Рішення

від 10.01.2013 по справі 25/133-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" січня 2013 р. Справа № 25/133-12

Господарський суд Київської області у складі судді Саванчук С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства "АМІ",

65023, Одеська область, м. Одеса, Приморський район, вул. Князівська, 40

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ВИШЕНЬКИ",

08341, Київська область, Бориспільський район, с. Петровське, вул. Молодіжна, 1

про стягнення 270 257,39 грн.

за участю представників:

позивача - Сніткін В.І. (довіреність від 30.10.2012);

відповідача - Шафінська І.І. (довіреність від 22.11.2012).

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "АМІ" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ВИШЕНЬКИ" (далі - відповідач) про стягнення 270 257,39 грн., з яких: 222 088,01 грн. - основний борг, 48 169,38 грн. - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних грошових зобов'язань, що виникли у зв'язку з поставкою позивачем обладнання та його монтажем зі здійсненням демонстраційного запуску.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 29.11.2012.

29.11.2012 через канцелярію господарського суду Київської області (вх. №19387 від 29.11.2012) надійшла заява відповідача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 29.11.2012 оголошувалась перерва на 18.12.2012 відповідно до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

17.12.2012 через канцелярію господарського суду Київської області відповідачем подано заяву про відкладення розгляду справи (вх. №20617 від 17.12.2012) та відзив на позовну заяву (вх. №20618 від 17.12.2012), в якому позов заперечується повністю з підстав, вказаних у відзиві.

У судове засідання 18.12.2012 представники сторін не з'явились, розгляд справи відкладено на 10.01.2013.

У судовому засіданні 10.01.2013 представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з мотивів, викладених у позові, відповідач позов заперечив з підстав, що викладені у відзиві.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 10.01.2013 оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між Приватним підприємством "АМІ" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА ВИШЕНЬКИ" (далі - відповідач, покупець) укладено договори купівлі-продажу від 11.02.2011 №11/02/11, від 14.02.2011 №14/02/11, від 01.04.2011 №070411 (далі - Договори), відповідно до умов яких, продавець зобов'язується поставити та установити покупцю обладнання для зрошення «Голден Спрей» (далі - товар) в термін, що оговорений шляхом переговорів, але не пізніше, ніж 14 днів із дня оплати 70% від суми зазначеної у Договорах чи додатків до них (пункти 3.1. Договорів).

Відповідно до пунктів 4.4. Договорів товар вважається переданим покупцеві, якщо у строк, узгоджений з продавцем він знаходиться у вказаному місці передачі і проведений відповідний монтаж системи та її демонстраційний запуск.

Згідно пунктів 5.1. - 5.3. Договорів товар відпускається відповідно до цін, що узгоджені сторонами при оформленні заявки та вказані у накладній на відпуск товару, накладна є невід'ємною частиною Договору; покупець проводить 70 % оплати за товар, решту 30 % - за фактом поставки, але не пізніше 14 днів з дня установки та попереднього запуску; моментом оплати є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Відповідно до пунктів 5.2. Договорів до зобов'язань продавця входить проведення відповідного навчання персоналу по обслуговуванню системи поливу «Голден Спрей».

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (пункти 11.1. Договорів).

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що на виконання умов Договорів та специфікацій до них, відповідачем здійснено попередню оплату у розмірі 70 % від вартості товару, що зазначена в специфікаціях, у сумі 576 506,97 грн., що відповідачем не заперечується, а позивачем, у свою чергу, за видатковими накладними: від 30.03.2011 №РН-0000089 на суму 87 680,00 грн., від 30.09.2011 №РН-0000088 на суму 159 675,00 грн., від 15.04.2011 №РН-0000046 на суму 14 400,00 грн., від 31.05.2011 №РН-0000070 на суму 20 189,70 грн., що підписані у двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін, поставлено відповідачу товар (доставлено в узгоджений термін, в обумовлене місце передачі, змонтовано та здійснено демонстраційний запуск) на загальну суму 798 594,98 грн. (з врахуванням видаткової накладної на повернення від 15.09.2011 №АВ-0000000002 на суму 20 189,70 грн.), а відповідач за довіреностями: від 30.03.2011 №44, від 15.04.2011 №64, від 13.05.2011 №81, що підписані керівником відповідача та скріплені відбитком його печатки, вказаний товар отримав (до матеріалів справи долучені копії зазначених накладних та довіреностей, а оригінали оглянуті судом у судовому засіданні). Натомість, відповідач, всупереч умовам Договорів, решту 30% вартості товару, сплату яких передбачено після поставки товару, не оплатив.

Зі змісту Договорів слідує, що обов'язок відповідача оплатити решту, 30 % вартості товару, передбаченого в Договорах та специфікаціях, залежить від факту виконання позивачем робіт, визначених в пункті 5.2. Договорів, а саме: установки та попереднього запуску.

У матеріалах справи знаходяться копії підписаних позивачем та громадянином Литвиненком Романом Леонідовичем на підставі договору підряду на виконання робіт від 10.05.2011 та договору підряду на виконання робіт від 28.03.2011 актів виконаних робіт від 23.05.2011 та від 05.04.2011, а саме: на монтаж системи поливу «Голден спрей» на полях Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вишеньки», демонстраційний запуск, навчання персоналу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вишеньки» по обслуговуванню систем поливу.

У запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що вказані вище акти виконаних робіт від 23.05.2011 та від 05.04.2011 не пропонувались останньому до огляду та підпису. Товар, що доставлений за наявними в матеріалах справи видатковими накладними не відповідав технічним умовам, у зв'язку з чим позивач зобов'язався його замінити, проте, цього зроблено не було, демонстраційного запуску та навчання персоналу відповідача проведено не було.

Крім того, у зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунків, позивач, у позовній заяві, крім 222 088,01 грн. основного боргу, заявляє до стягнення з відповідача 48 169,38 грн. пені.

Оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи письмові докази, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю, враховуючи наступне.

Приписами частини 1, 2 статті 67 Господарського кодексу України встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Відповідно до приписів статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Судом встановлено, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі укладених між ними Договорів, якими врегульовані як питання щодо поставки відповідачу товару позивачем, так і відносини сторін, пов'язані з виконанням позивачем за замовленням відповідача робіт з установки та попереднього запуску товару.

Таким чином, спірні Договори є змішаними Договорами в розумінні частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, відтак, до правовідносин між позивачем та відповідачем, що виникли на підставі Договорів, застосовуються у відповідних частинах положення цивільного законодавства, що регулюють відносини у сфері поставки та підрядні відносини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а тому суттєвим для вирішення спору, який випливає з договору є встановлення обставин виконання сторонами тих умов договору, які є спірними та з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків.

Згідно приписів статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктами 4.4. Договорів сторони встановили, що товар вважається переданим покупцеві, якщо у строк, узгоджений з продавцем він знаходиться у вказаному місці передачі і проведений відповідний монтаж системи та її демонстраційний запуск.

Згідно з частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як встановлено судом, відповідачем виконано умови Договорів стосовно попередньої оплати 70 % вартості товару, на підставі чого позивачем поставлено товар за видатковими накладними (переліченими вище) на суму 798 594,98 грн.

Позивачем у відзиві на заперечення відповідача на позовну заяву змінено власну позицію, вказану у позові, стосовно того, що відповідачем здійснено повну сплату попередньої оплати за Договорами у розмірі 70% від вартості поставленого товару та розмежовано суми оплат окремо за кожним з Договорів, з чого виявляється, що сплата за одним з них більше, ніж 70%, а за іншими - менше, ніж 70%, чим позивач додатково обґрунтовує порушення відповідачем умов Договорів.

Проте, з огляду на наявні матеріали справи та встановлені судом правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що вказана змінена позиція позивача не відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на те, що позивачем поставлено товар без заперечень та зауважень до відповідача стосовно недоплати частини коштів, передбачених Договорами та додатками до них та враховано всі перераховані відповідачем кошти в якості попередньої оплати за Договорами разом, що, крім того, підтверджується змістом позовної заяви, об'єднанням позовних вимог у даній справі, графіком поставок товару та первинними бухгалтерськими документами.

Разом з тим, судом, на стадії порушення провадження у справі із матеріалів позовної заяви встановлено, що предметом позову у справі є стягнення решти 30 % вартості товару, що згідно Договорів за своєю правовою природою є післяплатою, строк сплати якої залежить від настання умов, що передбачені Договорами, а підставами позову - належна сплата відповідачем попередньої оплати за Договорами, поставкою товару та настання умов, з якими Договори пов'язують виникнення у відповідача зобов'язання зі сплати решти 30% вартості товару, а саме: належним чином проведений позивачем монтаж, демонстраційний запуск та навчання персоналу відповідача, а тому посилання позивача на порушення відповідачем умов Договорів стосовно не перерахування останнім 70% вартості товару у якості попередньої оплати по двох спірних Договорах, є зміною підстав позову та судом не враховується також, з огляду на пункт 3.12. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в якому зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 Господарського процесуального кодексу України з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Що ж стосується підрядних відносин, то, як вже зазначалося вище, відповідно до пунктів 5.2. Договорів покупець проводить 70 % оплати за товар, решту 30 % - за фактом поставки, але не пізніше 14 днів з дня установки та попереднього запуску. Проте, в матеріалах справи відсутні докази надання послуг по установці та попередньому запуску та докази оговореного терміну установки товару шляхом переговорів відповідно до пункту 3.1. Договорів.

Надані позивачем договори підряду на виконання робіт від 10.05.2011 та від 28.03.2011 та акти виконаних робіт від 23.05.2011 та від 05.04.2011, що укладені між ним та громадянином Литвиненком Р.Л. не є доказами, в розумінні статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, виконання робіт, що вказані в актах: монтаж, демонстраційний запуск, навчання персоналу на користь відповідача та на виконання спірних Договорів.

Відповідно до частини 1 статті 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Згідно частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до частини 1 статті 860 Цивільного кодексу України перебіг гарантійного строку починається з моменту, коли виконана робота була прийнята або мала бути прийнята замовником, якщо інше не встановлено договором підряду.

Враховуючи вищевикладене, прийняття замовником результатів виконаних підрядником робіт являється моментом виконання підрядником договірних зобов'язань та виникнення у нього права вимагати оплати виконаних робіт, а за умовами спірних Договорів, з прийняттям відповідачем виконаних позивачем робіт з установки та попереднього запуску системи поливу «Голден Спрей» пов'язано настання терміну, з якого у відповідача виникає обов'язок зі сплати решти 30 % вартості товару.

Посилання позивача на підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків станом на 14.09.2011 не приймається судом до уваги у якості доказу позовних вимог, у зв'язку з наступним. Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Акт звірки є документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобов'язань сторін підтверджується первинними документами - договором, накладними, рахунками тощо. Отже, акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності та не може бути єдиним доказом на підтвердження наявності чи відсутності будь-яких зобов'язань, в тому числі, розміру заборгованості.

Крім того, як встановлено судом, в акті звірки станом на 14.09.2011 відсутнє посилання на Договори, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та містяться лише ті відомості, які сторони не заперечують - про сплату коштів у розмірі, що визнається сторонами та про поставку товару за видатковими накладними, що не заперечується відповідачем, тоді як у даній справі з'ясуванню підлягають обставини стосовно настання тих умов, з якими Договори пов'язують виникнення у відповідача обов'язку здійснити оплату решти 30 % вартості товару, а саме: здійснення позивачем робіт з установки та попереднього запуску товару за умовами Договорів, а також навчання працівників відповідача, отже, він не може бути доказом утворення заборгованості за зазначеними Договорами та належним доказом виконання позивачем вищевказаних умов Договорів.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно статті 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також те, що відповідачем заперечений факт установки обладнання та його демонстраційний запуск, відсутність у матеріалах справи письмових доказів, які б свідчили, що дані роботи виконані та прийняті відповідачем або пропонувались йому до прийняття, суд дійшов висновку, що позивачем не доведена належними доказами правомірність заявленого позову, а тому, позовні вимоги про стягнення 222 088,01 грн. основного боргу та 48 169,38 грн. пені безпідставні та задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 5 405,15 грн., покладається на позивача.

Керуючись статтями 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Повне рішення складено 15.01.2013.

Суддя С.О. Саванчук