Ухвала

від 29.06.2016 по справі 2а-16860/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року м. Київ К/800/17056/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

за участю:

представника позивача - Морозенко Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року

у справі № 2а-16860/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український центральний контрагент» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 грудня 2012 року № 00150222205 (в редакції уточнення до позовної заяви за вих. № 390 від 20 грудня 2012 року).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС № 00150222205 від 20 грудня 2012 року на суму грошового зобов'язання 13040586,00 грн. та на суму штрафних санкцій 244302,00 грн.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Український центральний контрагент», посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року - без змін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Український центральний контрагент» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2010 року по 31 березня 2012 року, за результатами якої був складний акт № 618/22-05/36589983 від 15 серпня 2012 року.

За висновками акту перевірки позивачем були порушені вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, підпункту 135.5.15 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 13040586,00 грн., за 4 квартал 2010 року - 977202,00 грн., за 1 квартал 2011 року - 12063384,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що товариство неправомірно не включило до складу валового доходу кошти, які надійшли з інших джерел, у загальній сумі 52162344,00 грн., оскільки гарантійне забезпечення, яке надходить у грошовій формі від учасників строкового ринку на розрахункові рахунки ТОВ «Український центральний контрагент» відповідно до угоди про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа», не може бути віднесене до аналогів форм застави, визначених Цивільним кодексом України, а також інших форм забезпечення зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

На вказаний акт перевірки позивачем були подані заперечення, за результатами розгляду яких висновки акту перевірки були залишені без змін.

03 вересня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного вище акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0008392205, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Український центральний контрагент» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 16300733,00 грн., у тому числі: 13040586,00 грн. - за основним платежем, 3260147,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось позивачем в адміністративному порядку.

Рішенням ДПС України від 03 грудня 2012 року № 6374/0/61-12/10-2115 «Про результати розгляду скарги» податкове повідомлення-рішення № 0008392205 від 03 вересня 2012 року було скасоване в частині застосованих до товариства штрафних (фінансових) санкцій у сумі 3015846,00 грн., а в іншій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення було залишене без змін.

20 грудня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС на підставі вказаного вище акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 0015022205, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Український центральний контрагент» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 13284888,00 грн., у тому числі: 13040586,00 грн. - за основним платежем, 244302,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що кошти гарантійного забезпечення належать учаснику біржових торгів - ПАТ «Українська біржа», який розпоряджається цими коштами, право власності на кошти гарантійного забезпечення не переходить від учасника біржових торгів до ТОВ «Український центральний контрагент», з огляду на що висновок податкового органу про те, що гарантійне забезпечення є доходом ТОВ «Український центральний контрагент» є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є членом фондової біржі - ПАТ «Українська біржа». В межах статутної діяльності позивач надає послуги центрального контрагента на строковому ринку ПАТ «Українська біржа» у відповідності до статей 20, 24, 25, 26 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок України», Положення про функціонування фондових бірж, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 1542 від 19 грудня 2006 pоку, Положення про порядок реєстрації змін до правил фондової біржі щодо запровадження в обіг деривативів на фондовому ринку, затвердженого рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 884 від 04 вересня 2009 року.

Правилами торгівлі в секції строкового ринку ВАТ «Українська біржа», які зареєстровані рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 20 квітня 2010 року № 465, передбачено, що Центральний контрагент - це юридична особа, яка для забезпечення режиму повної анонімності в процесі торгів і розрахунків, стає покупцем відносно кожного продавця та продавцем відносно кожного покупця.

Відповідно до договору про виконання функцій Центрального контрагента на строковому ринку № 05-04/10;04-28/10 від 28 квітня 2010 року, укладеного між позивачем та ВАТ «Українська біржа», ТОВ «Український центральний контрагент» виконує функції Центрального контрагента відповідно до Правил торгівлі в секції строкового ринку ВАТ «Українська біржа».

З метою забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку (торговців цінними паперами) укладено Угоду про систему заходів щодо зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ПАТ «Українська біржа». Зазначена Угода - документ Товариства (Центрального контрагента). Форма Угоди затверджена Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, і є невід'ємним додатком до Правил торгівлі в секції строкового ринку ВАТ «Українська біржа».

Угода про систему заходів щодо зниження ризиків містить опис ризиків невиконання зобов'язань за Строковими контрактами, які укладаються на ВАТ «Українська біржа», перелік параметрів системи гарантій виконання зобов'язань за Строковими контрактами та порядок їх визначення, зобов'язання сторін Строкових контрактів щодо забезпечення виконання Строкових контрактів та порядок припинення (виконання) зазначених зобов'язань.

Укладання Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків здійснюється відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України і оформляється в паперовому вигляді. Торговець цінними паперами, який приймає (акцептує) пропозицію про приєднання до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків, подає Товариству (Центральному контрагенту) Повідомлення про приєднання, яке оформлюється відповідно до Додатку № 1 до Угоди про систему заходів щодо зниження ризиків в паперовому вигляді за підписом уповноваженої особи і печаткою торговця цінними паперами та має форму договору приєднання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку вчинений у письмовій формі відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суди першої та апеляційної інстанції правомірно відхилили як безпідставні посилання податкового орагну на те, що зазначений правочин вчинений із недодержанням письмової форми та, як наслідок, є нікчемним.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

При цьому, частиною 2 статті 246 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, законодавець передбачив можливість застосування інших видів забезпечення зобов'язань. Вид зобов'язання, умови його існування, а також правовідносини між сторонами, визначається умовами договору.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що гарантійне забезпечення у вигляді грошових коштів, які надходили на рахунки ТОВ «Український центральний контрагент», - це вид забезпечення виконання зобов'язань учасників біржових торгів на строковому ринку у розумінні положень частини 2 статті 546 Цивільного кодексу України, всі суттєві умови якого визначені в Угоді про систему заходів зниження ризиків невиконання зобов'язань за строковими контрактами, укладеними на ВАТ «Українська біржа», в тому числі і те, що гарантійне забезпечення грошовими коштами забезпечує вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Крім іншого, частиною 1 статті 66 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що майно підприємства становлять виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Згідно з частиною 5 статті 139 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) коштами у складі майна суб'єктів господарювання є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства.

Частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Виходячи аз аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що безпідставними є доводи податкового органу про те, що грошові кошти, залученні платником податку згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачу права власності, не відносяться до майна у розумінні Цивільного кодексу України і положення підпункту 7.9.1 пункту 7.9 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до таких операцій не застосовуються.

Крім іншого, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відзначили, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не містить визначення терміну «дохід», а містить визначення «валового доходу».

При цьому, пунктом 1.43 статті 1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування, а також національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку у випадках, визначених цим Законом, які не суперечать цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування у частині визначення термінів.

Абзацом 1 пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Згідно з підпунктом 6.6 пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), не визнаються доходами такі надходження від інших осіб, зокрема, надходження, що належать іншим особам».

Підпунктом 7.9.1. пункту 7.9. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, зокрема, залучені платником податку на підставі договору концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідального зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень підпункту 7.9.6 цього пункту.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що в результаті укладання на ПАТ «Українська біржа» розрахункового ф'ючерсного контракту в дату виконання Покупець зобов'язаний сплатити Продавцю ціну виконання ф'ючерсного контракту, а Продавець зобов'язаний прийняти оплату. У дату виконання Продавець зобов'язаний сплатити Покупцю ціну завершення розрахунків ф'ючерсного контракту, а Покупець зобов'язаний прийняти оплату. Вказані зобов'язання забезпечуються грошовими коштами гарантійного забезпечення. Учасники ринку перераховують Центральному контрагенту кошти гарантійного забезпечення у розмірі, необхідному для забезпечення виконання їх зобов'язань.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що кошти гарантійного забезпечення належать учаснику біржових торгів ПАТ «Українська біржа», який розпоряджається цими коштами, право власності на кошти гарантійного забезпечення не переходить від учасника біржових торгів до Центрального контрагента, отже висновок податкового органу про те, що гарантійне забезпечення є доходом ТОВ «Український центральний контрагент» є таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.

Крім іншого, матеріали справи містять відповідь Міністерства фінансів України отримав відповідь за підписом Заступника Міністра фінансів України - Рибака О.О. (вих. №31-11040-10-10/25415 від 22 жовтня 2012 року), надану на запит позивача, з висновком про те, що кошти гарантійного забезпечення, які належать учасникам торгів та перераховуються ТОВ «Український центральний контрагент» у якості гарантійного забезпечення, не визнаються доходами зазначеного товариства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірністю оспорюваного податкового повідомлення-рішення наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 грудня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна