Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2270/6590/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/6590/12

Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2013 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П. Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Лозінській Н.В.

за участю представників сторін:

позивач : Цапів Ігор Миколайович

відповідач (апелянт) : Пятковський Андрій Михайлович

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року задоволено частково адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс". Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна податкова інспекція у м. Хмельницькому подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги у зв'язку з чим просив залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що на підставі направлень № 002177, № 002178 від 11.06.2012р. виданих ДПІ у м. Хмельницькому, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому згідно із п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 11.06.2012 р. № 2338 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вежа Плюс» (код ЄДРПОУ 35305364) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Будівельне управління 26»(код ЄДРПОУ 36192653) за серпень - жовтень 2011 р., ТОВ «РІП»(код ЄДРПОУ - 2163147) за серпень 2011 р. та ТОВ «Збудпроект-1» (код ЄДРПОУ 37617581) за грудень 2011р.

За результатами перевірки складено Акт №4008/15-2/35305364 від 22.06.2012 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вежа Плюс" (код ЄДРПОУ 35305364) з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Будівельне управління 26" (код ЄДРПОУ 36192653), м. Київ, за серпень-жовтень 2011 р. ТОВ "РІП" (код за ЄДРПОУ 32163147) м. Київ за серпень 2011 р. та ТОВ "Збудпроект-1" (код ЄДРПОУ 37617581), м. Київ, за грудень 2011 р.".

На підставі вказаного Акту, Державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0003621600/2413 від 06.07.2012 р., яким ТОВ "Вежа Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у розмірі 248655 грн., у тому числі - за основним платежем - 198923 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49732 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що правочини товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" з іншими контрагентами підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені Податковим кодексом України. Позивач на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платник ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване. Первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, у ході проведення перевірки було встановлено, що до складу податкового кредиту серпня-жовтня 2011 року, грудня 2011 року ТОВ "Вежа Плюс" віднесено суми по операціях із ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "РІП", ТОВ "Збудпроект-1".

При дослідженні взаємовідносин ТОВ «Вежа Плюс» з ТОВ «Будівельне управління 26»проаналізовано податкові накладні: № 546 від 15.08.2011р., №545 від 18.08.2011р., №667 від 14.09.2011р., №668 від 19.09.2011р., №669 від 23.09.2011р., №670 від 28.09.2011р., № 600 від 14.10.2011р. на загальну суму 506916 грн., в т.ч. ПДВ - 84486 грн.; та видаткові накладні: №546 від 15.08.2011р., №545 від 18.08.2011р., №667 від 14.09.2011р., №668 від 19.09.2011р., №669 від 23.09.2011р., №28/09 від 28.09.2011р., № РН-34 від 14.10.2011р. на загальну суму 506916 грн., в т.ч. ПДВ - 84486 грн.

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс»за серпень, вересень, жовтень 2011 р., вищенаведені податкові накладні, виписані ТОВ «Будівельне управління 26»включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді в загальній сумі ПДВ 84486,00 грн., в т.ч. у розрізі звітних періодів: серпень 2011 р. -23046 грн., вересень 2011 р. - 36914 грн., жовтень 2011р. - 24526 грн.

Взаємовідносини позивача та ТОВ "Збудпроект-1" побудовані на підставі договору поставки товару № б/н від 01.12.2011 р. Згідно умов даного Договору, продавцем є ТОВ «Збудпроект-1»в особі директора Лукашенка М.В. та покупцем - ТОВ «Вежа плюс»в особі

директора Жили Т.В. Предметом договору є те, що постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

На підтвердження вказаного договору, позивачем надано податкові та видаткові накладні, які ТОВ «Вежа Плюс»отримано від ТОВ "Збутпроект-1": №915 від 02.12.2011р., № 916 від 02.12.2011р., №917 від 05.12.2011р., №918 від 06.12.2011р., №919 від 07.12.2011р., №920 від 08.12.2011р., №921 від 12.12.2011р., №922 від 30.12.2011р. на загальну суму 581873,70 грн., в т.ч. ПДВ - 96979,26 грн.

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс»за грудень 2011 р., вищенаведені податкові накладні, виписані ТОВ "Збутпроект-1" включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді в сумі 96979 грн.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату коштів ТОВ "Вежа Плюс" контрагентам ТОВ "Будівельне управління 26" та ТОВ "Збудпроект-1" за проведені господарські операції.

Подальше використання придбаних ТМЦ знайшло своє відображення у господарській діяльності позивача. Так, за договором поставки №7262 від 25.08.2011 р. ТОВ "Вежа Плюс" поставлялись Покупцю - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" кондиціонери марки "MIDEA". Здійснення даного правочину повністю підтверджується первинними доказами, наявними у справі - податковим та видатковим накладними, довіреностями осіб покупця.

На підставі договору №28/09 від 28.09.2011 року, ТОВ "Вежа Плюс" виконано поточний ремонт вентиляційної системи підвальних приміщень, замовник - Міська державна лікарня ветеринарної медицини. Актом №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011року засвідчено виконання повного комплексу виконаних робіт.

У листопаді 2011 року ТОВ "Вежа Плюс" на виконання договору №1810 від 18.10.2011 року у ролі субпідрядника виконано монтаж приточно-витяжної вентиляції на об'єкті будівництва "Палатний корпус з дитячим відділенням та дитячою консультацією" по вул. Горького, 76 в м. Дунаївці. Виконання вказаних робіт підтверджено Актом №1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року.

17 листопада 2011 року було укладено договір №17-11-11, за яким Субпідрядником ТОВ "Вежа Плюс" виконано ряд сантехнічних робіт надземної частини та вентиляційні роботи. Актами №, №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року підтверджено факт здійснення комплексу послуг, що обумовлені договором №17-11-11 від 17.11.2011 р.

На підставі договору №18/10 від 18.10.2011 р., субпідрядником - ТОВ "Вежа Плюс" здійснено монтаж приточно-виточної вентиляції на об'єкті будівництва "Палатний корпус з дитячим відділенням та дитячою консультацією" по вул. Горького, 76 в м. Дунаївці. Акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року вказує реальне здійснення даних робіт.

Окрім цього, за договором №25/11 від 13.01.2012 р., ТОВ "Вежа Плюс" для Замовника - Хмельницької міської об'єднаної стоматологічної поліклініки здійснено поточний ремонт вентиляційного обладнання Замовника. Факт здійснення усього комплексу замовлених робіт підтверджується Актом №1/01 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року.

Частина 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає поняття "первинний документ", зокрема це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Положення п.201.1 ст.201 ПК України передбачають, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця. У відповідності до п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У відповідності до п.п.14.1.27 п.14.1 ст. 14 ПК України, витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Так, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положення п. 198.1 ст. 198 ПК України передбачають, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п.198.2.ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено

Згідно до п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою передбачено ПК України.

Так, нормами ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що встановлено п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та його контрагентів правочинів.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Крім того, посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, частини 1,2 статті 215, статтю 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Позивачем до суду було надано: податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури, які підтверджують факт поставки товарів та послуг, банківські виписки, які підтверджують факт повної оплати позивачем поставленого товару.

Таким чином, лише вирок суду у кримінальні справі, який набув законної сили, може бути в адміністративній справі доказом вчинення особою діяння, спрямованого на ухилення від сплати податків.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, - залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 21 січня 2013 року.

Головуючий суддя Совгира Д. І.

Судді Курко О. П.

Матохнюк Д.Б.