Ухвала

від 23.04.2012 по справі 2а-14492/10/13/0170

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14492/10/13/0170

23.04.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Єланської О.Е. ,

Санакоєвої М.А.

секретар судового засідання Радух Ю.А.

за участю сторін:

позивача: Філатова Ольга Олександрівна, НОМЕР_1, виданий Алчевським МВ УМВСУ в Луганської області, 14.06.96, довіреність № б/н від 02.04.12,

Муштей Лариса Юріївна, НОМЕР_2, виданий Московським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 21.12.96, довіреність № б/н від 02.04.12

відповідача: Шилов Микола Валерійович, посвідчення НОМЕР_3, від 17.02.2012, довіреність №40/10-С, від 19.03.2012,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С.) від 01.03.11 у справі №2а-14492/10/13/0170

а позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" (вул. Гоголя, 66, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95051; вул. Промислова, 5, м. Вишневе, Київська область, 08132)

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.02.2011 адміністративний позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення №0022202301/0 від 21.07.2010 та №0022202301/1, №0022202301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 1301913,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1169241,00 грн.; скасовані податкові повідомлення-рішення №0022212301/0 від 21.07.2010 та №0022212301/1 від 01.10.2010, №0022212301/2 від 05.11.2010, якими визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 1299993,00 грн. та штрафних санкцій на суму 649997,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат (т.2 арк.с. 249-252).

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача, не можуть бути визнані такими, що прийняті на підставі та відповідно до діючого законодавства, добросовісно та безсторонньо, так як висновки перевіряючих щодо безтоварності угод, укладених між позивачем та контрагентом та у зв'язку з цим неправомірне заниження податку на додану вартість та від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток, викладені в акті перевірки, оскільки договори, укладені позивачем та контрагентами виконані реально, що підтверджено первинними документами, за загальним правилом несплата податкових зобов'язань продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду відповідач: Державна податкова інспекція в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" відмовити (т.3 арк.с.2-4).

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги, що факт сплати коштів на адресу контрагенту не є безумовним підтвердженням поставки товару, первинні документи складені без наміру створити реальні правові наслідки.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2011 призначено по справі судову бухгалтерсько-економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку та аудиту" провадження в справі зупинено (т.3, арк. с. 25-27).

28.03.2011 (вх. №4031) справа повернулась з експертної установи, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Інститут обліку та аудиту" .

В судовому засіданні 23.04.2012 представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили рішення першої інстанції залишити без змін, надали письмові заперечення на апеляційну скаргу ( т.3, арк. с. 15), представник відповідача наполягав на задоволенні апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав, викладених у ній.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.

Згідно Свідоцтва А00 №432214 позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фора-бріз" зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської Ради Автономної Республіки Крим в якості юридичної особи 03.12.2004, є платником податків на загальних підставах, зареєстроване у ДПІ в м. Сімферополь 22.12.2004, та має свідоцтво платника податку на додану вартість від 27.12.2004 №00961599, основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом, що підтверджується Довідкою з Єдиного державного реєстру підприємців та організацій України №05/3-6-06/1078 (т.1, арк. с. 13, 14, 17).

Судом першої інстанції встановлено, що з 30.06.2010 по 02.07.2010 посадовими особами відповідача проведена документальна планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-бріз" за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.

09.07.2010 за результатами перевірки складено Акт №9611/23-2/33267610 про порушення позивачем п.п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 1301913,00 грн., у тому числі:

- за 2 квартал 2009 року 381374,00 грн.,

- за 3 квартал 2009 року 514351,00 грн.,

- за 4 квартал 2009 року 406188,00 грн.,

- за 1 квартал 2010 року зменшено відємне значення обєкту оподаткування податком на прибуток на суму 872961,00 грн.

Крім того, Актом перевірки встановлено порушення позивачем пунктів 7.4.1., 7.4.5. статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого позивачу донараховано ПДВ на суму 1299993,00 грн., у тому числі:

- за квітень 2009 року 207962,00 грн.,

- за травень 2009 року 43136,00 грн.,

- за червень 2009 року 1473334,00 грн.,

- за липень 2009 року 183145,00 грн.,

- за серпень 2009 року 30444,00 грн.,

- за вересень 2009 року 197892,00 грн.,

- за жовтень 2009 року 221030,00 грн.,

- за листопад 2009 року 33120,00 грн.,

- за грудень 2009 року 70800,00 грн.,

- за січень 2010 року 164991,00 грн.,

- за лютий 2010 року 139,00,

- зменшення від'ємного значення ПДВ за березень 2010 року у сумі 4386,00 грн. (т.1, арк. с. 16-68)

Згідно висновків Акту перевірки, під час дослідження видаткових накладних, довіреностей на отримання товарів, виписок банку, актів виконаних робіт, журналів-ордерів і відомостей по рахункам бухгалтерського обліку №631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", №685 "Розрахунки з іншими кредиторами", 371 "розрахунки за виданими авансами", №311 "Поточні розрахунки в національній валюті", даних головних книг (балансів), встановлено, що за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 позивачем завищені валові витрати на суму 6080611,00 грн.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем до складу витрат на придбання товарів (робіт, послуг) включило витрати у розмірі 25381,00 грн., у тому числі: витрати на придбання послуг у СПД ОСОБА_5 у березні 2010 року на суму 4503,00 грн.; СПД ОСОБА_6 за лютий 2010 року на суму 20593,00 грн. СПД ОСОБА_7 за лютий 2010 року на суму 285,00 грн.

На підтвердження факту отримання послуг не надані первинні документи (акти виконаних робіт), у зв'язку з чим позивачем нібито завищені витрати на придбання товарів на загальну суму 25381,00 грн. у першому кварталі 2010 року.

В Акті перевірки зазначено, що під час вивчення питання другого ланцюга постачання по ТОВ "БМ Трейд" встановлено, що одними з основних постачальників були ТОВ "Сервіс студія Арморіка", ТОВ "Престиж Експерт". Перевіркою проведено дослідження ланцюгу контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що усі основні контрагенти ТОВ "Сервіс Студія Арморіка" і ТОВ "Престиж Експерт" по ланцюгу характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності, контрагентам присвоєний стан відмінних від нуля. Саме в цих постачальників відсутні необхідні умови для результатів відповідної господарської економічної діяльності, відсутні трудові ресурси та необхідні машини, механізмів та обладнання, що виключає можливість постачання товару. Таким чином відповідач робить висновок, що ТОВ "БМ Трейд" є підприємством-посередником (транзистором), за рахунок якого позивачем було штучно сформовано валові витрати та податкових кредит.

Крім того, а Акті зазначено, що за результатами дослідження другого ланцюга постачання контрагентів згідно детальної інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розмірах контрагентів на рівні ДПА України, встановлено, що усі контрагенти постачальника по ланцюгу характеризуються однаковими показниками у частині класифікації таких контрагентів як посередники з відсутністю основних фондів, штатної чисельності, відсутністю головного бухгалтера, характеру подання податкової звітності, контрагентами присвоєно стан платника відмінний від нуля. Такими постачальниками є ТОВ "Ортонікс-Тог"- основна діяльність неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, стан платника 14 "визнано банкрутом". ТОВ "Фірма промбудгрупа"- оптова торгівля будівельними матеріалами стан платника 14 визнаний банкрутом. ТОВ "Альта Касар"- інші види оптової торгівлі, стан платника 14 "визнано банкрутом", ТОВ "Еталон ТД"- оптова торгівля будівельними матеріалами, стан платника 3 "прийняте рішення про припинення". ТОВ "Альт пройм"- оптова торгівля машинами та устаткуванням для добувної промисловості та будівництва, стан платника 23 "місцезнаходження не встановлено", на підставі чого посадовими особами відповідача зроблено висновок, що постачальник позивача ТОВ "Овочевий край від А до Я" є підприємством-посередником (транзистором), за рахунок якого позивачем було штучно сформовано валові витрати та податковий кредит.

21.07.2010 на підставі висновків Акту перевірки від 09.07.2010 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0022202301/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 2471154,00 грн., у тому числі за основним платежем 1301913,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1169241,00 грн. (т.1, арк. с. 69);

- №0022212301/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1949990,00 грн., у тому числі за основним платежем 1299993,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 649997,00 грн. (т.1, арк. с. 70).

Позивач оскаржив висновки та податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку відповідно до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, та Державної податкової адміністрації в Автономній Республіки Крим, скарги були залишені без задоволення та були прийняті нові податкові повідомлення рішення на аналогічні суми, які є предметом оскарження (т. 1, арк. с. 71, 72, 73, 74).

Судом першої інстанції встановлено, що 01.02.2009 між позивачем та ТОВ "Овочевий край від А до Я" укладено Договір поставки, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець прийняти та оплатити Товар у відповідності з умовами договору (т.1, арк. с. 117-122).

02.03.2009 між позивачем та ТОВ "Бм Трейд" укладено договір поставки №№02/03/09Т, відповідно до якого постачання здійснюється на умовах постачання DDP до місця призначення, зазначеного у Замовленні. Умови оплати в національній валюті України. Реквізити постачальника ТОВ "БМ Трейд", ЄДРПОУ 32592128, України, м. Київ, вул. Алішера Навої, 76, свідоцтво платника ПДВ 100132303 (т. 1, арк. с. 108-116).

На підтвердження виконання умов Договорів, позивачем до перевірки та матеріалів судової справи надані:

- видаткові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження овочів та фруктів, що виписані ТОВ "Овочевий край від А до Я" на адресу ТОВ "Форма-бріз" на загальну суму 1367484,00 грн., у тому числі ПДВ 227914,00 грн.;

- податкові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження овочів та фруктів, що виписані ТОВ "Овочевий край від А до Я" на адресу ТОВ "Фора-бріз" на загальну суму 1367484,00 грн., у тому числі ПДВ 227914,00 грн.;

- видаткові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження продуктів харчування та обладнання магазинів на загальну суму 5898792,00 грн., у тому числі ПДВ 983132,00 грн.;

- податкові накладні за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 на відвантаження продуктів харчування та обладнання магазинів на загальну суму 6458790,00 грн., у тому числі ПДВ 1076465,00 грн.;

- Акт прийома-передачі від 10.02.2010, складений між позивачем та СПД ОСОБА_6, №СПД-00007, згідно якого сторони погодились з виконання робіт з монтажу вітрини 12.5 м. на суму 6000,00 грн., та придбанням товарів на суму 14592,50 грн.

- Акт прийома-передачі виконаних робіт від 03.03.2010 №198 між позивачем та СПД ОСОБА_5, про отримання транспортних послуг за маршрутом "Черкаси-Севастополь-Черкаси" протяжністю 1580 км, вартістю 2,38 грн. на загальну суму 4503,00 грн., що підтверджено подорожнім листом вантажного автомобіля серія 10АА0 №915616, товарно-транспортною накладною БЗС 000292 про перевезення вантажу від 03.03.2010;

- Акти про надання послуг від 04.02.2010 №23 на виконання робіт з заправки картриджа та заміни втулки валу на загальну суму 140,00 грн., від 19.02.2010 №40 на заправку картриджа на суму 100,00 грн., від 15.02.2010 №32 на поточний ремонт системного блоку на суму 106,50 грн., від 11.02.2010 №28 на заправку картриджів на загальну суму 280,00 грн. від 15.02.2010 №33 з ремонту валу магнітного на суму 85,00 грн., від 15.02.2010 №31 з поточного ремонту системного блоку на суму 113,50 грн. (123-250, т. 2, арк. с. т.1, арк. с. 1-124).

Згідно Висновку судової економічної експертизи №61 від 05.03.2012, відповідно до наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, викладені в Акті перевірки №9611/23-2/33267610 від 09.07.2010 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 щодо визначення позивачу податкових зобов'язань в частині податку на прибуток в сумі 1 301 913,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 299 993,00 грн., що були підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень №0022202301/0 та №00222212301/0 від 21.07.2010 на вказані суми не підтверджено.

Відповідно до наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, викладені в Акті перевірки №9611/23-2/33267610 від 09.07.2010 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 щодо безтоварності операцій та невиконання послуг контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" за період що перевіряється не підтверджено.

Відповідно до наданих документів первинного бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" висновки Державної податкової інспекції в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим, викладені в Акті перевірки №9611/23-2/33267610 від 09.07.2010 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 31.03.2010 щодо визначення позивачу податкових зобов'язань в частині податку на прибуток в сумі 1 301 913,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 299 993,00 грн. та щодо безтоварності операцій та невиконання послуг контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз" за період що перевіряється не підтверджено (т. 3, арк. с. 34-42).

Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

На правовідносини поширюються положення статті 19 Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі -Закон України №168/97-ВР), в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97 (Далі Закон №283-97-ВР).

Суд першої інстанції здійснив аналіз вищезазначеного діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Закону України №1251-ХІІ відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

У п.1.4. ст.1 Закону України №168/97-ВР встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України №168/97-ВР податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону №334/94-ВР (чинного на період перевірки позивача, з відповідними змінами та доповненнями) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду, у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; - або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного закону встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Як вбачається з акту перевірки, єдиною підставою, зазначеною у Акті для невизнання обсягу валових витрат та податкового кредиту стала відсутність, на думку відповідача, необхідних умов для здійснення господарської діяльності з боку юридичних осіб другого ланцюгу постачання продукції.

Проте з такими висновками відповідача погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Матеріалами справи також підтверджено реальне виконання сторонами правочину, спрямованість дій сторін договору на реальне їх виконання, сплата позивачем вартості товару постачальнику, в тому числі ПДВ в ціні товару, подальше використання придбаного товару у господарській діяльності позивача, тому доводи відповідача щодо безтоварності укладених правочинів не мають під собою матеріально-правового і фактичного обґрунтування.

До матеріалів справи долучено первинні бухгалтерські документи, докази оплати товару, докази фактичної поставки товару, та використання отриманих товарів, робіт та послуг в господарській діяльності позивача.

Відповідно до вимог статей 70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем ні під час проведення перевірки, а ні під час судового розгляду не наведено жодної фактичної обставини, які б підтверджували взаємозв'язок між сумнівними контрагентами другого ланцюга постачання та позивачем, не надані докази на підставі яких вони зробили висновок про участь так званих "транзисторів" в операціях саме постачання товарів до ТОВ "Фора-бріз", про порушення ТОВ "Овочевий край від А до Я" та ТОВ "БМ Трейд" порядку формування податкових зобовязань за операціями з ТОВ "Фора-бріз", про відсутність ділової мети у діях платника податку ТОВ "Фора-бріз" під час укладення та виконання договорів з ТОВ "Овочевий край від А до Я" та ТОВ "БМ Трейд", відсутність оплати на користь ТОВ "Овочевий край від А до Я" та ТОВ "БМ Трейд".

Окрім того, висновки Акту перевірки №9611/23-2/33267610 від 09.07.2010 щодо визначення позивачу податкових зобов'язань в частині податку на прибуток в сумі 1 301 913,00 грн. та податку на додану вартість в сумі 1 299 993,00 грн., безтоварності операцій та невиконання послуг контрагентами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фора-Бріз", за період що перевірявся, на підставі якого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не підтверджені висновком судової економічної експертизи №61 від 05.03.2012.

Таким чином, позивач правомірно, відповідно до чинного податкового законодавства, включив до складу податкового кредиту суми на підставі податкових накладних, виданих постачальником товару, оскільки за загальним правилом несплата податкового зобов'язання продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки №9611/23-2/33267610 від 09.07.2010 про порушення позивачем п.п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижений податок на прибуток у сумі 1301913,00 грн., а також пунктів 7.4.1., 7.4.5. статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість", результаті чого позивачу донараховано ПДВ на суму 1299993,00 грн., не відповідають дійсним обставинам справи, в наслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169 частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі №2а-14492/10/13/0170 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 01.03.11 у справі №2а-14492/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 квітня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис О.Е.Єланська

підпис М.А.Санакоєва

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна