Ухвала

від 29.07.2014 по справі 2а-15887/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

29 липня 2014 року м. Київ В/800/3548/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Костенка М.І.

Маринчак Н.Є.

перевіривши заяву Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року

у справі № 2а-15887/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Текс»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби,

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгільдія»,

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) звернулась до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року у справі № 2а-15887/12/2670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сан Текс» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Асгільдія», про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

В поданій заяві ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

На підтвердження своїх доводів ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві додано ухвали Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року № К-55707/09 та від 14 січня 2014 року № К/800/16035/13, в яких, на її думку, інакше застосовано вказані норми матеріального права у подібних правовідносинах, ніж в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року.

Відповідно до статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Так, у справі № 2а-15887/12/2670, про перегляд рішення в якій ставиться питання, Вищий адміністративний суд України, з урахуванням встановлених обставин у справі, дійшов висновку про реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, що підтверджується оформленими належним чином первинними документами бухгалтерського обліку (видатковими накладними, податковими накладними, сертифікатами відповідності продукції тощо).

В свою чергу, в ухвалі від 14 січня 2014 року № К/800/16035/13 підставою для відмови в задоволенні позову стала недоведеність позивачем того факту, що здійснені між ним та контрагентом господарські операції носять реальний характер, оскільки надані підприємством документи не дають можливості встановити дійсність вчинених операцій, а лише фіксують їх.

Таким чином, ухвалення різних за наслідками судових рішень у подібних правовідносинах стало результатом надання судом касаційної інстанції різної правової оцінки встановленим у справах обставинам, що, в свою чергу, не може свідчити про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

Ухвалою ж Вищого адміністративного суду України від 30 листопада 2011 року № К-55707/09, на яку посилається ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, адміністративна справа по суті не вирішувалась, а направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.

Слід зазначити, що направлення справи на новий розгляд виключає можливість формулювання судом касаційної інстанції остаточної правової позиції у справі, оскільки застосування норм матеріального права можливе лише на підставі повного та всебічного встановлення обставин справи. Водночас неповне встановлення обставин справи виключає можливість ствердження того факту, що матеріальні норми по-різному застосовано саме в подібних відносинах, оскільки зміст цих відносин у такому разі не є остаточно встановленим.

З огляду на викладене, підстави для допуску справи до провадження для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року відсутні.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

Відмовити Державній податковій інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві в допуску справи № 2а-15887/12/2670 для перегляду Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Костенко М.І.

Маринчак Н.Є.