Постанова

від 14.01.2013 по справі 2270/7235/12

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

Справа № 2270/7235/12

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2013 рокум. Хмельницький Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіДанилюк У.Т. при секретарі Манзяк Ю.Ю. за участі:представників сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Новатор" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третьої особи на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України борг з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість в сумі 50400 грн.

В обгрунтування позовних вимог вказує на те, що відповідачем безпідставно зроблено висновок про безтоварність операцій та нікчемність договорів, укладених позивачем з контрагентом ТОВ «Інтерцепт», що призвело до винесення податкових повідомлень-рішень про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ та накладення штрафних санкцій. Зазначає, що позивач діяв в межах чинного законодавства та порушення з його боку відсутні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог №081/1 від 11.01.2013 року.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивачем був завищений показник від'ємного значення податку на додану вартість на суму 50400 грн. за травень 2012 року та завищено на цю суму бюджетне відшкодування за червень 2012 року, правомірність включення даної суми до податкового кредиту відповідачем не визнається.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце слухання справи. Клопотань чи заперечень від нього до суду не надходило.

Заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши повно та всебічно обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

ДП "Новатор" зареєстроване 10.06.2002 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків - ТОВ "Інтерцепт", МПП фірма "Андромеда", ТОВ «Компанія "Інтер-Пласт" за травень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 126/15-2/22987900 від 06.08.2012 року та камеральну перевірку ДП "Новатор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року ( акт № 4648/15-3/22987900 від 07.08.2012 року).

В зазначених актах перевірки було встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 50400 грн., в зв'язку з чим 20.08.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004111600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 50400 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 25200 грн., та №0004221600 від 31.08.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 50400 грн.

Висновки ДПІ у м. Хмельницькому, викладені в актах перевірки, базуються на тому, що позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за червень 2012 року на суму 50400 грн., не підтверджено правомірність формування податкового кредиту на дану суму по податковими накладними, отриманими від ТОВ «Інтерцепт» ( код ЄДРПОУ 30832172).

Зокрема, в акті перевірки від 06.08.2012 року вказано, що основні засоби у даного контрагента відсутні, кількість працівників становить 3 чол., виробничі запаси становлять 37 тис. грн..; у договорі чітко не визначено номенклатуру та кількість продукції; відсутні документи, які підтверджують відповідність товару проектній документації, ГОСТ, ТУ зазначеним в специфікаціях, сертифікату виробника; частина поставлених на адресу ДП «Новатор» тахогенераторів вироблена нерезидентом (ТОВ «Кант», м.Санкт-Петербург), при цьому за наявною інформацією в ЦБД ДПА України імпортні операції ТОВ «Інтерцепт» не проводились; в податкових накладних, які видані ДП «Новатор» ТОВ «Інтерцепт» в графі «код товару згідно УКТ ЗЕД» такий код не вказано, хоча при здійсненні операцій з імпортованими товарами при виписці податкової накладної має зазначатися код УКТ ЗЕД, вказаний у ВМД, якою було оформлено товари при ввезені їх на митну територію України; відсутній факт реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; з транспортних накладних не вбачається, що відправником товару є ТОВ «Інтерцепт». Фактично перевіркою не підтверджено здійснення постачання, приймання, транспортування товарів саме від ТОВ «Інтерцепт» до позивача.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерцепт» було укладено договір № 16/05-1ТГ від 16.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ «Інтерцепт» (постачальник) зобов'язується передати у власність ДП "Новатор" (покупця) належну постачальнику продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Найменування, асортимент, кількість, ціна і загальна вартість товару вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (в матеріалах справи наявна спеціифікація №1 до даного договору). Оплата проводиться шляхом переказу грошових коштів на умовах, вказаних в специфікації (в розмірі 100% попередньої оплати).

Твердження відповідача про відсутність документів, що підтверджують фактичність поставки спростовується наявними в матеріалах справи податковими накладними № 13-19 від 30.05.2012 року, виставленими рахунками з сумами до сплати № 2816-0, 2817-0, 2818-0, 2819-0, 2820-0, 2821-0, 2822-0, платіжними дорученнями №3734-3740 від 29.05.2012 року та 30.05.2012 року на суму 302400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 50400,00 грн.), що відповідає Специфікації до укладеного між сторонами договору, паспортами.

Накладними №№ 2819-0 від 12.06.2012 року та 4403-Р від 18.07.2012 року, а також приходними ордерами №101 від 12.06.2012 року та №119 від 20.07.2012 року підтверджується факт отримання ТМЦ.

Транспортування товару здійснювалось «Новою поштою», що підтверджується товарно-транспортними накладними від 14.06.2012 року (відправник - ОСОБА_5, який довіреністю від 14.05.2012 року був уповноважений на відправку і отримання вантажів від імені ТОВ "Інтерцепт" в транспортних компаніях, зокрема, "Нової пошти") та 20.07.2012 року (відправник - Інтерцепт).

Відповідно до підпункту "а" п.198.1 ст.198 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, і код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що податкові накладні не містять зазначення коду УКТ ЗЕД, однак відсутність окремих реквізитів не можна вважати підставою для неможливості формування податкового кредиту з ПДВ, оскільки окремий недолік податкової накладної, зокрема відсутність вищевказаного реквізиту, не може бути підставою для позбавлення її сили звітного податкового і одночасно розрахункового документа.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон), первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем, як доказ здійснення операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо посилання відповідача на відсутність документів, які підтверджують відповідність товару проектній документації, ГОСТ, ТУ зазначеним в специфікаціях, сертифікату виробника, суд зазначає наступне. Відовідно до ч.1-2 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ч.1 та 2 ст.666 ЦК України єдиними правовими наслідками невиконання продавцем обов'язку передати покупцеві документи, що стосуються товару, є право (а не обов'язок) покупця відмовитись від договору купівлі-продажу та повернути товар покупцеві.

Відсутність окремих документів, а так само помилки у оформленні певних документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Також чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від податкової дисципліни його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів у останнього. Ні в акті перевірки, ні під час судового розгляду відповідач не зазначив, які саме основні фонди повинен мати постачальник для продажу вказаного товару, скільки працюючих і якої кваліфікації повинно працювати на підприємстві для здійснення даної операції. Таким чином, обгрунтування неможливості здійснення поставки товарів ТОВ "Інтерцепт" відсутністю основних фондів та недостатністю трудових ресурсів є безпідставними.

Направлення запиту про проведення зустрічної перевірки ТОВ "Інтерцепт" також не спростовує здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Проте щодо відсутності факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з п. 11 підрозд. 2 розділу ХХ Перехідні положення ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних. Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПК України відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Пунктом 12.3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01.11.2011 року, визначено, що до розділу I податкової накладної вносяться дані у розрізі номенклатури постачання товарів/послуг, а саме: у графу 4 - код товару згідно з УКТ ЗЕД. Дана графа заповнюється у разі постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України на всіх етапах постачання таких товарів/послуг

В акті перевірки ДПІ у м.Хмельницькому №126/15-2/22987900 від 06.08.2012 року зазначено, що підприємством-виробником є: нерезидент, а саме: ТОВ "КАНТ" м.Санкт-Петербург; резиденти, проте в наданих документах зазначено лише крїна походження товару - Україна, без зазначення підприємств-виробників.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, виписані при здійсненні операцій з постачання тахогнераторів, ввезених на митну територію України з Російської Федерації, підлягали реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Додані до матеріалів справи податкові накладні не містять відмітки про їх включення до ЄРПН.

Однак податковим органом не було розмежовано оспорювану суму податкових зобов'язань за кожним окремим епізодом, в залежності від країни-виробника тахогенераторів, що, в свою чергу, виключає можливість виокремлення правомірного нарахування сум від незаконних. Не надано відповідних доказів відповідачем і під час судового розгляду.

Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

Однак суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень. А тому суд приходить до висновку про необхідність скасування оскаржених рішень повністю.

Визнання рішень податкового органу протиправними та скасування їх повністю у такій ситуації дає йому можливість визначити в установленому законодавством порядку правильне рішення, зокрема, через прийняття нового рішення.

Враховуючи зазначене та те, що судом встановлено неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, тому підлягають задоволенню і вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету на його користь суми бюджетного відшкодування ПДВ.

На підставі наведеного суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому не доведено, а судом не встановлено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому їх слід скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 158-163, 254 КАС України суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Хмельницькому №0004221600 від 31.08.2012 року форми "В4" та №0004111600 від 20.08.2012 року форми "В1".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" борг з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 50400 (п'ятдесят тисяч чотириста) грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Новатор" судові витрати в сумі 1512 (одна тисяча п'ятсот дванадцять) грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 18 січня 2013 року

Суддя /підпис/У.Т. Данилюк "Згідно з оригіналом" Суддя У.Т. Данилюк