Постанова

від 22.01.2009 по справі 8/290/07

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/290/07

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" січня 2009 р. Справа № 8/290/07

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.                    

                   Суддів:  Гладишевої Т.Я.

                                  Лавренюк О.Т.

при секретарях судового засідання Кубік О.В., Скуділо О.В.                              за участю представників сторін в судовому засіданні від 23.12.2008 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідачів: ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” –не з'явилися;

                          С(Ф)Г „Еталон-Агро” –не з'явилися;

                          ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” –Воронюк Т.В., довіреність №2978-22/19 від 22.12.2008р.;

                              Сімонов К.С., довіреність №2293-22/19 від 03.10.2008р.;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 13.01.2009 р.

від позивача: Даниленко О.В., довіреність №11 від 08.01.2009р.;

від відповідачів: ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” –Жадько В.Л., довіреність б/н від 09.09.2008р.;

                          С(Ф)Г „Еталон-Агро” –не з'явилися;

                          ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” –Воронюк Т.В., довіреність №2978-22/19 від 22.12.2008р.;

                              Сімонов К.С., довіреність №2293-22/19 від 03.10.2008р. –недійсна;

за участю представників сторін в судовому засіданні від 22.01.2009 р.

від позивача: не з'явилися;

від відповідачів: не з'явилися;

                          С(Ф)Г „Еталон-Агро” –не з'явилися;

                          ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” –Воронюк Т.В., довіреність №2978-22/19 від 22.12.2008р.;

                              Сімонов К.С., довіреність №2293-22/19 від 03.10.2008р. недійсна;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 30 жовтня 2008 року

по справі № 8/290/07

за позовом Акціонерного страхового товариства „Вексель”

до відповідачів: 1) Закритого акціонерного товариства „Лакталіс-Миколаїв”

                              2) Селянського (фермерського) господарства „Еталон-Агро”

                              3) Закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА”

про стягнення коштів у сумі 55591 грн. 56 коп.

          Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального Кодексу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд апеляційної скарги відкладено на 13.01.2009р., в судовому засіданні, яке відбулося 13.01.2009р., оголошено перерву до 22.01.2009р..

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.10.2008р. по справі №8/290/07 (суддя Василяка К.Л.) позов АСТ „Вексель” до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”, СФГ „Еталон-Агро”, ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА” про стягнення коштів у сумі 55591,56 грн. задоволено: на користь позивача стягнуто: 1) з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” 2805,75 грн. завданої шкоди, 27,80 грн. –держмита, 5,9 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу; 2) з С(Ф)Г „Еталон-Агро” 27795,75 грн. –завданої шкоди, 277,96 грн. –державного мита, 59 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу; 3) із ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА” –24990 грн. завданої шкоди, 250,16 грн. –держмито, 53,1 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу, посилаючись на те, що: 1) АСТ „Вексель” здійснило виплату страхового відшкодування за умовами страхового полісу №014265 в сумі 55941,56 грн., а отже за ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України „Про страхування” до АСТ „Вексель” перейшло право вимоги до ЗАТ „Лакталіс-Україна”, С(Ф)Г „Еталон-Агро” в розмірі сплаченого страхового відшкодування у рівних частинах; 2)01.01.2003р. між ЗАТ „Лакталіс-Україна” та ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА” укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, який був чинним на момент скоєння ДТП, позивач направив на адресу ЗАТ „УАСК „АСКА” заяву за вих. №503-Юр від 01.08.2007р. про виплату страхового відшкодування, на яку позивачу ЗАТ „УАСК „АСКА” відмовлено, проте заперечення ЗАТ „УАСК „АСКА” не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила, враховуючи, що позивач дізнався про наявність договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, який був чинний на момент скоєння ДТП між ЗАТ „Лакталіс-Україна” та ЗАТ „УАСК „АСКА”, стало відомо позивачу тільки у 2007 році, а отже порушення строку позовної давності у позивача не було; 3) оскільки дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водіїв Дулгерова О.А. та Аленіна О.С. (фермерське господарство „Еталон-Агро”), то С(Ф)Г „Еталон-Агро” повинно нести майнову відповідальність за заподіяну шкоду транспортним засобом власником, якого воно було нарівні з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”; 4)відповідно до положень ст. 1194 Цивільного кодексу України різниця між страховим відшкодуванням по договору обов'язкового цивільної відповідальності та матеріальною шкодою в сумі 2805,75 грн. підлягає стягненню з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням місцевого господарського суду до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА”, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 30.10.2008р. і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ЗАТ „Українська страхова компанія „Аска” суми страхового відшкодування у розмірі 24990 грн., мотивуючи це тим, що в рішенні господарський суд Миколаївської області необґрунтовано, без посилання на будь-які джерела встановлює, що позивач дізнався про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів між ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” зі страховою компанією ЗАТ „УАСК АСКА” тільки у 2007 році, отже суд повинен був з'ясувати початок перебігу строку позовної давності з урахуванням ст. ст. 256, 261 Цивільного кодексу України, ст. ст. 76, 372 Цивільного кодексу УРСР, ст. 27 Закону України „Про страхування”, отже про своє порушене право позивач дізнався з моменту виплати страхового відшкодування, іншого позивачем доведено не було, не може бути аргументом зволікання позивачем свого права на надання претензійних вимог відразу після виникнення права, таким чином у даному випадку цей строк починає перебіг з моменту виплати страхового відшкодування, тобто з 30.12.2003р., за таких обставин позивачем пропущено строк позовної давності відносно стягнення з ЗАТ „УАСК „АСКА” страхового відшкодування.

05.01.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, оскільки воно відповідає обставинам справи та чинному законодавству, а апеляційну скаргу –без задоволення.

13.01.2009р. до Одеського апеляційного господарського суду від АСТ „Вексель” надійшов відзив на апеляційну скаргу ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”, в якому позивач просить рішення господарського суду Миколаївської області залишити без змін, оскільки воно відповідає обставинам справи та чинному законодавству, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА”, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті ухвали, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення господарського суду –скасувати, у позові відмовити, з огляду на таке.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду встановила, що при прийнятті рішення господарським судом Миколаївської області порушено процесуальні норми, що призвело до прийняття неправильного рішення, виходячи з наступного.

25.12.2006р. до господарського суду Миколаївської області від АСТ „Вексель” надійшла позовна заява про стягнення з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” та С(Ф)Г „Еталон-Агро” 55591,56 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.05.2007р. по справі №8/290/07 порушено провадження у справі за позовом АСТ „Вексель” до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” та С(Ф)Г „Еталон-Агро” про стягнення 55591,56 грн..

17.07.2007р.до господарського суду Миколаївської області від АСТ „Вексель” надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” 55591,56 грн. –сплаченого страхового відшкодування та судові витрати.

05.11.2007р. АСТ „Вексель” подало до господарського суду Миколаївської області заяву про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ЗАТ „УАСК „Аска”, в якій позивач просив поновити строк позовної давності щодо вимог АСТ „Вексель” до ЗАТ „УАСК „Аска” та залучити ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” в якості співвідповідача у справі №8/290/07 за позовом АСТ „Вексель” до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 11.12.2007р. по справі №8/290/07 залучено до участі у справі в якості відповідача -3 –ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”.

20.03.2008р. до господарського суду Миколаївської області від АСТ „Вексель” надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” 5611,56 грн. сплаченого страхового відшкодування, стягнути з ЗАТ „УАСК „Аска” 49980 грн. страхового відшкодування, також позивач просив стягнути з вищевказаних відповідачів судові витрати.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами, сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом, при цьому сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

За п. 3.7 Роз'яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” передбачені ч. 4 ст. 22 вищенаведеного Кодексу права позивача змінити підставу або предмет позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Зміна предмету позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача. Одночасна зміна і предмету, і підстав позову не допускається. Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 30.10.2008р. по справі №8/290/07 позов АСТ „Вексель” до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”, СФГ „Еталон-Агро”, ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА” про стягнення коштів у сумі 55591,56 грн. задоволено: на користь позивача стягнуто: 1) з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” 2805,75 грн. завданої шкоди, 27,80 грн. –держмита, 5,9 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу; 2) з С(Ф)Г „Еталон-Агро” 27795,75 грн. –завданої шкоди, 277,96 грн. –державного мита, 59 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу; 3) із ЗАТ „Українська страхова компанія „АСКА” –24990 грн. завданої шкоди, 250,16 грн. –держмито, 53,1 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

Таким чином, господарським судом Миколаївської області не прийнято до уваги заяв АСТ „Вексель” про уточнення позовних вимог, в яких позивач просив стягнути суму страхового відшкодування та судові витрати лише з ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” (5611,56 грн.) та з ЗАТ „УАСК „Аска” (49980 грн.), що призвело до прийняття неправильного рішення, оскільки господарський суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, стягуючи з С(Ф)Г „Еталон-Агро” 27795,75 грн. –завданої шкоди, 277,96 грн. –державного мита, 59 грн. –витрати на ІТЗ судового процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Миколаївської області слід скасувати та прийняти нове рішення по справі.

Відповідно до ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив, що 20.06.2003р. між ПП „Візит” (страхувальник) та АСТ „Вексель” (страховик) укладено договір страхування наземних транспортних засобів №014265, серед яких застраховано автомобіль MAN –14272, д/н 178-26 КМ, номер кузова WMAN 033932 Y 019006, відповідно до умов якого страховик зобов'язаний при отриманні від страхувальника заяви на плату страхового відшкодування та усіх необхідних документів протягом 2 днів скласти акт про визнання випадку страховим, при визнанні страховиком події, що сталася, страховим випадком – провести виплату відшкодування.

13.12.2003р. автомобіль MAN –14272, д/н 178-26 КМ, номер кузова WMAN 033932 Y 019006, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася на 127 км + 880 м автодороги Олександрівка –Кіровоград –Миколаїв, отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою відділу ДАІ Бобринецького РВ УМВС в Кіровоградській області вих №211 від 25.12.2003р.

Згідно з вказаною довідкою дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення вимог Правил дорожнього руху водіями : 1) автомобіля Мерседес Бенц, д/н 074-65 НК, Дулгеровим Олегом Анатолійовичем, працівник ЗАТ „Лакталіс-Україна”; 2) автомобіля СВ –3507 д/н 303-11 НІ, Аленіним Олексієм Сергійовичем.

Для встановлення характеру та розміру шкоди, що заподіяна страхувальнику, замовлена автотоварознавча експертиза, яка проведена СПД-ФО Кузьменко М.В. 18.12.2003р., внаслідок проведення автотоварознавчого дослідження СПД-ФО Кузьменко М.В. склав акт №757 автотоварознавчого дослідження, в якому вказав, що вартість відновлювального ремонту автомобіля MAN –14272, д/н 178-26 КМ, в результаті його пошкодження при ДТП без урахування експлуатаційного зношення складає 152374,69 грн., матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 55941,56 грн..

Вартість проведення автотоварознавчої експертизи відповідно до рахунку-фактури №757 від 22.12.2003р. становила 320 грн..

Платіжним дорученням №732 від 29.12.2003р. АСТ „Вексель” оплатило вартість автотоварознавчої експертизи у розмірі 320 грн..

29.12.2003р. АСТ „Вексель” складено страховий акт №0423/03/1 та прийнято рішення про виплату ПП „Візит” страхового відшкодування у розмірі 55591,56 грн. (55941,56 грн. (сума збитку)- 350 грн. (франшиза) = 55591,56 грн. (страхове відшкодування)).

Платіжним дорученням №763 від 30.12.2003р. АСТ „Вексель” сплатило ПП „Візит” страхове відшкодування у розмірі 55591,56 грн..

Згідно зі ст. 1191 вказаного Кодексу особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до п. 7.8 договору страхування після виплати страхового відшкодування страхувальник зобов'язаний передати страховику всі права та вимоги до винної у настанні збитків особи.

25.12.2006р. до господарського суду Миколаївської області від АСТ „Вексель” надійшла позовна заява до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” та С(Ф)Г „Еталон-Агро” про стягнення 55591,56 грн. з посиланням на ст. 993, 1166, 1187, 1191 Цивільного кодексу України.

В подальшому до участі у справі в якості відповідача господарським судом залучена ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”, у зв'язку з чим позивачем змінено позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вказана стаття містить правило про загальний делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її задала, в повному обсязі , отже загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення), який поділяється на такі складові елементи, як: 1) протиправна поведінка особи; 2) настання шкоди; 3) причинний зв'язок між двома першими елементами; 4) вина завдавача шкоди.

Статтею 1188 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а

саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

          За ст. 1190 Цивільного кодексу України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: довідки відділу ДАІ Бобринецького РВ УМВС в Кіровоградській області вих. №211 від 25.12.2003р. (арк. спр. 20 т. І), протоколу про адміністративне правопорушення ДН №082012 від 13.12.2003р. (арк. спр. 5 т. ІІ) та постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.02.2004р. (арк. спр. 31 т. ІІ) Дулгеров О.А. 13.12.2003р. о 06 год. 15 хв. на а/д Олександрівка-Миколаїв керував транспортним засобом в умовах недостатньої видимості (туман) при зустрічному роз'їзді не впевнився у безпеці, допустив зіткнення зі стоячим на проїзній частині шляху а/м САЗ 3507 д/н 303-11 НІ (водій Аленін О.С.), Дулгеров О.А. провину свою визнав (вказано у постанові суду).

Таким чином, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 13.12.2003р., мала місце взаємодія кількох джерел підвищеної небезпеки, отже питання про відповідальність має вирішуватися з врахуванням вини кожного з учасників пригоди.

Задовольняючи позов АСТ „Вексель” (страховика) про стягнення з відповідачів –ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”, ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія”, С(Ф)Г „Еталон-Агро” в порядку регресу страхового відшкодування, виплаченого довіреній особі страхувальника на підставі укладеного з останнім договору страхування наземного транспорту –автомобіля MAN –14272, д/н 178-26 КМ, суд першої інстанції прийняв за основу довідку відділу ДАІ Бобринецького РВ УМВС в Кіровоградській області вих. №211 від 25.12.2003р., видану водію вказаного автомобіля Юрченку А.М.., який правив ним як водій ПП „Візит”, і схему пригоди (арк. спр. 17 т.ІІ), згідно з якими цей автомобіль після зіткнення з автомобілем, який належав ЗАТ „Лакталіс-Україна”, отримав механічні пошкодження.

При цьому господарський суд першої інстанції в оскарженому рішенні зазначив, що дорожньо-транспортна пригода сталася 13.12.2003р. з вини двох водіїв, які працювали в ЗАТ „Лакталіс-Україна” (Дулгерова О.А.) та С(Ф)Г „Еталон-Агро” (Аленіна О.С.).

Між тим, такий висновок суду першої інстанції є помилковим.

Згідно ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження по справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення його у точній відповідності із законом з винесенням згідно ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення відповідної постанови органом, який уповноважений на це названим Кодексом.

Статтею 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачений порядок провадження в справах про адміністративне правопорушення, який визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Підставою для винесення постанови відповідним органом про притягнення до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення є складений протокол посадовими особами ДАІ про адміністративне правопорушення, зміст якого визначений ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

          Згідно зі ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За ст. 283 вказаного Кодексу, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

          В матеріалах справи наявна постанова Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.02.2004р. по справі №3-889 2004, в котрій судом встановлено обставини справи, а саме: Дулгеров О.А. 13.12.2003р. о 06 год. 15 хв. на а/д Олександрівка-Миколаїв керував транспортним засобом в умовах недостатньої видимості (туман) при зустрічному роз'їзді не впевнився у безпеці, допустив зіткнення зі стоячим на проїзній частині шляху а/м САЗ 3507 д/н 303-11 НІ (водій Аленін О.С.), Дулгеров О.А. провину свою визнав.

          Таким чином, у постанові суду встановлено вину Дулгерова О.А. (працівника ЗАТ „Лакталіс-Україна”) лише у зіткненні з автомобілем, яким керував Аленін О.С. (працівник С(Ф)Г „Еталон-Агро”).

          В той же час, в матеріалах справи відсутні будь-які докази вини Аленіна О.С. –працівника С(Ф)Г „Еталон-Агро”, на запит місцевого господарського суду Миколаївської області Казанківським районним судом Миколаївської області, який повинен був розглядати адміністративну справу відносно водія Аленіна О.С., надано відповідь (арк. спр. 44 т. ІІ) про те, що 12.02.2004р. адміністративний протокол та матеріали відносно Аленіна О.С. повернено до Відділу ДАЇ Казанківського РВ УМВС в Миколаївській області для належного оформлення, так як в протоколі не повністю зазначено суть правопорушення, а саме: не зазначено: чи було спричинено пошкодження транспортним засобам, вантажу, шляху, шляховим та іншим спорудам, чи іншому майну. Після дооформлення протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно Аленіна О.С. до Казанківського районного суду Миколаївської області не надходив.

Таким чином, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що в даному випадку у матеріалах справи відсутні докази встановлення в судовому порядку - органами, які у відповідності зі ст.221 Кодексу України про адміністративні правопорушення розглядають справи про адміністративне правопорушення, обставин, передбачених ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки позивачем цього не доведено.

          Отже, умовами цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду на підставі ст.1166 Цивільного кодексу України є безпосередній причинний зв'язок між шкодою і неправомірними діями особи, що її завдала, та вина вказаної особи.

Однак, як вбачається з вищенаведеного, в матеріалах справи відсутні докази того, що саме противоправна поведінка працівників ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” та С(Ф)Г „Еталон-Агро” були причиною приведення до заподіяння шкоди.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, при цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що АСТ „Вексель” не надано до матеріалів справи доказів в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України вини працівників ЗАТ „Лактліс-Миколаїв” та С(Ф)Г „Еталон-Агро”.

          Крім того, слід відмітити, що 13.12.2003р. дорожньо-транспортна пригода сталася за участю автомобіля, який належав ЗАТ „Лакталіс-Україна”, а АСТ „Вексель” заявляє позовні вимоги до ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв”, при цьому не надаючи будь-яків доказів правонаступництва ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” відносно ЗАТ „Лакталіс-Україна”.

Оскільки не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення із ЗАТ „Лакталіс-Миколаїв” суми страхового відшкодування, яка була сплачена позивачем потерпілій особі –ПП „Візит” внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, то й відсутні правові підстави для стягнення суми страхового відшкодування із ЗАТ „Українська акціонерна страхова компанія „Аска”, з якою ЗАТ „Лакталіс-Україна” уклала договір №681054 обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.           

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

          Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 30.10.2008р. по справі №8/290/07 скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного страхового товариства „Вексель” на користь Закритого акціонерного товариства „Українська акціонерна страхова компанія „Аска” витрати по оплаті державного мита за подання апеляційної скарги у розмірі 124 (сто двадцять чотири) грн. 95 коп..

Зобов'язати господарський суд Миколаївської області видати наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                              Савицький Я.Ф.

Суддя                                                                                                                   Гладишева Т.Я.

Суддя                                                                                               Лавренюк О.Т.