Ухвала

від 25.03.2013 по справі 2а-13793/12/0170/2

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13793/12/0170/2

25.03.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Дудкіної Т.М. ,

Цикуренка А.С.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін:

представник позивача, Дочірнього підприємства "ЕЛЕКТРО" Товариства з обмеженою відповідальністю "НМП"- Бабійчук Олексій Миколайович, довіреність № 1-12 від 06.12.12

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 14.01.13 у справі № 2а-13793/12/0170/2

за позовом Дочірнього підприємства "ЕЛЕКТРО" Товариства з обмеженою відповідальністю "НМП" (СУ-17, а/с 22, місто Щолкіне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98213)

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби (вул. Дзержинського 7, селище міського типу Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 адміністративний позов Дочірнього підприємства "Електро" ТОВ "НМП" задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим від 28.11.2012 №0000772301 та №000078230, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв'язку з порушенням судом норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що Дочірнє підприємство "Електро" ТОВ "НМП" (далі-позивач) звернулося до адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Держаної податкової служби(далі-відповідач) про визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012:№0000772301 та №0000782301.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач, при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки позивача, зробив помилкові висновки про порушення позивачем вимог чинного законодавства, внаслідок чого безпідставно нарахував податкові зобов'язання та протиправно застосував до нього штрафні санкції.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Як свідчать матеріали справи 28.11.2012 відповідачем прийняти податкові повідомлення-рішення: №0000782301, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 295487,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 73871,75грн. та №0000772301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 59097,50 грн.

Передумовою донарахування позивачу податкових зобов'язань по податку на прибуток та податку на додану вартість став акт позапланової невиїзної документальної перевірки №865/22-00/32722473 від 21.11.2012 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій з: ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "Кримбудіндустрія" за період з 01.01.2009по 31.03.2012.

Перевіркою встановлено порушення позивачем: підпункту 4.1.1 пункту4.1. статті 4 , пункту 5.1., підпункту 5.2.1. пункту 5.2. , підпункту5.3.9 пункту5.3. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток у сумі 295487,00грн., порушення підпункту 3.1.1. пункту3.1. статті 3, підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", внаслідок чого занижене податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390,00грн.

На час проведення позивачем господарської діяльності у 2009-2010 роках діяв Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", а платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю визначається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Пункт 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Валовий дохід ( пункт4.1. статті 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств")- загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включаються, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), доходи від операцій, передбачених статтею 7 зазначеного закону ( підпункти 4.1.1 та 4.1.3).

Валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень пункту 5.2. статті 5 Закону до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання(стаття 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.( підпункт 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ).

Відповідно до пунктів 1.6 та 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковим зобов'язанням є загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковим кредитом-сума, на яку платник податку мав право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом.

Пункт 1.4. статті 1, підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає, що поставкою послуг визначається будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України.

Порядок обчислення та сплати податку встановлений статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (підпункт 7.2.3. пункту7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно підпункту 7.3.1. пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджуються податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт7.4.5. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно підпункту 7.5.1. пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Сума податку, що підлягала сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (підпункт 7.7.1 пункту7.7. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ).

Розділом ІІІ Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, урегульовано порядок сплати податку на прибуток підприємств. У пункті1 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України зазначено,що розділ ІІІ цього кодексу застосовується під час розрахунків з бюджетом, починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011,якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Згідно пункту 14.1.36 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Статтею 135 Податкового кодексу України визначено порядок визначення доходів та їх склад, згідно з пунктом 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 137.1. статті 137 Податоковго кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

У пункті 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено,що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138 .2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Пунктом 187.1. статті 187 Податкового кодексу України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку-дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно пункту 198.1.статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3. Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу.

Згідно пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.2 статті 200 Податкового кодексу України передбачає, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3. статті200 Податкового кодексу України).

Неспроможними визнаються судовою колегією доводи апеляційної скарги про те, що при формуванні податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період позивач безпідставно відніс до його складу суми податку на додану вартість, сплачені: ТОВ БВП "Строитель-Плюс", ТОВ "Кримбудіндустрія" при проведенні розрахунків послуги, які були надані ними на виконання укладених сторонами договорів. На думку заявник апеляційної скарги діяльність зазначених суб'єктів господарювання була направлена на проведення транзитних фінансових потоків, надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, укладені з ними договори не мали реального характеру, через наступне.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно довідки №49-111-64/327 з ЄДРПОУ, виданої відділом статистики у Ленінському районі Автономної Республіки Крим, основними видами діяльності позивача є будівництво будівель ( код 45.21.1), будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання (код 45.12.4), водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи ( код 45.33.2), газопроводні роботи ( 45.33.3), монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (код 45.33.1).

В акті перевірки відповідачем зазначено,що основними видами діяльності позивача є будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи, газопроводні роботи, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, для здійснення якої ним отримані Ліцензія АВ № 340627 на дослідницькі і проектні роботи у будівництві спорудження несучих конструкцій, будівництво і монтаж інженерних і транспортних, Ліцензія АВ№ 490344 на здійснення господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензія АВ №041645 на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та системи опалення, оцінка протипожежного стану об'єктів.

Як свідчать матерали справи 14.12.2009 між позивачем та ТОВ "Група компаній Дельта Т" укладений договір підряду №110-Э-2009 на проведення робіт по поточному ремонту будівель та споруд ВАТ "Санаторій "Київ" згідно з технічним завданням та проектно-кошторисної документації, предметом якого було виконання позивачем комплексу робіт по поточному ремонту будівель та споруд ВАТ "Санаторій "Київ", розташованих за адресою: місто Керч, вул.Московська18, вартість робіт-4282008,00 грн.

Крім того 03.12.2010 позивач уклав з Головним управлінням житлово-комунального господарства Севастопольської міської державної адміністрації договір №1к на виконання робіт та поставку устаткування по об'єкту: " Встановлення комплексної реактивної потужності на об'єктах КП "Севтеплоенерго", ціна договору- 1943864,93 грн., строк виконання робіт -до 31.12.2010.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно з пунктом 9 договору позивач мав право залучати для виконання робіт субпідрядні організації та забезпечувати координацію їх діяльності. Позивачем надані відповідні документи бухгалтерської та податкової звітності, які підтверджують виконання ним зобов'язань по договорам №110-Э-2009 від 14.12.2009 та №1 к від 03.12.2010,прийняття робіт його контрагентами.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що на виконання умов вказаних договорів позивач уклав 14.12.2009 з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" договір постачання обладнання та матеріалів, на підставі якого отримав товар на суму 1181948,86 грн., у тому числі податок на додану вартість- 236389,78грн.). Позивач 19.03.2009 уклав з ТОВ "Кримбудіндустрія" уклав договір підряду №323, предметом якого було надання послуг з візуального огляду зварних з'єднань, механічних іспитів фокусних зразків, радіографічного контролю газопроводів, контролю якістю ізоляційного покриття.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що між позивачем та ТОВ "Кримбудіндустрія" 01.04.2011 був укладений договір на підготовку кадрів щодо атестації зварників. Дозвілом №146.08.43 -АС від 13.05.2008, виданим Держгірпромнаглядом підтверджено право працівників ТОВ "Кримбудіндустрія" проводити атестацію зварників(протокол засідання атестаційної комісії № 584 від 21.04.2011, посвідчення зварника № 67/RP-12).

Отже судом першої інстанції безперечно встановлено виконання ТОВ "Кримбудіндустрія" умов договору № 323 від 19.03.2009, що підтверджується відповідними доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

У порушенні вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, відповідачем не надано доказів того,що позивач не отримував від ТОВ БВП "Строитель-Плюс"обладнання та матеріалів від ТОВ "Кримбудіндустрія" послуг, не використовував їх для виконання прийнятих на себе зобов'язань по договорам №110-Э-2009 від 14.12.2009 та №1 к від 03.12.2010, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, приймаючи до уваги,що основним видом діяльності платника податків було будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній зв'язку та енергопостачання, водопроводні, каналізаційні та протипожежні роботи, газопроводні роботи, монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря, відсутність в акті перевірки відомостей щодо спростовування зазначених вище тверджень позивача, підтвердження факт виконання платником податків умов договорів підряду №110-Э-2009 від 14.12.2009 та №1к від 03.12.2010 висновки податкового органу щодо взаємовідносин з ТОВ БВП "Строитель-Плюс" та ТОВ "Кримбудіндустрія", викладені в акті перевірки № 865/22-00/32722473 від 21.11.2012, не відповідають дійсним обставинам справи, у нього були правові підстави для віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідні звітні періоди, зарахування сплачених ним коштів до складу валових витрат.

Застосування у податкових повідомленнях-рішеннях від 28.11.2012 №0000782301 та №0000772301 штрафних санкцій обумовлено визначенням суми грошових зобов'язань за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав.

Отже, у податкового органу не було визначених законом підстав для донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому спірні податкові повідомлення-рішення від 28.11.2012 №0000782301 та №0000772301 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Оцінюючи дії Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби щодо прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012: №0000782301, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 295487,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 73871,75грн. та №0000772301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 59097,50 грн., суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку задоволення позовних вимог, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 28.11.2012: №0000782301, яким позивачу донараховане податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 295487,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 73871,75грн. та №0000772301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 236390,00грн.,застосовані штрафні санкції у розмірі 59097,50 грн., діяв в не порядку статті 19 Конституції України, тобто, не на підставі діючого законодавства України.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції, а повністю повторює зміст акту документальної перевірки та заперечення відповідача проти позову.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2013 у справі № 2а-13793/12/0170/2 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 01 квітня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис Т.М. Дудкіна

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко