Рішення

від 09.01.2013 по справі 5011-11/14599-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/14599-2012 09.01.13

За позовомКомунального підприємства «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва до Приватного підприємства «ДІО» прозобов'язання звільнити приміщення та стягнення 85 322,05 грн. Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Уманська О.В. -представник від відповідача Булгакова І.В., Труш І.В. -представники

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «ДІО»про розірвання договору № 1911 від 01.12.2005, зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 315,00 кв.м в будинку № 4 по вул. Будищанській в місті Києві та стягнення 85 322,05 грн.

03.01.2013 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить суд зобов'язати відповідача звільнити нежитлове приміщення площею 315,00 кв.м в будинку № 4 по вул. Будищанській в місті Києві та повернути його балансоутримувачу за актом прийому-передачі, а також стягнути з відповідача 85 322,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2013 заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 85 322,05 грн. обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 1911 від 01.12.2005 щодо здійснення розрахунків за оренду приміщення та надані комунальні послуги, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 62 680,77 грн. За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 4 892,55 грн. пені, 5 470,44 грн. 3% річних та 12 278,29 грн. інфляційних втрат.

Позов в частині зобов'язання відповідача звільнити приміщення та зобов'язати передати його по акту прийому-передачі мотивовані закінченням строку дії договору оренди № 1911 від 01.12.2005 та користуванням відповідачем спірним приміщенням без достатньої на те правової підстави.

Відповідач проти позову заперечує та вказує, що сума заявленої до стягнення заборгованості належними доказами позивачем не підтверджена. Крім того, за твердженням відповідача, укладений між сторонами договір є досі чинним, оскільки в 2010 році строк його дії було продовжено не на 364 дні, а на 5 років з огляду на положення внесених 15.12.2009 до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

01.12.2005 між Комунальним підприємством «Житлорембудсервіс»(орендодавець) та Приватним підприємством «ДІО»(орендар) укладено договір № 1911 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг (далі -Договір).

За умовами Договору орендодавець на підставі розпоряджень Деснянської районної у м. Києві державної адміністрації від 14.11.2005 № 1253 та від 18.11.2005 №1276 (ЖЕК-319) передає, а орендар приймає в оренду нежитлове приміщення (будівлю, споруду), далі об'єкт оренди, за адресою вул. Будищанська, 4, загальною площею 315,00 кв.м, для розміщення кафе-їдальні - 295,20 кв.м та перукарні - 19,80 кв.м.

Відповідно до п. 2.1. Договору об'єктом оренди є: нежитлове приміщення (будівля, споруда), загальною 315,00 кв. м, в т.ч. 1 поверх 315,00 кв.м, згідно викопіювання з поповерхового плану, що складає невід'ємну частину цього Договору (додаток 3); устаткування, інвентар та інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток 5).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади Деснянського району і знаходиться на балансі КП «Житлорембудсервіс», який є орендодавцем (п. 2.3. Договору).

На виконання умов Договору 01.12.2005 позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування відповідні приміщення, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п.п. 1,3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Умовами Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради від 30.12.2004 № 23, та місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною до цього Договору (додаток 1), на дату підписання Договору становить 220,50 грн. (без ПДВ). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою (п.п. 3.1. -3.4. Договору).

Пунктами 3.6., 3.8. Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на рахунок орендодавця. Орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії Договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Деснянської райради від 30.12.2004 № 23.

Вартість комунальних послуг, відповідно до п. 3.8. Договору, не входить до складу орендної плати та сплачується орендарем окремо на підставі розрахунків вартості послуг, визначеному в додатку 2 до Договору, або договорів, укладених орендарем безпосередньо з організаціями, що надають такі послуги.

Відповідно до п. 4.1.2 Договору орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

Як стверджує позивач, своїх зобов'язань щодо внесення орендних платежів відповідачем в повному обсязі не виконано, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість у розмірі 62 680,77 грн. З наведеного позивачем розрахунку та довідок про стан розрахунків вбачається, що сума основної заборгованості, заявленої позивачем до стягнення включає в себе: заборгованість з орендної плати у розмірі 364,88 грн., заборгованість за опалення у розмірі 49 067,56 грн., заборгованість за підігрів води у розмірі 798,45 грн. та заборгованість за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріали справи свідчать про те, що оплата орендної плати та комунальних послуг здійснювалась відповідачем на підставі виставлених позивачем платіжних вимог-доручень, в яких відображено стан розрахунків між сторонами за весь час користування майном та відповідними послугами.

В позовній заяві позивач стверджує, що заборгованість відповідача з орендної плати станом на 01.09.2012 становить 364,88 грн. В той же час, в платіжній вимозі-дорученні від 17.10.2012, яка була виставлена відповідачу для здійснення чергової оплати передбачених Договором платежів зазначено, що по орендній платі вихідне сальдо становить «-121,41 грн.». Тобто, згідно вказаного платіжного доручення, заборгованість з орендної плати станом на момент звернення позивача з позовом до суду була відсутня. Доказів, які б свідчили про існування у відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 364,88 грн. позивачем не надано.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заявлених вимог про стягнення орендної плати.

В п. 2.1. Додатку № 2 до Договору від 01.12.2005 сторони погодили, що нарахування плати за теплову енергію виконуються згідно розрахункового договірного теплоспоживання на будівлю, пропорційно опалювальної орендної або викупленої площі по тарифах, встановлених КМДА.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що в орендованих відповідачем приміщеннях відсутні прилади опалення. Актом від 25.06.2007 № 6-06/116 встановлено, що в частині орендованих ПП «ДІО»приміщеннях, прилади опалення були демонтовані. Крім того, в даному акті, на який також посилається позивач у поданих суду письмових поясненнях від 03.01.2013, було запропоновано відновити систему опалення, але відповідач відмовився від запропонованого. Факт відсутності в орендованих приміщеннях приладів опалення підтверджується Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2007 у справі №35/200 та Актом від 25.02.2010, складеним комісією у складі інженерів КП «Житлорембудсервіс»в присутності представників відповідача.

Враховуючи, що послуги з опалення орендованого приміщення відповідачу не надавались, підстави для нарахування плати за вказані послуги відсутні.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн. суд відзначає наступне.

Як встановлено в додатку № 2 до Договору розрахунок вартості за електроенергію проводиться щомісячно згідно з фактично спожитої електроенергії по тарифах, встановлених КМДА. На підтвердження кількості спожитої відповідачем електроенергії позивачем надано звіти про витрати електроенергії по ЖЕК-319 (підписані начальником ЖЕКу та інженером), в яких відображено, в тому числі кількість спожитої електроенергії Приватним підприємством «ДІО». Однак, самі по собі такі звіти належним доказом кількості фактично спожитої електроенергії бути не можуть, оскільки без первинних документів (як то акти зняття показань лічильника тощо) достовірність наведених в них даних жодними чином перевірити неможливо. Крім того, вказана у звітах кількість та вартість спожитої електроенергії не співпадає з даними, наведеними позивачем у розрахунку заборгованості, поданого в судовому засіданні 03.12.2012.

Отже, з огляду на положення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за електроенергію у розмірі 12 449,88 грн. задоволенню не підлягають, оскільки належними та допустимими доказами існування такої заборгованості та її розмір позивачем не доведено.

Аналогічна ситуація має місце з вимогами про стягнення заборгованості за підігрів води. За твердженням позивача, розмір вказаної заборгованості становить 798,45 грн. Однак, наведений позивачем розрахунок заборгованості за підігрів води наявними в матеріалах справи документами не підтверджується.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 62 680,77 грн. задоволенню не підлягають.

Оскільки наявність заборгованості зі сплати передбачених Договором платежів позивачем належними та допустимими доказами не доведена, і надані позивачем до справи розрахунки реального стану взаємовідносин сторін не відображають, відсутні підстави для стягнення з відповідача 4 892,55 грн. пені, 5 470,44 грн. 3% річних та 12 278,29 грн. інфляційних втрат.

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 1 ч. 2 ст. 26 цього ж Закону).

Як передбачено п. 9.1. Договору, останній вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.12.2005 до 30.11.2006 .

За правилами ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма закріплена в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як свідчать матеріали справи на підставі положень ст. 764 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»Договір №1911 від 01.12.2005 було неодноразово пролонговано.

Однак, позивачем на адресу відповідача направлено лист від 19.12.2012 № 08-4404, в якому позивач повідомив про припинення дії договору з 28.11.2012, у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено, та вимагав повернути орендоване приміщення за актом прийому-передачі в строк до 31.12.2012.

Отримання вказаного листа відповідачем не заперечується. Але, за твердженням відповідача, в 2010 році строк дії Договору було продовжено не на 364 дні, а на 5 років, з огляду на набрання чинності з 15.12.2009 внесених до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»змін.

З урахуванням названих змін до Закону у ч. 1 ст. 17 встановлюється, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін. Також передбачено, що термін договору оренди не може бути меншим, ніж п'ять років, якщо орендар не пропонує менший термін.

Разом з цим, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачає продовження строку дії Договору на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором. Тобто в даному випадку прив'язка йде саме до строку, погодженого сторонами у Договорі, але не міститься застережень стосовно строку встановленого в силу закону. Оскільки в п. 9.1. сторони погодили строк дії Договору саме у 364 дні, суд відхиляє твердження відповідача, що дію спірного Договору продовжено до 24.11.2015.

Таким чином, строк дії укладеного між сторонами Договору № 1911 оренди комунальної власності (будівель, споруд, приміщень) та надання комунальних послуг від 01.12.2005 закінчився 28.11.2012.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Умовами п. 9.3. Договору передбачено, що після закінчення строку дії Договору оренди орендоване приміщення (будинок) має бути звільненим і передано орендодавцю за актом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, після закінчення строку дії Договору орендоване майно відповідачем так повернуто і не було.

З огляду на той факт, що строк дії Договору оренди № 1911 від 01.12.2005, на підставі якого орендар займає спірне майно, закінчився, а новий договір з приводу даних приміщень сторонами не укладався, вимоги позивача про зобов'язання відповідача звільнити приміщення та зобов'язати передати його по акту прийому-передачі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір у розмірі 1 073,00 грн. за розгляд вимог немайнового характеру, у зв'язку із задоволенням позову в цій частині, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Зобов'язати Приватне підприємство «ДІО»(02097, м. Київ, вул. Будищанська, 4, ідентифікаційний код 24588202) звільнити нежитлове приміщення площею 315 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Будищанська, 4, та повернути його балансоутримувачу - Комунальному підприємству «Житлорембудсервіс»Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 31776030) за актом прийому-передачі.

3.Стягнути з Приватного підприємства «ДІО» (02097, м. Київ, вул. Будищанська, 4, ідентифікаційний код 24588202) на користь Комунального підприємства «Житлорембудсервіс» Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15, ідентифікаційний код 31776030) 1 073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 00 коп. судового збору.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5.В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.01.2013

Суддя Ю.М. Смирнова