Рішення

від 20.12.2012 по справі 0308/19203/12

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0308/19203/12

Провадження № 2/0308/6411/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

20 грудня 2012 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Кихтюка Р.М.,

при секретарі - Тратнікову Я.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Луцька цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування майна від добросовісного набувача,-

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування майна від добросовісного набувача.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Підгаєцької сільської ради Луцького району №18 від 10.04.1991 року йому у постійне користування було виділено земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого підсобного господарства.

Крім того, рішенням Підгаєцької сільської ради №16-4 від 25.09.2001 року ОСОБА_4 було передано у користування земельну ділянку розміром 0,36 га, а рішенням№17-8 від 21.12.2001 року дану земельну ділянку було передано у приватну власність ОСОБА_4 і на підставі вказаного рішення ним був виготовлено державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,36 га для ведення особистого селянського господарства серії ВЛ №084757.

Вказує, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 07.08.2008 року позов прокурора в його інтересах до ОСОБА_4 та Підгайцівської сільської ради задоволено і визнано недійсними рішення Підгайцівської сільської ради від 25.09.2001 року та №17-8 від 21.12.2001 року в частині виділення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_4, а також визнано недійним державний акт про право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_4

В подальшому на виконання вказаного рішення, рішенням Підгайцівської сільської ради №44/7 від 03.12.2009 року вказану земельну ділянку в межах 0,25 га було передано йому у приватну власність.

Однак, на даний час він не може користуватись спірною земельною ділянкою, оскільки вона перебуває у ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу №908 від 25.07.2005 року і останній на підставі вказаного договору виготовив державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ №013171.

В зв'язку з чим, просить суд визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ №013171, виданий на ім'я ОСОБА_3 та зобов'язати останнього звільнити спірну земельну ділянку та повернути у його користування.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити її з підстав, викладених у заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи. А тому зі згоди представника позивача суд ухвалив проводити заочний розгляд справи у відсутності відповідача в порядку ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до рішення Підгайцівської сільської ради №44/7 від 03.12.2009 року ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства в с. Підгайці (а.с. 13).

Частиною 2 ст. 373 ЦК України передбачено, що право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

З договору купівлі-продажу від 25.07.2005 року, укладеного між ОСОБА_5, що діяв від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_3 придбав земельну ділянку площею 0,36 га в с. Підгайці Луцького району, яка належала ОСОБА_4 на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ВЛ №084757 від 01.04.2005 року (а.с. 16).

Проте, рішенням Луцького міськрайонного суду від 07.08.2008 року визнано недійсними рішення Підгайцівської сільської ради від 25.09.2001 року за № 16-4 «Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства»в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_4, рішення Підгайцівської сільської ради від 21.12.2001 року за № 17-8 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян»в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0, 3600 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, виданий на ім'я ОСОБА_4 (а.с. 10-11).

Статтею 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1, ч. 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов в частині визнання недійсним акта на право власності на земельну ділянку виданий на ім'я ОСОБА_3 підставний та його слід задовольнити.

Згідно ст. 152 ч. 2 ЗК України власник земельної ділянки бо землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Враховуючи наведене також підлягає до задоволення вимога позивача щодо усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому вимога позивача про відшкодування відповідачем судових витрат також підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213-215, 224-226 ЦПК України, ст. ст. 152, 153, ЗК України, ст. ст. 203, 204, 215, 236, 388 суд , -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити .

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №013171 для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:0139, виданий 29 серпня 2005 року на ім'я ОСОБА_3.

Зобов'язати ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:0139 та повернути її ОСОБА_2.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в сумі 531 (п'ятсот тридцять одну) грн. 23 коп.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області через Луцьким міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Луцького міськрайонного суду Р.М. Кихтюк