Рішення

від 15.01.2013 по справі 8/66

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

14000, м. Чернігів тел. 698-166

проспект Миру, 20 тел. 678-853

Іменем України

РІШЕННЯ

15 січня 2013 року Справа №5028/8/66/2012

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Оліс ЛТД», вул.Електрозаводська, 3, м. Запоріжжя, 69065 (адреса для направлення поштової кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя, 69084)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд», фактична (поштова) адреса: вул. Любецька, 60, м. Чернігів, 14021; (адреса реєстрації: вул. Боженко, 106, м. Чернігів, 14005)

про стягнення 50469грн.36коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 41616грн.83коп. боргу за продукти харчування виробництва ТОВ фірма «Оліс ЛТД», передані відповідачу по видатковим накладним №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р., №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р., №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р., №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р., №ОЛ-0002540 від 22.11.2010р., №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. на підставі договору купівлі-продажу №23/10 (з дилерським застереженням) від 20.09.2010р., 2037грн.05коп. інфляційних нарахувань, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов'язання та обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 2312грн.83коп. процентів річних, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 3254грн.17коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2010р. по 23.06.2011р. та 1248грн.48коп. штрафу, нарахованого за прострочення платежів більше ніж на 30 днів.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань.

14 січня 2013 року до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, пені та штрафу. З урахуванням вказаної заяви позивач просить стягнути з відповідача 2959грн.14коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 2441грн.28коп. процентів річних, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 3482грн.25коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2010р. по 23.06.2011р. та 1248грн.51коп. штрафу.

Враховуючи, що відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, а тому судом приймається до розгляду заява позивача про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, процентів річних, пені та штрафу і спір вирішується з її урахуванням.

Таким чином, судом розглядаються по суті вимоги позивача про стягнення з відповідача 41616грн.83коп. боргу, 2959грн.14коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 2441грн.28коп. процентів річних, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 3482грн.25коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2010р. по 23.06.2011р. та 1248грн.51коп. штрафу. Ціна позову становить 51748грн.01коп.

Відповідач письмовий відзив на позов не надіслав. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

В засідання господарського суду, яке відбулось 15.01.2013р., представники сторін не з'явились.

До початку судового засідання від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника у зв'язку з неможливістю забезпечити його явку через зайнятість представника в іншому судовому процесі, на підтвердження чого надано ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 18.12.2012р. про призначення до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2013р. о 16год.00хв. справи №9/70/5022-1008/2012.

Оскільки явка представника позивача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд. Враховуючи, що позивач не скористався правом на участь в засіданні господарського суду, неявка представника позивача не є перешкодою для вирішення спору в даному судовому засіданні, в зв'язку з цим суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та здійснити розгляд справи у відсутності представника позивача за наявними у ній матеріалами.

Як вбачається з матеріалів справи копії ухвал суду від 24.12.2012р. про відкладення розгляду справи на 15.01.2013р., які направлялись відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві, а саме: вул. Любецька, 60, м. Чернігів, 14021 та на адресу місцезнаходження, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 11.12.2012р. (спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру -а.с.60-63), а саме: вул.Боженка, 106, м. Чернігів, 14005, повернуті до суду неврученими адресату з відмітками оператора поштового зв'язку про причини повернення: «за закінченням терміну зберігання».

За змістом ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що судом вжиті передбачені господарським процесом заходи щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що судом явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності за наявними у ній матеріалами.

У зв'язку з неявкою 15.01.2013р. в судове засідання сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч.8 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд ВСТАНОВИВ:

20 вересня 2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Оліс ЛТД»(позивач у справі, продавець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд»(відповідач у справі, дилер за договором) укладено договір купівлі-продажу №23/10 (з дилерським застереженням), за умовами якого позивач зобов'язався протягом дії даного договору передавати дилеру товар окремими узгодженими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) і кількістю, які узгоджені сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти товар і оплатити його на умовах, встановлених даним договором.

Відповідно до п.2.2. договору загальний об'єм товару, який продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості і асортименту (номенклатури) товару за всіма переданими у відповідності з умовами даного договору окремими партіями товару.

Згідно із п.2.3. договору сторони досягли згоди про те, що дилеру надається право реалізації товару на наступній території: м. Чернігів і Чернігівська область.

В силу п.2.4. договору товар придбавається дилером для подальшої реалізації гуртом і/або в роздріб третім особам на визначеній території.

В статті 3 договору сторони визначили умови про ціну товару та порядок розрахунків за товар та встановили, що ціна на товар визначається сторонами в накладних і/або специфікаціях, або інших додатках під час передачі кожної партії товару (п.3.1. договору). Загальна сума договору включає в себе суму всіх накладних, на підставі яких здійснювався продаж товару за умовами даного договору (п.3.4. договору). Дилер зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару, зазначеної у накладній.

Відповідно до п.п.8.1., 8.2. договору договір вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін. Договір діє до 31.12.2010р. включно.

Аналіз змісту договору №23/10 від 20.09.2010р., свідчить, що у зв'язку з його укладенням фактично між сторонами виникли правовідносини щодо придбання та наступної реалізації відповідачем продукції, отриманої від позивача, на певній території та на певних умовах. В чинному законодавстві відсутні спеціальні норми, які б регулювали даний вид господарських правовідносин. Оскільки за своїм правовим змістом спірні відносини схожі з відносинами купівлі-продажу та поставки, останні за аналогією закону підпадають під регулювання норм, що визначають відносини купівлі-продажу та поставки. Так як обидві сторони спірних правовідносин є суб'єктами господарювання, продукція придбавалася відповідачем для використання у підприємницькій діяльності, а тому суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми, що регулюють відносини поставки, а саме ст.712 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору №23/10 від 20.09.2010р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р. товар на суму 23726грн.90коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р. -на суму 30239грн.15коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. -на суму 23726грн.90коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р. -на суму 2473грн.20коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002540 від 22.11.2010р. -на суму 4266грн.30коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. -на суму 4897грн.20коп.

Загальна вартість переданого по вищевказаним накладним товару становить 89329грн.65коп.

Відповідно до п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996р. за №293/1318 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Разом з тим, в силу абз.3 п.13 вищевказаної Інструкції при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

В додатку №1 до договору №23/10 від 20.09.2010р. (а.с.51), міститься довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, підписана керівниками сторін та засвідчена печатками сторін, в якій визначено перелік осіб, уповноважених на отримання цінностей, поставлених на підставі договору №23/10 від 20.09.2010р., та зазначено, що вона видана 20.09.2010р. та дійсна протягом терміну дії даного договору.

На видаткових накладних міститься відбиток печатки відповідача та підписи уповноважених вищевказаною довіреністю осіб відповідача.

Факт отримання товару по видатковим накладним №№ОЛ-0002465, ОЛ-0002466, ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. та №№ОЛ-0002539, ОЛ-0002540, ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. на загальну суму 89329грн.65коп. відповідачем не заперечувався.

Таким чином, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 89329грн.65коп., що свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором №23/10 від 20.09.2010р. зобов'язань.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, відповідач відповідно до п.3.5. договору №23/10 від 20.09.2010р. зобов'язався повністю розрахуватись за отриманий товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання товару, зазначеної в накладній.

З огляду на вищенаведену умову договору суд приходить до висновку, що товар, отриманий відповідачем по видатковим накладним №№ОЛ-0002465, ОЛ-0002466, ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. мав бути оплачений до 10 грудня 2010 року включно; товар отриманий по видатковим накладним №№ОЛ-0002539, ОЛ-0002540, ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. -до 22 грудня 2010 року включно.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем по видатковим накладним (повернення) №№ВП-0000023, ВП-0000046 від 06.12.2010р. (а.с.55-56), №№ВП-0000004 від 03.01.2011р. (а.с.57-58), №ВП-0000004 від 04.01.2011р. (а.с.59) повернуто позивачу товару на загальну суму 45003грн.67коп.

Оскільки у видаткових накладних на повернення товару відповідач не визначив номери та дати накладних, за якими товар отримувався, позивач в бухгалтерському обліку відобразив дані господарські операції наступним чином:

повернення товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000046 від 06.12.2010р. на суму 10896грн.43коп. та частина товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000004 від 03.01.2011р. у сумі 2499грн.44коп. зараховано як повернення товару, переданого по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р.;

повернення товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000004 від 04.01.2011р. на суму 14425грн.09коп. зараховано як повернення товару, переданого по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р.;

повернення товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000023 від 06.12.2010р. на суму 11017грн.75коп. та частина товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000004 від 03.01.2011р. у сумі 5974грн.78коп. зараховано як повернення товару, переданого по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р.;

повернення частини товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000004 від 03.01.2011р. на суму 87грн.36коп. як повернення товару, переданого по видатковій накладній №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р.;

повернення частини товару по видатковій накладній (повернення) №ВП-0000004 від 03.01.2011р. на суму 102грн.82коп. як повернення товару, переданого по видатковій накладній №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р.

Крім того, позивачем повідомлено про перерахування відповідачем в рахунок оплати отриманого від позивача товару грошових коштів у сумі 2709грн.15коп. Як свідчить лист філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Запоріжжя»№47/31-105БТ від 20.12.2012р. (а.с.73) грошові кошти у сумі 2709грн.15коп., які зараховані 17.12.2010р. на поточний рахунок позивача, надійшли від відповідача по документу №338 з призначенням платежу «за продукцію відпов накл. 2467 від 11.11.10».

За повідомленням позивача від відповідача грошових коштів в якості оплати товару, переданого по видатковим накладним, які покладені в основу позову, більше не надходило.

Відповідачем доказів оплати товару в повному або в іншому більшому розмірі суду також не надано.

Таким чином, станом на день винесення даного рішення з матеріалів справи вбачається наявність заборгованості за товар, отриманий відповідачем по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р. у сумі 10331грн.03коп;

по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р. -у сумі 15814грн.06коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. -у сумі 4025грн.22коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р. -у сумі 2385грн.84коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002540 від 22.11.2010р. -у сумі 4266грн.30коп.;

по видатковій накладній №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. -у сумі 4794грн.38коп.

Загальний розмір заборгованості становить 41616грн.83коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті вартості отриманого від позивача товару, на момент прийняття рішення доказів повного погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 41616грн.83коп. боргу за товар.

Відповідно до п.6.2. договору у випадку порушення строку оплати товару, дилер зобов'язується сплатити продавцю суму боргу за весь період прострочки платежу, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який нараховуюється пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Згідно із п.6.3. договору у випадку порушення дилером строку оплати товару більш ніж на 30 (тридцять) днів, дилер, крім суми боргу і пені, зобов'язується сплатити продавцю штраф в розмірі 3% (трьох відсотків) від вартості поставленого продавцем і неоплаченого покупцем товару згідно відповідних накладних і/або специфікацій і/або додаткових угод або інших додатків, які є невід'ємною частиною даного договору.

З посиланням на п.п.6.2., 6.3. договору позивач просить стягнути з відповідача 3482грн.25коп. пені, нарахованої за період з 11.12.2010р. по 23.06.2011р. та 1248грн.51коп. штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, ч.6 ст.231 Господарського кодекс України, ст.ст.1,3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищенаведена правова позиція щодо можливості застосування до боржника, який порушив виконання зобов'язання, відповідальності у вигляд пені та штрафу одночасно викладена в постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. у справі №06/5026/1052/2011.

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача одночасно пені та штрафу є правомірною, відповідає чинному законодавства та існуючій судовій практиці.

Здійснивши перевірку правильності та обґрунтованості нарахування вищевказаних штрафних санкцій, судом встановлено, що розрахунок здійснений арифметично правильно та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання та порушення строку оплати товару більш ніж на 30 днів, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача є правомірною, у зв'язку з чим з відповідача підлягає стягненню 3482грн.25коп. пені та 1248грн.51коп. штрафу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, має на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 2959грн.14коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р., 2441грн.28коп. процентів річних, обчислених за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р.

Здійснивши перевірку правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу, судом виявлено, що розрахунок частково не відповідає фактичним обставинам справи та здійснений з порушенням вимог чинного законодавства виходячи з наступного.

Як встановлено судом вище, з урахуванням часткового повернення товару відповідачем заборгованість по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р. станом на 06.12.2010р. становила 12830грн.47коп., а станом на 03.01.2011р. -10331грн.03коп. При цьому, втрати від інфляції за січень 2011 року позивачем нараховуються двічі на суму боргу у розмірі 12830грн.47коп. та на суму боргу у розмірі 10331грн.03коп. Розмір інфляційних нарахувань за розрахунком позивача на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р. за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р. становить 664грн.85коп.

Приймаючи до уваги, що з 03.01.2011р. сума заборгованості зменшилась на 2499грн.44коп., тому позивачем безпідставно обчислено інфляційні нарахування на суму заборгованості, яка існувала до 03.01.2011р. (12830грн.47коп) із застосуванням індексу інфляції за січень 2011 року. До того ж, як вбачається із наданого позивачем нового розрахунку, позивачем також за повний місяць січень 2011 року обчислено інфляційні нарахування на суму боргу, що виникла з 03.01.2011р.

Таким чином, фактичний розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002465 від 10.11.2010р. за вказаний позивачем період становить 536грн.54коп.

Як встановлено судом вище з урахуванням часткового повернення товару відповідачем заборгованість по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р. станом на 04.01.2011р. -15814грн.06коп. При цьому, втрати від інфляції за січень 2011 року позивачем нараховуються двічі на суму боргу у розмірі 30239грн.15коп. та на суму боргу у розмірі 15814грн.06коп. Розмір інфляційних нарахувань за розрахунком позивача на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р. за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р. становить 1208грн.49коп.

Приймаючи до уваги, що з 04.01.2011р. сума заборгованості зменшилась на 14425грн.09коп., тому позивачем безпідставно обчислено інфляційні нарахування на суму заборгованості, яка існувала до 04.01.2011р. із застосуванням індексу інфляції за січень 2011 року. До того ж, як вбачається із наданого позивачем нового розрахунку, позивачем також за повний місяць січень 2011 року обчислено інфляційні нарахування на суму боргу, що виникла з 04.01.2011р.

Таким чином, фактичний розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002466 від 10.11.2010р. за вказаний позивачем період становить 906грн.10коп.

Як встановлено судом вище, з урахуванням часткового повернення товару відповідачем та оплати в сумі 2709грн.15коп. заборгованість по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. станом на 06.12.2010р. становила 12709грн.15коп., станом на 17.12.2010р. -10000грн., а станом на 03.01.2011р. -4025грн.22коп. При цьому, втрати від інфляції за січень 2011 року позивачем нараховуються двічі на суму боргу у розмірі 12709грн.15коп., та на суму боргу у розмірі 10000грн. Розмір інфляційних нарахувань за розрахунком позивача на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р. становить 497грн.82коп.

Приймаючи до уваги, що з 17.12.2010р. сума боргу зменшилась на 2709грн.15коп., тому позивачем безпідставно обчислено інфляційні нарахування на суму заборгованості, яка існувала до 17.12.2010р. із застосуванням індексу інфляції за січень 2011 року. До того ж, як вбачається із наданого позивачем нового розрахунку, позивачем також за повний місяць січень 2011 року обчислено інфляційні нарахування на суму боргу, що виникла з 17.12.2010р.

Таким чином, фактичний розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002467 від 10.11.2010р. за вказаний позивачем період становить 270грн.73коп.

Крім того, в ході перевірки розрахунку втрат від інфляції на суму боргу, судом встановлено, що фактично позивачем здійснені нарахування за повні місяці, а не пропорційно кількості днів прострочення, як зазначено в розрахунку з 11.12.2010р. по 12.11.2012р.

При цьому, як зазначено в листі Верховного Суду України №62-97р від 03.04.1997р. «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно потрібно вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Здійснюючи розрахунок втрат від інфляції на суму боргу позивачем не враховано вказану правову позицію та здійснено нарахування інфляції на заборгованість за товар, переданий по видатковим накладним №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р. та №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. за грудень 2010 року, незважаючи на те, що строк виконання зобов'язання з оплати отриманого товару закінчується 22.12.2010р.

За розрахунком позивача розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р. за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р. становить 119грн.29коп.

За розрахунком позивача розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. за період з 11.12.2010р. по 12.11.2012р. становить 289грн.51коп.

Фактичний розмір інфляційних нарахувань на суму боргу по видатковій накладній з урахуванням строку оплати товару №ОЛ-0002539 від 22.11.2010р. за період січень 2011р.-листопад 2012 становить 109грн.75коп., а по видатковій накладній №ОЛ-0002541 від 22.11.2010р. за цей же період -201грн.36коп.

Сума інфляційних нарахувань обчислена позивачем на суму боргу по видатковій накладній №ОЛ-0002540 від 22.11.2010р. фактично за січень 2011 року -листопад 2012 року і становить за розрахунком позивача 179грн.18коп.

В ході перевірки правильності обчислення позивачем інфляційної складової боргу, судом встановлено, що при розрахунку позивачем застосовано повідомлений Державним комітетом статистики України індекс інфляції за відповідний період.

Отже, приймаючи до уваги вищевикладене, всього сума інфляційної складової боргу за період з грудня 2010р. по листопад 2012р. становить 2203грн.66коп.

Здійснивши перевірку правильності нарахування процентів річних, судом встановлено, що розрахунок арифметично здійснений вірно та відповідає фактичним обставинам справи.

Враховуючи, що факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 2441грн.28коп. процентів річних задовольняється судом повністю, а вимога про стягнення інфляційних нарахувань частково у розмірі 2203грн.66коп. з урахуванням фактично встановлених судом сум.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню і з відповідача підлягає стягненню 41616грн.83коп. боргу, 3482грн.25коп. пені, 1248грн.51коп. штрафу, 2441грн.28коп. процентів річних та 2203грн.66коп. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст.193,216,217,218,230,231,232,265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549,625,627,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22,49,64,75,82-85,111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Альянспродукт Трейд», фактична (поштова) адреса: вул. Любецька, 60, м. Чернігів; адреса реєстрації: вул. Боженко, 106, м. Чернігів (ідентифікаційний код 36823357, р/р26003057001963 в ЧРУ КБ «Приватбанк»м. Чернігів, МФО 353586) на користь товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Оліс ЛТД», вул. Електрозаводська, 3, м.Запоріжжя; адреса для направлення поштової кореспонденції: вул. Карпенко-Карого, 47, м. Запоріжжя (ідентифікаційний код 20478063, р/р26008302165622 в Комунарському БВ філії «Відділення ПАТ ПРОМІНВЕСТБАНК м. Запоріжжі», МФО 313355) 41616грн.83коп. боргу, 3482грн.25коп. пені, 1248грн.51коп. штрафу, 2441грн.28коп. процентів річних, 2203грн.66коп. інфляційних нарахувань та 1586грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г. Оленич

15.01.13