Постанова

від 17.01.2013 по справі 2а-15887/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року 09:52 № 2а-15887/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Білицький Р.Б. (довіреність від 15.11.2012 р.)

від відповідача: Оксененко К.П. (довіреність від 29.05.2012 р. № 1791/9)

від третьої особи : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «САН ТЕКС» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «АСГІЛЬДІЯ» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 № 0000752260 та № 0000762260,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «САН ТЕКС» з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 р.:

- № 0000752260, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 86 331 грн. за основним платежем та на 21582,75 грн. за штрафними санкціями,

- № 0000762260, відповідно до якого позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на прибуток» на 99281 грн. за основним платежем без застосування штрафних санкцій.

Позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування спірного рішення ґрунтуються на неможливості проведення ДПІ зустрічної звірки контрагента, на начебто фіктивності/нікчемності операцій, за якими сформовано спірні суми податкових вигод, висновки щодо чого у свою чергу, на думку позивача, ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинах.

У той же час, як зазначає позивач, спірні операції з контрагентом (ТОВ «Асгільдія») фактично проведені, їх проведення оформлено первинними документами та супроводжується податковими накладними, а отже підстав для невизнання податкових вигод позивача не має.

При цьому, як зазначає позивач, під час перевірки відповідачу було надано вичерпний перелік документів, які супроводжували спірні операції, однак ДПІ по суті було проігноровано всю первинну документацію за спірними операціями, що призвело до прийняття необґрунтованих рішень.

ДПІ з підстав, викладених в акті перевірки, вважає спірні рішення законними та обґрунтованими та просить у задоволенні позову відмовити.

Направлені третій особі копії ухвал суду про залучення її в якості третьої особи, а також повістки, які були направлена за адресами, визначеними в ЄДР та у матеріалах справи, не вручена поштою з незалежних від суду причин (за закінченням терміну зберігання) у зв'язку з чим та виходячи з положень абз. 2 ч. 3 ст. 167, ч. 4 ст. 33, ч. 11 ст. 35 КАС України копія ухвали суду та повістки вважаються врученими в силу закону, а третя особа - належним чином повідомленою про розгляд справи. Проте, третя особа в судове засідання не з'явилися, поважних причин неявки у судове засідання не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи не подавала, виходячи з чого та з урахуванням того, що явка третьої особи не визнавалася обов'язковою, з урахуванням встановлених строків розгляду справи та відсутності підстав для відкладення розгляду справи, судом ухвалено розглядати справу за відсутності третіх осіб.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.01.2013 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «САН ТЕКС» (код з ЄДР 37202578; адреса: 02125, м. Київ, Дніпровський район, вул. Старосільська, 1; підприємство зареєстровано у статусі юридичної особи 10.08.2010 р.; є платником ПДВ згідно свідоцтва від 04.10.2010 р.) з питань дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «АСГІЛЬДІЯ» (код з ЄДР 37617576; адреса: 69118, м. Запоріжжя, Комунарський район, вул. 40 Років Перемоги, 11) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 23.10.2012 р. № 3838/22-621/37202578 (далі - Акт перевірки).

Згідно з наказом від 12.10.2012 р. № 1569 «Щодо проведення позапланової невиїзної перевірки», перевірка призначена на підставі п/п. 20.1.4, п/п. п/п. 75.1.2., п. 79.2. ПК України.

Наказ та Акт перевірки не містять посилання на визначені у ст. 78 ПК України правові та фактичні підстави , які б свідчили про наявність обставин, що зумовлювали призначення позапланової перевірки.

В Акті перевірки зазначається, що між позивачем (покупцем) та ТОВ «Асгільдія» (продавцем) 04.08.2011 р. укладено договір № 4083 на поставку текстильних виробів.

Зазначено, що на виконання договору контрагентом на адресу позивача видано податкові накладні: від 16.09.2011 р. № 199 на суму 197705,22 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 32950,87 грн. та від 01.09.2011 р. № 194 на суму 320280,54 грн. з ПДВ, у т.ч. ПДВ - 53380 грн., суми ПДВ за якими включено позивачем до складу податкового кредиту за спірний період.

Акт перевірки не містить аналізу операцій за якими видано податкові накладні та аналізу первинних та інших документів, які супроводжували спірні операції позивача та були надані на перевірку (стор. 2-3 Акту перевірки).

У той же час зазначається, що від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано акт від 13.06.2012 р. № 576/2240/37617576 про неможливість зустрічної звірки ТОВ «Асгільдія» (код з ЄДР 37617576) за період з 01.09.2011 р. по 29.02.2012 р.

Як зазначається в Акті перевірки позивача (стор. 4), в акті перевірки контрагента , яка (перевірка) не проводилась, а лише складено акт про неможливість звірки , зазначено, що ТОВ «Асгільдія» не знаходиться за юридичною та фактичною адресою м. Київ, вул. Тургенівська 825/а, про що ДПІ у Шевченківському районі м. Києва отримано висновок (с/з від 05.06.2012 р.) ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності. Директором, головним бухгалтером та засновником ТОВ «Асгільдія» є гр. ОСОБА_4, який згідно пояснення від 01.02.2012 р. немає відношення до здійснення діяльності цього суб'єкта господарювання.

Відтак, як зазначає ДПІ, перевіркою (актом про неможливість зустрічної звірки) встановлено відсутність реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг) (в Акті не зазначено яких саме та в яких обсягах) ТОВ «Асгільдія», що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Отже, як зазначає ДПІ, підприємствами-контрагентами відображені у податковій звітності взаємовідносини з суб'єктами господарювання без мети настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відповідач, який не здійснював перевірку контрагента та не складав акт про неможливість звірки, в Акті перевірки позивача зазначає, що ТОВ «Асгільдія» не надано підтверджуючих документів щодо виникнення податкових зобов'язань.

Зазначені операції, за висновком ДПІ, не містять у суті своїй розумних економічних та ділової мети.

Відтак, операції купівлі-продажу ТОВ «Асгільдія» не спричиняють реального настання правових наслідків.

Аналогічні висновки ДПІ викладені в Акті перевірки і за результатами перевірки повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток (п. 3.2.), де ДПІ прийшла до висновку, що позивачем у період 2-3 кв. 2011 року завищено витрати за відносинами із зазначеним контрагентом на 431655 грн.

У той же час, саме наведені посилання відповідача про наявність акту про неможливість звірки із контрагентом позивача стали підставою для узагальнюючого висновку ДПІ, відповідно до якого перевіркою встановлено порушення п. 198.2., 198.3., 198.6., 201.1., 201.4. ПК України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість за вересень 2011 року у сумі 86331 грн., а також встановлено порушення п/п. 139.1., 139.9. ПК України внаслідок чого ДПІ встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 99281 грн.

На підставі зазначених висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

(1) Перевіряючи дотримання ДПІ вимог ч. 3 ст. 2 КАС України в контексті наявності підстав для проведення перевірки, суд виходить з наступного.

Відповідно до п/п. 20.1.4. ПК України податкові органи мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до п. 75.1. ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові ; виїзні або невиїзні ) та фактичні перевірки.

Документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку , встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п/п. 75.1.2. ПК України документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин , визначених цим Кодексом.

Обставини , наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення позапланової перевірки визначено у п. 78.1. ПК України.

Згідно з п. 78.4. ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Пунктом 79.1. ПК України при цьому передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу .

Відповідно до п. 81.1. ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення , визначених цим Кодексом

У той же час, відповідно до п. 1.1. Методичних рекомендації щодо порядку організації та проведення перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 14 квітня 2011 року № 213, відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки відповідним керівником органу державної податкової служби приймається рішення (із зазначенням підстав для проведення перевірки, дати її початку та тривалості), яке оформлюється наказом .

Підставою в контексті наведеного та за загальним правилом слід розуміти фактичні та юридичні підстави.

Виходячи з наведеного, (1) перевірка в даному випадку могла бути проведена за наявності обставин, визначених у п. 78.1. ПК України та (2) наказ про проведення перевірки повинен був містити посилання на правову підставу, тобто відповідну норму ПК України (відповідний підпункт п. 78.1. ПК України), відповідно до якої призначено проведення перевірки.

Проте, в даному випадку наказ про проведення перевірки, як і власне Акт перевірки, не містять посилання на відповідний підпункт п. 78.1. ПК України, де визначено обставини, наявність яких зумовлює виникнення підстав для проведення перевірки та під час розгляду справи представником ДПІ не доведено наявності зазначених обставин та підстав, наявність яких зумовила проведення перевірки позивача. При цьому, ще ухвалою судді від 03.12.2012 р. про відкриття провадження у справі у ДПІ витребовувались матеріали, що були прийняті до уваги у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень. Відтак, в даному випадку перевірка призначена та проведена без дотримання вищезгаданих вимог податкового законодавства, за відсутності підстав для її призначення та проведення, а отже акт перевірки є доказом здобутим з порушенням закону та в силу вимог ч. 3 ст. 70 КАС України не може братися судом до уваги при вирішенні справи в якості підстави прийняття оскаржуваних рішень, що вже само по собі зумовлює висновок суду про визнання спірних рішень протиправними та їх скасування.

(2) У той же час, щодо фактичних обставин взаємовідносин учасників спірних операцій та щодо наявності підстав для формування позивачем спірних сум податкових вигод, слід зазначити наступне.

Зокрема, щодо основних видів діяльності, слід зазначити, що відповідно до довідки з органів статистики та статуту позивача, до таких видів діяльності позивача віднесено оптова торгівля текстильними товарами, оптова торгівля одягом та взуттям, оптова торгівля іншими товарами господарського призначення, складське господарство, пакування.

Між позивачем (покупцем) та ТОВ «Асгільдія» 04.08.2011 р. укладено договір № 4083 на поставку товарів (текстильних виробів в асортименті), що відповідає характеру звичайної/основної господарській діяльності позивача.

За умовами поставки передбачено постачання товарів на склад покупця, що, відповідно, не передбачає його участі у транспортних відносинах та оформлення ним транспортних взаємовідносин з перевізником.

Специфікацією до договору визначено асортимент текстильної продукції (80 найменувань).

На підставі договору та згідно з видатковою накладною від 01.09.2011 р. № 194 позивачу передано текстильної продукції в асортименті 58 найменувань на суму 320 280,54 грн. з ПДВ - 53 380,09 грн.

Згідно з видатковою накладною від 16.09.2011 р. позивачу передано текстильної продукції в асортименті 60 найменувань на суму 197 705,22 грн. з ПДВ.

На підставі договору позивачу контрагентом видано податкові накладні: від 01.09.2011 р. № 194 на суму 320 280,54 грн. з ПДВ - 53 380,09 грн. та від 16.09.2011 р. № 199 на суму 197 705,22 грн. з ПДВ - 32950,87 грн.

Всі наведені документи видані за підписом директора контрагента ОСОБА_4

Зазначені документи щодо поставки текстильних виробів також супроводжуються сертифікатами відповідності продукції № 182872, 182873, 182874, 182875.

28.09.2011 р. проведено оплату по договору у розмірі на суму 145000 грн. з ПДВ, 13.10.2011 р. - 145 000 грн. з ПДВ.

Щодо подальшого руху придбаного товару позивачем надано договори, видаткові накладні, копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей та податкові накладні щодо подальшої поставки товарів підприємствам торгових мереж у вересні 2011 року.

Щодо наявності у виробничих приміщень для цілей виконання спірних операцій, останнім надано копію договору № 11 від 10.08.2010 р. та акт приймання-передачі щодо оренди у ФОП ОСОБА_3 приміщень для виробничих потреб загальною площею 54 кв.м.

Щодо наявності трудових ресурсів позивачем надано штатний розпис, згідно якого у штаті позивача перебуває 8 осіб, серед яких, крім керівного складу, перебуває торговий представник, водій експедитор, комірник.

Проаналізувавши у взаємозв'язку з вищенаведеним положення:

- Податкового кодексу України (щодо оподаткування прибутку підприємств , щодо формування витрат), а сам: п/п. 14.1.27. (щодо визначення терміну «витрати»), п/п. 14.1.36. ПК України (щодо визначення терміну «господарська діяльність»), п/п. 134.1.1. (щодо об'єкту оподаткування); п. 138.1. (щодо складу витрат, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування), п/п. 14.1.228. (щодо визначення поняття собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 138.2. (щодо визнання витрат на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат), п/п. 138.4. (щодо періоду визнання витрат, що формують собівартість реалізованих товарів, які визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг), п/п. 137.1. (дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар), п/п. 139.1.9 (щодо не включення до складу витрат тих витрат, що не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами),

- (щодо ПДВ) п/п. 14.1.178 (щодо визначення «податок на додану вартість»), п. 185.1. (щодо визначення «об'єкт оподаткування»), 14.1.191. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.202. (щодо визначення «постачання товарів»), п/п. 14.1.181 (щодо визначення «податковий кредит»), п. 198.1. ПК України (щодо виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів, п. 198.2. (щодо дати виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту), п. 198.3. (щодо порядку визначення податкового кредиту), п. 201.1. (щодо обов'язку покупця видати покупцю податкову накладну та щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної), п. 201.4. (щодо дати видачі податкової накладної), п. 201.6. (щодо статусу податкової накладної), п. 201.7. (щодо порядку видачі п/н); п. 201.8. (щодо осіб, яким надано право нарахування податку та видачі п/н), п. 201.10 ПК України (щодо особи, яка видає п/н та її статусу як підстави нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту); п. 198.6. ПК України (щодо не віднесення до податкового кредиту сум податку, не підтверджених податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджених іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу), п. 198.6. (щодо відповідальності платника у разі не підтвердження на час перевірки сум податку зазначеними цим пунктом документами),

- п/п. 16.1.2., 16.1.3., п. 44.1. ПК України (щодо ведення обліку), а також положення ч. 2. ст. 3., ч. 1 ст. 9, ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», суд приходить до наступних висновків.

Так, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які, для надання їм юридичної значимості (сили), крім іншого, мають бути видані за фактично вчиненою операцією та підписані уповноваженою особою.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, виникають за наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум витрат та податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають, зокрема, у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відповідно, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності, визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це : непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваної операції, видача податкової накладної особою, яка не є платником ПДВ та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або підписання цих документів не уповноваженою особою.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд, вирішуючи спір по суті, також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача , якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому , вирішуючи з урахуванням наведених вище обставин та норм законодавства спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того , вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права , обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку , як приходить до висновку суд, сукупність досліджених під час розгляду справи вищезгаданих документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, матеріали щодо руху товарів, надана під час перевірки оборотно-сальдова відомість по рах. 631, не дають підстав для висновку про нездійснення спірних операцій та висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Відповідач, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не довів належними та допустимими доказами наявності обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум витрат та податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

В контексті наведеного, щодо пояснень директора контрагента та посилання ДПІ на акт про неможливість проведення зустрічної звірки по контрагенту, які по суті є основою доказової бази ДПІ, слід зазначити , що наведений акт про неможливість зустрічної звірки не наданий під час розгляду справи, як і докази відсутності контрагента за своїм місцезнаходженням під час здійснення спірних операцій, та ДПІ не доведено наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих документів, які були наявні у ДПІ під час перевірки та витребовувались судом у складі матеріалів, на підставі яких ухвалено спірні рішення.

При цьому, щодо показів директора контрагента, слід зазначити, що за відсутності висновків експертизи, проведеної, зокрема, за ініціативою ДПІ в порядку ст. 84 ПК України, щодо можливої підробки підписів на первинних документах за спірними операціями, які, виходячи з підстав прийняття спірних рішень, повинні були бути наявні у ДПІ вже під час перевірки (з огляду на доводи про юридичну дефектність первинних документів), самі по собі, за відсутності вироку у кримінальній справі та без відповідної оцінки відповідних показів зазначеної особи судом у кримінальній справі за правилами КПК України, наведені в акті перевірки відомості щодо наявності пояснень цієї особи , як і власне і неможливість звірки по контрагенту, не є достатніми та допустимими доказами юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, нездійснення позивачем спірних операцій, та підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства.

В контексті наведеного відповідачем під час розгляду справи не надано вироку суду відносно посадових осіб позивача або контрагента позивача за спірними операціями, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності цих осіб та підприємств з метою отримання необґрунтованої податкової вигоди за спірними операціями або реєстрації/перереєстрації підприємств - контрагента позивача на підставних осіб.

На підтвердження викладених в Акті перевірки обставин щодо непричетності директора контрагента до його діяльності, ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 55 1 ГК України («Фіктивна діяльність суб'єкта господарювання») , яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента позивача без відома засновника, його реєстрація на підроблені , втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, реєстрації/перереєстрації цих підприємств на підставних осіб, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

У цьому ж контексті слід додати, що, виходячи з того, що реєстрація/перереєстрація підприємств пов'язана із вчиненням нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновників/учасників на установчих документах, ДПІ не надано відомостей щодо оскарження у судовому порядку зацікавленими особами вчинення нотаріальних дій щодо посвідчення підписів на установчих документах контрагента позивача в порядку ст. 50 Закону України «Про нотаріат».

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», є достовірними . В контексті наведеного до матеріалів справи залучено спеціальний витяг з ЄДР із статусом відомостей про юридичну особу - «підтверджено», де, крім іншого, містяться відомості про директора ТОВ «Асгільдія» - ОСОБА_4, який, відповідно до витягу, має право вчиняти юридичні дії без довіреності, у т.ч. підписувати договори, та відсутні відомості про обмеження щодо вчинення дій від імені зазначеного товариства.

Відтак, відомості щодо директора контрагента позивача, внесені на час вчинення спірних операцій в ЄДР, є достовірними в силу Закону та не спростовані ДПІ станом на час вчинення спірних операцій та розгляду справи, у зв'язку з чим підписання зазначеною особою документів за спірними операціями є правомірним.

У взаємозв'язку з наведеним, суд також зазначає, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, на чому також ґрунтуються в даному випадку доводи ДПІ.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з окремим позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б відповідно до конкретних норм ЦК України свідчили про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та його контрагентом.

Щодо власне виконання спірних операцій, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача.

Слід додати, що вищезгадані первинні документи, податкові накладні видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20% (за звичайними правилами), що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що не заперечується в Акті перевірки, а отже видача ним податкових накладних є правомірною.

Під час розгляду справи з боку ДПІ не доведено кількості працівників та обсягів інших ресурсів, які були необхідні контрагенту для виконання спірних операцій, але були відсутні. З боку ДПІ не було також надано податкової звітності контрагента, на проведення аналізу якої міститься посилання в акті перевірки позивача, з аналізу якої б вбачалось відсутність таких ресурсів у контрагента позивача.

Виходячи із характеру та суті операцій та наявних первинних документів, поставка здійснювалась на склад позивача, що, як вже зазначалося, не передбачає участі позивача у транспортних відносинах щодо доставки та підписання ним транспортних документів у зв'язку з цим. В даному випадку достатнім підтвердженням поставки на складі позивача є акт приймання-передачі, видаткова накладна, які і оформлювались в даному випадку.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід зазначити, що під час розгляду справи не доведено жодних обставин, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про не пов'язаність операцій з господарською діяльністю позивача, фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

При цьому, сама по собі неможливість звірки по контрагенту не спростовує виконання спірних операцій, не свідчить про невиконання спірних операцій у вересні 2011 року, не свідчить про відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням на час вчинення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства в період здійснення спірних операцій.

Суд, крім іншого та в контексті наведеного наголошує також на тому, що згідно з усталеною судовою практикою вищих судових інстанцій, можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача, чого в даному випадку не доведено ДПІ належними та допустимими доказами, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Відтак, відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, не доведено наявності обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту за вищезгаданими операціями, які б свідчили про нездійснення спірних операцій та юридичну дефектність первинних документів за спірними операціям та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали надання цих документів під час розгляду справи.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваних рішень, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування позивачем спірних сум витрат та податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень. На поверненні судового збору позивач не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ТЕКС» (код з ЄДР 37202578; адреса: 02125, м. Київ, Дніпровський район, вул. Старосільська, 1) задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва ДПС від 06.11.2012 № 0000752260 та № 0000762260.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.01.2013 р.