Ухвала

від 20.12.2012 по справі 2а-1540/09/2470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/30240/11

№ К/9991/30240/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Костенка М.І., Голубєвої Г.К., при секретарі Луцак А.В.,

розглянувши у судовому засіданні

касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Красноїльський деревообробний комбінат»

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011

у справі № 2а-1540/09/2470 Чернівецького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Красноїльський деревообробний комбінат»

до Державної податкової інспекції у Сторожинецькому районі Чернівецької області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ «Красноїльський деревообробний комбінат»просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 29.04.2009 № 448/2300/5446835, про порушення норм пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5, підпунктів 7.3.1 та 7.3.3. пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон № 334/04-ВР, втратив чинність з 01.01.2011 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI), а саме: завищено валові витрати на загальну суму 3125247,00 грн. у зв`язку з безпідставним віднесенням до валових витрат вартості деревинної сировини, придбаної у ПП ОСОБА_4, ПП «Переробка», ПП. «БукДрайв», ПП «Еголініум», ПП «Галбуд», МПП «Віал»та ТОВ «Фортів-Інформ», у результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 рік на 648807,00 грн. та занижено податкові зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 112441,00 грн., у тому числі: І квартал 2008 року - 108662,00 грн., півріччя 2008 року -458066,00 грн, ІІІ квартал 2008 року -596830,00 грн., 2008 рік -112411,00 грн. Крім того, в акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем норм підпунктів 7.2.1, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»(Закон № 168/97-ВР), що виявилось у завищенні податкового кредиту на загальну суму 609139,00 грн. за січень-грудень 2008 року у зв`язку з включенням сум податку на додану вартість, нарахованих у складі ціни деревинної сировини, яка придбана у вказаних вище постачальників, внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 595450,00 грн. за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року; завищено від`ємне значення чистої суми податку на додану вартість, яка після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2008 року на 56,00 грн.; завищено суму від`ємного значення чистої суми податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, за грудень 2008 року на 13633,00 грн.

За наслідками перевірки та адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.05.2009 № 0000262300/0 та від 12.06.2009 № 0000262300/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 348163,00 грн.( у т.ч. 112441,00 грн. - основний платіж, 235722,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); від 14.05.2009 № 0000272300/0 та від 12.06.2009 № 0000272300/1 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 893173,00 грн.( у т.ч. 595450,00 грн. - основний платіж, 297725,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції)

У судовому процесі встановлено, що позивач уклав ряд правочинів щодо поставки лісоматеріалів (сировини для лущення), а саме: з ПП. ОСОБА_4 -від 14.02.2008 № 33, ПП. «Переробка»- від 26.12.2007 № 103, ПП «БукДрайв»- від 04.01.2008 № 20, ПП «Еголініум» - договір не надано, ПП «Галбуд»- від 27.06.2008 № 65, МПП «Віал»- від 14.02.2008 № 32 та ТОВ «Фортів-Інформ»- договір не надано, за наслідками яких вказаними контрагентами були виписані податкові накладні, а вартість вказаних лісоматеріалів віднесена позивачем до складу валових витрат у податковому обліку за І квартал, півріччя, ІІІ квартал 2008 року та 2008 рік, а суми податку на додану вартість, нараховані (сплачені) у вартості таких послуг та товарів, включені до податкового кредиту за січень, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2008 року.

Відповідно до пункту 5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно підпункту 5.2.1 вказаної статті, включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 цього Закону визначено. що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції Закону України від 30.11.2006 № 398-V) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті у редакції Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податку на віднесення вартості отриманих товарів (послуг) до валових витрат, а сум ПДВ у їх вартості на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником -платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Разом з тим, відсутність таких доказів як товарно-транспортні накладні, які б підтверджували факт транспортування лісоматеріалів, отриманих позивачем, документів, які б підтверджували виготовлення або придбання цих лісоматеріалів контрагентами позивача (постачальниками), а також відсутність у останніх трудових ресурсів, основних фондів та обладнання, необхідних для здійснення поставки та виготовлення лісоматеріалів, суди попередніх інстанцій правильно оцінили як свідчення відсутності реального характеру поставок, оцінивши ці обставини відповідно до правил оцінки доказів, встановлених нормами статті 86 КАС України. Так, відповідно до вимог частини третьої цієї статті щодо оцінки достовірності кожного доказу з врахуванням взаємного зв'язку доказів у їх сукупності суд апеляційної інстанції правильно звернув увагу, що згідно з умовами договорів поставки лісоматеріалів обов'язок щодо транспортування товару покладено на продавця. Однак, докази факту транспортування товару чи то оплати послуг з його перевезення позивач не надав, тоді як відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, накладна та дорожня відомість (для перевезень залізничним транспортом), товарно-транспортна накладна (для перевезень автомобільним транспортом) є обов'язковими первинними документами обліку, екземпляр яких в обов'язковому порядку надається вантажоотримувачу для обліку товару.

Таке правозастосування судами першої та апеляційної інстанцій відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій, зокрема в постанові від 27.03.2012 у справі за позовом Приватного підприємства «Ангара»до ДПІ у Печерському районі м. Києва, Головного управління Державного казначейства України в м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетного відшкодування. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність цих висновків.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Красноїльський деревообробний комбінат»залишити без задоволення.

Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 22.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.05.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Є.А. Усенко Судді: Г.К. Голубєва М.І. Костенко