору сторони визначили, що зобов'язання по оплаті Продукції, реалізованої Дистриб'юторові на умовах відстрочення платежу, вважаються погашеними з дати фактичного надходження коштів на поточний рахунок Компанії. У випадку затримки розрахунку з Компанією за Продукцію Дистриб'ютор зобов'язаний сплатити на користь Компанії пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Продукції за кожен день прострочення.

За порушення терміну розрахунку з Компанією, передбаченого п. 6.3 даного Договору, Дистриб'ютор сплачує на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка обчислюється від суми основної заборгованості за Договором за кожний день прострочення протягом 3-х років, починаючи першого дня такого прострочення (пункт 6.8. договору).

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи позивачем було поставлено відповідачу Продукцію, що підтверджується видатковими накладними, а саме: № Ф08:РН-000244 від 24.01.2012р. на суму 18785,79 грн.; № Ф08:РН-000374 від 02.02.2012р. на суму 16121,32 грн.; № Ф08:РН-000440 від 10.02.2012р. на суму 14254,18 грн.; № Ф08:РН-000477 від 14.02.2012р. на суму 21523,55 грн.; № Ф08:РН-000582 від 21.02.2012р. на суму 21214,36 грн.; № Ф08:РН-000668 від 28.02.2012р. на суму 48220,88 грн.; № Ф08:РН-000744 від 06.03.2012р. на суму 3560,03 грн.; № Ф08:РН-000864 від 14.03.2012р. на суму 7938,10 грн.; № Ф08:РН-000983 від 22.03.2012р. на суму 14974,14 грн.; № Ф08:РН-001038 від 27.03.2012р. на суму 25044,70 грн.; № Ф08:РН-001125 від 03.04.2012р. на суму 19598,00 грн.; № Ф08:РН-001169 від 05.04.2012р. на суму 14765,34 грн.; № Ф08:РН-001450 від 25.04.2012р. на суму 5012,26 грн. на загальну суму 256647,49 грн. (том І, а. с. 32-45, 87).

Зауважень щодо відступів від положень угоди, інших недоліків по кількості та якості поставленого товару від покупця не надходило, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем частково було повернуту частину Продукцію, згідно накладних на повернення товару: № Ф08:ВзН-00311 від 05.03.2012 р. на суму 6181,01 грн.; № Ф08:ВзН-00309 від 15.05.2012 р. на суму 69357,82 грн.; № Ф08:ВзН-00310 від 15.05.2012 р. на суму 3280,75 грн., на загальну суму 78819,58 грн. (том І, а. с. 26-31).

Як встановлено колегією суддів, Позивачем було поставлену Відповідачем Продукцію на загальну суму 177827,91 грн. (256647,49 грн. - 78819,58 грн. = 177827,91 грн.).

Вищевказану Продукцію Відповідачем було отримано згідно генерального доручення з 01.01.2011 р. до 31.12.2011 р. та від 01.01.2012 р. до 31.12.2012 р. через завідувача складу п. Красновського.

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, Відповідач вище вказаний товар отримав та розрахувався за нього частково, сплативши Позивачу 91996,02 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 362 від 04.09.2012 р. на суму 1000,00 грн.; № 370 від 06.09.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 387 від 19.09.2012 р. на суму 1000,00 грн.; № 391 від 20.09.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 24.09.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 398 від 25.09.2012 р. на суму 500,0 грн.; № 402 від 27.09.2012 р. на суму 250,00 грн.; № 406 від 02.10.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 408 від 04.10.2012 р. на суму 200,00 грн.; № 414 від 08.10.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 429 від 16.10.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 440 від 29.10.2012 р. на суму 500,00 грн.; № 441 від 30.10.2012 р. на суму 500,00 грн., на загальну суму 6950,00 грн. (том І, а. с. 100-107,124-128) та виписками з банківських рахунків (копії наявні в матеріалах справи) на загальну суму 85046,02 грн. (том І, а. с. 46-82, 88-89), тобто ТзОВ «Авантюрин» перерахувало на користь ТзОВ «Ергопак» кошти в розмірі 91996,02 грн. (6950,00 грн. + 85046,02 грн. = 91996,02 грн.).

З огляду на наведене, заборгованість станом на час винесення місцевим господарським судом рішення по справі становить 85831,89 грн. (177827,91 грн. - 91996,02 грн. = 85831,89 грн.).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення строків оплати товару в сумі 4863,70 грн., яка нарахована відповідно до п. 6.8 Договору дистриб'юції № 356 від 01.04.2011 р.

Пунктом п. 6.8. Договору, передбачено, що за порушення терміну розрахунку з Компанією, передбаченого п. 6.3 даного Договору, Дистриб'ютор сплачує на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, яка обчислюється від суми основної заборгованості за Договором за кожний день прострочення протягом 3-х років, починаючи першого дня такого прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач нараховував Відповідачу пеню по кожній видатковій накладній окремо з урахуванням (за мінусом) всіх оплат Відповідача.

Однак, як встановлено місцевим судом, Позивачем невірно було нараховано пеню у розмірі 4863,70 грн. (заява про уточнення розміру позовних вимог (том І, а.с. 134), оскільки не було враховано приписів ст. 253, ч. 5 ст. 254 ЦК України.

Місцевий суд, перерахувавши розмір пені за спірний період, з урахуванням заяви про уточнення позову, правомірно прийшов до висновку, що загальний її розмір пені розрахований за період з 29.03.2012р. по 04.09.2012р., при ставці НБУ, яка діяла у період за який нараховується пеня - 7,50%, складає 4826,13 грн., а не 4863,70 грн., як вказав позивач, відтак правильно відмовив в частині стягнення 37 грн. 57 коп. пені, як надмірно заявленій.

Правильність розрахунку пені перевірена колегією суддів в судовому засіданні та відповідає розрахунку наведеному місцевим судом. При цьому належить зазначити, що місцевим судом при перерахунку розміру пені враховано вимоги ч. 6 ст. 232 ГК України та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» (із змінами і доповненнями, внесеними до нього Законом України від 10.01.2002р. № 2921-ІІІ), ч. 3 ст. 549, 550, 551 ЦК України.

Разом з тим, Позивач просить стягнути з Відповідача на свою користь 972,75 грн. - 3% річних, які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, з врахуванням, зокрема, 3% річних за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, місцевий суд перевірив правильність нарахування Позивачем розміру 3% річних та встановив, що до задоволення підлягає сума 967,86 грн. - відсотків річних, а не 972,75 грн., як вказав Позивач у заяві про уточнення позову, відтак правомірно відмовив позивачу в частині стягнення 4 грн. 89 коп. - відсотків річних.

Правильність розрахунку 3 % річних перевірена колегією суддів в судовому засіданні та відповідає розрахунку наведеному місцевим судом.

З огляду на наведене, колегія суду погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають до задоволення частково, лише в сумі 967 грн. 86 коп.

Колегією суду не приймаються твердження апелянта/відповідача, що «Не високий попит споживача у подальшій реалізації щодо продукції поставленої позивачем став причиною накопичення заборгованості, а також повернення залишків нереалізованої продукції Позивачу», якими, в основному, обґрунтовано апеляційну скаргу (том ІІ, а.с. 2-3), оскільки зазначені обставини не спростовують фактичних обставин, які встановлено місцевим судом, відтак не можуть слугувати підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом або іншими законами. Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Апелянт не надав суду жодних доказів про настання у нього обставин зазначених у вищевказаних нормах, в т.ч. виконання ним зобов'язання за Договором дистрибуції № 356 від 01.04.11р. в повному обсязі.

Відповідно до ст. 218 ГК України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, тобто несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Також не ґрунтується на встановлених судом обставинах посилання апелянта на те, що спір місцевим судом вирішено за відсутності обґрунтованих розрахунків пені та 3% річних, оскільки розрахунки не містять посилання на видаткові накладні.

Зазначене твердження спростовується матеріалами справи, а саме: уточненим розрахунком суми пені (том І, а.с. 135 та відсотків річних - а.с. 137) доданими до заяви про уточнення розміру позовних вимог (а.с. 134), у яких вчинено посилання на номера видаткових накладних, вказано розмір боргу за кожною накладною окремо, період прострочення, кількість днів прострочення, розмір пені та відсотків річних за кожною накладною окремо. Крім того, як зазначено вище у цій постанові, місцевий суд, керуючись ст. 43 ГПК України, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду даної справи, вчинив перерахунок розміру пені та 3% річних за кожною накладною окремо, у зв'язку з чим, встановив інший, ніж позивач, розмір пені та 3% річних, які підлягають до задоволення, про що зазначено у судовому рішенні.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, належними та допустимими доказами (ст. 34 ГПК України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, апеляційну скаргу апелянта/відповідача залишити без задоволення, рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2012р. у справі № 6/60/5022-747/2012 - без змін.

Судовий збір за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 15.11.2012 року у справі № 6/60/5022-747/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Давид Л.Л.

Суддя Юрченко Я.О.