Постанова

від 15.01.2013 по справі 5011-13/3043-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-13/3043-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Сергєєв П. О. - представник за довіреністю № 4 від 09.02.2012

від відповідача: Тарасенко Т. П. - представник за довіреністю від 06.08.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер»

на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012

у справі № 5011-13/3043-2012 (головуючий суддя Курдельчук І. Д., судді Котков О. В., Спичак О. М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастер Електро»

про стягнення 255 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих платіжним дорученням № 1 від 25.08.2011 коштів в сумі 255 000 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 09.10.2012, повний текст якого підписаний 27.11.2012, у справі № 5011-13/3043-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що спірні кошти позивач відповідачу перерахував на виконання договору № 2508/11 від 25.08.2011, який, хоча позивачем підписано і не було, проте матеріалами справи підтверджується факт схвалення позивачем умов проекту зазначеного договору, а, враховуючи виконання відповідачем робот, передбачених зазначеним договором, підстав для застосування ст. 1212 ЦК України та для повернення відповідачем позивачу грошових коштів у розмірі 255 000 грн. немає.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-13/3043-2012 та постановити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер» посилається на те, що при винесенні спірного рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірні кошти були перераховані на підставі договору № 2508/11 від 25.08.2011, проте зазначений висновок не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить наявним матеріалам, оскільки дійсно, між сторонами в серпні 2011 проводились перемовини щодо проведення підрядних робіт на об'єкті позивача, внаслідок чого відповідач і надав позивачу рахунок № 0825/11 від 25.08.2011, згідно з яким позивач перерахував спірні кошти, проте спірний договір між сторонами не укладався, навіть проект такого договору ніколи не надавався позивачеві, сторонами не було досягнуто домовленості щодо його укладення, і, відповідно, права та обов'язки щодо його виконання у сторін відсутні, жодних дій направлених на його виконання сторонами не вчинялось, відповідних документів не складалось, а отже, грошові кошти є такими, що безпідставно отримані відповідачем та підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, позивач зазначив, що ним відповідачу взагалі не надавалося жодних завдань на виконання спірних робіт, а надані відповідачем на підтвердження факту виконання спірних робіт докази складені відповідачем одноособово без участі позивача та, відповідно, не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Платіжним дорученням № 1 від 25.08.2011 позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 255 000 грн. з призначенням платежу: «оплата по договору № 2508/11 від 25.08.2011».

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, посилається на те, що договір № 2508/11 від 25.08.2011 між сторонами не укладався, а спірні кошти були відповідачу перераховані помилково, з огляду на що зазначені кошти відповідно до приписів ст. ст. 389, 1212 ЦК України мають бути повернуті позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на наступні обставини:

- між ним та позивачем в серпні 2011 року було досягнуто домовленості про проведення відповідачем комплексу робіт по установці системи вентиляції, електромонтажних робіт та систем охоронної сигналізації за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 8;

- 25.08.2011 відповідачем був виставлений рахунок на оплату № 0825/11 на суму 255 000 грн., а також надані екземпляри договору № 2508/11 від 25.08.2011 на підписання;

- 26.08.2011 платіжним дорученням № 1 позивач перерахував відповідачеві 255 000 грн. з призначенням платежу: «оплата по договору № 2508/11 від 25.08.2011», що відповідає найменуванню робіт, зазначених в рахунку, та безпосередньо узгоджується зі змістом договору № 2508/11 від 25.08.2011 як за датою договору та вартістю робіт, так і за строком проведення оплати;

- позивач не вчинив будь-яких дій щодо відкликання пропозиції та не вчиняв будь-яких дій на зупинення виконання робіт визначених в договорі № 2508/11 від 25.08.2011;

- відповідач після отримання оплати у повній сумі згідно рахунку та договору № 2508/11 від 25.08.2011 виконав роботи, передбачені зазначеним договором, в той час як позивач жодних заперечень щодо обсягів та якості робіт відповідачу не висував.

Позивач в письмових поясненнях по справі (а.с. 29-31 т. 2) зазначив про те, що дійсно, між сторонами в серпні 2011 проводились перемовини щодо проведення підрядних робіт на об'єкті позивача, внаслідок чого відповідач і надав позивачу рахунок № 0825/11 від 25.08.2011, згідно якого позивач перерахував спірні кошти, проте спірний договір між сторонами не укладався, навіть проект такого договору ніколи не надавався позивачеві, сторонами не було досягнуто домовленості щодо його укладення, і, відповідно, права та обов'язки щодо його виконання у сторін відсутні, жодних дій направлених на його виконання сторонами не вчинялось, відповідних документів не складалось, а отже, грошові кошти є такими, що безпідставно отримані відповідачем та підлягають поверненню позивачеві.

Крім того, позивач зазначив, що ним відповідачу взагалі не надавалося жодних завдань на виконання спірних робіт, а надані відповідачем на підтвердження факту виконання спірних робіт докази складені відповідачем одноособово, без участі позивача, та, відповідно, не можуть бути прийняті в якості належних доказів по справі.

З матеріалів справи слідує наступне.

Сторонами не заперечується той факт, що між сторонами в серпні 2011 проводились перемовини щодо проведення підрядних робіт на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 8.

За результатами проведення вказаних перемовин, відповідачем було підготовлено проект договору № 2508/11 від 25.08.2011 (далі Договір) (а.с. 116-119 т. 1).

Згідно з п. 1.1 Договору позивач як замовник доручає та сплачує, а відповідач як виконавець, приймає на себе зобов'язання виконати власними силами, способами та матеріалами у відповідності до умов Договору комплекс робіт по установці системи вентиляції електромонтажні роботи та систем охоронної сигналізації за адресою: вул. Шота Руставелі, 8.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна вартість Договору складає 255 000 грн., в тому числі ПДВ 20% від суми: 42 500 грн.

На виконання Договору відповідач виставив позивачу рахунок № 0825/11 від 25.08.2011 на суму 255 000 грн. Факт отримання вказаного рахунку позивач не заперечує.

Платіжним дорученням № 1 від 25.08.2011 позивач перерахував відповідачеві кошти в сумі 255 000 грн. з призначенням платежу: «оплата по договору № 2508/11 від 25.08.2011».

На виконання умов Договору відповідач протягом жовтня - грудня 2011 виконував передбачені його умовами роботи, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями:

- договору № 1003 від 03.10.2011, укладеного між відповідачем та ТОВ «Фокус-ЮІ», предметом якого є виконання останнім будівельно-монтажних робіт на об'єкті: м. Київ, вул. Шота Руставелі, 8 , податкової накладної та акту приймання-передачі робіт № 26 від 24.10.2011 на суму 70 000 грн. (а.с.128-132 т. 1);

- трудових угод (а.с. 133-138 т. 1) та нотаріально засвідчених заяв осіб, з якими вказані угоди укладались (а.с. 39-41 т. 2);

- листування по електронній пошті (а.с.139-151 т. 1);

- рахунків-фактур та чеків на придбання товару (а.с. 153-224 т. 1).

Оцінюючи вказані документальні докази, колегія суддів при вирішенні спору сторін виходить з того, що предметом дослідження в даній справі не є ані обставини щодо обсягів виконаних відповідачем у приміщенні за адресою: вул. Шота Руставелі, 8 робіт по установці системи вентиляції електромонтажні роботи та систем охоронної сигналізації ані обставини щодо якості або вартості вказаних робіт, з огляду на що колегія суддів приймає перелічені вище документальні докази лише як докази того, що роботи, обов'язок по виконанню яких відповідач прийняв на себе за Договором, ним виконувались.

Пунктом 4.2 Договору визначено, що позивач приймає у відповідача виконані роботи не пізніше 3-х днів з моменту пред'явлення Актів з обов'язковим підписанням акту здачі-прийому виконаних робіт.

10.12.2011, після закінчення виконання вказаних вище робіт, відповідач направив позивачеві по 2 екземпляри Договору та акту виконаних робіт та один примірник податкової накладної. На доказ направлення зазначених документів відповідачем до матеріалів справи долучено копії опису вкладення та фіскального чеку № 0047 від 10.12.2011 (а.с. 43 т. 2).

Позивач примірники Договору та акту не підписав, відповідачу не повернув, проте жодних письмових пояснень щодо причин не підписання та обґрунтованої відмови від їх підписання не надав.

08.02.2012 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 8/02-1 про повернення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 255 000 грн., 13.03.2012 - з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зі змісту ст. 1212 ЦК України слідує, що зобов'язання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце за наявності таких умов:

- по-перше, є набуття або збереження майна. Це означає, що особа набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння. Наприклад, продавець надав покупцеві здачу в більшому розмірі, ніж потрібно, або передав неоплачений товар;

- по-друге, мало місце набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

- по-третє, обов'язково має бути відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. Тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК).

Отже, вимоги про повернення коштів на підставі вказаної статті можуть висуватися лише у випадку відсутності між сторонами правочину або будь-якої іншої підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Позивач заперечує проти наявності в нього з відповідачем договірних відносин, проте колегія суддів вважає такі твердження безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1. ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2. ст. 638 ЦК України визначено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1. ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Згідно з частиною 2. ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ч. 3. ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.

Як слідує з матеріалів справи, позивач здійснив дії щодо схвалення умов Договору та перерахував грошові кошти на рахунок відповідача, тим самим прийнявши пропозицію відповідача з точки зору закону.

При цьому, пояснень щодо того, чому, не маючи примірника Договору, він здійснив дії у точній відповідності до його умов - перерахував відповідачу вартість робіт в обсязі, обумовленому Договором, позивач суду не надав, з огляду на що посилання позивача на те, що разом з рахунком на оплату примірника Договору позивач від відповідача не отримував, до уваги колегією суддів не приймаються як недоведені.

Крім того, про факт схвалення Договору позивачем свідчить наступне.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується те, що позивачем у спірному приміщенні розміщений заклад громадського харчування - ресторан «Аніма».

Як свідчать матеріали справи, роботи в спірному приміщенні відповідач проводив протягом жовтня - грудня 2011.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 27.11.2012 позивач надав письмові пояснення (а.с.74-77 т. 2), в яких повідомив суд про те, що в спірному приміщенні він перебуває на підставі укладеного з ТОВ «Water world» договору оренди № 1/1 від 01.09.2011 (а.с. 77-81 т. 2), та зазначив, що спірне приміщення передано йому лише 01.02.2012, на доказ чого долучив до матеріалів справи акт прийому-передачі приміщення № 1 від 01.02.2012 (а.с. 82 т. 2).

Проте, враховуючи той факт, що для відкриття функціонування закладу громадського харчування необхідно отримання певних дозволів, судом для з'ясування питання, з якого саме часу позивач фактично перебував у спірному приміщенні, направлено запити до Печерської районної санітарно-епідеміологічної станції, Печерського районного відділу Головного управління Держтехногенбезпеки у м. Києві та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва, які надавали відповідні дозволи.

З отриманих на вказані вище судові запити документів слідує, що на замовлення позивача 05.09.2011 експертом з оцінки протипожежного стану об'єктів Романенко Анатолієм Івановичем складено експертний висновок щодо спірного приміщення як закладу громадського харчування позивача.

Водночас з заявою про отримання дозволу на початок роботи закладу громадського харчування до Головного державного інспектора з нагляду у сфері пожежної та техногенної безпеки Печерського району м. Києві позивач звернувся 25.11.2011, а з заявою про видачу висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи на об'єкт ресторан «Аніма» - до головного державного лікаря Печерського району м. Києва 14.12.2011.

Зазначені дії щодо спірного приміщення позивач міг почати робити лише маючи це приміщення у своєму законному користуванні, в цьому випадку - за договором оренди від 01.09.2011, і лише той факт, що акт передачі приміщення від орендодавця до позивача підписаний 01.02.2012 вказаних обставин не спростовує.

Враховуючи, що з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що позивач перебував у спірному приміщенні в той час, коли відповідач проводив там спірні роботи, він в будь-якому випадку був обізнаний про виконання відповідачем зазначених робіт та, у випадку незгоди з ними, міг заперечити проти їх проведення, чого ним зроблено не було, і що також підтверджує факт схвалення позивачем укладеного з відповідачем Договору.

При цьому, колегія суддів враховує, що ніяких доказів того, що спірні роботи відповідачем проводились на замовлення будь-якої іншої особи, в тому числі орендодавця приміщення - ТОВ «Water world», матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що матеріалами справи доведено наявність між позивачем та відповідачем відповідної правової підстави для отримання спірних коштів, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно перерахованих платіжним дорученням № 1 від 25.08.2011 коштів в сумі 255 000 грн.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-13/3043-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Біблос Сюр Мер» на рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-13/3043-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 09.10.2012 у справі № 5011-13/3043-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-13/3043-2012.

Повний текст постанови складено: 21.01.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.