Ухвала

від 05.03.2013 по справі 2а-16860/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-16860/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року адміністративний позов ТОВ «Український центральний контрагент» до ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Не погоджуючись з зазначеною постановою, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Український центральний контрагент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 618/22-05/36589983 від 15 серпня 2012 року.

Згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки, встановлено порушення TOB «Український центральний контрагент» положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13 040 586, 00 грн.

На підставі висновків, викладених у Акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва відносно TOB «Український центральний контрагент» винесено податкове повідомлення-рішення № 0008392205 від 03 вересня 2012 року на суму грошового зобов'язання 13 040 586, 00 грн. та суму штрафних санкцій 3 260 147, 00 грн.

Не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач подав первинну скаргу до ДПС у м. Києві.

За результатами розгляду первинної скарги ДПС у м. Києві своїм рішенням № 7230/10/12-114 від 05 листопада 2012 року залишила без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0008392205 від 03 вересня 2012 року, а скаргу позивача - без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із рішенням ДПС у м. Києві звернувся з повторною скаргою № 381 від 08 листопада 2012 року до контролюючого органу вищого рівня - ДПС України.

За результатами розгляду повторної скарги ДПС України частково задовольнила скаргу позивача, а саме: скасувала податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03 вересня 2012 року № 0008392205 в частині застосованих до товариства штрафних санкцій в сумі 3 015 846, 00 грн., в іншій частині зазначене повідомлення-рішення та рішення, прийняте за розглядом первинної скарги залишає без змін, тобто на суму грошового зобов'язання 13 040 586, 00 грн. та суму штрафних санкцій 244 301, 00 грн.

На підставі п.2.3 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затверджених наказом ДПА України № 985 від 22 грудня 2010 року, за результатами планової перевірки, відповідач, з урахуванням рішення ДПС України про результати розгляду повторної скарги, видав нове повідомлення рішення № 0015022205 від 20 грудня 2012 року, яким встановлено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 13 040 586, 00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 244 302, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є членом фондової біржі - ПАТ «Українська біржа». В межах статутної діяльності позивач надає послуги центрального контрагента на строковому ринку ПАТ «Українська біржа», у відповідності до ст. 20, 24, 25, 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України», Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 1542 від 19 грудня 2006 року, Положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг деривативів на фондовому ринку, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 884 від 04 вересня 2009 року.

Правилами торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа», які зареєстровані ДКЦДФР передбачено, що Центральний контрагент - юридична особа, яка для забезпечення режиму повної анонімності в процесі торгів і розрахунків, стає покупцем відносно кожного продавця та продавцем відносно кожного покупця.

Відповідно до Договору про виконання функцій Центрального контрагента на строковому ринку № 05-04/10;04-28/10 від 28 квітня 2010 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Українська біржа», TOB «Український центральний контрагент» виконує функції центрального контрагента, відповідно до Правил торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа».

З метою забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку (торговців цінними паперами) укладено Угоду про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа». Зазначена Угода - документ Товариства (Центрального контрагента). Форма Угоди затверджена ДКЦПФР, і є невід'ємним додатком до Правил торгівлі в секції строкового ринку ПАТ «Українська біржа».

Угода про систему заходів щодо зниження ризиків містить опис ризиків невиконання зобов'язань за Строковими контрактами, які укладаються на ПАТ «Українська біржа», перелік параметрів системи гарантій виконання зобов'язань за Строковими контрактами та порядок їх визначення, зобов'язання сторін Строкових контрактів щодо забезпечення виконання Строкових контрактів та порядок припинення (виконання) зазначених зобов'язань.

Укладання Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків здійснюється відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України і оформляється в паперовому вигляді. Торговець цінними паперами, який приймає (акцептує) пропозицію про приєднання до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків, подає Товариству (Центральному контрагенту) Повідомлення про приєднання, яке оформлюється відповідно до Додатку № 1 до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків в паперовому вигляді за підписом уповноваженої особи і печаткою торговця цінними паперами та має форму договору приєднання.

З вищезазначеного вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку вчинений у письмовій формі відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, отже твердження апелянта про те, що зазначений правочин вчинений із недодержанням письмової форми і є нікчемним - є безпідставними.

Окрім того, відповідно до ч. 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може бути забезпечено неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Однак, ч. 2 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язань.

Тобто законодавець передбачає можливість застосування інших видів забезпечення зобов'язань. Вид зобов'язання, умови його існування, а також правовідносини між сторонами, визначається умовами договору.

Отже, гарантійне забезпечення - це вид забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку, яке встановлено відповідно до ч. 2 статті 546 Цивільного кодексу України, всі суттєві умови якого визначені в Угоді про систему заходів зниження ризиків, в тому числі і те, що гарантійне забезпечення грошовими коштами забезпечує вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Таким чином, необґрунтованими є висновки відповідача стосовно того, що грошові кошти не можуть виступати в якості гарантійного забезпечення.

Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 66 Господарського кодексу України - майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з ч. 5 статті 139 Господарського кодексу України - коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується із висновками відповідача про те, що гроші залученні платником податку згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності, не відносяться до майна у розумінні Цивільного кодексу України, і норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 153.4.1 п. 153.4 статті 153 Податкового кодексу України до таких операцій не застосовуються.

Окрім того, відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» - валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами».

Слід зазначити, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить визначення терміну «дохід». При цьому п. 1.43 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що «інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів».

Пунктом 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290) встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена».

Згідно пп. 6.6 пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» не визнаються доходами такі надходження від інших осіб - надходження, що належать іншим особам».

Підпунктом 7.9.1 п. 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

Таким чином, в результаті укладання на ПАТ «Українська біржа» розрахункового ф'ючерсного контракту в дату виконання, покупець зобов'язаний сплатити продавцю ціну виконання ф'ючерсного контракту, а продавець зобов'язаний прийняти оплату. У дату виконання продавець зобов'язаний сплатити покупцю ціну завершення розрахунків ф'ючерсного контракту, а покупець зобов'язаний прийняти оплату. Вказані зобов'язання забезпечуються грошовими коштами гарантійного забезпечення. Учасники ринку перераховують Центральному контрагенту кошти гарантійного забезпечення у розмірі, необхідному для забезпечення виконання їх зобов'язань.

Таким чином, кошти гарантійного забезпечення належать учаснику біржових торгів ПАТ «Українська біржа», який розпоряджається цими коштами, право власності на кошти гарантійного забезпечення не переходить від учасника біржових торгів до Центрального контрагента, отже висновок відповідача стосовно того, що гарантійне забезпечення є доходом TOB «Український центральний контрагент» є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 серпня 2011 року та Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року у справі № 2а-10976/11/2670 за позовом TOB «Український центральний контрагент» до ДПІ у Печерському районі м. Києві ДПС був встановлений факт про те, що гарантійне забезпечення - це вид забезпечення, яке встановлено і існує в розумінні ч. 2 статті 546 Цивільного кодексу України.

Вказаними судовими рішеннями в справі № 2а-10976/11/2670 також встановлено, що Угода про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа» та повідомлення учасників строкового ринку про приєднання до цієї Угоди, є цивільно-правовим договором в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і за умовами цієї Угоди не передбачається передача права власності на грошові кошти, які є гарантійним забезпеченням зобов'язань учасників строкового ринку.

З огляду на вищенаведене, суди в своїх рішеннях у справі № 2а-10976/11/2670 прийшли до висновку, що кошти, які надходять від учасника біржових торгів Центральному контрагенту, відповідно до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань на строковому ринку, є коштами гарантійного забезпечення.

Відповідно до ч. 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України - обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, висновок Окружного адміністративного суду м. Києва та Київського апеляційного адміністративного суду стосовно статусу гарантійного забезпечення є преюдиційним фактом, є безспірним і не підлягає доказуванню в межах даної адміністративної справи.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновок податкового органу щодо порушення TOB «Український центральний контрагент» вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Податкового кодексу України в частині заниження валового доходу на загальну суму 52 162 344, 00 грн. та заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 13 040 586, 00 грн. є необґрунтованим, що свідчить про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 00150222205 від 20 грудня 2012 року.

Враховуючи вищезазначене, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Маслій В.І.

Чаку Є.В.