Постанова

від 26.05.2009 по справі 7/145-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

7/145-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 травня 2009 р.                                                                                    № 7/145-08  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ЗАТ  "Новокраматорський машинобудівний завод"

на постанову від 20.01.09 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі№ 7/145-08  господарського суду Дніпропетровської області

за позовомВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат"

доза участю третьої особи на стороні відповідачаЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк"ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод"

пророзірвання договорів та визнання договорів недійсними

У справі взяли участь представники сторін:

позивача: Левченко О.В., довіреність у справі

відповідача: не з'явилися

3-ої особи: Бутко В.М. , довіреність у справі

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.08 (суддя Коваль Л.А.), залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.08 (колегія суддів у складі: Науменко І.М., Білецька Л.М., Голяшкін О.В.), заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково: з метою  запобігання порушенню  прав та охоронюваних законом інтересів позивача вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу здійснювати будь-які дії з виконання акредитиву згідно договору №Г11-08/0156 від 25.06.08 та з виконання акредитиву  згідно договору №Г11-08/0024 від 06.02.08, укладених   між позивачем  та  відповідачем до прийняття судом рішення по справі. В решті вимог, викладених в заяві про забезпечення позову, відмовлено.

ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" у поданій касаційній скарзі просить прийняті судові акти скасувати, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, а саме ст.ст. 66, 67  ГПК України. Зокрема, скаржник вважає, що прийняті судові акти є необґрунтованими, адже не було досліджено, чи справді  невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Окрім того,  суди не надали належної юридичної оцінки тому факту, що позивачем не було надано належних доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується можливість  виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення .

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанції було встановлено наступне.

          Позивач звернувся до відповідача з позовом  (з урахуванням доповнень до позовної заяви ), в якому просив:

          - розірвати договори №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08 про відкриття покритого акредитиву, укладені між позивачем - ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та відповідачем - ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк";

          - визнати недійсним договори №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08 про відкриття покритого акредитиву, укладений між ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та ЗАТ "Комерційний банк "ПриватБанк".

          Позовні вимоги мотивовані належністю оспорюваних договорів до договорів банківського рахунку.  Кошти,  перераховані позивачем  на виконання умов  цих договорів знаходяться в користуванні у відповідача. Згідно ст. 1070 ЦК України  за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Позивач хотів скористатися своїм правом на отримання вказаних вище процентів та запропонував відповідачу (а.с. 12) з цією метою внести зміни до договорів №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08 про відкриття покритих акредитивів. Відповідач немотивовано відмовився внести запропоновані зміни до обох договорів (а.с.13).

Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що в даному випадку наявні підстави для розірвання договору згідно зі ст. 651 Цивільного кодексу України, оскільки невиплата банком  процентів за користування грошовими коштами є шкодою, внаслідок якої сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У заяві про доповнення позовних вимог позивач вказує на те, що при укладенні спірних договорів  сторонами не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (а саме оплати послуг банку, не конкретизоване повне найменування бенефіціара та договір для оплати якого відкрито акредитив), що порушує норми статей 203, 215, 638 Цивільного кодексу України, а тому просить суд визнати   договори №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08 про відкриття покритих акредитивів недійсними.

Заява позивача про забезпечення позову мотивована побоюванням того, що ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" може скористатися наявними порушеннями при укладанні договорів шляхом незаконного отримання коштів за умови надання банку аналогічного пакету документів за іншим договором поставки, наслідком чого може бути порушення майнових прав позивача.

          Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача, викладеними у заяві про забезпечення позову, про те, що  існує реальна можливість здійснення відповідачем  платежу на користь бенефіціара за умови надання аналогічного пакету документів за іншими договором поставки, який може містити інші умови оплати, а також про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може зробити неможливим виконання рішення суду про визнання недійсними та розірвання договорів №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08.

Стосовно першого доводу, враховуючи положення Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від  12.12.2006  №  01-8/2776, колегія суддів зазначає, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.  

На противагу цьому, акти попередніх судових інстанцій прийняті за відсутності у матеріалах справи жодних документів, які могли б підтвердити ймовірність зловживання бенефіціаром за акредитивом своїми правами. До того ж ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" надав суду лист (а.с. 70), у якому повідомив, що єдиним діючим контрактом, укладеним між ним та позивачем є контракт №23/124-07 від 22.11.2007, саме на оплату якого були спрямовані договори №Г11-08/0156 від 25.06.08 та №Г11-08/0024 від 06.02.08, що випливає з пунктів 1.1. вказаних договорів.

Крім того, норми глави 8 Постанови Національного Банку України від 21.01.2004 №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" містять такий порядок розрахунків за акредитивами, що з урахуванням обставин справи унеможливлюють  позадоговірну виплату коштів банком бенефіціару.  Так, визначальною ознакою безвідкличного акредитиву згідно п.8.7 вказаної Інструкції є те, що його не може бути анульовано або його умови не можуть бути змінені  без згоди бенефіціара, на користь якого він був відкритий.

Відповідно до ч.2 ст. 1115   ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Таким чином колегія суддів вважає, що обставини справи, викладені вище, були досліджені судами неповно, а крім того порушені вимоги ст. 33 ГПК України стосовно необхідності доведення кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Що стосується висновків суду апеляційної інстанції про те, що невжиття заходів до забезпечення позову може не тільки утруднити, а то і зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду, то вони зроблені всупереч вимозі щодо адекватності заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, вимогам, на забезпечення яких він вживається. Судами не досліджено наслідки  наявності між позивачем та третьою особою контракту №23/124-07 від 22.11.2007, зобов'язання за яким  ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод" виконує належним чином, що є підставою для отримання ним обумовленої плати за контрактом, яка здійснюється шляхом акредитивної форми розрахунків.

При вирішенні спору суду необхідно також забезпечувати збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу. Вжиття заходів до забезпечення позову у формі заборони відповідачу здійснювати будь-які дії з виконання акредитивів, відкритих на корить бенефіціара, порушує ст. 526 Цивільного кодексу України  в частині належного виконання зобов'язання за укладеними контрактом №23/124-07 від 22.11.2007 позивачем.

Таким чином заходи, які мають забезпечувати виконання судового  рішення у спорі між ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" та ЗАТ "КБ "ПриватБанк" прямо зачіпають законні права та інтереси ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод".

Крім того колегія суддів звертає увагу господарських судів на несумісність позовних вимог ВАТ "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки вимоги про розірвання договору та визнання його недійсним згідно цивільного законодавства України є різними за наслідками .

Зважаючи на вищевикладене, судами попередніх інстанцій неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, висновки судів не підтверджені певними доказами, доводи заперечень відповідача не досліджені, що є порушенням вимог ст. ст. 43, 84, 86, 105 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин оскаржувані судові акти підлягають скасуванню в зв'язку з порушенням норм процесуального права, а справа –передачі до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

            Касаційну скаргу ЗАТ "Новокраматорський машинобудівний завод"  задовольнити,  ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.08 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20.01.09  у справі № 7/145-08  - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.  

Головуючий суддя                                                                                            В.Овечкін

Судді:                                                                                                Є.Чернов

                                                                                                                                                           В.Цвігун