Постанова

від 14.01.2013 по справі 2а-13793/12/0170/2

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 січня 2013 р. Справа №2а-13793/12/0170/2

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В.,

при секретарі Проніні Е.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Електро» ТОВ «НМП»

до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АРКрим

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача - Бабійчук О.М. - пред-к, дов.№486 від 06.12.2012р.

від відповідача - Володько В.О. - пред-к, дов. №11556/10/10-0 від 18.09.2012 р.

Суть спору: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим надійшов адміністративний позов Дочірнього підприємства «Електро» ТОВ «НМП» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в Ленінському районі АРКрим (далі відповідач) про визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень відповідача від 28.11.2012 р. № 0000772301 та № 0000782301 . Вимоги мотивовані тим, що відповідач при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, в наслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання та протиправно застосував до нього штрафні санкції .

Сторони явку своїх представників у судове засідання 20.12.2012 р. не забезпечили, відповідачем надіслано клопотання про відкладення розгляду справи.

Розгляд справи було відкладено.

Позивач надіслав додаткові докази обргунтованності заявлених вимог, які залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні, яке відбулось 14.01.2013р., представник позивача наполягав на вимога , викладених у позові, представник відповідача надав заперечення на позов, в яких зазначив, що перевірка платника податків була проведена з дотриманням вимог чинного законодавства, висновки зроблені на підставі наданих ним документів, в наслідок чого відсутні підстави для задоволення позову. .

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

Працівниками відповідача була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з ТОВ БВП «Строитель -Плюс», ТОВ «Кримбудіндустрія» за період з 01.01.2009р. по 31.03.2012 р. , за результатами якої 21.11.2012 р. був складений акт №865/22-00/32722473.

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п 4.1.1 п.4.1. ст.4 , п.п.5.1., п.п.5.2.1. п. 5.2. , п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 295487грн., порушення п.п. 3.1.1. п.3.1. ст.3 , п.п.7.4.1, 7.4.5. п. 7.4., п.п. 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 28.11.2012р. прийняти податкові повідомлення-рішення №0000782301, відповідно до якого позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 295487 грн. , застосовані штрафні санкції у розмір 73871,75 грн., та № 0000772301 , згідно з яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390 грн. , застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 59097,50 грн.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2009-2010 р.р. діяв Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»,а платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .

Ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим зобов'язанням була загальна сума податку , одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді , визначена згідно з Законом, а податковим кредитом - сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом.

У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою послуг визначалось будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України «Про податок на додану вартість»)

Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями (п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З 01.01.2011 р. набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ ІІІ якого регулює порядок сплати податку на прибуток підприємств. У п.1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України зазначено,що р.ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 р. , якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 137.1. ст.137 ПК України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У п. 138.1 ст.138 ПК України встановлено,що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ ( п.п. 138.1.1. п. 138 .1 ст.138 ПК України) ,

Згідно з п. 138 .2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V ПК України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 865/22-00/32722473 від 21.11.2012 р. зазначив, що при формуванні податкового кредиту по ПДВ за період часу,що перевірявся, позивач безпідставно відніс до його складу суми ПДВ , сплачені ТОВ БВП «Строитель-Плюс», ТОВ «Кримбудіндустрія» при проведенні розрахунків послуги , які були надавані ними на виконання укладених сторонами договорів. На думку податкового органу діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального характеру.

Згідно довідки №49-111-64/327 з ЄДРПОУ , виданої відділом статистики у Ленінському районі (копія якої залучена до матеріалів справи), основними видами діяльності позивача є будівництво будівель ( код 45.21.1), будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (код 45.12.4), водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи ( код 45.33.2), газопроводні роботи ( 45.33.3), монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (код 45.33.1).

В акті перевірки № 865/22-00/32722473 від 21.11.2012 р. податковим органом зазначено,що основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи , газопроводні роботи , монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря , для здійснення якої ним отримані Ліцензія АВ № 340627 на дослідницькі і проектні роботи у будівництві спорудження несучих конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних , Ліцензія АВ№ 490344 на здійснення господарської діяльності , пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензія АВ №041645 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та системи опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів.

Матеріали справи свідчать про те,що 14.12.2009 р. між позивачем та ТОВ «Група компаній Дельта Т» укладений договір підряду №110-Э-2009 на проведення робіт по поточному ремонту будівель та споруд ВАТ «Санаторій «Київ» згідно х технічним завданням та проектно - кошторисної документації . Предметом зазначеного договору було виконання позивачем комплексу робіт по поточному ремонту будівель та споруд ВАТ «Санаторій «Київ», розташованих за адресою: м.Керч, вул.Московська18. Вартість робіт була узгоджена сторони в сумі 4282008 грн.

Крім того 03.12.2010 р. позивач уклав з головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації Договір №1 к на виконання робіт та поставку устаткування по об'єкту: « Встановлення комплексної реактивної потужності на об'єктах КП «Севтеплоенерго». Сторонами ціна договору була визначена у розмірі 1943864,93 грн. а строк виклоання робіт визначений до 31.12.2010 р. Згідно з р.9 договору позивач мав право залучати для виконання робіт субпідрядні організації та забезпечувати координацію їх діяльності.

Позивачем до матеріалів справи залучені документи бухгалтерської та податкової звітності, які підтверджують виконання ним зобов'язань по договорам №110-Э-2009 від 14.12.2009 р. та №1 к від 03.12.2010 р. , прийняття робіт його контрагентами.

Судом встановлено,що в період часу, що перевірявся, для виконання умов вказаних договорів позивач уклав 14.12.2009 р. з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» договір постачання обладнання та матеріалів, на підставі якого отримав товар на суму 1181948,86 грн. ( втому числі 236389,78 грн. ПДВ) .

Позивач 19.03.2009 р. уклав з ТОВ «Кримбудіндустрія» уклав договір підряду № 323 , предметом якого було надання послуг з візуального огляду зварних з'єднань , механічних іспитів фокусних зразків, радіографічного контролю газопроводів, контролю якістю ізоляційного покриття.

Крім того між позивачем та ТОВ «Кримбудіндустрія» 01.04.2011р. був укладений договір на підготовку кадрів щодо атестації зварників. До матеріалі справи залучена копія Дозволу № 146.08.43 -АС від 13.05.2008 р., виданого Держгірпромнаглядом , яким підтверджено право працівників ТОВ «Кримбудіндустрія» проводити атестацію зварників , копія протоколу засідання атестаційної комісії № 584 від 21.04.2011р. , посвідчення зварника № 67/RP-12.

До матеріалів справи залучена докази виконання ТОВ «Кримбудіндустрія» умов договору № 323 від 19.03.2009 р.

В порядку, передбаченому ст.71 КАС України, відповідачем не надано доказів того,що позивач не отримував від ТОВ БВП «Строитель-Плюс»обладнання та матеріалів від ТОВ «Кримбудіндустрія» послуг , не використовував їх для виконання прийнятих на себе зобов'язань по договорам №110-Э-2009 від 14.12.2009 р. та №1 к від 03.12.2010 р.

Вивчивши наведені документи, приймаючи до уваги приймаючи до уваги,що основним видом діяльності платника податків було будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи , газопроводні роботи , монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача , підтвердження факт виконання платником податків умов договорів підряду №110-Э-2009 від 14.12.2009 р. та №1 к від 03.12.2010 р., суд вважає, що висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ БВП «Строитель-Плюс» та ТОВ «Кримбудіндустрія», викладені в акті перевірки № 865/22-00/32722473 від 21.11.2012 р. , не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

За таких обставин існують підстави для задоволення позову.

Під час судового засідання, яке відбулось 14.01.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 21.01.2013 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі АРКрим від 28.11.2012 р. №0000772301 та №0000782301 .

3. Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку коштів, призначених на утримання Державної податкової інспекції в Ленінському районі АРКрим , на користь Дочірнього підприємства «Електро» ТОВ «НМП» ( Ленінський район, м. Шолкіно, СУ-17 аб./с. 22 , код ЄДРПОУ 32722473) 2146 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.