Ухвала

від 09.04.2012 по справі 2а-4898/11/0170/3

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4898/11/0170/3

09.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Кукти М.В.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: Жаворонкова Галина Василівна, посвідчення водія НОМЕР_1, від 17.11.2005, довіреність № б/н від 03.02.11

відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 05.10.11 у справі № 2а-4898/11/0170/3

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" (вул. Гагаріна, 46, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

до Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим (вул. Яблунева 10, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98000)

про спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим від 28.07.2008 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" до Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим, - задоволено.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Судак АР Крим постановити на податковий облік договір про спільну діяльність від 05.03.2008.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" 03,40 грн. судового збору (арк. с. 75-78).

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим залишено без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 28 липня 2008 року у справі №2- 16/5511-2008А (22-а-347/08) залишено без змін (арк. с. 90-92).

Не погодившись з ухвалою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Судак АР Крим, 04.12.2008 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення першої та апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити (арк. с. 150-153).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим задоволено частково.

Постанову Господарського суду АР Крим від 28.07.2008 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2008 у справі №2- 16/5511-2008А скасовано.

Справу №2-16/5511-2008А направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (арк. с. 188-190).

Суд касаційної інстанції вказав, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки вказаному договору про спільну діяльність, не з'ясовано в чому полягає спільна діяльність фізичних осіб при будівництві 11-ти квартир житлового будинку (в спільній експлуатації будинку, чи отримання квартир у власність).

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2011 в задоволенні клопотання відповідача (помилково вказано позивача) про поворот виконання постанови Господарського суду АР Крим від 28.07.2008 -відмовлено (арк. с. 243).

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.2011 зобов'язано Державну податкову інспекцію в м. Судак АР Крим поставити на податковий облік договір про спільну діяльність від 05.03.2008.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (арк. с. 245-247).

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що, оскільки чинне законодавство не містить заборони щодо здійснення будівництва об'єктів житла шляхом укладання договору про сумісну діяльність, спірний договір не є договором з іноземною інвестицією, оскільки має на меті подальшу сумісну експлуатацію житлового будинку його учасниками, а не отримання прибутку від господарської діяльності, пов'язаної з його використанням, відсутні підстави для отримання позивачем ліцензії на надання фінансових послуг, тому позивач, як платник податків (резидент), що визначений учасниками договору відповідальним за внесення податків до бюджету під час виконання договору, подав всі необхідні документи відповідно до вимог п.4.12.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим Наказом ДПА України від 19.02.1998 №80, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, для взяття на облік договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, а отже відмова відповідача у взятті договору на облік є неправомірною, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач: Державна податкова інспекція в м. Судак АР Крим, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. с. 253-254).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд першої інтонації не прийняв до уваги, що в договорі не визначено учасника, який має повноваження на ведення податкового обліку результатів спільної діяльності, що робить неможливим здійснення контролю за дотриманням норм податкового законодавства при нарахуванні та сплаті податків, окрім того спірний договір порушує положення Закону України «Про інвестиційну діяльність»та Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомості», а отже правомірно не взятий на облік відповідачем.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судовому засіданні 09.04.2012 представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 09.04.2012 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про дату, час і місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (арк. с. 284, 285), про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами.

Згідно Свідоцтва А00 №448459 позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" зареєстровано 20.02.1992 Виконавчим комітетом Судацької міської ради АР Крим за адресою місцезнаходження: 98000, АР Крим, м. Судак, вул. Гагаріна, буд. 46 (арк. с. 7).

05.03.2008 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз" та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 укладено договір про спільну діяльність (просте товариство).

Згідно п.1.1. Договору, всі учасники, які уклалі дійсний договір, зобов'язались спільно діяти без створення юридичної особи, на підставі об'єднання своїх вкладів шляхом простого товариства для досягнення спільної мети: будівництва 11-ти квартирного житлового будинку у м. Судак по вул. Комунальній із введенням його в експлуатацію не пізніше 01.07.2009 та подальшої сумісної експлуатації.

Відповідно до п. 1.2 Договору учасники здійснюють сумісну діяльність на базі спільного майна, сформованого за рахунок вкладів учасників.

Згідно Пункту 2.7 Договору ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників покладено на позивача.

Пунктом 3.1 Договору, передбачено, що ведення всіх справ учасників дійсного Договору покладається на Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-російське підприємство "Бугаз", який узгоджує дії учасників; оформлює необхідну документацію, пов'язану з виконанням Договору; забезпечує учасників інформацією щодо ходу спільних справ; представляє інтереси учасників договору перед третіми особами, в також у суді; укладає без узгодження з іншими учасниками в інтересах спільної діяльності угоди; вирішує наявні виробничі питання; здійснює розрахунково-кредитні операції зі спеціального рахунку у банку, відкритого для здійснення спільної діяльності для спільних інтересів.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що позивач здійснює ведення спільних справ на підставі дійсного договору або довіреностей, виданих іншими учасниками.

Відповідно до п. 4.5 результати спільної діяльності за договором від 05.03.2008 після введення в експлуатацію розподіляються між учасниками шляхом отримання права власності на побудовані квартири та відповідні господарські приміщення (арк. с. 36-42).

Як встановлено судом першої інстанції, 07.03.2008 позивач звернувся до відповідача з заявою про постановку на податковий облік договору про спільну діяльність від 05.03.2008 між ТОВ "СП "Бугаз" та 8 приватними особами про будівництво 11-квартирного житлового будинку в м. Судак.

27.04.2008 листом за вих. № 950/10/29-014 ДПІ у м. Судак повідомила позивача про направлення документів про постановку на податковий облік договору про спільну діяльність до ДПА України (арк. с.43).

18.06.2008 листом за вих. № 1405/10/29-014 відповідач повідомив позивача про неможливість взяття договору № б/н від 05.03.2008 на податковий облік.

В обґрунтування відмови відповідач послався на порушення позивачем п.п.4.12.2 п. 4.12 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого наказом ДПА України № 80 від 19.02.1998, а саме на ненадання позивачем наступних документів:

- інформаційної картки договору з відміткою органу, що здійснив державну реєстрацію договору у зв'язку із наявністю у складі учасників договору про спільну діяльність іноземного інвестора;

- копії документів, які підтверджують погодження договору фондом фінансування будівництва у зв'язку із тим, що об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління, про що зазначено в ст. 4 Закону України № 1560 від 18.09.1991 "Про інвестиційну діяльність";

- копії ліцензії на провадження виду господарської діяльності - фінансових послуг - у зв'язку із тим, що згідно п. 2 Договору кожен учасник зобов'язується надати в якості вкладу в загальне майно учасників грошові кошти. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 довірче управління фінансовими активами вважається фінансовою послугою, яка підлягає ліцензуванню згідно ст. 2 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (арк. с. 69-70).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

На правовідносини, що склалися між сторонами поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 №1251-ХІІ (далі -Закон України №1251-ХІІ), Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР (далі -Закон України №334/94-ВР), Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12.07.2001 №2664-ІІІ (далі -закон №2664-ІІІ) Закону України "Про інвестиційну діяльність" №1560-ХІІ від 18.09.1991 (далі Закон - №1560-ХІІ), Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 (далі Закон - № 996-XIV), Наказу Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 року №571 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 року за №1389/9988 затверджено Порядок ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, Наказу Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за №172/2612 із змінами і доповненнями затверджено Порядок обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та змісту спірного Договору від 05.03.2008, зазначений договір є договором про спільну діяльність без створення юридичної особи, на який розповсюджується спеціальні вимоги законодавства щодо порядку оподаткування діяльності.

Порядок податкового обліку та звітності результатів спільної діяльності встановлювався Порядком ведення податкового обліку результатів спільної діяльності на території України без створення юридичної особи, затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 вересня 2004 року №571 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 жовтня 2004 року за №1389/9988, а також Порядком обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19 лютого 1998 року №80 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 березня 1998 року за №172/2612.

Відповідно до пункту 4.12 Порядку №172/2612 на обліку в органах державної податкової служби повинні перебувати угоди про розподіл продукції (далі угоди) та договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб (далі - Договори), при виконанні яких виникають обов'язки за сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів), передбачених законодавством. Документи, що стосуються договору чи угоди, зберігаються у обліковій справі платника податків.

Як вбачається з пункту 4 Договору 05.03.2008, договором передбачено отримання учасниками прибутку, у зв'язку з чим цей договір повинен перебувати на обліку у податковій інспекції, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою.

Відмова відповідача у постановці на облік у податкових органах ґрунтується зокрема на тому, що учасником зазначеного Договору є іноземний інвестор, а саме: гр. ОСОБА_6, яка є громадянкою Російської Федерації, у зв'язку з чим, на думку відповідача, позивач має виконати приписи ст. 3 Закону України "Про режим іноземного інвестування", згідно якої іноземні інвестиції можуть здійснюватися без створення юридичної особи на підставі договорів із суб'єктами господарської діяльності України, при цьому, відповідно до п. 8 Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №112 від 30.01.1997, позивачем має бути надана картка державної реєстрації договору (контракту), складена за формою і заповнена згідно з порядком, що встановлює МЗЕЗторг, та спеціальна відмітка про державну реєстрацію на договорі (контракті).

Правовідносини за участю інвесторів виникають на підставі інвестиційного договору. Договірні форми інвестицій класифікуються на угоди про створення юридичної особи або про дольову участь у підприємстві, неприбуткової організації, а також угоди без створення юридичної особи. У рамках останньої категорії існують договори про спільну інвестиційну діяльність.

Відповідно до частини першої ст. 1 Закону України "Про режим іноземного інвестування" №93 іноземні інвестори - суб'єкти, які провадять інвестиційну діяльність на території України, а саме:

- юридичні особи, створені відповідно до законодавства іншого, ніж законодавство України;

- фізичні особи - іноземці, які не мають постійного місця проживання на території України і не обмежені у дієздатності;

- іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації;

- інші іноземні суб'єкти інвестиційної діяльності, які визнаються такими відповідно до законодавства України.

Відповідно до частини другої ст. 5 Закону України №1560-ХІІ інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

Відповідно до частини першої ст. 2 Закону України №1560-ХІІ, інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до частини першої ст. 1 зазначеного Закону інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Отже кваліфікуючою ознакою інвестиційної діяльності є створення прибутку або досягнення соціального ефекту.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо того, що соціальний ефект інвестиційної діяльності полягає у отриманні матеріальних переваг, послуг соціального характеру (медичні, освітні та інших аналогічних послуг), робочих місць, задоволенні духовних потреб в результаті реалізації інвестицій певною чисельністю населення з урахуванням соціальної рентабельності, соціальної вартості та соціальної прибутковості інвестицій. Тобто соціальний ефект інвестицій містить у собі грошову оцінку витрат на процес його отримання, що у поєднанні із економічними показниками призводить до синергічного ефекту із загальною позитивною рентабельністю інвестиційної діяльності.

Отже норми законодавства про інвестиційну діяльність, іноземне інвестування сконструйовані з урахуванням економічних показників та спрямовані, в першу чергу, на регулювання діяльності інвесторів з отримання прибутку, що безпосередньо впливає на економічний клімат країни.

Задоволення власних потреб шляхом укладення договору про спільну діяльність, учасником якого є іноземний громадянин, не перетворює автоматично останнього на іноземного інвестора, а Договір про спільну діяльність - на правочин з іноземними інвестиціями з огляду на відсутність кваліфікуючих ознак інвестиційної діяльності - отримання зазначеним громадянином прибутку внаслідок ведення господарської діяльності та досягнення значущого соціального ефекту.

Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив, що громадянка Російської Федерації ОСОБА_6, яка є учасником Договору, не є суб'єктом інвестиційної діяльності у даному випадку, отже - не є іноземним інвестором, а відтак договір від 05.03.2008 про спільну діяльність (простого товариства) не є договором з іноземною інвестицією, що передбачає ведення інвестиційної діяльності і як наслідок - отримання прибутку.

А отже вимоги відповідача щодо надання позивачем інформаційної картки із відміткою державної реєстрації МЗЕЗторгу не відповідають чинному законодавству, оскільки остання відповідно до п.п.4.12.2 Порядку №80 надається податковому органу у разі входження до складу договору про спільну діяльність іноземного інвестора, який у договорі від 05.03.2008 є безпідставними.

Крім того, відмовляючи позивачу у постановці на облік Договору від 05.03.2008, відповідач зазначає, що в Договорі про спільну діяльність від 05.03.2008 не визначено учасника, який має повноваження на ведення податкового обліку, що, в свою чергу, унеможливлює належне виконання податковим органом основного завдання щодо контролю за додержанням податкового законодавства.

Проте з таким висновок відповідача судова колегія погодитись не може, враховуючи наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, в період виникнення спірних правовідносин визначались Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-ХІV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Таким чином, зазначений Закон передбачав податковий облік, як складову частину бухгалтерського обліку, яка скерована на формування та сплату податків.

Тобто бухгалтерський облік є первинним стосовно податкового обліку, а саме інтегральною складовою щодо податкового та інших видів обліку на підприємстві.

Як вбачається з Договору від 05.03.2008 (п. 2.7 Договору), ведення бухгалтерського обліку спільного майна учасників здійснюється ТОВ "СП "Бугаз".

Разом з цим, приписами Закону України №334/94-ВР (якій діяв на момент укладення договору, та реєстрації його в податковому органі) передбачено оподаткування спільної діяльності на території України без створення юридичної особи.

Відповідно до п. 7.7.1. зазначеного Закону, спільна діяльність без створення юридичної особи провадиться на підставі договору про спільну діяльність, що передбачає об'єднання коштів або майна учасників для досягнення спільної господарської мети.

Пунктом 7.7.2 Закону України №334/94-ВР, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку , уповноваженим на це іншими сторонами згідно з умовами договору, окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Зі змісту вищезазначених норм вбачається, що особою, відповідальною за ведення спільних справ за договором спільної діяльності може бути лише платник податку на прибуток підприємств. Зі складу учасників простого товариства вбачається, що таким умовам відповідає лише позивач по справі, так як лише він є юридичною особою та платником відповідного податку (п.9.1. договору).

Відповідно до умов укладеного Договору 05.03.2008 спільне майно враховується на окремому балансі простого товариства, а ведення бухгалтерського обліку загального майна покладається на позивача (пп. 2.14., 2.15 договору), більш того, розділ 3 договору детально встановлює повноваження особи, відповідальної за ведення спільних справ, її права та обов'язки стосовно можливості діяти від імені простого товариства та інших осіб (учасників) простого товариства.

В своїх доводах відповідач, в якості підстав правомірності прийнятого ним рішення про відмову у постановці на облік спірного Договору, також посилається на те, що з 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», який встановив, що операція інвестування будівництва житла здійснюються за схемою: фізична особа- фінансова компанія - будівельна організація, тобто інвестувати прямо не можна-виключно через спеціалізовані фінансові компанії, у зв'язку з чим, забудовник не може безпосередньо укладати з інвесторами (фізичними та юридичними особами) договори про фінансування будівництва об'єкта житлового призначення.

Відповідно до частини першої, другої, ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Згідно до частини першої ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети.

Частиною першою ст. 1133 Цивільного кодексу України, встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки.

Аналіз зазначених норм дає судовій колегії право на висновок, що оскільки частиною другою статті 1130 Цивільного кодексу України передбачено, що спільна діяльність може здійснюватись як на основі об'єднання вкладів учасників, так і без такого об'єднання, а вклади учасників можуть бути й у вигляді грошових коштів, це означає, що за договором про спільну діяльність договірні сторони об'єднують свої ресурси, у тому числі й фінансові, для досягнення поставленої мети - будівництва об'єкта житлового призначення.

Предметом спірного Договору є спільна діяльність без створення юридичної особи на підставі об'єднання внесків для досягнення спільної мети, а саме - будівництва 11-ти квартирного житлового будинку в м. Судак по вул. Комунальна для подальшої спільної експлуатації, при оформленні договору про спільну діяльність сторонами враховані норми частини першої статті 1137 та частини першої статті 1139 ЦК України, згідно з якими умови про повне звільнення учасника договору про спільну діяльність від участі у відшкодуванні спільних витрат або збитків та позбавлення або відмова учасника спільної діяльності від права на частину прибутку є нікчемними.

Отже у даному випадку, суттєвим для Договору є не умова щодо співпраці у сфері подальшої експлуатації побудованого об'єкта житла (така умова може бути прийнята як договірними сторонами, які брали участь у реалізації проекту будівництва, виходячи з особливостей своєї господарської діяльності та вимог щодо експлуатації збудованого об'єкта, так і новими власниками приміщень у збудованому житловому об'єкті), а умови щодо взяття на себе договірними сторонами майнових зобов'язань за відповідними ризиками з реалізації інвестиційного проекту будівництва житла та їх участі в розподілі прибутку, отриманого від реалізації такого проекту.

Відповідно до підпункту 4.12.2 пункту 4.12 Порядку від 19 лютого 1998 року №172/2612 для взяття на облік договору про спільну діяльність без створення юридичної особи платник податків (резидент), що призначений учасниками договору відповідальним за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору, за своїм перебуванням на податковому обліку подає такі документи: заяву за ф. № 1-ОПП та завірену копію договору (контракту) про спільну діяльність.

Всі ці умови виконані сторонами Договору від 05.03.2008 в повному обсязі.

Аналіз чинного законодавства дозволяє зробити висновок про відсутність яких-би то додаткових умов або підстав для відмови в реєстрації договору про спільну діяльність.

В судовому засіданні знайшов підтвердження факт, що позивач, як платник податків (резидент), що визначений учасниками договору відповідальним за внесення податків до бюджету під час виконання договору, подав всі необхідні документи відповідно до вимог п.4.12.2 Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів), затвердженим Наказом ДПА України від 19.02.1998 №80, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, для взяття на облік договору про спільну діяльність без створення юридичної особи, а отже відмова відповідача у взятті договору на облік є неправомірною.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Судак АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.11 у справі №2а-4898/11/0170/3 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.10.11 у справі №2а-4898/11/0170/3 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 17 квітня 2012 р.

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна

Судді М.В. Кукта

О.Е.Єланська