Ухвала

від 15.01.2013 по справі 2а-13240/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13240/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С.

У Х В А Л А

Іменем України

15 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді Мамчура Я.С.

суддів Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.

при секретарі Гімарі Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 28 березня 2012 року №0000472240/1166.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Дек Україна»зареєстроване як юридична особа, видами діяльності якої відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій АА №623874 є неспеціалізована оптова торгівля, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, консультування з питань комерційної діяльності й керування, дослідження кон`юктури ринку та виявлення громадської думки.

ТОВ «Дек Україна»є платником податку на додану вартість.

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дек Україна»з питань визначених постановами старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О. від 10 січня 2012 року та 19 січня 2012 року за період діяльності з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт від 12 березня 2012 року №174/2240/33693461.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2011 року у розмірі 1 357 261 грн., а саме за періоди: серпень 2011 року -481 648 грн; вересень 2011 року -339 238 грн.; жовтень 2011 року -283 372 грн.; листопад 2011 року -253 003 грн. В обґрунтування зроблених під час даної перевірки висновків, відповідач вказав на нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем за період з що перевірявся.

На підставі даного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення -рішення від 28 березня 2012 року №0000472240/1166, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 357 261 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 339315,25 грн.

Згідно з пп. «а»п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість можливе, за умови придбання ним товарів та послуг для використання їх при здійсненні ним господарської діяльності.

Підставою для виникнення такого права є виписана контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість, податкова накладна, оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України. Однак, слід зазначити, що відповідно до положень ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для цілей ведення податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Витрати для цілей об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту з податку на додану вартість мають бути фактично здійснені, підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Так ж позиція викладена і в листі Вищого адміністративного Суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

ТОВ «Дек Україна»(Покупець) укладено договір постанови №1 від 04 січня 2011 року. Відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених даним договором, Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) програмне забезпечення, асортимент та кількість якого зазначена в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. На виконання умов даного договору його сторонами складено видаткові та податкові накладні (а.с. 167-177, т.1).

Між ТОВ «Остін трейд»(Продавець) та ТОВ «Дек Україна»(Покупець) укладено договір поставки №ДГ-250702 від 25 липня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, офісне обладнання, асортимент кількість та вартість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками -фактурами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Крім цього, між цими ж товариствами 29 серпня 2011 року укладено договір поставки №ДГ - 290803, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, програмне забезпечення, асортимент кількість та вартість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками -фактурами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. На виконання умов даних договорів ТОВ «Остін трейд»та ТОВ «Дек Україна»складено видаткові та податкові накладні (а.с.53-256, т.2, а.с.1-8, т.3).

Між ТОВ «Лоу-Консалт»(Виконавець) та ТОВ «Дек Україна»(Замовник) 01 грудня 2010 року укладено договір про надання консультаційнио-інформаційних послуг №0000001, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційно -інформаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. На виконання умов даного договору його сторонами складено акти здачі-приймання (надання послуг), податкові накладні (а.с.11- 166, т.3).

Колегія суддів критично оцінює надані позивачем звіти по договору від 01 грудня 2010 року №0000001 (а.с.178-207, т.1), оскільки в матеріалах справи містяться тільки їх титульні сторінки та відсутній сам текст наданих звітів. Матеріали справи не містять належних доказів отримання позивачем за вищевказаним договором вказаних в ньому послуг та використання даних послуг в його господарській діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції в ході розгляду справи та вбачається з акту перевірки від 12 березня 2012 року №174/2240/33693461 наступне.

Відповідно до протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_3 проведеного начальником ОРВ ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Шуть І.М. від 27 грудня 2011 року встановлено, що ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд»та ТОВ «Лоу Консалт»були створено без мети ведення фінансово -господарської діяльності та протягом 2010-2011 року використовувалось з метою надання послуг по конвертації безготівкових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно висновку експерта №244 від 30 серпня 2011р., почеркознавча експертиза була проведена начальником СТКЗР Білоцерківського MB при ГУМВС України в Київській області майором міліції Майданік Андрієм, в ході якої встановлено, що підпис від імені ОСОБА_6.(директор ТОВ «Компанія»Вайліс»(код ЄДРПОУ 36445186) у первинних документах за лютий, березень, травень, вересень 2010 року виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Відповідно до пояснень гр. ОСОБА_7, наданим оперуповноваженому ОРЧ відділу МВС Росії по місту Арзамасу капітаном поліції Басіним А.А. від 14 грудня 2011 року встановлено наступне (пояснення надано російською мовою): «...Весной 2011 года (точной даты я не помню) я по просьбе моего отца выезжал в республику Украина с целью передать бумажный запечатанный пакет с неизвестными мне документами....мне необходимо перевезти упомянутый выше пакет с документами, который я должен буду передать также мужчине по имени ОСОБА_8 на вокзале г. Киев. За оказание данной услуги от ОСОБА_8 я получил денежные средства в суме 5000 рублей в качестве вознаграждения. Каких либо иных действий или операций с паспортом я не производил, никому его не передавал.

От сотрудников полиции города Арзамаса я узнал, что являюсь учредителем, директором и главным бухгалтером ООО «Остин Трейд»(код 37582931). Сообщаю, что это не является действительным и каким образом предприятие ООО «Остин Трейд»было зарегистрировано на моё имя мне не известно...».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що господарські операції здійснені між позивачем та ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд»та ТОВ «Лоу Консалт»не створюють для даних платників податків реальних змін майнового характеру.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкові накладні виписані позивачу його контрагентами ТОВ «Компанія Вайліс», ТОВ «Остін Трейд»та ТОВ «Лоу Консалт»не є первинними документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та не є підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі даних податкових накладних за період серпень, вересень, жовтень 2011 року, всього на суму 1 357 261 грн.

У разі відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Така ж позиція викладена і в листі Вищого адміністративного Суду України від 02 червня 2011 року №742/11/13-11.

Отже, відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України доведено правомірність прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення про задоволення адміністративного позову з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційні скарги потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»-залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяМамчур Я.С. СуддіГоряйнов А.М. Желтобрюх І.Л.

Повний текст складено 18.01.13р.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Желтобрюх І.Л.