Ухвала

від 17.08.2016 по справі 0308/19203/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0308/19203/12 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р.М. Провадження № 22-ц/773/911/16 Категорія: 47 Доповідач: Антонюк К. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Антонюк К.І.,

суддів - Свистун О.В., Мудренко Л.І.,

за участі секретаря - Губарик К.А.,

позивача ОСОБА_1,

представника третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування майна від добросовісного набувача, за апеляційною скаргою третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Луцького міськрайоннго суду Волинської області від 20 грудня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №013171 для ведення особистого селянського господарства площею 0,36 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:0139, виданий 29 серпня 2005 року на ім’я ОСОБА_3.

Зобов’язано ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,25 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, кадастровий номер 0722884800:01:001:0139 та повернути її ОСОБА_1.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 531 грн. 23 коп.

В апеляційній скарзі третя особа, яка не заявляє самостійних вимог ОСОБА_4, посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.

Як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Підгацівської сільської ради від 10.04.1991 року за №18, позивачу ОСОБА_1 була виділена в постійне користування для ведення підсобного господарства спірна земельна ділянка площею 0,25 га в с.Підгайці Луцького району Волинської області.

Рішенням цієї ж ради від 26.09.2001 року ОСОБА_4 була передана у користування земельна ділянка площею 0, 34 га. У зазначену площу увійшла також і земельна ділянка, яка була попередньо виділена ОСОБА_1 На підставі рішення сільської ради від 21.12.2001 року ОСОБА_4 на вказану земельну ділянку був виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,36 га в с. Підгайці Луцького району.

25 липня 2005 року ОСОБА_4 відчужив земельну ділянку відповідно до договору купівлі-продажу ОСОБА_3 На підставі договору купівлі-продажу 29.08.2005 року ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, кадастровий номер якої 0722884800:01:001:0139. (а.с.12).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 07.08.2008 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним рішення Підгайцівської сільської ради від 25.09.2001 року №16-4 «Про виділення земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства» в частині виділення земельної ділянки ОСОБА_4, рішення Підгайцівської сільської ради від 21.12.2001 року №17-8 «Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадян» в частині передачі у приватну власність земельної ділянки ОСОБА_4 та державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,36 га в с. Підгайці Луцького району Волинської області, виданий на ім’я ОСОБА_4

Обставини, встановлені вказаним судовим рішенням не підлягають доказуванню в даній справі відповідно до положень ч.3 ст. 61 ЦПК України .

Відповідно до ч. ч. 2,3 ст. 152 Земельного Кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

На момент ухвалення рішення у даній справі позивач ОСОБА_1 був належним землекористувачем спірної земельної ділянки, яка була йому виділена в передбаченому законом порядку. Ці обставини підтверджуються судовим рішенням від 07.08.2008 р., рішенням Підгайцівської сільської ради від 10.04.1991 р. З 10 грудня 2015 року, відповідно до свідоцтва про право власності , індексний номер 49559631, він є власником земельної ділянки, кадастровий номер якої 0722884800:01:001:0139, а тому він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав користування та володіння земельною ділянкою.

Отже, в судовому засіданні встановлено, що позивач не є стороною договору про відчуження земельної ділянки ОСОБА_3 і земельна ділянка вибула з його користування поза його волею. Державний акт, який підтверджував право власності ОСОБА_4 на оспорювану земельну ділянку визнано рішенням суду недійсним, а тому він не мав права її відчужувати. Не встановлено також, що ОСОБА_3 є недобросовісним набувачем земельної ділянки.

За таких обставин позивач має право на витребування земельної ділянки у ОСОБА_3, як добросовісного набувача, яка вибула з його володіння поза його волею, відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якою передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, в тому числі і у спосіб, передбачений ст.. 388 ЦК України (ст. 396 ЦК України).

Рішення суду першої інстанції щодо витребування земельної ділянки, належної в передбаченому законом порядку, в користуванні ОСОБА_1 і яка вибула з його володіння поза його волею, у добросовісного набувача ОСОБА_3 шляхом визнання недійсним державного акту на право власності від 29.08.2005 року, та зобов’язання ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, ухвалено відповідно до норм матеріального права та встановлених в судовому засіданні обставин.

Доводи третьої особи щодо порушення судом норм процесуального права, а саме не повідомлення його про розгляд справи не вплинули на правильність вирішення справи, а тому підстав для скасування рішення суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 грудня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: