Постанова

від 15.01.2013 по справі 5017/2539/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р.Справа № 5017/2539/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Будішевської Л.О.,

Суддів : Лавриненко Л.В., Мишкіної М.А.,

(Склад судової колегії сформований розпорядженням голови суду №29 від 14.01.2013р.)

при секретарі судового засідання Бєлянкіній Г.Є.,

за участю представників сторін:

від прокуратури -Лянна О.А. -за посвідченням,

від позивача -Фірсов Д.О. -за довіреністю,

від відповідача -Мамедова С.О. -за довіреністю,

від третьої особи -Добров Р.М. -за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Комунального підприємства „Ланжерон" та Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2012 року

у справі № 5017/2539/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Будівельне підприємство „Одеська перлина"

до відповідача Комунального підприємства „Ланжерон"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

за участю прокуратури Одеської області

про зобов'язання вчинити певні дії

встановив:

У серпні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) „Будівельне підприємство „Одеська перлина" (далі-позивач) звернулася до господарського суду Одеської області з позовною заявою до комунального підприємства (КП) „Ланжерон" (далі-відповідач) про:

- визнання дійсним договору оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р., укладеного між сторонами;

- зобов'язання КП „Ланжерон" за власний рахунок та власними силами звільнити орендовані ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" приміщення елінгу (інвентарний №51-Е) та відкритий бетонований оглядовий майданчик (інвентарний №330/2) від наявного там майна;

- зобов'язання КП „Ланжерон" здійснити фактичну передачу ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" нежилого приміщення елінгу (інвентарний №51-Е), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р.;

- зобов'язання КП „Ланжерон" здійснити фактичну передачу ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" відкритого бетонованого оглядового майданчика (інвентарний №330/2), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №49/06/Д від 25.01.2006р.

25 жовтня 2012 року до господарського суду Одеської області надійшла заява від відповідача про залучення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до участі у справі №5017/2539/2012 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25 жовтня 2012 року клопотання відповідача задоволено та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

У листопаді 2012 року позивач надав суду заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме від: визнання дійсним договору оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р., укладеного між сторонами у справі та зобов'язання відповідача за власний рахунок та власними силами звільнити орендовані позивачем приміщення елінгу (інвентарний №51-Е) та відкритий бетонований оглядовий майданчик (інвентарний №330/2) від наявного там майна.

Згідно остаточних позовних вимог позивач просив суд першої інстанції про зобов'язання КП „Ланжерон" здійснити фактичну передачу ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" нежилого приміщення елінгу (інвентарний №51-Е), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р. та зобов'язання КП „Ланжерон" здійснити фактичну передачу ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" відкритого бетонованого оглядового майданчика (інвентарний №330/2), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №49/06/Д від 25.01.2006р.

У відзиві на позовну заяву відповідач її не визнав, вважаючи позовні вимоги безпідставними і необґрунтованими, оскільки є помилковими посилання позивача на те, що нотаріальне посвідчення договору не відбулось через ухилення від цього КП „Ланжерон". Оксільки позивачем не надано доказів, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору.

Крім того, статтями 793, 794 Цивільного кодексу (ЦК) України (в редакції чинній на дату укладення договорів оренди) передбачено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно ч.3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації є укладеним лише з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13 листопада 2012 року (суддя Гут С.Ф.) уточнені позовні вимоги задоволено у повному обсязі на підставі їх обґрунтованості.

В оскарженому рішенні суд посилається на ч.2 ст.220 ЦК України, якою встановлено, що якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

В матеріалах справи міститься пропозиція відповідача, яка була направлена на адресу позивача про розірвання договору оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р. та погашення заборгованості по орендній платі, що, на думку суду першої інстанції, є підтвердженням того, що відповідач вважає спірний договір оренди укладеним.

Отже, позивачем і відповідачем були підписані договори оренди, відповідач письмово підтвердив свої зобов'язання щодо передачі об'єктів оренди позивачу, а тому ці договори є чинними.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач та третя особа звернулися з апеляційними скаргами, в яких просять скасувати рішення господарського суду Одеської області від 13.11.2012р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційні скарги мотивовані наступним.

Судом першої інстанції при прийнятті оскарженого рішення помилково не були застосовані норми статей 210, 640 Цивільного кодексу України, внаслідок чого помилково визнано дійсним договір оренди, недійсність якого встановлена законом, а визнання його дійсним в судовому порядку -не відбулося.

Крім того, є невірними посилання суду першої інстанції на норми ст.220 ЦК України, оскільки останні не застосовуються щодо правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Висновки суду відносно того, що відповідач письмово підтвердив свої зобов'язання по передачі об'єктів оренди та вважає договори оренди від 25.01.2006р. чинними -не відповідають обставинам справи та не підтверджені належними доказами.

Отже, висновки суду першої інстанції є помилковими та необґрунтованими.

14 січня 2012 року до Одеського апеляційного господарського суду надійшла заява заступника прокурора Одеської області про вступ у справу, оскільки спір зачіпає інтереси держави в особі Департаменту комунальної власності Одеської міської ради.

Представник позивача не скористався своїм правом надання відзивів на апеляційні скарги, але в засіданні суду апеляційної інстанції заперечував проти доводів, викладених в скаргах, та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Представники відповідача та третьої особи підтримали доводи, викладені в їх апеляційних скаргах, вважаючи рішення суду необґрунтованим та прийнятим з порушенням норм чинного законодавства.

Прокурор підтримав вимоги, викладені в апеляційних скаргах, вважаючи рішення місцевого господарського суду незаконним.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

25 січня 2006 року між КП „Ланжерон" (Орендодавець) та ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №48/06/Д, згідно з яким Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення елінгу (інвентарний №51-Е), розташоване на території пляжу „Ланжерон", яке знаходиться на балансі відповідача, на земельній ділянці загальною площею 1 га в прибережній зоні району пляжу „Ланжерон", загальною площею 1104,8 кв.м і вартістю згідно експертної оцінки на момент складання цього договору 862591грн.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено строк його дії з 25.01.2006р. по 25.01.2055р.

25 січня 2006 року між КП „Ланжерон" (Орендодавець) та ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" (Орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №49/06/Д, згідно до якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування відкритий оглядовий бетонований майданчик (інвентарний №330/2), розташований на території пляжу „Ланжерон", яке знаходиться на балансі КП „Ланжерон", на земельній ділянці загальною площею 1 га в прибережній зоні району пляжу „Ланжерон", загальною площею 2057,3 кв.м і вартістю згідно експертної оцінки на момент складання цього договору 382485грн.

Пунктом 1.2 цього договору встановлено строк його дії з 25.01.2006р. по 25.01.2055р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після укладення договорів оренди відповідач ухиляється від їх належного виконання, а саме відмовляється від взятого на себе обов'язку щодо передачі орендованого майна, незважаючи на відповідні звернення позивача та на отримані ним акти приймання передачі, які залишились без відповіді та підписання.

Як вбачається із спірних договорів, вони були укладені у простій письмовій формі.

Відповідно до ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ст.209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або за домовленістю сторін.

Відповідно до ст.793 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів-25.01.2006р.) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягав нотаріальному посвідченню.

Статтею 794 ЦК України в редакції, що була чинною на момент укладення договорів, встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше одного року, підлягає державній реєстрації.

Згідно зі статтею 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Проте, в порушення вимог зазначених статей спірні договори оренди від 25.01.2006р. №48/06/Д та №49/06/Д не були посвідчені нотаріально та не були зареєстровані.

Судом першої інстанції до спірних правовідносин були застосовані положення ч.2 ст.220 ЦК України, згідно з якою якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулось повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилась від його нотаріального посвідчення, то суд може визнати такий договір дійсним.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з такими твердження місцевого господарського суду, оскільки правила вказаної статті не поширюються на правочини, що підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, оскільки момент укладення таких правочинів пов'язується з державною реєстрацією, а тому такі правочини є неукладеними та не породжують для сторін прав та обов'язків.

Крім того, суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення не прийняв до уваги, що позивач відмовився від первісно заявлених позовних вимог щодо визнання договору оренди №48/06/Д від 25.01.2006р. дійсним, а просив лише задовольнити вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити фактичну передачу нежилого приміщення елінгу (інвентарний №51-Е), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №48/06/Д від 25.01.2006р. та відкритого бетонованого оглядового майданчика (інвентарний №330/2), що передбачена договором оренди нежилого приміщення №49/06/Д від 25.01.2006р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки спірні договори є неукладеними, то це зумовлює відсутність підстав щодо задоволення позовних вимог в частині фактичної передачі майна за цими договорами, а тому вимоги не підлягали задоволенню судом першої інстанції.

Враховуючи викладене, апеляційні скарги підлягають задоволенню як обґрунтовані та підтверджені нормами законодавства.

Суд першої інстанції, приймаючи оскаржене рішення щодо задоволення позову ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина", неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не надав належної юридичної оцінки фактичним обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим дане рішення підлягає скасуванню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,

апеляційний господарський суд

постановив :

Апеляційні скарги задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 13 листопада 2012 року у справі №5017/2539/20121 скасувати.

Прийняти нове рішення.

У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" на користь КП „Ланжерон" 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з ТОВ „Будівельне підприємство „Одеська перлина" на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 536,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Будішевська Л.О.

Судді Лавриненко Л.В.

Мишкіна М.А.