Постанова

від 19.11.2012 по справі 2270/6590/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/6590/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2012 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіСалюка П.І. при секретарі Розумняк О.В. за участі: представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа Плюс" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що обґрунтування стягнення податку на додану вартість та накладення штрафних санкцій , викладені в акті перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0003621600/2413 від 06.07.2012 р. про сплату 198923 грн. зобов'язань по податку на додану вартість та 49732 грн. штрафних санкцій за несвоєчасну сплату основного зобов'язання видане Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому.

В судовому засіданні представники позивача надали ґрунтовні пояснення стосовно спірного податкового повідомлення-рішення, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Позовні вимоги просили задоволити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надавши суду пояснення. Детально позицію відповідача стосовно заявлених позовних вимог викладено у письмових запереченнях, які долучено до матеріалів справи. У задоволенні позовних вимог представники податкового органу просили відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази у їх єдності, взаємному зв'язку та сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги слід задоволити частково, виходячи із наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлень № 002177, № 002178 від 11.06.2012р. виданих ДПІ у м. Хмельницькому, посадовими особами ДПІ у м. Хмельницькому згідно із п.75.1 ст.75, п.78.1 ст.78 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ та відповідно до наказу ДПІ у м. Хмельницькому від 11.06.2012 р. № 2338 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Вежа Плюс» (код ЄДРПОУ 35305364) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Будівельне управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653) за серпень - жовтень 2011 р., ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ - 2163147) за серпень 2011 р. та ТОВ «Збудпроект-1» (код ЄДРПОУ 37617581) за грудень 2011р.

За результатами перевірки складено Акт №4008/15-2/35305364 від 22.06.2012 р. "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Вежа Плюс" (код ЄДРПОУ 35305364) з питань підтвердження відомостей, отриманих від ТОВ "Будівельне управління 26" (код ЄДРПОУ 36192653), м. Київ, за серпень-жовтень 2011 р. ТОВ "РІП" (код за ЄДРПОУ 32163147) м. Київ за серпень 2011 р. та ТОВ "Збудпроект-1" (код ЄДРПОУ 37617581), м. Київ, за грудень 2011 р.".

Проведеною перевіркою щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Будівельне управління 26» (код ЄДРПОУ 36192653), ТОВ «РІП» (код ЄДРПОУ 32163147) та ТОВ «Збудпроект-1» (код ЄДРПОУ 37617581) встановлено:

- на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201

Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ «Вежа Плюс» занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 198923 грн., в т.ч. по звітних періодах:

серпень 2011 р. в сумі 34678 грн.,

вересень 2011 р. в сумі 36914 грн.,

жовтень 2011 р. в сумі 26861 грн.,

грудень 2011р. в сумі 100470 грн.

- на порушення п.198.1, п.198.3, п.198.6, ст.198, п.200.1, п.200.2, п.200.3, абз. "б" п.200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями, ТОВ «Вежа Плюс» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації з ПДВ за грудень 2011р.) на 5621 грн.

На підставі вказаного Акту, Державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення №0003621600/2413 від 06.07.2012 р., яким ТОВ "Вежа Плюс" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах)" у розмірі 248655 грн., у тому числі - за основним платежем - 198923 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 49732 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Так, у ході проведення перевірки було встановлено, що до складу податкового кредиту серпня-жовтня 2011 року, грудня 2011 року ТОВ "Вежа Плюс" віднесено суми по операціях із ТОВ "Будівельне управління 26", ТОВ "РІП", ТОВ "Збудпроект-1".

По взаємовідносинах з ТОВ «Будівельне управління 26» встановлено, що для перевірки надано договір поставки товару № 11 від 01.08.2011р., за яким Продавець: ТОВ «Будівельне Управління 26» в особі директора Темченка А.С. та Покупець: ТОВ «Вежа плюс» в особі директора Жили Т.В. Предмет договору - Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

При дослідженні взаємовідносин ТОВ «Вежа Плюс» з ТОВ «Будівельне управління 26» проаналізовано податкові накладні: № 546 від 15.08.2011р., №545 від 18.08.2011р., №667 від 14.09.2011р., №668 від 19.09.2011р., №669 від 23.09.2011р., №670 від 28.09.2011р., № 600 від 14.10.2011р. на загальну суму 506916 грн., в т.ч. ПДВ - 84486 грн.; та видаткові накладні: №546 від 15.08.2011р., №545 від 18.08.2011р., №667 від 14.09.2011р., №668 від 19.09.2011р., №669 від 23.09.2011р., №28/09 від 28.09.2011р., № РН-34 від 14.10.2011р. на загальну суму 506916 грн., в т.ч. ПДВ - 84486 грн.

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс» за серпень, вересень, жовтень 2011 р., вищенаведені податкові накладні, виписані ТОВ «Будівельне управління 26» включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді в загальній сумі ПДВ 84486,00 грн., в т.ч. у розрізі звітних періодів: серпень 2011 р. -23046 грн., вересень 2011 р. - 36914 грн., жовтень 2011р. - 24526 грн.

Взаємовідносини позивача та ТОВ "Збудпроект-1" побудовані на підставі договору поставки товару № б/н від 01.12.2011 р. Згідно умов даного Договору, продавцем є ТОВ «Збудпроект-1» в особі директора Лукашенка М.В. та покупцем - ТОВ «Вежа плюс» в особі

директора Жили Т.В. Предметом договору є те, що постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

На підтвердження вказаного договору, позивачем надано податкові та видаткові накладні, які ТОВ «Вежа Плюс» отримано від ТОВ "Збутпроект-1": №915 від 02.12.2011р., № 916 від 02.12.2011р., №917 від 05.12.2011р., №918 від 06.12.2011р., №919 від 07.12.2011р., №920 від 08.12.2011р., №921 від 12.12.2011р., №922 від 30.12.2011р. на загальну суму 581873,70 грн., в т.ч. ПДВ - 96979,26 грн.

Відповідно до реєстрів отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс» за грудень 2011 р., вищенаведені податкові накладні, виписані ТОВ "Збутпроект-1" включені до складу податкового кредиту у відповідному періоді в сумі 96979 грн.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є, для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товаро транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Із пояснень директора ТОВ «Вежа Плюс» Жила Т.В. слідує те, що отримання товару від контрагентів у м. Києві відбувалось власне директору - Жилі Т.В. та подальше транспортування ТМЦ у м. Хмельницький здійснювалось особистим транспортом - автомобілем марки IVEKO 35 S 13, вантажного типу, кузов - фургон малотонажний, доказом чому є картки реєстрації, наявні у матеріалах справи. Такий спосіб доставки товару не заборонений чинним законодавством та не потребує документального підтвердження його шляхом виписки товарно-транспортних накладних.

У даній ситуації документами на вантаж при отриманні його особисто директором підприємства є накладні на отримання у контрагентів товарно-матеріальних цінностей. Вищевказані документи підтверджують законність отримання товару і згідно із законом є достатніми документами для здійснення перевезень вантажів на особистому транспорті в межах України.

Довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженими особами позивача відсутні, оскільки отримання та транспортування товарів здійснювалось безпосередньо самим директором ТОВ "Вежа Плюс" - Жилою Т.В., тобто, особою, яка наділена повним спектром прав та обов'язків стосовно представництва юридичної особи - ТОВ "Вежа Плюс", а відтак, операції по отриманню товару директор здійснює без довіреності на отримання ТМЦ.

Суд звертає увагу та той факт, що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей не є первинним бухгалтерським документом, так як не підтверджує факт проведення господарської операції, а лише дає право уповноваженій особі здійснити таку дію, оскільки Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» довіреність не віднесена до первинних бухгалтерських документів. Наявність довіреності на отримання не беззаперечним доказом щодо проведення чи відсутності проведення господарської операції, а тільки вказує на бажання однієї сторони провести таку операцію.

У матеріалах справи наявні платіжні доручення, які свідчать про сплату коштів ТОВ "Вежа Плюс" контрагентам ТОВ "Будівельне управління 26" та ТОВ "Збудпроект-1" за проведені господарські операції.

Подальше використання придбаних ТМЦ знайшло своє відображення у господарській діяльності позивача. Так, за договором поставки №7262 від 25.08.2011 р. ТОВ "Вежа Плюс" поставлялись Покупцю - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" кондиціонери марки "MIDEA". Здійснення даного правочину повністю підтверджується первинними доказами, наявними у справі - податковим та видатковим накладними, довіреностями осіб покупця.

На підставі договору №28/09 від 28.09.2011 року, ТОВ "Вежа Плюс" виконано поточний ремонт вентиляційної системи підвальних приміщень, замовник - Міська державна лікарня ветеринарної медицини. Актом №1 приймання виконаних робіт за вересень 2011року засвідчено виконання повного комплексу виконаних робіт.

У листопаді 2011 року ТОВ "Вежа Плюс" на виконання договору №1810 від 18.10.2011 року у ролі субпідрядника виконано монтаж приточно-витяжної вентиляції на об'єкті будівництва "Палатний корпус з дитячим відділенням та дитячою консультацією" по вул. Горького, 76 в м. Дунаївці. Виконання вказаних робіт підтверджено Актом №1 приймання виконаних робіт за листопад 2011 року.

17 листопада 2011 року було укладено договір №17-11-11, за яким Субпідрядником ТОВ "Вежа Плюс" виконано ряд сантехнічних робіт надземної частини та вентиляційні роботи. Актами №, №3 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року підтверджено факт здійснення комплексу послуг, що обумовлені договором №17-11-11 від 17.11.2011 р.

На підставі договору №18/10 від 18.10.2011 р., субпідрядником - ТОВ "Вежа Плюс" здійснено монтаж приточно-виточної вентиляції на об'єкті будівництва "Палатний корпус з дитячим відділенням та дитячою консультацією" по вул. Горького, 76 в м. Дунаївці. Акт б/н приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011 року вказує реальне здійснення даних робіт.

Окрім цього, за договором №25/11 від 13.01.2012 р., ТОВ "Вежа Плюс" для Замовника - Хмельницької міської об'єднаної стоматологічної поліклініки здійснено поточний ремонт вентиляційного обладнання Замовника. Факт здійснення усього комплексу замовлених робіт підтверджується Актом №1/01 приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року.

Вищеописані акти приймання виконаних робіт оформлені належним чином, скріплені підписами та печатками Виконавця та Замовника робіт. В актах чітко прописані усі витрати по виконанню робіт та витраті товарно-матеріальних цінностей, підсумкові відомості по витраті ресурсів відповідають інформації по витратах, що зазначена безпосередньо у актах.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону №334/94-ВР 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини. Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.

Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Приписами ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні містити такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції і посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні бухгалтерські документи, а саме, накладні та податкові накладні, надані ТОВ «Вежа Плюс» відповідають вимогам вищевказаного закону і підтверджують проведення господарської операції.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Документальне оформлення договірних відносин між ТОВ "Вежа Плюс" та контрагентами, зокрема податкові та видаткові накладні, договори на виконання робіт, подальше використання придбаних цінностей у своїй господарській діяльності, акти здачі-приймання робіт, звіти про використання коштів дозволяють зробити висновок про сутність послуг, що надавались та порядок визначення їх вартості.

На підставі належним чином оформлених постачальниками послуг податкових накладних, позивач включив до податкового кредиту з ПДВ податок на додану вартість, сплачений в ціні наданих послуг.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону №168/97-ВР податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Із аналізу статей Закону №168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону №168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з п.10.2 ст.10 Закону №168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.

Із наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку стороною договору (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту його контрагентом.

Натомість, досліджені судом докази свідчать про те, що сторони договору: позивач та його контрагенти: ТОВ "Збудпроект-1" та "Будівельне управління 26" не лише вчинили всі дії, необхідні для забезпечення реального виконання договірних відносин, а й виконали їх належним чином, у строки та у порядку, обумовлені сторонами. Зазначене підтверджується первинними документами, оформленими сторонами з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", які свідчать про отримання позивачем наданих послуг.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV установлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, укладаючи договори із своїми контрагентами, позивач мав всі документальні підтвердження господарської правосуб'єктності контрагента договору (здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов'язання, нести за ними відповідальність, тощо). Судом також не встановлено та не доведено відповідачем, що укладаючи договори, позивач та його контрагенти, діяли з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

Твердження представників податкового органу стосовно відсутності необхідних умов для здійснення основного виду діяльності у контрагентів ТОВ "Вежа Плюс", а саме: відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, основні фонди, згідно штатних розкладів на підприємствах працює мала кількість працівників вважаються судом недоведеними, оскільки податковими органами не досліджено тих обставин, що роботи на підприємствах крім постійних працівників можуть виконувати наймані працівники на підставі цивільно-правових угод. Відповідно, твердження податкового органу про відсутність трудових ресурсів у підприємств-постачальників ТМЦ є непідтвердженим, а тому не може бути доказом про неможливість проведення господарських операцій.

Відповідач не довів, а суд не встановив наявність будь яких визначених нормативно-правовими актами конкретно визначеної кількості працюючих, необхідної для укладання певних видів господарських договорів. Тому висновки відповідача щодо відсутності достатньої кількості працюючих суперечать ст.ст.6, 12 Господарського кодексу України, а тому суд критично ставиться до даних доводів відповідача.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків відмовлено у наданні податкових вигод, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Слід зазначити, що у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Аналогічно, що законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, суд вважає за необхідне визнати обґрунтованим застосування цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку в галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві. Статті Законів №168/97-ВР та №334/94-ВР, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. (ухвали Вищого адміністративного суду України від 11.11.2010 р. у справі №К-23404/07, від 28.10.2010 р. у справі №К-19470/07, від 08.07.2010 р. у справі №К-23280/07).

За законом, платник податків, не може нести відповідальність за дії контрагентів при відсутності вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елемента верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності - тобто, що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 29.10.2010 року у справі № 21-14-а10).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту (рішення Верховного Суду України від 31.01.2011 р. у справі № 21-47а10).

Позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків його контрагентами (контрагентами контрагентів позивача), в тому числі ненарахування і несплата податкових зобов'язань останніми, порушує право особи мирно володіти своїм майном, що міститься у Першому Протоколі до Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20.03.1952 р. (надалі - Протокол 1 до Конвенції), яка є частиною національного законодавства згідно із ст.9 Конституції України. Зокрема, ст.1 Протоколу до конвенції так визначає підстави, за яких особа може бути позбавлена свого майна: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права". Роз'яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які згідно з ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вiд 23.02.2006 року №3477-IV є джерелом права. Так, у п. 53 рішення в справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ визначив поняття власності, указавши, що "власність" може включати як існуючу власність, так і активи, включаючи вимоги стосовно яких заявник може стверджувати, що у нього чи у неї є принаймні "правомірні очікування" отримати ефективне здійснення свого майнового права. У рішенні в справі Щокін проти України (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих ст.1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп.50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст.1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні". Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону. Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується численними рішеннями Європейського суду з прав людини. Так, п.71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії ЄСПЛ дійшов такого висновку: "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності". Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. У п.23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

По взаємовідносинах з ТОВ "РІП" в ході судового розгляду встановлено, що для перевірки надано договір поставки товару № б/н від 01.06.2011р. Згідно умов даного Договору Продавець: ТОВ «РІП» в особі директора Ільницького А.О., та Покупець: ТОВ «Вежа плюс» в особі директора Жили Т.В. Предметом договору є: Постачальник зобов'язується постачати товар (передавати у власність Покупця) для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Перевіркою встановлено, що в реєстрі отриманих податкових накладних ТОВ «Вежа Плюс» за серпень 2011 р. податкові накладні, виписані ТОВ «РІП» не зазначені. За наслідками аналізу додатків №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до декларації з ПДВ за серпень 2011 р. встановлено документування операцій з ТОВ "РІП" на загальну суму ПДВ - 21167 грн. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У ході перевірки посадовим особам платника надано письмовий запит із проханням надати податкові накладні отримані від ТОВ "РІП".

Згідно пояснення керівника, податкові накладні по ТОВ "РІП" за серпень 2011р. не відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, та помилково включені в додаток №5 до податкової декларації з податку на додану вартість у звіті за серпень 2011 р.

Під час проведення перевірки ТОВ «Вежа Плюс» та за наслідками аналізу додатків №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», встановлено розбіжності між даними додатку №5 до декларацій з ПДВ за серпень 2011р. ТОВ «Вежа Плюс» з контрагентом ТОВ "РІП", а саме: перевищення суми податкового кредиту над сумою податкового зобов'язання на суму ПДВ - 21167 грн.

У судовому засіданні представниками позивача надано пояснення стосовно даних обставин справи. Із вказаних пояснень слідує, що виявлені розбіжності між даними додатку №5 до декларацій з ПДВ за серпень 2011 р. ТОВ «Вежа Плюс» з контрагентом ТОВ "РІП" виникло внаслідок невідображення в реєстрі податкових накладних ТОВ "Вежа Плюс" виписані ТОВ «РІП» за серпень 2011 року, що й потягнуло за собою документування операцій з ТОВ "РІП" на загальну суму ПДВ - 21167 грн., внаслідок чого на позивача було накладено грошове зобов'язання. Вказане порушення сталось із вини головного бухгалтера ТОВ "Вежа Плюс", внаслідок неналежного виконання посадових обов'язків.

Представниками позивача визнано даний факт порушення, а тому у цій частині податкове повідомлення-рішення вважають правомірним.

Завданням адміністративного судочинства, згідно ч.1 ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 104, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому №0003621600/2413 від 06.07.2012 р. у частині основного платежу на суму 177756 грн. та у частині за штрафною санкцією на суму 44440 грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 23 листопада 2012 року

Суддя "Згідно з оригіналом" Суддя П.І. Салюк