Постанова

від 19.12.2012 по справі 2а-15890/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 грудня 2012 року № 2а-15890/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005472230 від 26.07.2012

за участю:

представника позивача: Горьової Н.М. (довіреність б/н від 06.11.2012)

представника відповідача: Калашнікової О.В. (довіреність № 1041/9/10114/14 від 31.05.2012)

на підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19.12.2012 проголосив вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005472230 від 26.07.2012.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "БК Буддріллінг" за січень 2011 року. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість є визнання податковим органом недійсними правочинів здійснених між позивачем та ТОВ "БК Буддріллінг" за січень 2011 року відповідно до договору № 081210 від 08.12.2010.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, з ТОВ "БК Буддріллінг" дійсно мав правовідносини за договором № 081210 від 08.12.2010, який за твердженням позивача мав реальний характер, та за яким було надано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

У судовому засіданні 19.12.2012 представник позивача підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, через канцелярію суду 17.12.2012 надав суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Доводи відповідача викладені в письмових запереченнях та наведені його представниками підчас судових засідань аналогічні доводам та висновкам викладеним в акті перевірки № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012, інших доводів, крім зазначених у вказаному акті перевірки представниками відповідача не наведено.

У судовому засіданні 19.12.2012 представники відповідача заперечили проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 26.06.2012 по 03.07.2012 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Інфокс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "БК Буддріллінг" за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ "Інфокс" по взаємовідносинах ТОВ "БК Буддріллінг" в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 606 472,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного.

Між ТОВ "Інфокс" та ТОВ "БК Буддріллінг" було укладено договір № 081210 від 08.12.2010, предметом якого є виконання робіт з обстеження мереж.

На сторінці 8 акту № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012 зазначено наступне: "ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси надано акт перевірки ТОВ "БК Буддріллінг" (код 36849265) від 07.04.2011 року № 526/23-3, яким встановлено завищення ТОВ "БК Буддріллінг" податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 по взаємовідносинах з ТОВ "ІНФОКС" на суму - 2 606 472,00 грн., в зв'язку з визнанням правочинів по взаємовідносинах між підприємствами нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005р. №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДП1 у Приморському районі м. Одеси, загальна чисельність працюючих у ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ» за IV квартал 2010 року основних працівників 1 особа.

Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ» трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ»відсутні (згідно бази даних АІС «Бест Звіт»до ДПІ у Приморському районі декларації з податку на прибуток не надавалось).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ»безпідставно сформовано податкові зобов'язання у січень 2011 року по податковим накладним або іншим документам, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагента, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02,12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «БК БУДДРІЛЛ1НГ» до ТОВ "ІНФОКС", у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки), довіреностей, платіжних доручень, що засвідчують оплату, а також інших первинних документів.

Операції ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «БК БУДДРІЛЛІНГ»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення ".

З огляду на зазначене податковий орган дійшов висновку про те, що відповідно до статей 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України правочини здійснені між ТОВ "Інфокс" та ТОВ "БК Буддріллінг" за січень 2011 року є недійсними з моменту їх вчинення.

17.07.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби були подані заперечення на акт № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012, за результатами розгляду яких листом № 3586/10/22-325 від 23.07.2012 повідомлено про те, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення.

26.07.2012 на підстави акту перевірки № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012 прийнято податкове повідомлення - рішення №0005472230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 606 473 грн.

02.08.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової адміністрації у місті Києві була подана скарга на податкове повідомлення- - рішення №0005472230 від 26.07.2012, яка рішенням про результати розгляду первинної скарги № 5866/10/12-314 від 20.09.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

01.10.2012 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової адміністрації України була подана скарга на податкове повідомлення- - рішення №0005472230 від 26.07.2012, яка рішенням про результати розгляду скарги № 4028/0/61-12/10-2115 від 22.10.2012 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" не погоджуюсь з податковим повідомленням - рішенням №0005472230 від 26.07.2012 вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ "БК Буддріллінг" реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих послуг..

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ "БК Буддріллінг" за договором № 081210 від 08.12.2010, предметом якого є надання послуг з проведення обстеження мереж водопостачання.

Факт поставки товару за зазначеним договором підтверджується актами приймання - передачі робіт за договором, актами обстеження, звітами про проведене дослідження ( з доданими до них актами про дефекти, звітами про результати зовнішнього огляду мереж водопостачання, аналізами дефектів та пошкоджень виявлених підчас зовнішнього огляду мереж водопостачання, повними санітарно - хімічними аналізами води та графічними схемами), актами обстеження, копії яких наявні в матеріалах справи

Правомочність виконання ТОВ «БК Буддріллінг»робіт, які було ним здійснено за договором № 081210 від 08.12.2010 підтверджується Ліцензією Серія АВ № 514091, виданою Державною архітектурно-будівельною інспекцією Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, строком дії з 28.12.2009 по 28.12.2012, копія якої наявна в матеріалах справи.

Також відповідно до листа Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської державної податкової служби № 36577/10/22-2 від 24.09.2012 розбіжності між задекларованими показниками податкового зобов'язання ТОВ «БК Буддріллінг»та податкового кредиту позивача за період січень 2011 року відсутні.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів того, що ТОВ «БК Буддріллінг»не відобразило у своїй податковій звітності операції з позивачем, а також, що ТОВ «БК Буддріллінг»не сплачувало податок на прибуток з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Буддріллінг»за договором № 081210 від 08.12.2010.

Необґрунтованість посилань відповідача на акт № 526/23-3 від 07.04.2011, зумовлюється тим, що підчас перевірки за результатами якої його було складено не досліджувались фінансово - господарські взаємовідносини позивача з ТОВ «БК Буддріллінг», та позивач у вказаному акті фігурує лише в переліку всіх контрагентів ТОВ «БК Буддріллінг».

Доказів на підтвердження відсутності у ТОВ «БК Буддріллінг»трудових та фінансово - господарських ресурсів для здійснення господарської діяльності відповідачем суду не надано.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження нікчемності договору укладеного позивачем з ТОВ «БК Буддріллінг»та на спростування реальності та товарності укладених з ним договору відповідачем не надано, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «БК Буддріллінг»за договором № 081210 від 08.12.2010 мали реальний товарний характер.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «БК Буддріллінг»за договором № 081210 від 08.12.2010 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту по операціях з ТОВ «БК Буддріллінг»за договором № 081210 від 08.12.2010.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «Булвес»АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДА, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 2146,00 грн.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005472230 від 26.07.2012 - задовольнити повністю .

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби №0005472230 від 26.07.2012.

3.Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість грн. 00 коп.).

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови виготовлено 26.12.2012