Ухвала

від 09.01.2013 по справі 2-1234

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ

Справа №2-1234 Головуючий у суді у 1 інстанції - Вюник Номер провадження 22-ц/788/107/13 Суддя-доповідач - Гагін Категорія - 30

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 року м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Гагіна М. В.,

суддів - Лузан Л. В., Сибільової Л. О.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 листопада 2012 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Українська страхова компанія «Княжа» в особі Сумської філії, ОСОБА_4, про стягнення майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Великописарівського районного суду Сумської області від 19 листопада 2012 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 15024 грн. 11 коп. та моральну шкоду в сумі 45000 грн.

У решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 664 грн. 60 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити зазначене рішення.

При цьому доводить, що судом безпідставно стягнуто моральну шкоду у розмірі 45000 грн., а не 800000 грн., оскільки вказана сума не відповідає фактичним обставинам справи та тим стражданням, які їй були спричинені. Вважає, що сума моральної шкоди 800000 грн. може компенсувати їй витрати пов'язані з відновленням здоров'я, відновленням психологічного стану й повинна бути стягнута з відповідачів у солідарному порядку.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, її представника адвоката ОСОБА_5, третьої особи ОСОБА_4, які підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та його представника адвоката ОСОБА_6., які заперечували проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що саме діями ОСОБА_4 та ОСОБА_2, які управляли транспортними засобами, завдано шкоду ОСОБА_1, що підтверджується вироком В.Писарівського районного суду від 13 червня 2012 року, відтак, за положеннями ч.4 ст.61 ЦПК України, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій таких осіб.

Покладаючи відповідальність за заподіяну ОСОБА_1 моральну шкоду на ОСОБА_2, суд першої інстанції врахував встановлені вищезазначеним вироком суду факти, глибину фізичного болю та страждань, яких зазнала позивач у зв'язку з каліцтвом, та з врахуванням принципу розумності й справедливості визначено суму на її відшкодування у розмірі 45000 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, оскільки суд дійшов цих висновків повно і всебічно з'ясував обставини справи, вірно визначив юридичну природу спірних правовідносин і застосував відповідні їм норми матеріального права.

Судом першої інстанції встановлено, що вироком Великописарівського районного суду Сумської області від 13 червня 2012 року ОСОБА_4 визнаний винним у скоєні злочину, передбаченого ст.291 КК України та засуджений за цим законом, а ОСОБА_2 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ст.286 ч.2 КК України.

Вирок набрав законної сили, відтак за змістом положень ч.4 ст.61 ЦПК України є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З вироку вбачається, що 14 жовтня 2008 року близько 21 год. 30 хв. ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи мопедом марки «DELTA 50», з пасажиром ОСОБА_1, рухаючись в темну пору доби з непрацюючим освітленням мопеда по вул.Грайворонській в смт.В.Писарівка Великописарівського району Сумської області у напрямку центру селища до господарства №35, та підсудний ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки ВАЗ-21-1, державний номер НОМЕР_1 з пасажиром ОСОБА_3, рухаючись по вул.Грайворонській в смт.В.Писарівка Сумської області, допустили порушення Правил дорожнього руху України, що спричинило ДТП, в результаті якої потерпіла ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження у вигляді ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої частини стегна.

У даній дорожній ситуації водій автомобіля ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до п.12.3 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, повинен негайно вжити заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортних засобів, та мав технічну можливість попередити ДТП шляхом виконання цих вимог Правил дорожнього руху, які знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з виникненням даного ДТП.

Водій ОСОБА_4 у даній дорожній ситуації повинен був діяти у відповідності вимогам п.п.10.1, 10.4, 31.4.3 «а» Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, а саме: пункту 10.1 Правил дорожнього руху України - перед початком руху перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасником руху; пункту 10.4 - водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу іншим транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобом, а також порушив пункт 31.4 ПДР України - забороняється експлуатація транспортних засобів згідно з законодавством за наявності технічних несправностей і невідповідності таким вимогам; пункт 31.4.3 «а» ПДР України - кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; п.2.9 ПДР України - керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілій ОСОБА_1 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді ампутації правої нижньої кінцівки на рівні середньої частини стегна, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження у вигляді відкритого перелому зовнішнього виростка правої великогомілкової кістки зі зміщенням. Закритого уламкового перелому середньої третини правого стегна зі зміщенням з пошкодженням судинно-нервового пучка верхньої третини правої гомілки - відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознаками довготривалого розладу здоров'я більше 21 дня. Наслідки у вигляді тромбозу нижньої кінцівки, які призвели до ампутації нижньої кінцівки на рівні середньої третини правого стегна, знаходяться в причинному зв'язку із отриманими тілесними ушкодженнями.

Відповідно до 1.10 ПДР України механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна.

Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми (крім транспортних засобів, робочий об'єм двигуна яких не перевищує 50 куб.см), а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

За визначенням цього пункту ПДР України мопед - двоколісний транспортний засіб, що має двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см.

Отже, хоча мопед, яким керував ОСОБА_4, і не належить до механічних транспортних засобів, наявність у нього двигуна відповідно до положень ч.1 ст.1187 ЦК України дає підстави вважати такий мопед джерелом підвищеної небезпеки.

Саме з цих засад виходив суд постановляючи вищезазначений вирок відносно ОСОБА_4

За змістом ч.2 ст.1187 ЦК України під володінням джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерел підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договір оренди, довіреності тощо).

Вироком В.Писарівського районного суду від 13 червня 2012 року встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 здійснювали експлуатацію джерел підвищеної небезпеки на відповідній правовій підставі, відтак в силу положень ч.2 ст.1188 ЦК України мають спільно відповідати за завдану шкоду ОСОБА_1

Проте, ОСОБА_1 обрала спосіб захисту порушеного права шляхом пред'явлення позову з відшкодування майнової та моральної шкоди лише до одної з двох осіб, що її завдали.

Доводи апеляційної скарги щодо наявності вини ОСОБА_3 у завданні шкоди, як особи яка мала довіреність на управління й розпорядження автомобілем ВАЗ-21-1, яким керував ОСОБА_2, не ґрунтується на матеріалах справи та ч.1 ст.1187, ч.2 ст.1188 ЦК України.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що володіння автомобілем перейшло до ОСОБА_2 з вини ОСОБА_3 в результаті не забезпечення належної схоронності транспортного засобу чи передачі ним керування особі за відсутності у нього такого права.

ОСОБА_2 має відповідне посвідчення водія та керував транспортним засобом з дозволу ОСОБА_3 та дії останнього не перебувають у прямому причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.

За встановлених обставин у суду відсутні правові підстави для покладення на ОСОБА_3 відповідальності у відшкодування шкоди, заподіяної ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, винними у якій є ОСОБА_4 та ОСОБА_2

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про розмір моральної шкоди, то враховуючи коло осіб, до яких ОСОБА_1 подала позов з її відшкодування, суд першої інстанції з врахуванням характеру спірних правовідносин, глибини фізичного болю та страждань, яких зазнала позивач від дій осіб, якими завдано їй шкоду, наявності доказів на підтвердження розміру такої шкоди, обґрунтовано визначив її у розмірі 45000 грн. з покладенням обов'язку по її відшкодуванню на ОСОБА_2

За таких обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, ст.308, ст.313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Великописарівського районного суду Сумської області від 19 листопада 2012 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -

З оригіналом згідно: суддя М.В.Гагін