Рішення

від 11.01.2013 по справі 5017/1796/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2013 р. Справа № 5017/1796/2012

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Пілот-Медіа"

Відповідач: Комунальне підприємство "Одесареклама" Одеської міської ради

Треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Державне підприємство "Одеська залізниця"

2) Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

Третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1) Управління реклами Одеської міської ради

про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 76 000 грн.

Суддя Цісельський О.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Григор'єв В.В. -довіреність від 24.04.2012р.

від відповідача: не з'явився

третя особа (позивача) 1: Ксьондз А.В. -довіреність від 02.01.2013р.

третя особа (позивача) 2: не з'явився

третя особа(відповідача): не з'явився

Відповідно до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалися перерви з 27.07.2012р. до 10 год.30хв. 01.08.2012р. та з 01.08.2012р. до 10год.40хв. 10.08.2012р.

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Пілот-Медіа" (надалі -ТОВ ТРК "Пілот-Медіа") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Одесареклама" Одеської міської ради (надалі -КП "Одесареклама") в якій просить витребувати із незаконного володіння відповідача дві рекламні конструкції типу "призматрон", розміром 6м х 3м, які були встановлені за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 біля будівлі ДП "Одеська залізниця" зі сторони вулиці Пантелеймонівської та незаконно демонтовані в ніч з 12 на 13 березня 2012р та стягнути з відповідача 76000 грн. збитків -упущеної вигоди, не отриманої позивачем внаслідок протиправного вилучення майна з боку відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.10р. позовну заяву (вх. № 2720/2012) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №5017/1796/2012, справу призначено до розгляду в засіданні суду та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -ДП "Одеська залізниця".

01.08.2012р. судом було оглянуто місце розташування рекламних конструкцій біля будівлі ДП "Одеська залізниця" та встановлено їх відсутність та відсутність будь-яких слідів їх розташування.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.08.2012р. було залучено до участі у справі Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 а також Управління реклами Одеської міської ради в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. В подальшому (ухвалою господарського суду від 08.10.2012р.) було виправлено описку щодо залучення до участі у справі Управління реклами Одеської міської ради в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Приймаючи до уваги, що суддя Цісельський О.В. знаходиться у відпустці, з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.), за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 20.08.2012 року справу № 5017/1796/2012 було передано на розгляд судді Меденцеву П.А.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20.08.12р. справу №5017/1796/2012 було прийнято до провадження суддею Меденцевим П.А., розгляд справи призначено у засіданні суду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 20.08.2012р., справу № 5017/1796/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Меденцеву П.А. Приймаючи до уваги, що суддя Цісельський О.В. повернувся з відпустки, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) розпорядженням голови господарського суду Одеської області справу № 5017/1796/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.09.12р. справу №5017/1796/2012 було прийнято до провадження суддею Цісельським О.В. та розгляд справи призначено у засіданні суду.

Приймаючи до уваги, що суддя Цісельський О.В. знаходиться у відпустці з 30.10.2012р. по 19.11.2012р., з метою дотримання процесуальних строків, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011 р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011 р.), за розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 02.11.2012 року справу № 5017/1796/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Оборотовій О.Ю.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.11.12р. справу №5017/1796/2012 було прийнято до провадження суддею Оборотовою О.Ю. та розгляд справи призначено у засіданні суду.

Приймаючи до уваги, що суддя Цісельський О.В. повернувся з відпустки, керуючись рішенням зборів суддів господарського суду Одеської області від 29.11.2011р. (протокол №17-24/11 від 29.11.2011р.) розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 20.11.2012р. справу № 5017/1796/2012 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Цісельському О.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.11.12р. справу №5017/1796/2012 було прийнято до провадження суддею Цісельським О.В. та розгляд справи призначено у засіданні суду.

Представник позивача позовні вимоги підтримує, просить суд їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзивах та запереченнях, які наявні у матеріалах справи.

Представник третьої особи (позивача) 1 - ДП "Одеська залізниця" в судових засіданнях позовні вимоги ТОВ "ТРК Пілот-Медіа" підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити. Письмової позиції щодо позову суду не надав.

Третя особа (позивача) 2 -ФОП ОСОБА_1, про час та місце судових засідань повідомлявся своєчасно за адресою, зазначеною позивачем, що підтверджується корінцями рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, які є у матеріалах справи, але в судове засідання не з'являвся, про поважність неявки суд не повідомив, письмових заперечень на позов суду не надав, правом на захист не скористався.

Відповідно до п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ України № 18 від 26.12.2011р., зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Третя особа на стороні відповідача -Управління реклами ОМР, про час та місце судових засідань повідомлялося своєчасно, позицію відповідача підтримує, у задоволені позову просить суд відмовити в повному обсязі, про що зазначило запереченнях (вх. № 26487/2012) та у клопотанні про розгляд справи за відсутністю її представника (вх. № 36436/2012).

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

На підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.1994р. № 30-ХХІІ та рішення Виконкому ОМР від 20.12.1997р. № 874 ДП "Одеська залізниця" 27.02.2008р. було оформлено та видано Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,4574 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, діл. № 1 для експлуатації і обслуговування будівлі управління ДП "Одеська залізниця", який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 03085000002(т.с.1, а.с.40-41), а також Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1998 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, діл. № 2 для благоустрою прилеглої території, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорі оренди землі за № 03085000001 (т.с.1, а.с.38-39).

21.02.2005р. Управління архітектури та містобудування Виконкому ОМР у своєму Висновку № 94ол/515 щодо можливості оформлення документів на користування земельною ділянкою зазначило, зокрема, що у відповідності до рішення облвиконкому № 152 від 25.02.1981р. будівля управління, розташована на іспрашиваємої земельної ділянці (колишня "Будівля судових установлень" архітектора Н.К. Толвинського. Збудоване у 1894-1895р.р.) внесено до списку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення; у відповідності до генерального плану м. Одеси, ухваленим постановою Радою міністрів УРСР № 37 від 31.01.1989р. будівля управління розташована у кварталі історично сформованої житлової та суспільної забудови та зберігається на займаємої земельної ділянці. Земельна ділянка № 2, площею 0,1998 га, відноситься до земель загального користування - тротуарна частина провулку Привокзального, вулиці Пантелеймонівської та Привокзальної площі.

18.08.2005р. Одеське міське Управління земельних ресурсів видало Висновок № 618 щодо можливості оформлення управлінню Одеської залізниці права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6572 га за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, для експлуатації і обслуговування будівлі управління Одеської залізниці та для благоустрою прилеглої території в якому зазначило, що відповідно до ст.99,111 Земельного кодексу України та на підставі висновку управління архітектури та містобудування Виконкому ОМР щодо користування земельною ділянкою необхідно встановити такі земельні сервітути та обмеження прав: сервітут -право проходження через земельну ділянку, право прокладання та експлуатації інженерних комунікацій (діє на земельну ділянку 3 2, площею 0,1998 га); обмеження -заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього обліку нерухомого майна - пам'ятника архітектури та містобудування, умови додержання вимог охоронної зони земель історійко-культурного призначення (діє на всю земельну ділянку), заборона будівництва та продажу земельної ділянки (діє на земельну ділянку № 2, площею 0,1998 га) ДП "Одеська залізниця" необхідно забезпечити безперепонний допуск спеціалістів обслуговуючих інженерні мережі, лінії зв'язку та електропередач, що проходять через земельну ділянку № 2 .

05.09.2011р. між ДП "Одеська залізниця" (виконавець) та ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа" (замовник) було укладено договір № ОД/ДН-1-11-452дНЮ про надання рекламних послуг, відповідно до п.1.1. якого виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику послуги по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах ДП "Одеська залізниця" спеціальних рекламних конструкцій замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламо носіїв (надалі -послуги), а замовник зобов'язується прийняти і оплатити ці послуги.

Згідно з п.2.2. договору замовник зобов'язувався, зокрема, протягом десяти робочих днів з моменту підписання договору оплатити виконавцю вартість виготовлення технічних умов для розміщення та експлуатації спеціальних конструкцій та після оплати отримати від виконавця технічні умови (п.п.2.2.1.); проводити розміщення та експлуатацію спеціальних рекламних конструкцій відповідно до вимог техумов (п.п.2.2.2.); за свій рахунок отримати всі необхідні дозволи на право встановлення, розміщення спеціальних рекламних конструкцій, реклами, які передбачені чинним законодавством України (п.п.2.2.3.) ; протягом 10 календарних днів укласти договір та надати виконавцю копію договору страхування цивільно-правової відповідальності -своїх майнових інтересів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну фізичних та юридичних осіб, внаслідок експлуатації спеціальних рекламних конструкцій (п.п.2.2.16.).

01.01.2012р. між ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа" та ДП "Одеська залізниця" було укладено додаткову угоду № 16 до договору № ОД/ДН-1-11-452дНЮ від 05.09.2011р., за умовами якої сторони погодили послугу по тимчасовому розміщенню на території та об'єктах ДП "Одеська залізниця" спеціальних рекламних конструкцій Замовника з можливістю подальшого експонування на них рекламо носіїв -призматрон 3м х 6м х 2 шт. у період з 01.03.2012р. по 30.06.2012р. по вул. Пантелеймонівській, 19 та визначили вартість робіт.

25.01.2012р. між ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір за умовами п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання по виготовленню рекламного обладнання, а саме: зварної металевої конструкції, розміром 3мх6м у кількості двох штук та встановленню виготовленого рекламного обладнання за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19.

04.03.2012р. між ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа" (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) було підписано Акт приймання-передачі послуг до договору б/н від 25.01.2012р. відповідно до якого виконавець здійснив монтаж рекламного обладнання (конструкція розміром 3м х 6м) належного замовнику у кількості двох штук за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19.

05.03.2012р. між ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа" та ДП "Одеська залізниця" було складено та підписано Акт виконання робіт по розміщенню та монтажу спеціальної рекламної конструкції по вул. Пантелеймонівській, 19 в якому зазначено, що рекламодавцем (ТОВ "ТРК "Пілот-Медіа") проведені роботи по розміщенню та монтажу рекламної продукції за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19.

01.03.2012р. інспектором КП "Одесареклама" в ході здійснення об'їзду Приморського району м. Одеси було виявлено розміщення 2-х рекламних конструкцій типу "тривіжн" власник яких інспектором встановлений не був. З цього приводу на ім'я заступника директора КП "Одесареклама" інспектором було надано доповідну (т.с.2,а.с114).

01.03.2012р. Управлінням реклами ОМР було видано направлення на проведення перевірки № 35 терміном дії до 31.03.2012р. включно для перевірки/інвентаризації правомірності розташування зовнішньої реклами та вивісок у Приморському та Малиновському районах м. Одеси.

За результатами проведеної перевірки 05.03.2012р. інспектором КП "Одесареклама" було складено акт перевірки № 000290 в якому зазначено що при проведені перевірки за адресою: вул. Пантелеймонівська, 19 було визначено вид спеціальної конструкції -зовнішня реклама; тип спеціальної конструкції -тривіжн 3м х 6м у кількості 2 шт.; найменування юридичної або фізичної особи що перевіряється -не встановлено. При проведені перевірки інспектором було встановлено відсутність дозвільних документів на розміщення зовнішньої реклами, що є порушенням п.6.1. рішення Виконкому ОМР № 434 від 22.04.2008р. та зроблено висновок що згідно з п.6.2 тап.13.2. рішення Виконкому ОМР № 434 від 22.04.2008р. власнику рекламної конструкції слід її демонтувати.

12.03.2012р. Управлінням реклами ОМР було видано направлення на проведення демонтажу № 45 терміном дії до 16.03.2012р., в якому зазначено що підставою для проведення демонтажу є не встановлення власників рекламних конструкцій та відсутність дозвільних документів.

13.03.2012р. КП "Одесареклама" було складено акт проведення демонтажу за № 0119 в якому зазначено, що на підставі направлення на проведення демонтажу № 45 від 12.03.2012р., виданого управлінням реклами ОМР за адресою вул. Пантелеймонівська, 19 було здійснено демонтаж спеціальної конструкції зовнішньої реклами -"тривіжн" 3м х 6м у кількості 2 штук. Власник рекламних конструкцій не встановлений.

30.03.2012р. позивач листом за № 1-30/03.2012 звернувся до відповідача з приводу повернення демонтованих рекламних конструкцій.

28.04.2012р. відповідач, листом за № 433 вих/ісх. повідомив позивача, щодо умов та переліку документів, які потрібні для повернення демонтованих рекламних конструкцій, зокрема, документів, які підтверджують право власності позивача на демонтовані рекламні конструкції.

Як зазначає позивач, він тричі звертався до відповідача з приводу повернення незаконно, на думку позивача, демонтованих рекламних конструкцій, які були розташовані на території Одеської залізниці за її погодженням, проте відповідач конструкції не повернув, надаваючи формальні відписки або, як зазначає позивач, взагалі не відповідаючи на звернення.

Посилаючись на те, що відповідачем рекламні конструкції, які належать позивачу на праві власності демонтовано незаконно, чим позивачу завдано збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 76000 грн., порушено його права та охоронювані законом інтереси, позивач звернувся з відповідною позовною заявою до господарського суду Одеської області.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку про відмову у задоволені позову виходячи з наступного:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.1 ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Стаття 13 ЦК України передбачає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Відповідно до приписів ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Стаття 331 ЦК України визначає, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

В якості доказів виникнення у позивача права власності на рекламні конструкції позивач надав суду договір про виготовлення рекламного обладнання від 25.01.2012 р. та додатки до нього, згідно п. 1 якого, його предметом є виготовлення виконавцем рекламного - обладнання, а саме зварної металевої конструкції , розміром Зм х 6м у кількості двох штук тобто звичайних каркасів, які не є рекламною конструкцією типу "призматрон"..

Однак, як зазначено позивачем у позові спірні рекламні конструкції типу "призматрон" , 3м х 6м, перед встановленням їх на вулиці Пантелеймонівській, були виготовлені безпосередньо позивачем, введені в експлуатацію та прийняті на баланс підприємства на підставі наказів №№ 05-03/11-04/1 та Актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № 03-1) від 05.03. 2012 р. та 01.04.2011 р. відповідно (т.с.1, а.с.27-28, 31-32).

При зверненні до відповідача у березні-квітні 2012р. (т. с.1, а.с 56-60) в якості доказів виникнення у позивача права власності на рекламні конструкції позивачем надавались саме вищенаведені акти приймання-передачі, які є формою бухгалтерського обліку основних засобів і не можуть буди документами, які підтверджують виникнення права власності на спірне майно.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 р. № 2067 "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" із наступними змінами і доповненнями було, затверджено "Типові правила розміщення зовнішньої реклами" (надалі -Типові правила).

Рішенням ОМР № 434 від 22.04.2008р. було затверджено "Правила розміщення зовнішньої реклами на території м. Одеси у новій редакції" із наступними змінами, внесеними рішенням ОМР за № 120 від 24.03.2011р. (надалі -Правила).

Слід зазначити, що п. 13.9 Правил передбачено що повернення демонтованого рекламного засобу розповсюджувачу зовнішньої реклами здійснюється на підставі його письмової заяви до якої обов'язково додаються документи, що посвідчують право власності заявника на демонтований рекламний засіб.

Як зазначив в судових засіданнях представник відповідача та не спростував представник позивача, саме відсутність належних документів про виникнення права власності у позивача на рекламні конструкції, було однією з підстав для неповернення позивачу рекламних конструкцій.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в документах, наданих позивачем суду, міститься багато розбіжностей, а саме: згідно актів внутрішнього переміщення вартість основних засобів (рекламних конструкцій) складає 61 021,49 грн., а за договором який надав позивач сума рекламних конструкцій складає 40 800 грн.

За приписами п.6.20. Правил рекламний засіб повинен маркуватися та містити найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, телефон, номер дозволу та терміну його дії. Маркування повинно бути єдиної форми та кріпитись в установленому місті.

Судом встановлено, що 05.03.2012р. інспектором КП "Одесареклама" було складено акт перевірки № 000290 в якому зазначено, що при проведені перевірки за адресою: вул. Пантелеймонівська, 19 було виявлено спеціальні конструкції зовнішньої реклами типу "тривіжн", розміром 3м х 6м у кількості 2 шт.; власника рекламних конструкцій не встановлено.

12.03.2012р. Управлінням реклами ОМР було видано направлення на проведення демонтажу № 45.

13.03.2012р. КП "Одесареклама" було складено акт проведення демонтажу за № 0119 в якому зазначено, що власник рекламних конструкцій не встановлений.

Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку, що позивач належним чином не надав суду доказів, що він є власником рекламних конструкцій які були демонтовані відповідачем.

Згідно зі ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою.

Річ, що має лише родові ознаки, є замінною (ст. 184 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, суд звертає увагу на наступне:

Як зазначив представник відповідача у зв'язку із специфікою діяльності КП "Одесреклама", на спеціальному зберіганні у віданні підприємства, знаходяться велика кількість конструкцій різних типів та форматів у тому числі формату З м х 6 м (тріедри, призматрони, біл-борди тощо), серед таких конструкцій багато таких, які не містять будь-якого маркування (власник яких невідомий).

За таких обставин, для повернення рекламоносія власнику конструкції є необхідним чітко ідентифікувати рекламну конструкцію, її тип, розмір, наявність у особи яка просить повернути рекламоносій відповідних повноважень та підтвердження (відповідними документами) права власності на рекламоносій.

Позивач у встановленому законом порядку не навів суду належних доказів наявності індивідуальних при знаків у спірних рекламних конструкцій за якими їх можливо було б ідентифікувати та визначити.

Щодо посилання позивача на незаконне заволодіння відповідачем належним позивачу майном на думку суду є не обґрунтованими, та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи, зазначене випливає з наступного:

За приписами ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

05.03.2012р працівниками КП "Одесреклама" (на підставі направлення № 35 від 01.03.2012 р.), на території Приморського району м. Одеси по вул. Пантелеймонівська 19 було проведено перевірку та складено акт перевірки № 000230 від 05.03.2012 р. в якому зафіксовано розміщення 2-х рекламоносіїв типу "тривіжн" розміром 3м х 6м власник яких не встановлений, без відповідних дозволів на розміщення зовнішньої реклами та будь-якого маркування рекламних конструкцій.

Згідно із п. 44 "Типових правил розміщення зовнішньої реклами", затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 р. № 2067 рекламні засоби забезпечуються маркуванням із зазначенням на каркасі рекламного засобу найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, номера його телефону, дати видачі дозволу та строку його дії.

Відповідно до приписів п.п. 15 п. 1.5. Правил протиправно розміщений рекламний засіб це рекламний засіб, що характеризується хоча б однією з наступних ознак, зокрема, розміщується без виданого у встановленому порядку дозволу.

Пунктом 13.6 Правил встановлено, що демонтаж протиправно розміщеного рекламного засобу, власник якого невідомий, проводиться КП "Одесреклама" на підставі направлення робочого органу. На вимогу робочого органу демонтаж самовільно встановлених рекламних засобів, власник яких невідомий, може також здійснюватися балансоутримувачем об'єкта, на якому розміщено такий рекламний засіб.

За приписами п. 6.20. Правил рекламний засіб повинен маркуватися та містити найменування розповсюджувача зовнішньої реклами, телефон, номер дозволу та термін його Маркування повинно бути єдиної форми та кріпитись в установленому місці.

Факт проведення демонтажу рекламного засобу засвідчується актом проведення демонтажу, що складається не пізніше наступного дня від дати проведення демонтажу. За необхідності до акта додається фото фіксація місця розташування до та після демонтажу рекламного засобу (п.13.7. Правил).

З врахуванням вищенаведених обставин та у зв'язку з неможливістю власником конструкцій самостійно здійснити демонтаж рекламних конструкцій 13.03.2012р. працівниками КП "Одесреклама" було проведено демонтаж рекламних конструкцій (направлення на проведення демонтажу від 12.03.2012 р. № 45 та Акт зведення демонтажу від 13.03.2012 р. № 0119).

З огляду на вищенаведене суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про транспорт" яка кореспондується із ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт" відносини підприємств транспорту загального користування з центральними та місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування будуються на основі податків, податкових пільг, встановлених нормативів та інших економічних засобів відповідно до чинного законодавства України.

Втручання у господарську діяльність підприємств транспорту, відволікання їх експлуатаційного персоналу на інші роботи місцевими органами влади і самоврядування не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України .

Органи управління транспортом сприяють органам влади і самоврядування у виконанні ними своїх повноважень щодо соціального та економічного розвитку транспорту, спільно з ними здійснюють програми захисту навколишнього природного середовища, розробляють і проводять узгоджені заходи для забезпечення безперебійної роботи транспорту у разі стихійного лиха, аварій, катастроф та під час ліквідації їх наслідків, координують роботу, пов'язану із запобіганням аваріям і правопорушенням на транспорті, а також організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.

Органи влади і самоврядування у межах своїх повноважень подають допомогу підприємствам і організаціям транспорту у поліпшенні використання транспортних засобів відправниками (одержувачами) вантажів і розвитку (в тому числі на пайових засадах) будівельної індустрії, об'єднують кошти підприємств, організацій, колективних сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств, кооперативів (за їх згодою), а також бюджетні та позабюджетні кошти для вдосконалення транспортної мережі, будівництва вокзалів, шляхопроводів та інших об'єктів транспорту; організують взаємодію різних видів транспорту з метою більш ефективного їх використання, підвищення якості обслуговування.

Будівництво вокзалів, станцій, портів, пристаней, аеропортів, пішохідних мостів, тунелів, пасажирських платформ, метрополітенів, придбання пасажирського рухомого складу, утримання і упорядкування шляхів сполучення та інших об'єктів, пов'язаних із обслуговуванням пасажирів і перевезенням вантажів, здійснюються з використанням коштів державного і місцевих бюджетів та підприємств транспорту у порядку, встановленому законодавством України, а також з залученням добровільних внесків підприємств і організацій усіх форм власності та громадян.

Стаття 6 Закону України "Про транспорт" визначає, що транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту, шляхи сполучення, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, дорожнього господарства, туризму та інфраструктури, є загальнодержавною власністю і належать до єдиної транспортної системи.

У загальнодержавній власності можуть також перебувати транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту, закріплені за підприємствами, об'єднаннями, установами та організаціями інших міністерств і відомств (відомчий транспорт).

Транспортні засоби, споруди, фінансові ресурси, устаткування транспорту та дорожнього господарства, закріплені за підприємствами, установами та організаціями місцевих Рад народних депутатів, належать до комунальної власності.

Транспортні засоби, споруди, устаткування транспорту можуть перебувати у власності підприємств, об'єднань, установ, організацій і громадян.

Згідно зі ст. 11 Закону України "Про транспорт" землями транспорту визнаються землі, надані в користування підприємствам і організаціям транспорту згідно із Земельним кодексом України, для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту, вдосконалення і розвитку об'єктів транспорту .

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей, визначаються відповідно до затверджених у встановленому порядку норм або проектно-технічної документації.

Розміщення споруд та інших об'єктів транспорту на землях, наданих в користування підприємствам транспорту, здійснюється за погодженням з місцевими органами влади і самоврядування.

Підприємства транспорту зобов'язані раціонально використовувати надані їм земельні ділянки, не порушувати інтереси інших землекористувачів (у тому числі орендарів), не допускати заболочення, погіршення якості земель і забруднення їх промисловими та іншими відходами, неочищеними стоками, вживати заходів для захисту ґрунтів від ерозії, здійснювати укріплення ярів, крутих схилів, пісків, а також додержувати інших вимог щодо охорони земель.

Відповідальність за утримання в належному стані земель, наданих у користування підприємствам і організаціям транспорту, і використання їх за цільовим призначенням покладається на керівників (власників) цих підприємств, установ і організацій.

З метою забезпечення належної експлуатації споруд та інших об'єктів транспорту, а також охорони земель від негативного впливу зазначених об'єктів на землях, наданих у користування підприємствам транспорту, можуть встановлюватися охоронні зони з особливими умовами землекористування.

Частина 1 ст.23 Закону України "Про транспорт" визначає, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації, захисні і укріплюючі насадження, службові , культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту .

За приписами ч.1, 2 ст. 5 Закону України "Про залізничний транспорт" майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.

Управління майном підприємств залізничного транспорту загального користування здійснюється Укрзалізницею в межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

Стаття 6 наведеного Закону визначає, що землі, що надаються в користування для потреб залізничного транспорту, визначаються відповідно до Земельного кодексу України та Закону України "Про транспорт".

До земель залізничного транспорту належать землі смуг відведення залізниць під залізничним полотном та його облаштуванням, станціями з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв'язку, водопостачання, каналізації; під захисними та укріплювальними насадженнями, службовими, культурно-побутовими будівлями та іншими спорудами, необхідними для забезпечення роботи залізничного транспорту.

Для забезпечення у межах смуги відведення нормальної експлуатації залізничних колій, ліній електропостачання та зв'язку, інших пристроїв та об'єктів залізничного транспорту загального користування, а також у місцях, де є небезпека зсувів, обвалів, розмивів, селей, снігозанесень та інших небезпечних впливів, встановлюються охоронні зони.

Охоронні зони - ділянки землі, прилеглі до земель залізничного транспорту загального користування і необхідні для забезпечення збереження, міцності та стійкості споруд, пристроїв та інших об'єктів залізничного транспорту.

Порядок встановлення охоронних зон, їх розміри і режим користування визначаються Кабінетом Міністрів України.

Позивач у позові зазначає, що при розташуванні рекламних конструкцій на земельній ділянці Одеської залізниці, яка була надана їй у постійне користування, надає йому право не отримувати в органах місцевого самоврядування дозвіл на розміщення зовнішньої реклами на підставі приписів ст. 18 Закону України "Про рекламу" відповідно до ч.1 якого розміщення реклами на транспорті погоджується лише з власниками об'єктів транспорту або уповноваженими ними органами (особами). При погодженні розміщення реклами на транспорті втручання у форму та зміст реклами забороняється.

Проте, суд не може погодитись із позицією позивача виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про рекламу" реклама на транспорті - реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену;

Стаття 2 Закону України "Про рекламу" встановлює, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України . Дія цього Закону не поширюється на відносини, пов'язані з розповсюдженням інформації, обов'язковість розміщення та оприлюднення якої визначено іншими законами України. Дія цього Закону не поширюється на оголошення фізичних осіб, не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

Частина 1 ст. 3 Закону України "Про рекламу" визначає, що законодавство України про рекламу складається з цього Закону та інших нормативних актів, які регулюють відносини у сфері реклами.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад , а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Під час видачі дозволів на розміщення зовнішньої реклами втручання у форму та зміст зовнішньої реклами забороняється. Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб). Стягнення плати за видачу дозволів забороняється. Забороняється розташовувати засоби зовнішньої реклами, зокрема на пішохідних доріжках та алеях.

Відповідно до Типових правил, затверджених Постановою КМУ № 2067 від 29.12.2003р.: дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці;

місце розташування рекламного засобу - площа зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або відведеної території на відкритій місцевості у межах населеного пункту , що надаються розповсюджувачу зовнішньої реклами в тимчасове користування власником або уповноваженим ним органом (особою); спеціальні конструкції - тимчасові та стаціонарні рекламні засоби (світлові та несвітлові, наземні та не наземні (повітряні), плоскі та об'ємні стенди, щити, панно, транспаранти, троли, таблички, короби, механічні, динамічні, електронні табло, екрани, панелі, тумби, складні просторові конструкції, аеростати, повітряні кулі тощо), які використовуються для розміщення реклами.

Пунктами 3, 4 зазначених Правил визначено, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку , встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил. Справляння плати за видачу зазначених дозволів виконавчими органами сільських, селищних, міських рад забороняється.

На територіях , будинках і спорудах зовнішня реклама розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

За приписами ст. 67 Земельного Кодексу України, до земель транспорту належать землі, надані підприємствам, установам та організаціям залізничного, автомобільного транспорту і дорожнього господарства, морського, річкового, авіаційного, трубопровідного транспорту та міського електротранспорту для виконання покладених на них завдань щодо експлуатації, ремонту і розвитку об'єктів транспорту . Землі транспорту можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно з пунктом "а" частини першої статей 91, 96 Земельного кодексу України власник, користувач, земельної ділянки зобов'язаний забезпечувати використання її за цільовим призначенням.

В матеріалах справи відсутні належні докази того, що ДП "Одеська залізниця" має право надавати рекламні послуги, що така діяльність передбачена Статутом залізниць України та будь-яким іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином з системного аналізу правових норм, суд дійшов до висновку, що відповідно до чинного законодавства України, яке регулює рекламні відносини, розповсюджувач реклами для встановлення рекламного засобу у межах населеного пункту повинен отримати в органах місцевого самоврядування дозвіл який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.

У випадку, якщо рекламна конструкція розташовується на територіях, будинках і спорудах які не належать органу місцевого самоврядування, розповсюджувач реклами обов'язково повинен отримати згоду їх власників або уповноважених ними органів (осіб) з урахуванням архітектурних, функціонально-планувальних, історико-культурних чинників, типології елементів місцевого середовища та з додержанням правил благоустрою територій населених пунктів.

Враховуючи те, що спірні рекламні конструкції які встановлював позивач були розташовані на земельній ділянці, відведеної Одеській залізниці, він повинен був отримати у Одеської залізниці погодження на розташування рекламної конструкції.

Крім того, як зазначив представник позивача та встановлено матеріалами справи, рекламні конструкції встановлювалися позивачем на земельній ділянці, яка знаходиться користуванні Одеської залізниці на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,1998 га, розташованою за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, діл. № 2 із цільовим призначенням - для благоустрою прилеглої території (т.с.1, а.с. 38-39).

При цьому при оформлені документів на землекористування на зазначену земельну ділянку відповідно до Висновку № 94ол/515 від 21.02.2005р. Управління архітектури та містобудування Виконкому ОМР (т.с.1, а.с.47-78) визначило, що земельна ділянка № 2 відноситься до земель загального користування -тротуарна частина провулку Привокзального, вулиці Пантелеймонівської та Привокзальної площі; будівля управління , розташована на іспрашиваємої земельної ділянці (колишня "Будівля судових установлень" архітектора Н.К. Толвинського. Збудоване у 1894-1895р.р.) внесено до списку пам'яток архітектури та містобудування місцевого значення з урахуванням чого були визначено потребу встановлення для земельної ділянки наступні обмеження, зокрема, вимоги дотримання охоронної зони земель історійко-культурного призначення (діє на всю земельну ділянку); сервітут -право проходу через земельну ділянку, право прокладки та експлуатації лінійних інженерних комунікацій (діє на всю земельну ділянку) тощо.

18.08.2005р. Одеське міське Управління земельних ресурсів у Висновку № 618 щодо можливості оформлення управлінню Одеської залізниці права постійного користування земельною ділянкою площею 0,6572 га за адресою: м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, для експлуатації і обслуговування будівлі управління Одеської залізниці та для благоустрою прилеглої території в якому зазначило , що відповідно до ст.99,111 Земельного кодексу України та на підставі висновку управління архітектури та містобудування Виконкому ОМР щодо користування земельною ділянкою необхідно встановити такі земельні сервітути та обмеження прав: сервітут -право проходження через земельну ділянку, право прокладання та експлуатації інженерних комунікацій (діє на земельну ділянку № 2, площею 0,1998 га); обмеження -заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту та зовнішнього обліку нерухомого майна - пам'ятника архітектури та містобудування, умови додержання вимог охоронної зони земель історійко-культурного призначення (діє на всю земельну ділянку), заборона будівництва та продажу земельної ділянки (діє на земельну ділянку № 2, площею 0,1998 га) Одеській залізниці необхідно забезпечити безперепонний допуск спеціалістів обслуговуючих інженерні мережі, лінії зв'язку та електропередач, що проходять через земельну ділянку № 2.

Як встановлено судом з листа Одеського міського управління земельних ресурсів Держкомзему України по земельних ресурсах № 404 від 14.03.2007р. (т.с.1,а.с.43) Одеська залізниця вимоги УЗР та УАМ, викладені у вищенаведених висновках в частині реєстрації обмежень та сервітутів не виконала.

Відповідно до п.4 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках та в межах зон охорони пам'яток національного або місцевого значення, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Пунктом 36 Типових правил також визначено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду.

Державну політику в галузі охорони культурної спадщини в Одеській області здійснює Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації.

Місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду у м. Одесі є Управління з питань охорони культурної спадщини ОМР.

Позивач не надав суду доказів погодження розташування рекламних засобів ні із Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації а ні з Управлінням з питань охорони культурної спадщини ОМР.

Крім того, відповідно до п. 5 Типових правил для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Одеською міською радою для врегулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами на території міста Одеси було утворено Управління реклами ОМР, яке і є робочим органом у розумінні п. 5 Типових правил.

За приписами п. 6 Типових правил до повноважень робочого органу належать: розгляд заяв розповсюджувачів зовнішньої реклами на надання дозволу, внесення змін у дозвіл, переоформлення дозволу та продовження строку його дії; надання у разі потреби розповсюджувачам зовнішньої реклами архітектурно-планувальних завдань на опрацювання проектно-технічної документації для розташування складних (дахових) рекламних засобів; прийняття рішення про встановлення пріоритету заявника на місце розташування рекламного засобу, продовження строку, на який встановлено зазначений пріоритет, або про відмову в установленні такого пріоритету; підготовка проекту рішення виконавчого органу ради щодо надання дозволу чи про відмову у його наданні; видача дозволу на підставі рішення виконавчого органу ради; ведення інформаційного банку даних місць розташування рекламних засобів, плану їх розміщення та надання в установленому порядку інформації для оновлення даних містобудівного кадастру населених пунктів; подання територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі матеріалів про порушення порядку розповсюдження та розміщення реклами; підготовка і подання виконавчому органу ради пропозицій щодо розмірів плати за надання послуг робочим органом на підставі калькуляції витрат для прийняття відповідного рішення.

Робочий орган здійснює інші повноваження відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.1,3 ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території. Місцеві органи виконавчої влади, підприємства, установи та організації, а також громадяни несуть встановлену законом відповідальність перед органами місцевого самоврядування за заподіяну місцевому самоврядуванню шкоду їх діями або бездіяльністю, а також у результаті невиконання рішень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийнятих у межах наданих їм повноважень.

Як зазначено судом, рішенням ОМР № 434 від 22.04.2008р. було затверджено "Правила розміщення зовнішньої реклами на території м. Одеси у новій редакції" із наступними змінами, внесеними рішенням ОМР за № 120 від 24.03.2011р. (надалі -Правила).

Частиною 13 зазначених Правил врегульовано питання демонтажу рекламних засобів, встановлених на території м. Одеси.

Зазначені Правила є регуляторним нормативно-правовим актом місцевого рівня, який прийнятий уповноваженим органом.

Положення цих Правил спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин в сфері розміщення зовнішньої реклами між органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання і повністю відповідають вимогам діючого законодавства про рекламу.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов до наступних висновків:

По-перше, позивачем при встановлені рекламних засобів було порушено приписи законодавства України , які регулюють розміщення зовнішньої реклами;

По-друге, відповідач, при демонтуванні спірних рекламних засобів, діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до приписів чинного законодавства.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку, що не підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача 76000 грн. збитків -упущеної вигоди, не отриманої позивачем внаслідок протиправного вилучення майна з боку відповідача, оскільки:

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В свою чергу, неодержаний прибуток -це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

В роз'ясненні Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" зазначено, що крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за мови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду і самою шкодою .

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.92 № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" зазначено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи .

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Звідси, шкода -є такою мірою відповідальності, яка виникає із позадоговірних відносин сторін та може мати місце за наявності у сукупності вини, факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобов'язань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а у разі відсутності, хоча б одного з них -відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проте, як встановлено судом, а позивач у встановленому законом порядку не спростував, відсутність у діях відповідача складу вини.

Судом не приймаються до уваги посилання позивача в якості обґрунтування своєї позиції на рішення господарських судів по іншим справам, також не приймаються доводи позивача, викладені у його поясненнях, оскільки вони зводяться до довільного трактування чинного законодавства України.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Пілот-Медіа"не підлягають задоволенню, як не обґрунтовані, не законні та не підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Керуючись ст.ст.32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволені позову -відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Повний текст рішення підписано 16.01.2013р.

Суддя Цісельський О.В.