Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а/0570/1549/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Васильєва І. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року справа №2а/0570/1549/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Васильєва І. А., Казначеєв Е.Г. , Яманко В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/1549/2011 (головуючий І інстанції Кірієнко В.О.) за позовом Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000262342/2 від 19.01.2011року,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» ( надалі позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262342/2 від 19.01.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що на підставі акту перевірки № 517/23-2/33426253 від 05.08.2010 року відповідачем було встановлено порушення Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість підприємств у сумі 2 779 967 грн., у тому числі за основним платежем - 1 853 311,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 926 656,00 грн. та направлено підприємству на вказану суму податкове повідомлення-рішення від 17.08.2010 року № 0000262342/0.

Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарги Красноармійською ОДПІ було сформовано та направлено податкове повідомлення-рішення від 27.10.2010 року № 0000262342/1, ДПА у Донецькій області податкове повідомлення-рішення від 19.01.2011 року № 0000262342/2, зазначені рішення сформовані на ту саму суму податкового зобов'язання з ПДВ.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 позовні вимоги Державного підприємства "Селидіввугілля" до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000262342/2 від 19.01.2011 року були задоволені, а саме було визнано недійсними податкове повідомлення-рішення Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.01.2011 року № 0000262342/2.

Не погодившись з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 року, Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу до Донецького апеляційного адміністративного суду та просили постанову суду першої інстанції скасувати внаслідок порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи та прийняти нове рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано, що до перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, сертифікатів походження товару або інших документів, які б свідчили про транспортування ТМЦ та використання в технологічному процесі. Судом першої інстанції не було враховано отримання від ДПІ у Калінінському районі м. Донецька листа від 18.08.2010 року про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «ПКФ Індустрія плюс» у зв'язку з тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, а саме проведення перевірки ТОВ «ПКФ Індустрія Плюс» не виявляється можливим, оскільки підприємство за юридичною адресою не знаходиться. Судом не враховано те, що згідно довідки ВПМ ДПІ у Київському районі м. Донецька № 173/64 від 25.01.2010 року місцезнаходження ТОВ «СТС-Груп» не встановлено. Щодо підтвердження правових відносин з ТОВ «Ерімус» встановлена відсутність підприємства за юридичною адресою, про що складено акт виходу від 10.08.2010 року № 1602. Щодо питань підтвердження правових відносин ТОВ «ПКФ «МетВторгруп» із структурними підрозділами ДП «Селидіввугілля», судом першої інстанції не враховано, що постачання товару проводилось за рахунок постачальника без оформлення довіреностей. Крім того, судом першої інстанції не враховано,що згідно проведеного аналізу актів зустрічних перевірок, матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів, матеріалів податкової звітності встановлено відсутність у контрагенів ДП «Селидіввугілля» достатньої кількості трудових ресурсів, транспортних засобів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-яких видів діяльності, отже спірні операції не мають реального товарного характеру.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в судове засідання не прибули, відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Державне підприємство «Селидіввугілля» (код ЄДРПОУ 33426253) є юридичною особою, зареєстровано Виконавчим комітетом Селидівської міської ради 06.06.2005 року за № 1 276 102 0000 000226, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, 41.

Основними видами діяльності за КВЕД є добування та збагачення кам'яного вугілля (10.10.1), управління підприємствами (74.15.0), професійно-технічна освіта (80.22.0), медична практика (85.12.0).

На підставі направлень від 09.06.2010 року № 244, від 08.07.2010 року № 277, виданих Красноармійською ОДПІ, згідно із п. 1 ст.11-1 Закону України від 04.12.2990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання проведено планову виїзну перевірку Державного підприємства «Селидіввугілля» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 року по 31.03.2010 року, відповідно до затвердженого плану перевірки. По результатам зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 05.08.2010 року за № 517/23-2/33426253 та встановлені наступні порушення, зокрема:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України в редакції від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) в результаті чого ДП «Селидіввугілля» занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 853 311,00 грн. у тому числі по періодах: квітень 2009 року - 37 900,00 грн., травень 2009 року - 147 800,00 грн., червень 2009 року - 175 482,00 грн., липень 2009 року - 213 074,00 грн., серпень 2009 року - 83 075,00 грн., вересень 2009 року - 365 011,00 грн., жовтень 2009 року - 226 363,00 грн., листопад 2009 року - 17 739,00 грн., грудень 2009 року - 293 983,00 грн., січень 2010 року - 99 726,00 грн., лютий 2010 року - 99 825,00 грн., березень 2010 року - 93 333,00 грн.

На підставі акту перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000262342/0 від 17.08.2010 року, яким за платежем податок на додану вартість визначено суму податкового зобов'язання на суму 2 779 967,00 грн., у тому числі 1 853 311,00 грн. - основний платіж, 926 656,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

З акту перевірки податкового органу вбачається, що ДП «Селидліввугілля» занижено ПДВ на загальну суму 1 853 311,00 грн. Причиною встановлення зазначеного порушення є безпідставне включення до складу податкового кредиту з ПДВ суми ПДВ по документам із назвою «податкова накладна» у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг) від постачальників за нікчемними правочинами, а саме: ТОВ «ПКФ «Індустрія Плюс», ТОВ «ПКФ МетВторГруп», ТОВ «Пріоритет ЛТД», ТОВ «СТС-Груп», ТОВ «Ерімус», ТОВ «Донторгхолдинг», ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авто-Сплин», ТОВ «Мицар», ТОВ «Укрспецстройтранс».

Судова колегія звертає увагу, що вказаний факт спростовується висновком судово-економічної експертизи від 20.09.2012 року № 912/24-1076/25 (а.с. 208-228 т.20), відповідно до якого первинними документами підтверджено придбання у вищезазначених контрагентів товарів (послуг) на загальну суму - 9 578 884,76 грн. та реальність здійснення господарських операцій.

Крім того, судова колегія зауважує, що в доводах апеляційної скарги апеллянт не посилається на безпідставне врахування судом першої інстанції висновків судово-економічної експертизи.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи, встановлено, що ДП «Селидіввугілля» придбало у ТОВ «ПКФ «Індустрія Плюс» (код ЄДРПОУ 35951783), ТОВ «ПКФ МетВторГруп» (код ЄДРПОУ 35375227), ТОВ «Пріоритет ЛТД» (код ЄДРПОУ 34150461), ТОВ «СТС-Груп» (код ЄДРПОУ 36167889), ТОВ «Ерімус» (код ЄДРПОУ 36694670), ТОВ «Донторгхолдинг» (код ЄДРПОУ 35831676), ТОВ «Вторснабгрупп» (код ЄДРПОУ 35150984), ТОВ «Авто-Сплин» (код ЄДРПОУ 36061047), ТОВ «Мицар» (код ЄДРПОУ 36305889), ТОВ «Укрспецстройтранс» (код ЄДРПОУ 36615845) товарів (послуг) на загальну суму - 9 578 884,76 грн.

Крім того, встановлено, що:

- найменування товару, кількість ТМЦ, загальна сума поставки у договорах, відповідає даним, зазначеним у видаткових та податкових накладних по спірних операціях;

- реквізити, зазначені у первинних документах щодо кожної поставки (по спірних операціях), а саме: рахунки-фактури, податкові накладні, видаткові накладні, накладні, акти прийому-передачі, відповідні товарно-транспортні документи мають реквізити, що передбачені п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 року та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та відповідають порядку їх заповнення;

- товарно-транспортні накладні наявні на кожну поставку товару (по спірних операціях) та відповідають видатковим накладним;

- порядок оформлення та заповнення всіх обов'язкових реквізитів у товарно-транспортних накладних (по спірних операціях) відповідає порядку, встановленому законодавством України;

- ДП «Селидіввугілля» здійснено оплату по договорах, згідно виставлених рахунків на оплату;

- поставлена продукція обліковується через складські приміщення ДП «Селидіввугілля»;

- облікування придбаних товарів (послуг) відображено у бухгалтерському обліку ДП «Селидіввугілля», що підтверджує документально використання поставленої продукції в подальшому у виробничій діяльності ДП «Селидіввугілля».

Отже, в результаті дослідження було встановлено, що ДП «Селидіввугілля» за період, що перевірявся, правомірно сформувало податковий кредит по придбаним товарам у ТОВ «ПКФ «Індустрія Плюс» (код ЄДРПОУ 35951783), ТОВ «ПКФ МетВторГруп» (код ЄДРПОУ 35375227), ТОВ «Пріоритет ЛТД» (код ЄДРПОУ 34150461), ТОВ «СТС-Груп» (код ЄДРПОУ 36167889), ТОВ «Ерімус» (код ЄДРПОУ 36694670), ТОВ «Донторгхолдинг» (код ЄДРПОУ 35831676), ТОВ «Вторснабгрупп» (код ЄДРПОУ 35150984), ТОВ «Авто-Сплин» (код ЄДРПОУ 36061047), ТОВ «Мицар» (код ЄДРПОУ 36305889), ТОВ «Укрспецстройтранс» (код ЄДРПОУ 36615845), що підтверджується первинними документами.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції експертом Толкачовою О.О. були наданні додаткові пояснення щодо проведеної судово-економічної експертизи № 912/24-1076/25 від 20.09.2012 року, а саме, експерт зазначила, що на сторінці 34 висновку допущена технічна помилка: замість «за період з липня 2009 року по березень 2010 року…», правильно повинно бути зазначено «за період з квітня 2009 року по березень 2010 року…» (т. 21 а.с. 93).

Дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пп. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Спірні правовідносини виникли у період до 2011 року, отже, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період, тобто Закон України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпункт 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацами 1,3 пп. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом одночасно розрахунковим документом.

Податкові накладні, наявні в матеріалах справи, були отримані позивачем, тобто у відповідності до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач має право на формування податкового кредиту, що також підтверджується банківськими виписками та платіжними дорученнями, які відповідають за правильність формування податкового кредиту за спірні періоди, відповідно до норм Закону України "Про податок на додану вартість".

Поняття правочину визначено статтею 202 Цивільного кодексу України, а саме правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальними вимогами чинного правочину є те, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. (ст. 203 ЦК).

Статтею 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, при чому відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Так, дійсно частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач, встановлюючи факти нікчемності укладених між ДП «Селидіввугілля» та його контрагентами - ТОВ «ПКФ «Індустрія Плюс», ТОВ «ПКФ МетВторГруп», ТОВ «Пріоритет ЛТД», ТОВ «СТС-Груп», ТОВ «Ерімус», ТОВ «Донторгхолдинг», ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авто-Сплин», ТОВ «Мицар», ТОВ «Укрспецстройтранс» правочинів, фактично керувався припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, що робить безпідставними висновки викладені в акті за результатами планової виїзної перевірки ДП «Селидіввугілля» від 05.08.2012 року та суми визначені в спірному податковому повідомленні-рішенні, прийнятому на підставі акту перевірки від 05.08.2010 року.

Судова колегія звертає увагу, що судом першої інстанції було в повній мірі проаналізовано реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ «ПКФ «Індустрія Плюс», ТОВ «ПКФ МетВторГруп», ТОВ «Пріоритет ЛТД», ТОВ «СТС-Груп», ТОВ «Ерімус», ТОВ «Донторгхолдинг», ТОВ «Вторснабгрупп», ТОВ «Авто-Сплин», ТОВ «Мицар», ТОВ «Укрспецстройтранс» на підставі первинних документів та правомірність формування податку на додану вартість у перевіряємому періоді.

Судова колегія не приймає до уваги посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції встановлених на підставі листів ДПІ фактів відсутності контрагентів ДП «Селидіввугілля» за місцем знаходження, оскільки вказані обставини не спростовують реільності здійснення господарських операцій, підтверджених первинними документами.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції була надана належна оцінка доказам, зібраним у справі з достатньою всебічністю, тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/1549/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2012 р. у справі № 2а/0570/1549/2011 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий: І.А. Васильєва

Судді: В.Г.Яманко

Е.Г.Казначеєв