Постанова

від 27.12.2012 по справі 2а-16860/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 грудня 2012 року 09:40 № 2а-16860/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

при секретарі Воронюк М.М.,

за участю сторін:

представники позивача - Стельмащук А.В., Савчук М.Ю., Морозенко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» (надалі - ТОВ «Український центральний контрагент», позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС (надалі - ДПІ у Печерському районі м. Києва, відповідач) в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 00150222205 від 20.12.2012р. на суму грошового зобов'язання 13 040 586 грн. та суму штрафних санкцій 244 302,00 грн.

Свої позовні вимоги ТОВ «Український центральний контрагент» обґрунтовує тим, що відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. З огляду на це, відповідач намагається гарантійне забезпечення розглядати то як банківську гарантію (ст.560 ЦК України ), то як заставу (ст.572 ЦК України), із застосуванням до гарантійного забезпечення норм, які стосуються до зазначених в ч.1 ст. 546 ЦК видів забезпечення.

Відповідач ігнорує той факт, що ч.2 статті 546 ЦК України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Позивач вважає хибним висновок податкового органу про те, що гарантійне забезпечення є доходом ТОВ «Український центральний контрагент».

Зокрема позивач зазначає, що гарантійне забезпечення не є фінансовою допомогою позивачу від Учасників строкового ринку, оскільки відповідно до Договору про виконання функцій Центрального контрагента на строковому ринку №05-04/10;04-28/10 від 28.04.2010 року, укладеним між ТОВ «Український центральний контрагент» та ПАТ «Українська біржа», позивач виконує функції центрального контрагента, відповідно до Правил торгівлі в секції строкового ринку ПАТ "Українська біржа", затверджених рішенням ДКЦПФР №465 від 20.04.2010 року. У зв'язку з цим позивач вважає необґрунтованим висновок відповідача, щодо порушення позивачем п.п. 4.1.6 п.4.1. ст.. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п. 135.5.15. п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, письмових заперечень чи пояснень суду не надав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, судом встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Український центральний контрагент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010р. по 31.03.2012р.

За результатами перевірки складено акт перевірки №618/22-05/36589983 від 15.08.2012 року р.(надалі - Акт перевірки).

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення ТОВ «Український центральний контрагент» положень пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.п.135.5.15. п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України від 02.12.10 M2755-VI (зі змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 040 586 грн., у тому числі по періодах: - IV квартал 2010 року на суму - 977 202 грн. -І квартал 2011 року на суму - 12 063 384 грн.

Висновки Акту перевірки відповідач обґрунтовує тим, що гроші, залученні платником податку згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності, не відносяться до майна у розумінні ЦК України, норми ст. 7.9.1. Закону № 334/94-ВР та пп.153.4.1 Податкового кодексу України до таких операцій не застосовуються.

Зокрема, податковий орган відносить кошти гарантійного забезпечення (які надходять від учасників біржових торгів на строковому ринку для забезпечення виконання їх зобов'язань) як власні кошти ТОВ «Український центральний контрагент», і з огляду на це вважає їх іншим доходом в розумінні пп..4.1.6.П.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 135.5.15 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно ТОВ «Український центральний контрагент» винесено податкове повідомлення-рішення №0008392205 від 03.09.2012р. на суму грошового зобов'язання 13 040 586 грн. та суму штрафних санкцій 3 260 147,00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну скаргу до ДПС у м. Києві.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві своїм рішенням №7230/10/12-114 від 05.11.2012р залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва №0008392205 від 03.09.2012р., а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із рішенням ДПС у м. Києві звернувся з повторною скаргою №381 від 08.11.2012 р. до контролюючого органу вищого рівня - Державної податкової служби України.

За результатами розгляду повторної скарги Державна податкова служба України частково задовольнила скаргу позивача, а саме: скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.09.2012р. №0008392205 в частині застосованих до товариства штрафних санкцій в сумі 3 015 846 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишає без змін, тобто на суму грошового зобов'язання 13 040 586 грн. та суму штрафних санкцій 244 301,00 грн.

На підставі п.2.3. Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом ДПА України № 985 від 22.12.2010 року, за результатами планової перевірки, відповідач, з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги, видав нове повідомлення рішення № 0015022205 від 20.12 2012року, яким встановлено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 040 586 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 244 302,00 грн. (з урахуванням скасованих Відповідачем 3 015 846 ,00 грн.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач є членом фондової біржі - ПАТ «Українська біржа». В межах статутної діяльності позивач надає послуги центрального контрагента на строковому ринку ПАТ «Українська біржа», у відповідності до ст.20, 24, 25, 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України» від 23.02.06 № 3480-IV, Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 1542 від 19.12.2006p., Положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг деривативів на фондовому ринку, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 884 від 04.09.2009р.

Правилами торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа», які зареєстровані НКЦДФР передбачено, що Центральний контрагент - юридична особа, яка для забезпечення режиму повної анонімності в процесі торгів і розрахунків, стає покупцем відносно кожного продавця та продавцем відносно кожного покупця.

Відповідно до Договору про виконання функцій Центрального контрагента на строковому ринку №05-04/10;04-28/10 від 28.04.2010р., укладеним між позивачем та ПАТ «Українська біржа», ТОВ «Український центральний контрагент» виконує функції центрального контрагента, відповідно до Правил торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа».

З метою забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку (торговців цінними паперами) укладено Угоду про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа». Зазначена Угода - документ Товариства (Центрального контрагента). Форма Угоди затверджена НКЦПФР, і є невід'ємним додатком до Правил торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа».

Угода про систему заходів щодо зниження ризиків містить опис ризиків невиконання зобов'язань за Строковими контрактами, які укладаються на ПАТ «Українська біржа», перелік параметрів системи гарантій виконання зобов'язань за Строковими контрактами та порядок їх визначення, зобов'язання сторін Строкових контрактів щодо забезпечення виконання Строкових контрактів та порядок припинення (виконання) зазначених зобов'язань.

Укладання Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків здійснюється відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України і оформляється в паперовому вигляді. Торговець цінними паперами, який приймає (акцептує) пропозицію про приєднання до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків, подає Товариству (Центральному контрагенту) Повідомлення про приєднання, яке оформлюється відповідно до Додатку № 1 до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків в паперовому вигляді за підписом уповноваженої особи і печаткою торговця цінними паперами та має форму договору приєднання.

З вищезазначеного вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку вчинений у письмовій формі відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, отже твердження відповідача, що зазначений правочин вчинений із недодержанням письмової форми і є нікчемним - є безпідставними.

Окрім того, відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Однак, ч.2 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Тобто законодавець передбачає можливість застосування інших видів забезпечення зобов'язань. Вид зобов'язання, умови його існування, а також правовідносини між сторонами, визначається умовами договору.

Отже, гарантійне забезпечення - це вид забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку, яке встановлено відповідно до ч.2 статті 546 Цивільного кодексу України, всі суттєві умови якого визначені в Угоді про систему заходів зниження ризиків, в тому числі і те, що гарантійне забезпечення грошовими коштами забезпечує вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, суд вважає необґрунтованими висновки відповідача стосовно того, що грошові кошти не можуть виступати в якості гарантійного забезпечення.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 66 Господарського кодексу України майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 5 ст. 139 Господарського кодексу України коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи вищенаведене, суд не погоджується із висновками відповідача про те, що гроші залученні платником податку згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності, не відносяться до майна у розумінні Цивільного кодексу України, і норми ст. 7.9.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97)" № 334/94-ВР та пп.153.4.1 Податкового кодексу України до таких операцій не застосовуються.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР зі змінами та доповненнями, валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами».

Слід зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить визначення терміну «дохід». При цьому п.1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що «інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів».

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. № 290) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Згідно пп.6.6 пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» не визнаються доходами такі надходження від інших осіб - надходження, що належать іншим особам».

Підпунктом 7.9.1. пункту 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом , не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Таким чином, в результаті укладання на ПАТ «Українська біржа» розрахункового ф'ючерсного контракту в дату виконання Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю ціну виконання ф'ючерсного контракту, а Продавець зобов'язаний прийняти оплату. У дату виконання Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю ціну завершення розрахунків ф'ючерсного контракту, а Покупець зобов'язаний прийняти оплату. Вказані зобов'язання забезпечуються грошовими коштами гарантійного забезпечення. Учасники ринку перераховують Центральному контрагенту кошти гарантійного забезпечення у розмірі, необхідному для забезпечення виконання їх зобов'язань.

Таким чином, кошти гарантійного забезпечення належать учаснику біржових торгів ПАТ «Українська біржа», який розпоряджається цими коштами, право власності на кошти гарантійного забезпечення не переходить від учасника біржових торгів до Центрального контрагента, отже висновок відповідача стосовно того, що гарантійне забезпечення є доходом ТОВ «Український центральний контрагент» є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.08.2011р. та Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. у справі № 2а-10976/11/2670 за позовом ТОВ «Український центральний контрагент» до ДПІ у Печерському районі м. Києві ДПС був встановлений факт про те, що гарантійне забезпечення - це вид забезпечення, яке встановлено і існує в розумінні ч.2 статті 546 Цивільного кодексу.

Вказаними судовими рішеннями в справі №2а-10976/11/2670 також встановлено, що Угода про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа» та повідомлення учасників строкового ринку про приєднання до цієї Угоди, є цивільно-правовим договором в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і за умовами цієї Угоди не передбачається передача права власності на грошові кошти, які є гарантійним забезпеченням зобов'язань учасників строкового ринку.

З огляду на вищенаведене, суди в своїх рішеннях у справі №2а-10976/11/2670 прийшли до висновку, що кошти, які надходять від учасника біржових торгів Центральному контрагенту, відповідно до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань на строковому ринку, є коштами гарантійного забезпечення.

Отже, висновок Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду стосовно статусу гарантійного забезпечення є преюдиційним фактом (в розумінні чч.1 та 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України) є безспірним і не підлягає доказуванню.

Крім того, позивач на свій запит до Міністерства фінансів України отримав відповідь за підписом Заступника Міністра фінансів України пана Рибака О.О. (вих. № .№ 31-11040-10-10/25415від 22.10.2012р.) з висновком про те, що кошти гарантійного забезпечення, які належать учасникам торгів та перераховуються ТОВ «Український центральний контрагент» у якості гарантійного забезпечення не визнаються доходами зазначеного Товариства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо порушення ТОВ «Український центральний контрагент» пп.4.1.6 п.4.1. cт 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.135.5.15 п.135.5. cт. 135 Податкового кодексу України в частині заниження валового доходу на загальну суму 52 162 344 грн. (в тому числі у IV кварталі 2010року на суму - 3 908 807 грн.; у І кварталі 2011 року на суму - 48 253 537 грн.) та заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 040 586 грн. (в тому числі у IV кварталі 2010 року на суму - 977 202 грн.; у І кварталі 2011 року на суму -12 063 384 грн.) є необґрунтованим, що свідчить про протиправність та необґрунтованість винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 00150222205 від 20.12.2012р.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, та беручи до уваги той факт, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Український центральний контрагент» є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 00150222205 від 20.12.2012р. на суму грошового зобов'язання 13 040 586 грн. та суму штрафних санкцій 244 302,00 грн.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в сумі 2 146,00 грн. на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» (код ЄДРПОУ 36589983) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови складений та підписаний 28.12.2012р.

Суддя В.П. Шулежко