Ухвала

від 17.01.2013 по справі 2а-11680/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-11680/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Твердохліб В.А.,

суддів Троян Н.М., Бужак Н.П.,

за участю секретаря Погребняк М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НВК «Зембуд-Сервіс»до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкових декларацій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «НВК «Зембуд-Сервіс» (далі -Позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови у прийнятті податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльності щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог -відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та постановити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції допущені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач (ідентифікаційний код 36039708) з 30.07.2008 року згідно свідоцтва №100131420 зареєстрованиий платником податків на додану вартість (індивідуальний податковий номер 360397026584). Проте, вказана реєстрація анульована 17.08.2010 року згідно акта ДПІ №1729 (форма №6-ПДВ).

Як зазначає Позивач, в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, ним надіслано поштою Відповідачу податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, проте, у серпні 2012 року від своїх контрагентів йому стало відомо, що частина податкових зобов'язань з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року не була належно задекларована в базі даних Відповідача.

Жодних відмов, повідомлень або зауважень від Відповідача щодо поданих декларацій Позивачу не надходило, а самі податкові декларації подані із додержанням вимог ст.ст. 48, 49 Податкового кодексу України, тому згідно з пп.49.9.2 п.49.9 Податкового кодексу України вважаються прийнятими.

В серпні 2012 року Позивач звернувся до Відповідача із вимогою повідомити причини неприйняття податкових декларацій, однак, жодних відповідей не отримав.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів) , включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, є Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон).

Абзацом 1 підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Відповідно до абз.2 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу 1 цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови.

При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Згідно пп.а) пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

19.08.2010 року Позивач направив поштою Відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року від 19.08.2010 року, додаток 5 до неї, диск з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, а також заяву від 19.08.2010 року №23 про неприйняття даної податкової декларації 18.08.2010 року,

Зазначене підтверджується фіскальним чеком від 19.08.2010 року №9695 про відправку цінного листа №0102104565635, опис вкладення в цінний лист №0102104565635 з відбитком календарного штемпелю і повідомлення про вручення поштового відправлення №0102104565635.

Вказане поштове відправлення отримано Відповідачем 25.08.2010 року згідно повідомлення про його вручення.

Крім того, 20.09.2010 року Позивачем направлено Відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2010 року від 17.09.2010 року, додаток 5 до неї, диск з реєстром виданих та отриманих податкових накладних, а також заяву від 17.09.2010 року №23 про неприйняття даної податкової декларації 16.09.2010 року, що підтверджується фіскальним чеком від 20.09.2010 року №4770 про відправку цінного листа №0412301162339, опис вкладення в цінний лист №0412301162339 з відбитком календарного штемпелю і повідомлення про вручення поштового відправлення №0412301162339

Вказане поштове відправлення отримано Відповідачем 22.09.2010 року згідно повідомлення про його вручення.

Отже, колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції про те, що Позивачем дотримано вимоги абз.2 пп.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону, а податкові декларації з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року з усіма передбаченими додатками відправлені Відповідачу у строки, визначенні пп.а) пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону.

Таким чином, вказані податкові декларації за липень та серпень 2010 року вважаються поданими контролюючому органу 19.08.2010 року та 20.09.2010 року, відповідно.

Згідно абз.5 пп.4.1.2 п.4.1 ст. 4 Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

В матеріалах справи відсутні докази щодо факту невизнання Відповідачем податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, підстави такого невизнання, або не прийняття податкових декларацій в інший спосіб.

А тому відсутні підстави стверджувати про наявність протиправної відмови Відповідача у прийнятті поданих Позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року.

Однак, Відповідачем допущено бездіяльність щодо прийняття вказаних податкових декларацій Позивача.

Так, Відповідач не приймав рішень щодо невизнання податкових декларацій Позивача з податку на додану вартість за липень, серпень 2010 року.

Крім того, Відповідач не заперечував правильність заповнення вказаних податкових декларацій, які, між іншим, мають усі обов'язкові реквізити, підписи керівника та печатки.

Відповідачем не зареєстровано дані податкових декларацій у встановленому законом порядку та не вчинено інших передбачених податкових законодавством дій, зокрема, перенесення числових показників даних податкового обліку податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року до картки особового рахунку Позивача, інших електронних баз органів державної податкової служби.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльность щодо неприйняття податкових декларацій Позивача з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року, а тому рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності щодо неприйняття податкових декларацій з податку на додану вартість за липень та серпень 2010 року є обґрунтованим та вірним.

Крім того, вірним є також твердження суду першої інстанції про те, що помилкові посилання Позивача на норми Податкового Кодексу, який не набув чинності на час подання податкових декларацій з ПДВ за липень та серпень 2010 року, не спростовують наявність порушень в діях Відповідача, тому не можуть бути підставою для відмови в судовому захисті прав та інтересів Позивача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.201, 202 КАС України.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом»янському районі м.Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді Троян Н.М.

Бужак Н.П.

Ухвала складена в повному обсязі 22 січня 2012 року.

Головуючий суддя Твердохліб В.А.

Судді: Троян Н.М.