Ухвала

від 16.01.2013 по справі 2а-6862/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6862/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярьова О.В. Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Бєлової Л.В.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг УА»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг УА»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби, за участю прокуратури Шевченківського району міста Києва, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник-М»про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг УА»відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року позивач звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «КЕС-УА»(ідентифікаційний код 33350436) було зареєстровано як юридичну особу 09 лютого 2005 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією (номер запису в Єдиному державному реєстрі про державну реєстрацію 1 074 105 0002 004896). 15 квітня 2011 року в зв'язку із зміною найменування з ТОВ «КЕС-УА»на ТОВ «Інжиніринг УА», позивачу було видане нове Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 795435.

Працівниками ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ТОВ «КЕС-УА»(код ЄДРПОУ 33350436) щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Будівельник-М»(код ЄДРПОУ 30681886) за період з 01.06.2009р. по 31.10.2009р., за результатами якої складено Акт від 07.10.2010р. № 3721/23-12/33350436 (далі - Акт від 07.10.2010р. № 3721/23-12/33350436).

Співробітниками ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва встановлено, що ТОВ «КЕС-УА»мало фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ «Будівельник-М»(код ЄДРПОУ 30681886), яке має ознаки фіктивності. Зокрема, за результатами таких взаємовідносин ТОВ «КЕС-УА»було віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ за червень 2009 року в розмірі 433 333, 33 грн., за серпень 2009 року в розмірі 1 860 000, 00 грн., за вересень 2009 року в розмірі 1 083 333, 00 грн., за жовтень 2009 року в розмірі 3 335 416, 68 грн.

19 жовтня 2010 року ДПІ у Шевченківському р-ні м. Києва на підставі Акта від 07.10.2010р. № 3721/23-12/33350436 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007822312/0, яким згідно з абз. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ та відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 цього Закону за порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97-ВР визначила ТОВ «КЕС-УА»суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість -14010100»в розмірі 9 758 544, 00 грн., в тому числі 6 505 696, 00 грн. - основний платіж, 3 252 848, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

16 грудня 2010 року, на підставі вище згадуваних Акта від 07.10.2010р. № 3721/23-12/33350436 та рішення від 06.12.2010р. № 8857/10/25-026 про результати розгляду первинної скарги, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0007822312/1 на таку ж суму 9 758 544, 00 грн., в тому числі 6 505 696, 00 грн. - основний платіж, 3 252 848, 00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Рішеннями ДПА у м. Києві від 10.02.2011р. № 1252/10/25-114 та ДПА України від 20.04.2011р. № 7515/6/25-0115 спірні податкові повідомлення-рішення від 19.10.2010р. № 0007822312/0, від 16.12.2010р. № 0007822312/1 були залишені без змін, а повторні скарги підприємства - без задоволення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується колегія суддів.

У відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.

Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість (п. 6.2 Порядку).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996 -ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996 -ХІV).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «КЕС-УА»(Замовник) та ТОВ «Будівельник-М»(Підрядник) протягом квітня-жовтня 2009 року було укладено ряд типових за змістом договорів будівельного підряду і договорів щодо виконання комплексу будівельних робіт на загальну суму 40 272 500, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 712 083, 00 грн.), за предметом яких, Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується за завданням Замовника та згідно з будівельними нормами виконати на свій ризик, власними та залученими силами і своїми матеріально-технічними засобами комплекс різноманітних робіт (а.с. 41-158).

Дані Договори та податкові накладні від імені позивача підписані директором Ковач А., а від імені ТОВ «Будівельник-М»- директором Писарюком В.Ю., та скріплені печатками підприємств. Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) взагалі не містять реквізиту «П.І.П. особи відповідальної за здійснення господарської операції».

Відповідно до пояснень представника позивача, ТОВ «КЕС-УА»були перераховані безготівкові кошти на розрахунковий рахунок ТОВ «Будівельник-М»в банківській установі на всю суму виконаних робіт. На підтвердження факту перерахування вартості робіт позивачем надано до суду копії платіжних доручень АТ «ОТП Банк», м. Київ (МФО 300528), за вересень-грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, без підписів та посад осіб, відповідальних за проведення операції, печаток юридичних осіб і відміток банківської установи про проведення відповідних платежів.

Суми ПДВ у розмірі 6 712 083, 00 грн. по вказаним податковим накладним були повністю включені позивачем до складу податкового кредиту за червень - жовтень 2009 року.

Крім того, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 23 лютого 2011 року по кримінальній справі № 1п-45 по обвинуваченню комерційного директора ТОВ «КЕС-УА»Мурашкіна Є.В. у скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 Кримінального кодексу України, закрито провадження у даній справі на підставі п. 8 ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу, у зв'язку із смертю обвинуваченого (нереабілітуюча підстава). Вказане судове рішення набрало законної сили 03 березня 2011 року.

Так, судом встановлено, що обвинувачений в силу покладених на нього службових обов'язків, відповідав за організацію відповідних напрямків роботи ТОВ «КЕС-УА»(позивача по даній справі), в т.ч. за обчислення та внесення ПДВ до державного бюджету, а також за організацію, планування та ведення будівельних робіт різними підприємствами, з якими ТОВ «КЕС-УА»з цього приводу було укладено відповідні договори. Мурашкін Є.В. запросив невстановлених слідством осіб, які здійснювали вказані роботи від імені підприємства з ознаками фіктивного ТОВ «Будівельник-М», без офіційного оформлення та укладання будь-яких додаткових угод. У подальшому, виконавши умови цих договорів силами невстановлених слідством осіб, з метою ухилення від сплати ПДВ, Мурашкін Є.В. отримав від невстановлених слідством осіб відповідні податкові накладні, складені від імені директора фіктивного підприємства ТОВ «Будівельник-М», які дають право на податковий кредит, але за своїм змістом не відповідають дійсності, оскільки директор ТОВ «Будівельник-М»фінансово-господарською діяльністю не займався, ніяких послуг з продажу товарів (робіт, послуг) ТОВ «КЕС-УА»не надавав, та податкових накладних не виписував. Переслідуючи мету ухилення від сплати ПДВ, Мурашкін Є.В. надав зазначені податкові накладні головному бухгалтеру ТОВ «КЕС-УА», для врахування в бухгалтерському обліку та податковій звітності, що останньою і було зроблено у формі складання податкової декларації з ПДВ із безпідставним врахуванням суми податкового кредиту у відповідних періодах з червня по жовтень 2009 року, в результаті чого до державного бюджету, в період з червня по жовтень 2009 року з ТОВ «КЕС-УА»фактично не надійшли ПДВ на загальну суму 6 712 083, 00 грн., що є особливо великим розміром.

Відповідно до ч. 4 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Крім того, судом першої інстанції було встановлено, що висновком почеркознавчого дослідження спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці, ст. лейтенанта міліції Лебідь С.О. від 18.06.2010р. № 151, встановлено, що підписи від імені Писарюка В.Ю. на документах податкової звітності ТОВ «Будівельник-М»та довіреності Товариства від 10.06.2009р. виконані не ним, а іншою особою. Ні позивачем, ні третьою особою, не було надано документів або пояснень, якими б спростовувалися висновки зазначеного почеркознавчого дослідження.

Зокрема, відповідно до даних ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва за ІІ-ІІІ-ий квартали 2009 року розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку за формою №1-ДФ ТОВ «Будівельник-М»до податкової інспекції не подавалися. Згідно податкових розрахунків комунального податку за другий та третій квартал 2009 року ТОВ «Будівельник-М»кількісний склад працівників за звітний період складав «0»осіб та «3»особи відповідно.

Станом на 12 серпня 2011 року згідно витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АБ № 443553 статус відомостей щодо ТОВ «Будівельник-М»- «не підтверджено».

Враховуючи у сукупності все перелічені докази та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не підтвердження реальності проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Будівельник-М», тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ. А за таких обставин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що відповідає вимогам податкового законодавства.

Отже, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інжиніринг УА»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий:

Судді:

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.