Постанова

від 05.12.2012 по справі 5011-2/5979-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2012 р. Справа№ 5011-2/5979-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Чорної Л.В.

Іоннікової І.А.

при секретарі Дмитрина Д.О.

за участю представників

від позивача : Черьомуха О.В. дов. № б/н від 04.12.2012 року

від відповідача 1: Кохан А.І. дов. № 225-КР-1424 від 24.09.2012 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду м. Києва

від 05.07.2012 року

у справі № 5011-2/5979-2012 (суддя Домнічева І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада-Люкс»

до Київської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада-Люкс» до Київської міської ради про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада-Люкс» та Київською міською радою, який посвідчений 17.07.2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., за реєстром № 2036.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на сьогоднішній день позивач вже не є власником нежилого будинку який розташований за адресою м. Київ, вул.. Волинська, 48/50 (літера Б), для експлуатації та обслуговування якого Позивачем з Відповідачем і укладався Договір оренди земельної ділянки, посвідчений 17.07.2001р. Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., за реєстром № 2036. У зв'язку з переходом права власності на будівлю до нових власників, позивач звернувся до відповідача з заявою про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки, і не отримавши її задоволення передав спір на вирішення суду.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.07.2012 р. у справі № 5011-2/5979-2012 позов задоволено повністю.

Розірвано договір оренди земельної ділянки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада - Люкс» та Київською міською радою, який посвідчений 17.07.2001 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З., за реєстром № 2036.

Стягнуто з Київської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада - Люкс 1 073,00 грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у відповідності до статті 377 ЦК України, статті 120 Земельного кодексу України враховуючи ту обставину, що фактичне користування земельною ділянкою, орендованою позивачем, та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, а не позивач, і останній добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, при цьому скориставшись своєю можливістю, передбаченою умовами договору оренди земельної ділянки, про розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду Київська міська рада звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 05.07.2012 року у справі № 5011-2/5979-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Апелянт зазначає, що виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки, а лише є підставою для переходу права на землю, оформлення якого здійснюється у встановленому законом порядку (ст. 123, 124 ЗК України), а в даному випадку шляхом волевиявлення ради на розірвання договору оренди земельної ділянки комунальної власності у формі відповідного рішення.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду Ємельянова А.С. № 5011-2/5979-2012 від 21.09.2012 року враховуючи те, що відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу по справі № 5011-2/5979-2012 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Тищенко О.В., керуючись ст.. ст..4 6 , 69 Господарського процесуального кодексу України, п. 3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 р. № 30, згідно п. 2.1 рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2012р., сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 5011-2/5979-2012 колегію суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді Іоннікова І.А., Чорна Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2012 року апеляційні скарги прийнято до провадження для розгляду у наступному складі суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді -Чорна Л.В., Іоннікова І.А. та призначено розгляд скарг на 17.10.2012 року.

Розгляд справи у порядку передбаченому ст.. 77 ГПК України неодноразово відкладався.

Апелянт в судовому засіданні апеляційної інстанції 05 грудня 2012 року вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2012 року у справі № 5011-2/5979-2012 скасувати, та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2012 року у справі № 5011-2/5979-2012.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вірно встановлено судом першої інстанції, Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Лада-Люкс»(Позивач) та Київською міською радою (Відповідач) 17.07.2001р. було укладено Договір оренди земельної ділянки на 15 (п'ятнадцять) років, місце розташування якої вул. Волинська, 48/50 у м. Київ, розміром 0,5085 га для експлуатації та обслуговування виробничої будівлі, що посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В.З. та зареєстрований в реєстрі за № 2036 (тут і надалі - Договір оренди земельної ділянки).

04.12.2006р. Протоколом № 3 Загальних зборів учасників Позивача було прийнято рішення про вихід учасників з товариства, а саме - Вайсера Фелікса Михайловича та Сахнаненка Олександра Савовича.

Згідно Протоколу №3/1 Загальних зборів учасників Позивача від 04 грудня 2006 року, в зв'язку з виходом Вайсера Ф.М. та Сахненка О.С. з складу учасників Позивача на підставі поданих заяв відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства»та на вимогу учасників товариства, виплата вартості частини майна пропорційна їх часткам у статутному фонді Позивача була замінена передаванням майна в натуральній формі: Вайсеру Ф.М. - 1/2 частина нежилого будинку який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б) та Сахненку О.С. частина нежилого будинку який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б).

Свідоцтвом на право власності САВ № 553673 від 17 жовтня 2007 року, виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 17.10.2007р. № 1305-В було посвідчено, що 1/2 частина від нежилого будинку загальною площею 3336,40 кв.м., який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б) дійсно належить Сахненко О.С. на праві приватної власності.

Свідоцтвом на право власності САВ № 553674 від 17 жовтня 2007 року виданого на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 17.10.2007р. № 1305-В було посвідчено, що 1/2 частина від нежилого будинку загальною площею 3336,40 кв.м., який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б) дійсно належить Вайсеру Ф.М. на праві приватної власності.

В зв'язку з переходом права власності на будівлю до нових власників, Позивач звернувся до Відповідача з заявою про дострокове розірвання Договору оренди земельної ділянки (відповідно до залученого до матеріалів справи зворотного поштового повідомлення, Відповідач цю заяву отримав 14.03.2012р.).

Відповідач заяву Позивача про розірвання Договору оренди земельної ділянки не задовольнив; в матеріалах справи відсутні докази протилежного.

Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) в листі від 03.05.2012 року № 05-358/11531 повідомило Позивачу, що питання розірвання Договору оренди земельної ділянки буде вирішено при оформленні новими власниками цього об'єкта нерухомості відповідного права на землю.

Наведені вище обставини стали підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом про розірвання Договору оренди земельної ділянки.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, є законним і обґрунтованим з наступних підстав.

Згідно ст. 148 Господарського кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною державою. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до Земельного кодексу України та інших законів.

Відносини землекористування врегульовані Земельним кодексом України (далі -ЗК України), Законом України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року № 161-ХІУ, зі змінами (далі вживається скорочено ЗУ «Про оренду землі»), який є спеціальним законом стосовно відносин, пов'язаних з орендою землі, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської міської рад у галузі земельних відносин на її території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; організація землеустрою.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендою землі у відповідності до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин) є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Як встановлено ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Договір оренди землі, відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судова колегія зазначає, що порядок набуття та припинення прав на земельні ділянки визначається Земельним Кодексом України, за приписами статей 93, 124, 125 якого (у відповідній редакції на час звернення з позовом) правом оренди земельної ділянки є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, що виникає після укладення договору оренди та його державної реєстрації.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення з позовом) підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено, зокрема, добровільну відмову від права користування земельною ділянкою; при цьому стаття 142 Земельного кодексу України стосується процедури припинення з наведеної підстави права власності та права постійного користування земельною ділянкою.

За статтею 31 Закону України "Про оренду землі" ( у редакції на час звернення з позовом) договір оренди може припинятися за наведених у ній підстав (закінчення строку оренди, викупу земельної ділянки для суспільних потреб, поєднання власника земельної ділянки та орендаря в одній особі, смерті фізичної особи-орендаря, його засудження до позбавлення волі, ліквідації юридичної особи-орендаря, відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем), а також в інших випадках, передбачених законом. Також договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір може бути розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" (в редакції на час звернення з позовом) на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Частиною 2 статті 120 Земельного кодексу України передбачено, що, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною земельної ділянки, необхідної для їх обслуговування.

Частиною 1 пункту 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Також за статтею 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та не досягнення сторонами згоди щодо розірвання договору, договір може бути розірваний судом за ініціативою заінтересованої сторони за одночасної наявності підстав, передбачених частиною 4 вказаної статті.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що припинення земельних орендних правовідносин може відбуватися як у добровільному порядку за згодою сторін, за їх волевиявленням, оформленим у відповідній формі зі сторони органу місцевого самоврядування, так і у встановлених законодавством випадках на вимогу однієї з сторін за рішенням суду незалежно від волевиявлення іншої сторони, в тому числі й органу місцевого самоврядування.

Таким чином, для правильного вирішення даного спору, необхідно встановити наявність чи відсутність підстав для розірвання (припинення) договору оренди земельної ділянки в судовому порядку за чинним законодавством, відповідно до обставин та підстав, наведених позивачем у позові та доповненнях.

Згідно матеріалів справи на загальних зборах учасників ТОВ «Фірма Лада-Люкс» 04.12.2006р. було прийнято рішення про вихід учасників з товариства, а саме - Вайсера Фелікса Михайловича та Сахнаненка Олександра Савовича, на вимогу яких, позивачем було виплачено останнім вартість частини майна пропорційну їх часткам у статутному фонді шляхом передачі майна в натуральній формі: Вайсеру Ф.М. - 1/2 частина нежилого будинку який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б) та Сахненку О.С. частина нежилого будинку який розташований за адресою м. Київ, вул. Волинська, 48/50 (літера Б), на підтвердження чого в матеріалах справи наявні відповідні свідоцтва про право власності.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Виходячи із наведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу, - права власності або права користування.

Відповідно до підпункту «ґ»пункту 18 Постанови Пленуму Верховного суду України від 16 квітня 2004 року N 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ»(в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 р. N 2), вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження.

Відповідно до п. 13 договору оренди земельної ділянки дія договору припиняється у випадку дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а.) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б.) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в.) з інших підстав, визначених законодавством України.

Тобто приписи п. 13 вказаного договору кореспондуються з положеннями ст. 377 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що фактичне користування земельною ділянкою та зведеною на ній будівлею здійснює її новий власник, позивач добровільно відмовився від права користування зазначеною земельною ділянкою, законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім цього суд зазначає, що аналогічна позиція була висловлена колегією суддів Вищого господарського суду України у постанові "18" квітня 2012 року у справі № 10/446.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що в рішенні суду повністю відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні, отже рішення відповідає вимогам чинного законодавства України, ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, підстав для його скасування не вбачається.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 05.07.2012 року по справі № 5011-2/5979-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 5011-2/5979-2012 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Тищенко О.В.

Судді Чорна Л.В.

Іоннікова І.А.