Рішення

від 18.01.2013 по справі 2605/7389/12

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

18.01.2013 Справа № 2605/7389/12

Унікальний № 2605/7389/12

Справа № 2/756/104/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2013 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Васалатія К.А.

при секретарях Яковлевій М.С., Зимовській І.О., Бондар К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся із позовом до відповідачки про поділ спільного майна подружжя. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 29.04.2000 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб. 24.11.2010 р. рішенням Оболонського р/с м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

За час шлюбу сторонами було придбано наступне майно: автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1; 3-х кімнатна АДРЕСА_1 та земельна ділянка НОМЕР_5 площею 825 кв.м., яка розташована на території Віто-Поштової сільради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша»за кадастровим № 3222481200:05:002:0054, і яка належить відповідачу ОСОБА_2 Тому позивач просить суд визнати за ним Ѕ частину АДРЕСА_1, автомобіль також залишити йому власність, а земельну ділянку залишити відповідачу,

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги змінив та вказав, що позивачем за час слухання справи було проведено оцінку автомобіля і оцінку земельної ділянки, а тому у суду є підстави визнати за позивачем право власності на АДРЕСА_1, виділити в натурі земельну ділянку НОМЕР_5 площею 825 кв.м., яка розташована на території Віто-Поштової сільради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша»за кадастровим № 3222481200:05:002:0054, а відповідачу ОСОБА_2 залишити у власність автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1. При цьому представник позивача також просив суд відмовити у зустрічному позові ОСОБА_2 повністю.

Відповідач та її представник подали зустрічний позов в якому просили суд стягнути з ОСОБА_1 як з відповідача на користь ОСОБА_2 компенсацію вартості частки коштів у розмірі 50% від розміру його внесків до статутного фонду юридичних осіб у сумі 1766255 грн., земельну ділянку НОМЕР_5 площею 825 кв.м., яка розташована на території Віто-Поштової сільради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша»за кадастровим № 3222481200:05:002:0054 залишити позивачу ОСОБА_2 у власність, а автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1 залишити у власність відповідачу ОСОБА_1, а також визнати право власності кожного на Ѕ частині АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача ОСОБА_1 судовий збір.

При цьому у судових дебатах відповідач ОСОБА_2 -позивач за зустрічним позов пославшись на своє погане самопочуття не висловила жодної думки щодо позовних вимог, а її представник ОСОБА_3 під час судових дебатів збільшив позовні вимоги свого довірителя та запропонував суду стягнути ще і грошові кошти, які знаходяться на банківських рахунках позивача за основним позовом ОСОБА_1 у ПАТ «Старокиївський банк»відділення № 1 у м. Києві, а саме по договору № 08/1076-2007 від 20.08.2007 р. рахунок вкладу НОМЕР_6, із кінцевим строком 20.08.2010 р.; по договору № 11/1043-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 17.05.2010 р.; договір № 11/1044-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_8, із кінцевим строком 22.11.2010 р.; договір № 12/1010-2009 від 03.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 03.06.2010 р.; договір № 12/1015-2009 від 07.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 07.06.2010 р.

Також даний представник просив суд у основному позові відмовити повністю, так як ні позивач ні його представники не орієнтується у своїх позовних вимогах.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов також підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 60 ЦК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом під час судового розгляду справи з'ясовано, що до початку 2000 р. сторони мешкали у цивільному шлюбі, а 29.04.2000 р. між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, а 24.11.2010 р. рішенням Оболонського р/с м. Києва шлюб між сторонами було розірвано.

Відповідно до ст. 61 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту.

Як з'ясовано судом, за час спільного подружнього життя сторонами було придбано наступне майно: автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1, який є зареєстрованим на позивача ОСОБА_1, АДРЕСА_1, а також земельна ділянка НОМЕР_5 площею 825 кв.м., яка розташована на території Віто-Поштової сільради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша»за кадастровим № 3222481200:05:002:0054, і яка належить відповідачу ОСОБА_2

Згідно з нормою ст. 60 СК України «майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності».

Як з'ясовано судом, у відповідності до акту оцінки КТЗ АСЦМ № 12042101 від 21.04.2012 р., проведеного експертом-оцінювачем ОСОБА_5 ринкова вартість автомобілю «Тойота-прадо 4.0»д/н. НОМЕР_1 складає 305120 грн.

Також за час слухання справи позивач ОСОБА_1 звернувся до експертної установи щодо з'ясування вартості земельної ділянки у с.м.т Віта-Поштова Київської обл.. У відповідності до висновку експертного будівельно-технічного дослідження від 27.12.2012 р., проведеного ФОП ОСОБА_6 - ринкова вартість земельної ділянки НОМЕР_5, площею 0,0825 га, що розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша», кадастровий № 3222481200:05:002:0054, що зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 01.11.2006 р. (тобто на час перебування шлюбі із позивачем ОСОБА_1) станом на 28.12.2012 р. складає 213000 грн.

Приймаючи до уваги те, що позивачем за первісним позовом суду було надано підтвердження, щодо свого хворобливого стану - хвороба хребта, а відповідач не має іншого автомобіля, суд вважає за доцільне визнати право власності ОСОБА_2 на спірний автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1, таким чином припинивши право власності ОСОБА_1

При цьому зважаючи на те, що за час слухання справи судом, і як вбачається з пояснень відповідача ОСОБА_2 -позивача за зустрічним позовом, між позивачем за основним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися неприязні відносини, що унеможливлює сумісне користування вище переліченим спільним майном, суд приходить до висновку, щодо визнання права власності Ѕ частини АДРЕСА_1 за кожним, тобто за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно, і таким чином задовольняє частково і основний позов і зустрічний у даній частині позовних вимог.

Згідно до ч. 3 ст. 370 ЦК України «виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється в порядку, встановленому ст. 364 цього Кодексу».

Тому, оцінивши зібрані по справі і досліджені у судовому засіданні докази суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності за ним на земельну ділянку НОМЕР_5, площею 0,0825 га, що розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша», кадастровий № 3222481200:05:002:0054 є такими, що також знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову в частині стягнення компенсацію вартості частки коштів у розмірі 50% від розміру внесків ОСОБА_1 до статутного фонду юридичних осіб у сумі 1766255 грн., та стягненні грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках позивача ОСОБА_1 у ПАТ «Старокиївський банк»відділення № 1 у м. Києві, а саме: договір № 08/1076-2007 від 20.08.2007 р. рахунок вкладу НОМЕР_6, із кінцевим строком 20.08.2010 р.; договір № 11/1043-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 17.05.2010 р.; договір № 11/1044-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_8, із кінцевим строком 22.11.2010 р.; договір № 12/1010-2009 від 03.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 03.06.2010 р.; договір № 12/1015-2009 від 07.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 07.06.2010 р. суд виходить з наступного.

Режим спільної сумісної власності подружжя встановлений ст. 68 СК України, якою передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України.

Згідно з ст. 369 УК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлене домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Згідно Витягу з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який на свій адвокатський запит отримав представник ОСОБА_2 -ОСОБА_3 вбачається, що позивач за основним позов ОСОБА_1 має частки статутного фонду у ТОВ «Бейт-буд»станом на 20.05.2010 р., ТОВ «Індустріальний маркетинг», ТОВ «Інвестиційна агенція «Енергія»станом на 17.12.2009 р., які на думку відповідача ОСОБА_2 та її представника є порушенням ст. 65 СК України, так як були зроблені без письмової згоди дружини -ОСОБА_2

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається із отриманих документів (а.с. 76-81), засновниками (учасниками) юридичної особи ТОВ «Бейт-буд»є ОСОБА_1 та ОСОБА_7, і розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду товариства - 650000 грн.; засновниками (учасниками) юридичної особи ТОВ «Індустріальний маркетинг»є також ОСОБА_1 та ОСОБА_7, і розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду - 1400000 грн.; засновниками (учасниками) юридичної особи ТОВ «Інвестиційна агенція «Енергія»є ОСОБА_8, ТОВ «Хайвей-2005», ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, і розмір внеску ОСОБА_1 до статутного фонду товариства - 1479510 грн.

Відповідно до п.п. 26-29 Постанови Пленуму ВСУ № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при вирішенні питання про поділ майна у вигляді акцій, частки (паю, долі) у фондах корпоративних господарських організацій судам слід виходити з того, що питання їх поділу вирішується залежно від виду юридичної особи, організаційно-правової форми її діяльності, характеру правовідносин подружжя з цим суб'єктом.

У відповідності до ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери.

Як вбачається зі ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» встановлено, що власником майна, переданого йому засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об'єктом права спільної сумісної власності.

Виходячи зі змісту ч.ч. 2, 3 ст. 61 СК України, якщо вклад до статного фонду господарського товариства зроблено за рахунок подружжя, хто не є учасником товариства, має право на поділ держаних доходів. У разі використання одним із подружжя спільних коштів усупереч ст. 65 СК України, інший із подружжя має право на компенсацію вартості його частки.

Відповідно до ст. 52, 57, 61 СК України майно приватного підприємства чи фізичної особи-підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший із подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не довела суду тих обставин, на які посилалась як на підставу своїх позовних вимог щодо стягнення з позивача ОСОБА_1 компенсації вартості частки коштів у розмірі 50% від розміру внесків до статутного фонду юридичних осіб у сумі 1766255 грн. та стягненні грошових коштів, які знаходяться на банківських рахунках позивача ОСОБА_1 у ПАТ «Старокиївський банк»відділення № 1 у м. Києві, а саме: договір № 08/1076-2007 від 20.08.2007 р. рахунок вкладу НОМЕР_6, із кінцевим строком 20.08.2010 р.; договір № 11/1043-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 17.05.2010 р.; договір № 11/1044-2009 від 17.11.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_8, із кінцевим строком 22.11.2010 р.; договір № 12/1010-2009 від 03.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 03.06.2010 р.; договір № 12/1015-2009 від 07.12.2009 р. рахунок вкладу НОМЕР_7, із кінцевим строком 07.06.2010 р., так як не надала суду підтвердження витрат спільних коштів подружжя, а тому даній частині слід відмовити у повному обсязі.

Щодо стягнення судового збору, як того вимагає ст. 88 ЦПК України то суд вважає, що із ОСОБА_2 потрібно стягнути на користь ОСОБА_1 суму 3219 грн., а на користь ОСОБА_2 із ОСОБА_1 підлягає стягнення сума 1642,50 грн. в частині задоволення її позовних вимог.

Керуючись ст. 3, 27 ЦПК, ст. 11, 14, 23, 325, 355-357, 364, 365, 368, 372 ЦК України, ст. 3, ч. 1 п. 3 ст. 57, ст. 60, 61, 63, 69, 70, 71, 74 СК України, п. 20, 21, 23, 29 Постанови ПВС України № 11 від 21.12.2007 р. „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) задовольнити частково.

Позов ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_4) задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) та ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_4) право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1 за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) право власності і виділити в натурі земельну ділянку НОМЕР_5 площею 0,0825 га, що розташована на території Віто-Поштової сільради Києво-Святошинського району Київської обл. у садовому товаристві «Тиша»за кадастровим № 3222481200:05:002:0054.

Визнати за ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_4) право власності на автомобіль «Тойота-прадо»2008 р.в. д/н НОМЕР_1.

Судовий збір у сумі 3219 грн. стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_4) на користь ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3).

Судовий збір у сумі 1642,50 грн. стягнути зі ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_3) на користь ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_4) в частині задоволення позовних вимог.

В іншій частині позову ОСОБА_2 -відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: К.А. Васалатій