Ухвала

від 11.12.2012 по справі 13/425

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2012 року м. Київ К-20395/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 у справі № 13/425

за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду першої інстанції, залишеним без змін ухвалою апеляційного адміністративного суду, позов про визнання недійсним податкового повідомлення від 14.04.2008 № 0001791703, яким Державною податковою інспекцією позивачу визначено сума податкового зобов'язання з за платежем «земельний податок»у розмірі 9 4253,43 грн., задоволено.

Судові рішення вмотивовані висновком про те, що позивач здійснює підприємницьку діяльність шляхом здачі в оренду нежитлових приміщень, тобто використовує земельну ділянку у підприємницьких цілях, що є підставою для звільнення його від сплати земельного податку.

У касаційній скарзі Державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.

Судами встановлено, що спірним податковим повідомленням відповідно до пп. «г»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп.17.1.5 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами»та ст. ст. 13, 17 Закону України від 03.07.1992 № 2535-ХІІ «Про плату за землю»позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку за землю у сумі 9 4253,43 грн. (4 712,72 грн. граничний строк сплати - 15.08.2008, 4 712,71 грн. граничний строк сплати -17.11.2008).

Судами також встановлено, що позивач з 25.11.2002 зареєстрован як фізична особа -підприємець, про що Оболонською районною у місті Києві державною адміністрацією видано Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, та у 2008 році відповідно до Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва»перебував на спрощеній системі оподаткування, про що податковим органом позивачеві видано свідоцтво про сплату єдиного податку від 01.01.2008 серії НОМЕР_1 терміном дії на 2008 рік з видом діяльності: здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до ст. ст. 1, 2, 6 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (із змінами і доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 № 746/99) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва»спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для суб'єктів малого підприємництва-фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи та які самостійно обирають спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Згідно із абзацем 5 ч. 1 ст. 6 вказаного Указу Президента України суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98»(із змінами та доповненнями) суб'єкт малого підприємництва, який не є платником податку за землю, звільняється від сплати податку на землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності.

Як було правильно встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, за який позивачеві визначене податкове зобов'язання з податку на землю, позивач здійснював підприємницьку діяльність зі здавання в оренду належного йому на праві власності нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, що підтверджується правовстановлюючими документами на вказане приміщення та договором оренди цього приміщення.

Згідно із свідоцтвом про сплату єдиного податку останнє видане позивачеві, зокрема, на здійснення такого виду підприємницької діяльності як здавання в оренду власного нерухомого майна.

З огляду на викладене, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність у позивача у періоді, що перевірявся, обов'язку сплачувати податок за землю, оскільки останній перебував на спрощеній системі оподаткування та був платником єдиного податку, отже, на нього поширювалися приписи Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 (із змінами та доповненнями, внесеними Указом Президента України від 28.06.1999 №746/99) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктами малого підприємництва», а також приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98»(із змінами та доповненнями) щодо звільнення від сплати податку на землю саме за земельні ділянки, які використовуються ним для здійснення підприємницької діяльності.

З огляду на викладене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування законних і обґрунтованих судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.12.2008 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2010 у справі № 13/425 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко