Рішення

від 20.01.2009 по справі 5020-3/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/230

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"20" січня 2009 р. справа № 5020-3/230

За позовом                    Приватного підприємства "МГК-БУТ"

(99042, м. Севастополь, вул. Каліча, 13)

(99006, м. Севастополь, вул. Маринеско, б. 6, кв. 109)

до відповідача          Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон"

в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного

товариства "Кримзалізобетон"

(99018, м. Севастополь, вул. Пісочна, 19)

про стягнення 18009,56 грн.,

Суддя Головко В.О.

Представники сторін:

позивач –Карпенко Г.О., довіреність № б/н від 27.09.08, ПП "МГК-БУТ";

відповідач –Шаріпов В.М., довіреність № 13/71 від 19.01.09, ВАТ "Кримзалізобетон" в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон";

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "МГК-БУТ" звернулося до суду з позовом до Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" про стягнення 18009,56 грн., з яких: 16062,50 грн. –основний борг, 1521,75 грн. –пеня,    185,04 грн. –збитки від інфляції, 240,27 грн. –3% річних, а також судові витрати, в тому числі послуги адвоката в сумі 1900,00 грн.

Ухвалою суду від 18.12.2008 суд замінив первісного відповідача (Севастопольська філія Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон") належним: Відкритим акціонерним товариством "Кримзалізобетон" в особі Севастопольської філії Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон".

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем на момент подачі позову в суд заборгованість за договором поставки товару № 1 від 15.08.2007 не сплачена.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову; в судове засідання направив представника з вкрай обмеженими повноваженнями, що відображено в протоколі судового засідання від 20.01.2009.

Цей представник до початку судового засідання надав суду клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим, у зв'язку з тим, що юридичною адресою ВАТ "Кримзалізобетон" являється: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, а згідно з п. 1.2 Положення про Севастопольську філію ВАТ "Кримзалізобетон", філія не є юридичною особою, безпосередньо підлегла Товариству та діє від його імені з метою здійснення оперативно-господарської діяльності, відповідно до статутних напрямків діяльності Товариства (вх. 581).

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

15.08.2007 між позивачем –Приватним підприємством "МГК-БУТ" (Постачальник), та відповідачем –Севастопольською філією Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (Покупець) укладено договір поставки товару № 1 (далі –Договір, арк.с.8).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити будівельний пісок.

Згідно з пунктом 2.1. Договору Постачальник доставляє продукцію власним автотранспортом за рахунок Покупця, а Покупець приймає та сплачує продукцію на умовах, передбачених договором.

Сторони визначили, що ціна на товар, який поставляється за даним договором, вказується в рахунку Постачальника (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до пунктів 3.3, 3.4. Договору розрахунок за поставлену продукцію здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару згідно з виставленими рахунками.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю 14.03.2008, що підтверджується рахунком фактурою № СФ –0000011 від 14.03.2008 (арк.с.9), витратною накладною         РН –0000006 від 14.03.2008 (арк.с.13), податковою накладною № 10 від 14.03.2008 (арк.с.15) та довіреністю НБЄ № 016863 від 14.03.2008 (арк.с.14) на отриманий товар.

Натомість Відповідач умови договору порушив.

Так, Відповідач товар отримав, що підтверджує підпис уповноваженої особи відповідача у витратній накладній, але оплатив товар частково: 14.03.2008 здійснив оплату поставки будівельного піску в сумі 1 187,50 грн., у зв'язку з чим сума боргу за поставлений товар складає 16 062,50 грн.

Зазначене стало причиною для звернення позивача до суду із даним позовом.

Як вказано вище, до початку судового засідання на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду Автономної Республіки Крим, у зв'язку з тим, що юридичною адресою ВАТ "Кримзалізобетон" являється: м. Сімферополь, вул. Монтажна, 3, а згідно з п. 1.2 Положення про Севастопольську філію ВАТ "Кримзалізобетон", філія не є юридичною особою, безпосередньо підлегла Товариству та діє від його імені з метою здійснення оперативно-господарської діяльності, відповідно до статутних напрямків діяльності Товариства (вх. 581).

В своєму клопотанні відповідач також посилається на частину 4 статті 15, частину 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України та пункт 4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 №02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (з наступними змінами і доповненнями), зазначаючи, що якщо позов поданий до юридичної особи в господарський суд за місцезнаходженням відособленого підрозділу, якому надане право здійснювати від імені юридичної сторони повноваження сторони зі справи, господарський суд розглядає спір по суті. У разі відсутності таких повноважень позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю в господарський суд за місцезнаходженням юридичної особи.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав зазначене клопотання.

Заслухавши думку представника позивача, вивчивши надані документи, суд вважає, що клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 2 та 4 статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав розглядаються судом за місцезнаходженням відповідача.

Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої –третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Але, як зазначено в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 28.07.1994 №02-5/492 "Про участь у судовому процесі відособлених підрозділів юридичних осіб" (з наступними змінами і доповненнями), стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відособлений підрозділ, і стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

В позовній заяві позивач зазначив відповідачем не ВАТ "Кримзалізобетон", а Севастопольську філію ВАТ "Кримзалізобетон" з адресою в м. Севастополі.

Отримавши належні докази, що підтвердили відсутність у відповідача статусу юридичної особи (Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №302410, арк.с.28), суд ухвалою від 18.12.2008 замінив неналежного відповідача (Севастопольську філію ВАТ "Кримзалізобетон") належним – ВАТ "Кримзалізобетон" (арк.с.48-49).

Частина 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує суд у випадку, якщо справа не підсудна даному господарському суду, надіслати матеріали справи за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Разом з тим, справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду (частина 3 статті 17 ГПК України).

У пункті 27 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" зазначається: якщо господарський суд, який прийняв справу до свого провадження з додержанням правил підсудності, залучив іншого відповідача чи замінив неналежного відповідача і у зв'язку з цим справа стала підсудною іншому господарському суду, питання про підсудність визначається за правилом частини третьої статті 17 ГПК, за винятком випадків, коли внаслідок змін на стороні відповідача стає виключна підсудність справи.

Як вбачається з матеріалів справи, її підсудність змінилася після заміни неналежного відповідача (Севастопольської філії ВАТ "Кримзалізобетон") і ця підсудність не є виключною, тому суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за територіальною підсудністю до господарського суду Автономної Республіки Крим –за місцезнаходженням юридичної особи ВАТ "Кримзалізобетон".

Дотримання підсудності під час прийняття заяви до провадження підтверджується п. 1.7. Положення про Севастопольську філію ВАТ "Кримзалізобетон", згідно з яким юридичною адресою філії є: Україна, 99042, м. Севастополь, Балаклавський район,       вул. Строїтельна, б/н.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Аналогічні положення містить і Господарський кодекс України.

Так, відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктами 3.4, 3.5. Договору встановлено, що оплата здійснюється протягом 10 календарних днів з моменту отримання товару згідно з виставленими рахунками. Датою оплати є дата надходження коштів на розрахунковий рахунок Поставщика.

Відповідач не надав суду доказів оплати отриманої продукції, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 16 062,50 грн. (17 250,00 –1 187,50 = 16 062,50), де: 17 250,00 грн. –вартість поставленого будівельного піску; 1187,50 грн. –сума здійсненої оплати) підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України, статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника необхідних коштів.

За змістом частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996 (з наступними змінами і доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, умовою для стягнення пені у певному розмірі є згода сторін, яка має оформлюватися відповідним чином.

Договір поставки № 1 від 15.08.2007 не визначає конкретного розміру пені, яку повинен сплатити Покупець в разі порушення зобов'язання щодо своєчасної оплати одержаної продукції.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 521,75 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання зобов'язання задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних –платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

Позивачем нарахована сума 3% річних від простроченої суми в розмірі 240,27 грн. та інфляційні збитки в сумі 185,04 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних від простроченої суми та інфляційного відшкодування суд зазначає, що вказаний розрахунок, в цілому, здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, хоча і має певні недоліки.

Відповідно до пункту 2 статті 83 Господарського процесуального суду України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи відсутність відповідного клопотання позивача, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення 3% річних від простроченої суми та інфляційних збитків в заявленому розмірі.

Згідно з пунктом 1.5. Положення про Севастопольську філію Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон", відповідальність по зобов'язаннях філії несе Товариство.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 16 487,81 грн., з яких: 16 062,50 грн. –основний борг, 185,04 грн. –інфляційне відшкодування,        240,27 грн. –3% річних від простроченої суми.

В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані із оплатою послуг адвоката на представництво в суді його інтересів в розмірі 1 900,00 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 2 пункту 10 Роз`яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Позивачем до матеріалів справи долучено договір №4 від 27.09.2008 на представництво інтересів позивача в господарському суді м. Севастополя, укладений між позивачем і адвокатом Карпенком Г.О. (арк.с.43-44); довіреність на Карпенка Г.О. (арк.с.31); посвідчення № 824 адвоката Карпенка Г.О. (арк.с.62); квитанцію № 34 про оплату послуг адвоката Карпенка Г.О. в сумі 1 900,00 грн. (арк.с.42), які в сукупності підтверджують факт надання адвокатом послуг на суму 1 900,00 грн.

Згідно з частиною 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України суми, які підлягають сплаті за послуги адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані із розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає: витрати по сплаті державного мита в сумі 164,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,03 грн. та послуги адвоката в сумі 1 739,45 грн., разом –2 012,35 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Кримзалізобетон" (95493,     м. Сімферополь, с. ГРЕС, вул. Монтажна, 3; ідентифікаційний код 01267308,                    п/р 26007000130963 в АКБ «Черноморський банк розвитку і реконструкції», МФО 384577) на користь Приватного підприємства "МГК-БУТ" (99042, м. Севастополь, вул. Каліча, 13; 99006, м. Севастополь, вул. Маринеско, б. 6, кв. 109; ідентифікаційний код 34790634, р/р 26002300002541 в СФ АКБ «Форум», МФО 384931) заборгованість в розмірі     16 487,81 грн., в тому числі: основний борг –16 062,50 грн., інфляційне відшкодування –185,04 грн., 3% річних –240,27 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 164,87 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 108,03 грн., а також послуги адвоката в сумі 1 739,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В частині стягнення пені в розмірі 1 521,75 грн. –в позові відмовити.

    Суддя                                                                                                               В.О. Головко

Рішення оформлено згідно

з вимогами ст. 84 ГПК України

та підписано 23.01.2009

РОЗСИЛКА:

1.          ПП "МГК-БУТ"

(99042, м. Севастополь, вул. Каліча, 13)

(99006, м. Севастополь, вул. Маринеско, б. 6, кв. 109)

2.          ВАТ "Кримзалізобетон"

          (95493, м. Сімферополь, с. ГРЕС, вул. Монтажна, 3)

3.          Севастопольська філія ВАТ "Кримзалізобетон"

(99018, м. Севастополь, вул. Пісочна, 19)

4.          Справа

5.          Наряд