Постанова

від 15.01.2013 по справі 5011-72/12876-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-72/12876-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Михальченко В. М. - представник за довіреністю № 803 від 10.12.2012

від відповідача: Бурносов Є. В. - представник за довіреністю від 09.03.2012

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання»

на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012

у справі № 5011-72/12876-2012 (суддя Бондарчук В. В.)

за позовом Колективного малого підприємства «Екотеп»

до Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання»

про стягнення 46 163,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 435,80 грн. за виконані за договором на проектні роботи № 64 від 14.07.2009 та договором на створення (передачу) проектно-кошторисної документації № 56 від 22.08.2011, але неоплачені роботи та 3% річних в сумі 727,84 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2012, повний текст якого підписано 29.10.2012, у справі № 5011-72/12876-2012 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обов'язку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору на проектні роботи № 64 від 14.07.2009 та договору на створення (передачу) проектно-кошторисної документації № 56 від 22.08.2011 робіт.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Державне підприємство Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 по справі № 5011-72/12876-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В апеляційній скарзі Державне підприємство Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що акт прийому виконаних робіт № 2 від 01.01.2012 на суму 40986 грн. за договором № 64 та акт прийому виконаних робіт № 3 від 19.12.2011 на суму 14 449,80 грн. (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначено суму акту 12 041,50 грн. - зазначена сума становить вартість виконаних за вказаним актом робіт без ПДВ) за договором № 56 підписані першим заступником начальника відповідача Карлопопом С. О., який не мав відповідних повноважень на їх підписання, а отже, вказані документи не можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання спірних робіт.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

14.07.2009 відповідач як Замовник та позивач як Підрядник уклали договір на проектні роботи №64 (далі Договір 1), згідно з яким відповідач доручає, а позивач бере на себе виконання проекту по котельням: вул. Київська, 17-Б, вул. Сонячна 2-Г, пров. За лікарняний 5-Б в м. Ізюм.

Відповідно до п. 2.1 Договору 1 за виконання робіт, зазначених в п.1 Договору, відповідач сплачує позивачу 112 986 грн. згідно кошторису, що додається до договору. Відповідач здійснює авансову передплату в розмірі 60 000 грн. від кошторисної вартості проектних робіт згідно з належним чином оформленим рахунком.

Згідно з п. 2.2 Договору 1 кінцева оплата здійснюється після підписання акту виконаних робіт і передачі проектних матеріалів відповідачу в термін до 15.12.2009.

Пунктом 3.1 Договору 1 сторонами погоджено, що про закінчення виконання робіт в цілому, позивач повинен повідомити відповідача, після чого сторони складають двосторонній акт приймання та здачі у двох або трьох примірниках, по одному для кожної із сторін та для додатку до рахунку у випадках, передбачених вказівками банку.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору 1 позивач виконав роботи на загальну суму 112 986 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями Актів здачі-прийняття виконання проекту по котельням: вул. Київська, 17-Б, вул. Сонячна 2-Г, пров. За лікарняний 5-Б в м. Ізюм від 25.12.2009 на суму 72 000 грн. та № 2 від 20.01.2012 на суму 40 986 грн. (а.с. 14-15).

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 16-20) слідує, що в рахунок виконаних позивачем за Договором 1 робіт відповідачем перераховано 82 000 грн.

З огляду на вказані обставини, неоплаченими за Договором 1 залишились роботи на загальну суму 30 986 грн. (112 986-82 000).

20.01.2012 позивач та відповідач підписали Додаткову угоду № 1 до Договору 1, якою продовжили термін дії Договору 1 до 30.03.2012, та домовились, що оплата робіт по Договору 1 в сумі 40 986 згідно акту виконаних робіт буде проведена не пізніше 30.03.2012.

22.08.2011 відповідач як Замовник та позивач як Виконавець уклали договір на створення (передачу) проектно-кошторисної документації № 56 (далі Договір 2), згідно з яким відповідач доручає, а позивач приймає на себе виконання проектно-кошторисної документації по об'єкту: Реконструкція котельні буд. 1/21 військової частини А 0473, військового містечка №1 за адресою: с. Дівички, Переяслав-Хмельнийький район, Київська обл. (шифр 11-7).

Відповідно до п. 2.1 Договору за виконану проектно-кошторисну документацію згідно із Договором сторонами досягнуто згоди про величину договірної ціни в сумі 144 498 грн.

Пунктом 2.3 Договору сторонами погоджено, що до початку робіт відповідач може виплатити позивачу аванс в розмірі 30% від договірної ціни.

Згідно з п. 2.4 Договору остаточна оплата виконаних робіт проводиться не пізніше 30 календарних днів після передачі відповідачем відповідного акту здачі-приймання робіт.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання Договору 2 відповідач виконав роботи на загальну суму 144 498 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів прийому виконаних робіт № 1 від 03.10.2011 на суму 43 349,40 грн., №2 від 04.10.2011 на суму 86 698,80 грн. та № 3 від 19.12.2011 на суму 14 449,80 грн. (а.с. 23-25).

З наявних в матеріалах справи виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 28-29) слідує, що в рахунок виконаних позивачем за Договором 2 робіт відповідачем перераховано 130 048,20 грн.

З огляду на вказані обставини, неоплаченими за Договором 2 залишились роботи на загальну суму 14 449,80 грн. (144 498-130 048,20).

Отже, є доведеним, що неоплаченими за Договором 1 та Договором 2 залишились роботи на загальну суму 45 435,80 грн. (30 986+14 449,80).

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду, до яких відносяться спірні договор, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати виконаних за Договором 1 та Договором 2 робіт на суму 45 435,80 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 45 435,80 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Посилання відповідача на те, що акт прийому виконаних робіт № 2 від 01.01.2012 на суму 40986 грн. за Договором 1 та Акт прийому виконаних робіт № 3 від 19.12.2011 на суму 14 449,80 грн. (відповідачем в апеляційній скарзі помилково зазначено суму акту 12 041,50 грн. - зазначена сума становить вартість виконаних за вказаним актом робіт баз ПДВ) за Договором 2 підписані першим заступником начальника відповідача Карлопопом С. О., який не мав відповідних повноважень на їх підписання, а отже, вказані документи не можуть бути належними доказами на підтвердження факту виконання спірних робіт, до уваги колегією суддів не приймаються, оскільки, по-перше, зі змісту Акту прийому виконаних робіт № 3 від 19.12.2011 на суму 14 449,80 грн. за Договором 2 слідує, що його підписано начальником відповідача Вахніним М. Д., по-друге, відповідачем на надано доказів того, що перший заступник начальника відповідача Карлопоп С. О. не мав повноважень на підписання актів приймання-передачі робіт, оскільки з наданих відповідачем копій наказу № 54к від 17.10.2011 та Статуту відповідача не слідує, що перший заступник начальника відповідача Карлопоп С. О., не мав повноважень на підписання актів приймання-передачі робіт.

Водночас слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Тобто, юридична особа підтверджує своє волевиявлення з вчинення правочину своєю печаткою.

Доказів того, що печатка відповідача вибула з його володіння в результаті злочинних дій третіх осіб, суду не надано.

За таких обставин, колегія суддів вважає доведеним, що спірні акти свідчать про прийняття відповідачем спірних робіт без жодних зауважень.

При цьому, колегія суддів враховує, що Додаткова угода № 1 від 20.01.2012 до Договору 1, якою, серед іншого, встановлений факт виконання робіт за Договором 1 в сумі 40 986 грн., підписана від імені відповідача першим заступником начальника відповідача Карлопопом С. О., проте відповідач жодних заперечень проти наявності у вказаної особи повноважень підписувати додаткові угоди до договорів від імені відповідача в суді не заявив.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 727,84 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача в сумі 727,84 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 5011-72/12876-2012 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Державне підприємство Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України «703 металообробний завод котельного обладнання» на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 5011-72/12876-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2012 у справі № 5011-72/12876-2012 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 5011-72/12876-2012.

Повний текст постанови складено: 21.01.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.