Ухвала

від 04.09.2012 по справі 2а-1176/12/0170/4

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1176/12/0170/4

04.09.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дугаренко О.В.,

суддів Кучерука О.В. ,

Кукти М.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Циганова Г.Ю. ) від 05.03.12 у справі № 2а-1176/12/0170/4

за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Київ" (вул. Комсомольська, буд.20,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2012 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Санаторій "Київ" задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 11.01.2012 № 0000572301 про збільшення Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Київ" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 200195,00 грн., у тому числі за основним платежем - 160156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40039,00 грн.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим від 11.01.2012 №0000592301 про збільшення Закритому акціонерному товариству "Санаторій "Київ" суми грошового зобов'язання за платежем "інші збори за забруднення навколишнього природного середовища" на 640,10 грн., у тому числі за основним платежем - 512,08 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 128,02 грн.

Також судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Державна податкова інспекція у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби в АР Крим звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.2012, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

У судове засідання 04.09.2012 сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами ДПІ у м. Алушта АР Крим проведено планову виїзну перевірку ЗАТ "Санаторій "Київ" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, за результатами перевірки складено акт від 22.12.2011 №1438/23/03365133.

Судом першої інстанції встановлено, що ЗАТ "Санаторій "Київ" протягом 2010 року укладало із ЗАТ "Страхова компанія "Юпітер-М" договори добровільного страхування майна. За умовами даних договорів страховий платіж розраховувався як добуток страхової суми і страхового тарифу, який встановлювався страховиком у розмірі 0,85%; 1%; 1,059%; 1,065%; 1,13%, 2%; 2,6%. В ході проведення перевірки виникли сумніви щодо правильності розрахунку та використання тарифів з добровільного страхування майна юридичних осіб. На запит про надання пояснень щодо розрахунку страхових платежів по укладеним договорам від страховика - ЗАТ "Страхова компанія "Юпітер-М" до часу підписання акту перевірки відповіді не отримано. З метою встановлення ринкових цін за страхування за аналогічними ризиками ДПІ в м. Алушта направлено запити до страхових компаній (всього направлено 4 запити. На підставі отриманих даних було встановлено середній річний тариф, який склав 0,23% та корегуючи коефіцієнти довгостроковості: 1 місяць - 0,2, 2 місяці - 0,3, 3 місяці - 0,4.

Здійснивши розрахунок страхових платежів за договорами між ЗАТ "Санаторій "Київ" і ЗАТ "Страхова компанія "Юпітер-М", відповідач дійшов висновку про завищення задекларованих платником податку витрат на страхування всього на 640623,40 грн. за 2010 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0000572301 про збільшення ЗАТ "Санаторій "Київ" грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у розмірі 200195,00 грн., у тому числі за основним платежем - 160156,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 40039,00 грн.

Відповідно до підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону №334 до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку - страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання.

Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат (10 відсотків - для суб'єктів кінематографії, які здійснюють виробництво національних фільмів) за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств - за звітний податковий рік.

За змістом пункту 1 та підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України до 01.01.2013 діє пункт 1.20 статті 1 Закону №334, яким встановлені правила визначення звичайної ціни, у тому числі звичайної ціни страхового тарифу. При цьому стаття 39 Податкового кодексу України, якою врегульовано аналогічні відносини, набирає чинності 01.01.2013.

Відповідно до підпункту 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону №334 якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Згідно із підпунктом 1.20.5-2 пункту 1.20 статті 1 Закону №334 методику визначення звичайної ціни страхового тарифу встановлює центральний орган виконавчої влади з регулювання ринків фінансових послуг.

Таку методику затверджено розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30 грудня 2004 року №3259, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 січня 2005 року за N 53/10333

Згідно із пунктами 2.4 - 2.6 вказаної методики страхові тарифи за добровільними видами страхування обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків. Конкретний розмір страхового тарифу визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Страхові тарифи, які є складовою частиною правил страхування, посвідчуються (відповідно до Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Держфінпослуг 28 серпня 2003 року N 40, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 вересня 2003 року за N 805/8126) підписом особи (актуарієм), яка має підтверджену відповідним свідоцтвом кваліфікацію, згідно з вимогами, встановленими Держфінпослуг.

Перевіркою, проведеною податковим органом, не встановлено невідповідності страхових тарифів, застосованих ЗАТ "Страхова компанія "Юпітер-М" у договорах із позивачем, страховим тарифам, що розраховані у вищевказаних правилах.

Натомість, відповідач самостійно розрахував звичайну ціну страхового тарифу на підставі даних, отриманих від інших страховиків.

Згідно із підпунктом 1.20.10 пункту 1.20 статті 1 Закону №334 донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Чинне на час проведення перевірки законодавство не регулює процедури нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до підункту 4.3.5 пункту 4.3 статті 4 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" рішення про застосування непрямих методів приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Нарахування податкових зобов'язань з використанням непрямого методу здійснюється виключно податковими органами. Рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.

Таким чином, процедура донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін включала наступні етапи: прийняття податковим органом рішення про застосування звичайних цін; направлення до суду подання про сплату нарахованих із застосуванням «звичайних цін»сум податків; прийняття судом відповідного рішення.

Отже, податковим органом порушено визначені законом умови донарахування податкового зобов'язання із застосуванням «звичайної ціни страхового тарифу», не доведено у встановленому порядку рівня звичайної ціни страхового тарифу, розрахованого відповідачем, тож висновки про порушення позивачем правил оподаткування в цій частині є такими, що не підтверджуються матеріалами справи і суперечать приписам чинного законодавства.

Враховуючи, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 40039,00 грн. у вказаному податковому повідомленні-рішення застосовано на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, внаслідок донарахування суми податкового зобов'язання за наслідками документальної перевірки (що визнано судом протиправним), вимоги про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 11.01.2012 №0000572301 правомірно задоволено судом першої інстанції.

Стосовно правомірності визначення податкового зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього середовища судова колегія встановила наступне.

За даними акту перевірки встановлено заниження податкового зобов'язання за вказаним платежем за 2010 рік на 512,08 грн. З пояснень представника відповідача слідує, що вказана сума розрахована за даними актів виконаних КП "Управління впорядкування міста і капітального будівництва" робіт з вивезення і розміщення сміття за 2010 рік. Виявлене перевіркою заниження суми податкового зобов'язання становить суму збору за розміщення відходів, які, на думку податкового органу, повинен був сплачувати позивач.

За даними податкового розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища за 2010 рік, який подано позивачем, податкове зобов'язання зі збору за розміщення відходів ним не декларувалось.

Перевіркою встановлено, що ЗАТ "Санаторій "Київ" укладено із КП "Управління впорядкування міста і капітального будівництва" договір на вивезення і розміщення сміття від 28.04.2010 року №ДГ-257. При цьому пунктом 3.7 вказаного договору передбачено, що замовник (позивач у справі) самостійно розраховує та сплачує збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Розділом 1 вказаного договору передбачено, що виконавець (КП "Управління впорядкування міста і капітального будівництва") протягом строку дії договору зобов'язується виконувати комплекс робіт по вивозу і розміщенню твердих побутових відходів, що утворюються в процесі господарської діяльності ЗАТ "Санаторій "Київ".

При цьому згідно із протоколом розбіжностей від 28.04.2010 року, який підписано сторонами договору від 28.04.2010 року №ДГ-257, пункт 3.7 договору (відповідно до якого на замовника покладено зобов'язання самостійно розраховувати та сплачувати збір за забруднення навколишнього природного середовища) виключено (а.с. 176, т. 1).

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Статтею 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, до 01.01.2011 року) встановлений збір за забруднення навколишнього природного середовища, який визначається на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів.

Відповідно до статті 55 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" розміщення відходів дозволяється лише за наявності спеціального дозволу на визначених місцевими радами територіях у межах установлених лімітів з додержанням санітарних і екологічних норм способом, що забезпечує можливість їх подальшого використання як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров'я людей.

Статтею 17 наведеного Закону України до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено встановлення порядку визначення збору та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інших видів шкідливого впливу.

Відповідно до статті 39 Закону України "Про відходи" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, до 01.01.2011 року) за розміщення відходів із суб'єктів підприємницької діяльності стягується плата. Розмір плати встановлюється на основі нормативів, що розраховуються на одиницю обсягу утворених відходів, залежно від рівня їх небезпеки та цінності території на якій вони розміщені. За понадлімітне розміщення відходів плата стягується у підвищеному розмірі. Одержані кошти зараховуються до відповідних фондів охорони навколишнього природного середовища згідно із законом. Нормативи плати за розміщення відходів визначає Кабінет Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.99 року N 303 затверджений Порядок встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору (чинний на час виникнення спірних відносин, до 01.01.2011 року), згідно із пунктом 2 якого збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється за: викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення; скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди); розміщення відходів.

Згідно із абзацом 1 пункту 4 наведеного Порядку суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України та Державної податкової адміністрації України за N 162/379 від 19.07.99, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09.08.99 за N 544/3837 (чинним на час виникнення спірних відносин), затверджена Інструкція про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, згідно із пунктом 2.1 якої платниками збору є суб'єкти господарювання, незалежно від форм власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої територіальної громади; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Згідно із підпунктом 3.1 пункту 3 цієї Інструкції об'єктом обчислення збору є, у тому числі, обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

За таких підстав, платником збору за забруднення навколишнього природного середовища є підприємство, яке здійснює розміщення відходів, яке зобов'язано було обчислити збір виходячи з фактичних обсягів розміщених відходів.

Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволенні позову.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищеперелічене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.12 у справі № 2а-1176/12/0170/4 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.03.12 у справі № 2а-1176/12/0170/4 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко

Судді підпис О.В.Кучерук

підпис М.В. Кукта

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Дугаренко