Ухвала

від 28.02.2013 по справі 2270/7235/12

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/7235/12

Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2013 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Курка О. П.

суддів: Матохнюка Д.Б. Совгири Д. І.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року у справі за адміністративним позовом державного підприємства "Новатор" до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області, про скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2012 року державне підприємство "Новатор" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про скасування податкових повідомлень-рішень №0004221600 від 31.08.2012 року, №0004111600 від 20.08.2012 року, стягнення боргу з бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за червень 2012 року в сумі 50400 грн.

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 14 січня 2013 року позов задовольнив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Від представників сторін до суду надійшли заяви, в яких вони просять розгляд справи провести в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Так, Хмельницьким окружним адміністративним судом встановлено, що ДП "Новатор" зареєстроване 10.06.2002 року виконавчим комітетом Хмельницької міської ради.

ДПІ у м. Хмельницькому було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП "Новатор" з питань підтвердження взаємовідносин з платниками податків - ТОВ "Інтерцепт", МПП фірма "Андромеда", ТОВ "Компанія "Інтер-Пласт" за травень 2012 року, за результатами якої було складено акт № 126/15-2/22987900 від 06.08.2012 року та камеральну перевірку ДП "Новатор" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року (акт № 4648/15-3/22987900 від 07.08.2012 року).

В зазначених актах перевірки було встановлено завищення суми від'ємного значення ПДВ та завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на 50400 грн., в зв'язку з чим 20.08.2012 року ДПІ у м. Хмельницькому були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004111600, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 50400 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 25200 грн., та №0004221600 від 31.08.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ у розмірі 50400 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем, як доказ здійснення операцій, були надані суду належним чином засвідчені копії документів, які відповідають вимогами первинності в розумінні ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", і являються підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

П. 200.1 - 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як встановлено Хмельницьким окружним адміністративним судом та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та ТОВ "Інтерцепт" було укладено договір № 16/05-1ТГ від 16.05.2012 року, відповідно до якого ТОВ "Інтерцепт" (постачальник) зобов'язується передати у власність ДП "Новатор" (покупця) належну постачальнику продукцію (товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його. Найменування, асортимент, кількість, ціна і загальна вартість товару вказані в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (в матеріалах справи наявна спеціифікація №1 до даного договору). Оплата проводиться шляхом переказу грошових коштів на умовах, вказаних в специфікації (в розмірі 100% попередньої оплати).

На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано суду копії податкових накладних № 13-19 від 30.05.2012 року, рахунків № 2816-0, 2817-0, 2818-0, 2819-0, 2820-0, 2821-0, 2822-0, платіжних доручень №3734-3740 від 29.05.2012 року та 30.05.2012 року на суму 302400,00 грн. (в тому числі ПДВ - 50400,00 грн.), паспортів, накладних №№ 2819-0 від 12.06.2012 року та 4403-Р від 18.07.2012 року, приходних ордерів №101 від 12.06.2012 року та №119 від 20.07.2012 року, товарно-транспортних накладних від 14.06.2012 року (відправник - ОСОБА_2, який довіреністю від 14.05.2012 року був уповноважений на відправку і отримання вантажів від імені ТОВ "Інтерцепт" в транспортних компаніях, зокрема, "Нової пошти") та 20.07.2012 року (відправник - Інтерцепт).

Вказані первинні документи були досліджені судом першої інстанції, на підставі чого суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про реальність операцій позивача щодо придбання матеріальних цінностей, оскільки ці операції призвели до зміни майнового стану платника податків, метою їх придбання було їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відхилення доводів органу державної податкової служби про відсутність документів, які підтверджують відповідність товару проектній документації, ГОСТ, ТУ зазначеним в специфікаціях, сертифікату виробника. Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Оцінюючи доводи органу державної податкової служби щодо відсутності факту реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Згідно з п. 11підрозділу 2 розділу ХХ Перехідних положення Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить:

понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року;

понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року;

понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року;

понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, виписана при здійсненні операцій з постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, з 1 січня 2012 року підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних не залежно від розміру податку на додану вартість в одній податковій накладній.

Здійснення господарських операцій між позивачем та ДП "Новатор" підтверджено податковими накладними №13, 16-19 від 30.05.2012 року, №14-15 від 29.05.2012 року, сума податку на додану вартість в кожній з яких складає 7200 грн.

В акті перевірки ДПІ у м. Хмельницькому №126/15-2/22987900 від 06.08.2012 року податковий орган на підставі наданих підприємством ксерокопій паспортів тахогенераторів встановив, що підприємством виробником є: нерезидент, а саме: ТОВ "КАНТ" м. Санкт-Петербург, резиденти, проте в наданих документах зазначено лише країна походження товару - Україна, без зазначення підприємств-виробників.

Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому позбавлено права позивача на податковий кредит та бюджетне відшкодування по всім господарським операціям, незалежно від країни-виробника товару.

Встановивши невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення.

В даному випадку частини оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які суд вважає неправомірними виокремити неможливо, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо скасування податкових повідомлень-рішень №0004221600 від 31.08.2012 року, та №0004111600 від 20.08.2012 року повністю та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 14 січня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П.

Судді Матохнюк Д.Б.

Совгира Д. І.