Ухвала

від 19.02.2013 по справі 2а-15890/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-15890/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцова О.П. Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

19 лютого 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Раченко Д.Г.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.07.2012 року №0005472230, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005472230 від 26.07.2012 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.12.2012 року з мотивів порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом встановлено, що з 26.06.2012 року по 03.07.2012 рік Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Інфокс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «БК Буддріллінг» за січень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012 року, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.3, 198.2, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «Інфокс» по взаємовідносинах ТОВ «БК Буддріллінг» в результаті чого завищено суму податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 2 606 472,00 грн.

26.07.2012 року на підстави акту перевірки № 738/22-30/14289688 від 09.07.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0005472230, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 606 473 грн.

Позивач вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства сформовано податковий кредит.

Суд першої інстанції задовольняючи адміністративний позов виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому вимоги позивача щодо скасування таких податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Позивач мав господарські відносини із ТОВ «БК Буддріллінг».

Як вбачається з матеріалів справи проведення виїзної позапланової документальної перевірки відбувалося на підставі пп.78.1.1. п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Тобто, вказана перевірка повинна проводитись за наслідками перевірок інших платників податків або на підставі отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливість порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документального підтвердження на обов'язків письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем ТОВ «Інфокс» та ТОВ «Буддріллінг» було укладено договір № 081210 від 08.12.2010 року предметом якого є виконання робіт з обстеження мереж.

З тексту акту позапланової документальної виїзної перевірки від 09.07.2012 року № 738/22-30/14289688 вбачається, що ДПІ у Приморському районі міста Одеси надано акт перевірки ТОВ «БК Буддріллінг» (код ЄДРПОУ 36849265) від 07.04.2011 року № 526/23-3, яким встановлено завищення ТОВ «БК Буддріллінг» податкового зобов'язання з ПДВ за січень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Інфокс» на суму - 2 606 472,00 грн., в зв'язку з визнанням правочинів по взаємовідносинах між підприємствами нікчемними та, як наслідок, недійсними з моменту їх вчинення.

Відповідно до Національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року №375 із змінами та доповненнями, економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів, послуг), який здійснюється з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів, тощо.

Згідно з даними податкової звітності (форма 1-ДФ), наданої підприємством до ДПІ у Приморському районі міста Одеси, загальна чисельність працюючих у ТОВ «БК Буддрілллінг» за IV квартал 2010 року основних працівників 1 особа.

Це свідчить про відсутність у підприємства ТОВ ТОВ «БК Буддрілллінг» трудових ресурсів необхідних для здійснення господарської діяльності.

За даними податкової звітності основні засоби у ТОВ «БК Буддрілллінг» відсутні (згідно бази даних АІС «Бест Звіт» до ДПІ у Приморському районі міста Одеси декларації з податку на прибуток не надавалось).

Таким чином, виходячи з вищенаведеного, ТОВ «БК Буддрілллінг» безпідставно сформовано податкові зобов'язання за січень 2011 року по податковим накладним або іншим документам, виписаним на продаж товарів (робіт, послуг) на адресу вищезазначених контрагента, які не можуть розглядатись в якості належного підтвердження податкових зобов'язань, оскільки ці податкові накладні не мають статусу юридично значимих, чим порушено вимоги п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст.188, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України від 02,12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями.

Також, в ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів (послуг) від ТОВ «БК Буддрілллінг» до ТОВ «Інфокс», у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки), довіреностей, платіжних доручень, що засвідчують оплату, а також інших первинних документів.

Операції ТОВ «БК Буддрілллінг» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим ТОВ «БК Буддрілллінг» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення.

Враховуючи вищевикладене ДПІ у Шевченківському районі міста Києва ДПС дійшов висновку про те, що відповідно до статей 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України правочини здійснені між ТОВ «Інфокс» та ТОВ «БК Буддріллінг» за січень 2011 року є недійсними з моменту їх вчинення.

На думку податкового органу, в акті перевірки доведено факт безтоварності господарських відносин та нікчемності правочинів між позивачем та контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно. Однак, колегія суддів не погоджується з таким твердженням, оскільки висновки про безтоварність правочинів зроблені на підставі службової інформації, що є недостатнім для визнання угод нікчемними.

Разом з цим, позивачем на підтвердження реальності здійснення господарських правовідносин до матеріалів справи долучено ряд документів, зокрема:

-акти приймання-здачі робіт є первинним документом, що підтверджує здійснення робіт по договору і має всі обов'язкові реквізити, а саме назву, дату і місце складання документу, назви підприємств, від імені яких, він складений, зміст обсяг господарської операції, яка визначається найменуванням конкретних виконаних робіт згідно з договором; одиницю виміру господарської операції, яка виражається в погонних метрах; особистий підпис представників сторін, які брали участь у здійсненні господарської операції; печатки сторін;

-податкові накладні відповідають формі, затвердженій Наказом Державної шийкової адміністрації України від 21.12.2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення»:

-звіти про проведення обстеження зовнішніх мереж і споруд водопостачання і каналізації відповідає вимогам наказу Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 03.04.1998 № 69 «Про затвердження нормативних актів: «Правила обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації зовнішніх мережі споруд водопостачання й каналізації» та «Положення про та надійну експлуатацію зовнішніх мереж і споруд водопостачання й каналізації» і включають в себе:

-звіт по результатам огляду зовнішнього водопроводу;

-аналіз дефектів і пошкоджень, виявлених в результаті обстеження зовнішнього водопроводу;

-висновки по результатах обстежень зовнішнього водопроводу;

-дефектний акт зовнішнього водопроводу;

-повний санітарно-хімічний аналіз водопровідної води;

-схему водопроводу;

-схему водопровідного колодязя;

-фото із зображенням установки панцирної муфти на трубу.

З акту перевірки не вбачається жодного конкретного зауваження щодо неправильності складання цих документів перевіркою не вказано, як і не конкретизовано в чому саме вбачається невідповідність первинної документації чинному законодавству.

Тобто, з наведеного вбачається, що перевіряючому органу було надано всі первинні докуменнти, які підтверджують здійснення господарської операції з виконання робіт, а також податкові накладні, які стали підставою для нарахування ТОВ «Інфокс» податкового кредиту.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.215 Цивільного Кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

Так, нормами ст.203 Цивільного Кодексу України встановлено, що:

п.2 - особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

п.3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

п.5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Під господарською діяльністю згідно підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Тобто, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає лише у разі фактичного здійснення господарської операції та її зв'язку з господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 та п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України правомірність формування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість безпосередньо залежить від правомірності формування податкового кредиту.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Вимоги до податкової накладної визначені наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за №233/2037, із змінами та доповненнями, а саме: передбачено, що податкова накладна виписується особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

В п.3 Порядку №165 вказано, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 даного Порядку та в п.18. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Відповідно до п.3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 року за №250/2054 із змінами та доповненнями платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі-електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Вимоги до податкової накладної визначає Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 01.11.2011 року №1379, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року №1333/20071, а саме: передбачено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку (п. 1 Порядку №1379).

Крім того, відповідно до п.16 Порядку №1379 складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

В силу п. 201.4 ст. Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Пункт 201.7 статті 201 ПК України встановлює, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

З системного аналізу викладених правових норм слідує, що законодавцем чітко передбачена можливість платника податку-покупця товарів/послуг захисту власного права на формування податкового кредиту у випадку недобросовісності контрагента.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що взаємовідносини між TOB «Інфокс» та TOB «Буддріллінг» носили реальний характер, оскільки під час даних операцій сторонами виписувались відповідні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, як того вимагає законодавство.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0005472230 26.07.2012 року прийняте відповідачем безпідставно, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 грудня 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.М. Романчук

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б.Шелест

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.