Постанова

від 20.01.2009 по справі 7/145-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/145-08

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2009                                                                                       Справа№  7/145-08

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:  судді Науменка І.М. –доповідача

суддів: Білецької Л.М., Голяшкіна О.В.          

при секретарі судового засідання: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача:      Буря Олександр Євгенович, представник, довіреність                                       №163 від 05.12.08;

від відповідача: Істамова Ірина Володимирівна, юрисконсульт, довіреність                            №9192 від 19.11.07;

від третьої

особи:                  Бутко Валентина Миколаївна, юрисконсульт юридичного відділу, довіреність №009/юр-6 від 01.01.09.

розглянувши апеляційні скарги закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, та закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ Донецької області, на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. у справі №7/145-08

за позовом        відкритого акціонерного товариства “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”, м.Орджонікідзе Дніпропетровської області.

до                       закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ

третя особа      закрите акціонерне товариство “Новокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ Донецької області

без самостійних

вимог на предмет

спору на стороні

відповідача

про                     розірвання договорів та про визнання договорів недійсними.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р. у справі №7/145-08 (суддя Л.А. Коваль) заяви про забезпечення позову  задоволено частково.

Закритому акціонерному товариству комерційному банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, заборонено здійснювати будь-які дії з виконання акредитиву згідно договорів №Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та №Г11-08/0024 від 06.02.2008р., укладених між відкритим акціонерним товариством “Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат”, м.Орджонікідзе Дніпропетровської області, та закритим акціонерним товариством комерційним банком “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ.

В рештах вимог, викладених в заявах про забезпечення позову, –відмовлено повністю.

Не погодившись з зазначеною вище ухвалою, скаржники звернулись до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять вищезгадану ухвалу скасувати, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для вирішення питання щодо забезпечення позову, а також порушення господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права.

Як видно із матеріалів справи, відкрите акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, що надійшла до господарського суду 03.12.2008р., просить:

·          розірвати договори №Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та №Г11-08/0024 від 06.02.2008р. про   відкриття   покритого   акредитиву,   укладені  між  відкритим   акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо - збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область, та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ;

·          визнати недійсними договори №Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та №Г11-08/0024                   від 06.02.2008р.   про   відкриття   покритого   акредитиву,   укладені   між   відкритим акціонерним товариством "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" Дніпропетровська область, та закритим акціонерним товариством комерційним банком "ПриватБанк", м.Дніпропетровськ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оспорювані договори є договорами банківського рахунку, кошти, перераховані позивачем на виконання умов названих договорів, знаходяться в користуванні  відповідача, а, у відповідності до приписів ст.1070  ЦК  України, за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку.

Позивач звернувся до відповідача з пропозицією внести зміни до оспорюваних договорів в частині обов'язку банку нараховувати та виплачувати проценти за користування коштами, однак отримав відмову, у зв'язку з чим позивач вбачає істотне порушення відповідачем умов спірних договорів та просить розірвати їх у судовому порядку на підставі ст.651 ЦК України.(а.с.12-13).

Заявляючи вимогу про визнання договорів недійсними, позивач посилається на те, що оспорювані договори укладені без дотримання вимог цивільного законодавства в частині досягнення згоди щодо всіх істотних умов.

Так, обидва договори укладені на підставі заяв позивача від 06.02.2008р. та                      від 25.06.2008р. відповідно. Заяви містять такі суттєві умови акредитиву, як повні дані про бенефіціара, отримувача коштів по акредитиву та про договір, на підставі якого здійснювалася оплата на користь бенефіціара. В той же час в   предметі   договорів про відкриття покритих акредитивів ці відомості відображення не знайшли.(а.с.8-11).

Наведене свідчить про те, що сторони не дійшли згоди щодо істотних умов договорів, оскільки в тексті останніх не конкретизовано підстав для отримання бенефіціаром грошових коштів з позивача та повне найменування самого бенефіціара.           

На думку позивача, це може привести до порушення майнових прав позивача, оскільки бенефіціар за таких обставин, в разі наявності інших договорів, з іншою формою оплати може безпідставно отримувати кошти з рахунку позивача.

Також, в обґрунтування вимоги про визнання договорів недійсними позивач посилається на відсутність в тексті договорів також домовленості сторін щодо такої істотної умови, як ціна договору, а точніше вартість послуг відповідача (банку).

В п.2.2.4 спірних договорів міститься неконкретизована умова про те, що позивач має сплачувати відповідачу комісію на умовах, наведених в вимогах.

Ці умови та сам документ, який їх визначає, до договорів не додані, тому питання ціни послуг відповідача залишилося в договорах неврегульованим, що може призвести до зловживань з боку відповідача та, як наслідок, до порушення майнових прав та інтересів позивача.

Недосягнення в належній формі сторонами договору згоди з усіх істотних умов договору є порушенням ст.638 ЦК України.

На підставі викладеного, позивач вважає, що, при укладенні оспорюваних договорів не дотримані вимоги ст.203 ЦК України щодо умов чинності правочину, а саме умови про те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За приписами ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

До позовної заяви позивач додав заяву про забезпечення позову. Позивач просить забезпечити позов шляхом:

-   заборони Закритому акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" приймати будь-які документи, які стосуються виконання акредитиву №Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та акредитиву №Г11-08/0024 від 06.02.2008р.;

-   заборони Закритому акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" проводити будь-які платежі на умовах, визначених акредитивом № Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та акредитивом №Г11-08/0024 від 06.02.2008р.

В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може спричинити неможливість виконання рішення суду про розірвання оспорюваних договорів.

03.12.2008р. від позивача повторно надійшла заява про забезпечення позову. Позивач просить:

-   заборонити Закритому акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" приймати будь-які документи, які стосуються виконання акредитиву згідно договору  № Г11-08/0156 від 25.06.2008р. та акредитиву згідно договору №Г11-08/0024  від 06.02.2008р.;

-   заборонити Закритому акціонерному товариству Комерційний Банк "ПриватБанк" здійснювати будь-які дії з виконання акредитиву згідно договору № Г11-08/0156                       від 25.06.2008р. та акредитиву згідно договору № Г11-08/0024 від 06.02.2008р.

В повторній заяві про забезпечення позову позивач зазначає, що за умови невідповідності договорів на відкриття покритих акредитивів вимогам чинного законодавства, існує цілком реальна можливість здійснення банком платежу на користь отримувача коштів при наданні аналогічного пакету документів за іншим договором поставки, який може містити інші умови оплати.

Також, позивач вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсними оспорюваних договорів.

Тобто, предметом спору є обґрунтованість та відповідність вимогам чинного законодавства України ухвали господарського суду про забезпечення позовних вимог.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, дослідивши матеріали справи, вивчивши апеляційні скарги, відзиви на них, а також, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з нижчевикладеного.

Заперечення скаржників, викладені в апеляційних скаргах щодо невідповідності ухвали господарського суду першої інстанції про забезпечення позову від 04.12.2008р. вимогам чинного законодавства та порушення в результаті винесення останньої прав і законних інтересів третьої особи - закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ Донецької області, в ході апеляційного провадження свого підтвердження не знайшли, оскільки, відповідно до ст.66 ГПК України,   забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На думку колегії суддів, заяви позивача “про вжиття заходів до забезпечення позову” цілком обґрунтовані, до них додані належні докази, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення, відповідно, господарським судом першої інстанції вірно оцінено, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття (а.с.28-29, 36-38).

Окрім того, оскаржувана ухвала господарського суду, згідно вимог чинного законодавства України, як-то господарський процесуальний кодекс України, а також                п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р.                    №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову”, та п.2 та п.9 Інформаційних листів Вищого господарського суду України відповідно від 06.08.2008р. №01-8/471 та від 16.10.2008р. №01-8/626 тощо, містить дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття спірних заходів до забезпечення позову може не тільки утруднити, а і зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

З урахуванням наведеного вище, судова колегія вважає, що господарським судом першої інстанції при розгляді заяв “про забезпечення позову” надана належна правова оцінка доказам заявника щодо обґрунтування своїх вимог, а, відповідно, ухвала господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає залишенню без змін.

          Керуючись ст.ст. 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:      

          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2008р.                                 у справі №7/145-08 –залишити без змін, а апеляційні скарги закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк”, м.Дніпропетровськ, та закритого акціонерного товариства “Новокраматорський машинобудівний завод”, м.Краматорськ Донецької області,  – без задоволення.

          Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України.

           Головуючий суддя                                                                             І.М. Науменко

           Суддя                                                                                       Л.М. Білецька                                                                       

           Суддя                                                                                                   О.В. Голяшкін