Постанова

від 30.01.2009 по справі 5/593-08

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

5/593-08

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2009 р.                                                           Справа № 5/593-08  

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Пироженко І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Михайлик Л.Г.

відповідача -  не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача вх. № 2963С/3-7 на рішення господарського суду Сумської області від 27.10.08 по справі № 5/593-08

за позовом ТОВ "Фрунзе - Будіндустрія", м. Суми

до  Виробничо-комерційного підприємства "Спектр-СІП" у формі ТОВ, м. Суми

про стягнення 17037,04 грн.

встановила:

В вересні 2008 р. позивач –ТОВ „Фрунзе-Будіндустрія”, м. Суми звернувся до господарського суду з позовною заявою в якій просив суд стягнути з відповідача –ВКП „Спектр-СІП” у формі ТОВ, м. Суми 17037,04 грн. грошових коштів, сплачених останньому в якості передоплати в рамках укладеного між сторонами договору № 117, мотивуючи свої вимоги тим, що на зазначену суму відповідач позивачу послуг не надавав. Крім того, позивачем також було заявлено до стягнення з відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від  27.10.08 р. (суддя Гудим В.Д.) по справі № 5/593-08 позов задоволено. З відповідача на користь позивача стягнуто 17037,04 грн. боргу, 170,37 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Рішення мотивоване з тих підстав, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за спірним договором, та фактично в односторонньому порядку відмовився від надання послуг позивачу на суму, яка була заявлена позивачем до стягнення, і яка раніше була перерахована останнім відповідачу в якості передоплати за вказаним договором та ін.

Відповідач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його незаконним та необгрунтованим, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. В обгрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення безпідставно не взяв до уваги той факт, що позивач не розірвавши у встановленому законом порядку укладений між сторонами договір № 117 та сплативши на користь відповідача передоплату, зі своєї ініціативи відмовився від послуг, які в подальшому повинні були бути надані відповідачем. Крім того, відповідач також зазначає, що позивач відмовившись від умов спірного договору тим самим створив несприятливі для відповідача умови ведення господарської діяльності, в зв'язку з чим, отриману передоплату відповідач був вимушений витратити на утримання належних йому технічних засобів обслуговування в належному стані, на виплату заробітної платні своїм працівникам, на загальногосподарські та адміністративні витрати та ін.

Позивач просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись зокрема на те, що відповідач з власної ініціативи припинив надавати позивачу послуги, та в подальшому відмовився повертати раніше сплачену позивачем передоплату та ін.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про причини неприбуття представника не повідомив.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, та правомірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до умов укладеного між сторонами договору № 117 від 08.11.2006 р., відповідач зобов'язався надавати позивачу транспортні послуги, а останній в свою чергу зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги на умовах, передбачених договором.

Частиною 2 вказаного договору встановлено порядок обслуговувавння та обов'язки сторін.

Зокрема, п. 2.1.4 договору встановлено обов'язок відповідача надавати послуги щодня з 8:00 до 20:00.

Відповідно до п. 3.5. договору позивач зобов'язався проводити передплату за транспортні послуги поточного місяця до 10 числа із розрахунку вартості послуг попереднього місяця.

Як зазначає позивач, протягом дії договору він перерахував на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 319 000 грн. а останній надав послуги на суму 301962,96 грн. на решту оплати в сумі 17037,04 грн. відповідач надавати послуги відмовився, та з грудня 2007 р. послуги позивачу не надавав.

В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначає про те, що позивач з власної ініціативи не навав йому можливості виконати умови спірного договору та надати послуги на суму передоплати. При цьому відповідач вказує на те, що він листом № 403 від 30.11.07 р. (за відсутності доказів надсилання) просив позивача надати йому таку можливість, проте останній йому відмовив. Як свідчить вказаний лист, в ньому відповідач визнав існування заборгованості в сумі 17037,04 грн.

Крім того, листом від 05.02.2008 р. відповідач запропонував позивачу укласти договір на пропуск вагонів по належних відповідачу коліях (докази надсилання відповідач суду не надав).

Листом від 02.09.08 р. за № 575 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення передоплати. (докази надсилання листа –в матеріалах справи) Вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді, передоплати відповідач також не повернув.

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що відповідач неналежним чином виконав взяті на себе зобов'язання за спірним договором, та фактично в односторонньому порядку відмовився від надання послуг позивачу на суму, яка була заявлена позивачем до стягнення, і яка раніше була перерахована останнім відповідачу в якості передоплати за вказаним договором.

Викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів,  повністю відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм  надана правильна та належна правова оцінка, в зв”язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу  господарський суд  оцінює  докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді  в  судовому  процесі  всіх обставин справи  в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Про факт існування заборгованості в сумі 17037 грн. свідчать матеріали, та не заперечується відповідачем. Крім того, останнім так само не заперечується факт ненадання позивачу послуг на зазначену суму.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідач в обгрунтування своїх вимог не надав суду доказів виконання умов договору на сплачену позивачем суму передоплати, судова колегія погоджується з висновками господарського суду про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 17037 грн. боргу.

Разом з тим, не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що невиконання ним умов спірного договору сталося з вини позивача, який нібито не надавав йому можливості їх виконати, оскільки вказані доводи відповідачем всупереч вимогам ст. 33 ГПК України жодним чином не доведені.

Крім того, також не можуть бути прийняті судом до уваги доводи відповідача про те, що через ненадання позивачем відповідачу можливості виконати умови договору останній отриману передоплату був вимушений витратити на утримання належних йому технічних засобів обслуговування в належному стані, на виплату заробітної платні своїм працівникам, на загальногосподарські та адміністративні витрати, оскільки понесення вказаних витрат жодним чином не пов'язане з предметом спору по даній справі та не звільняє відповідача від відповідальності за порушення своїх зобов'язнь. Разом з тим, стягнення понесених витрат, за наявності певних обставин, може бути підставою для подання позивачем до суду окремого позову.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються не можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

постановила:

Рішення господарського суду Сумської області від  27.10.08 р.  по  справі  № 5/593-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Повний текст постанови підписано 30.01.09 р.

         Головуючий суддя                                                                    Могилєвкін Ю.О.  

                                 Судді                                                                    Пушай В.І.  

                                                                                                               Плужник О.В.