Ухвала

від 17.12.2014 по справі 2а-13240/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року м. Київ К/800/4733/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М ., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013

у справі № 2а-13240/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013, відмовлено у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Дек Україна») до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000472240/1166 від 28.03.2012.

Приймаючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що господарські операції за участю позивача не мали реального характеру та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 і задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач не надав письмових заперечень на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дек Україна» з питань, визначених постановами старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва Братко Т.О. від 10 січня 2012 року та 19 січня 2012 року, за період діяльності з 01.01.2009 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт від 12.03.2012 № 174/2240/33693461.

В ході проведеної перевірки відповідачем встановлено, що позивач порушив вимоги п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України , в результаті чого ним занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на 1 357 261 грн. за періоди: серпень 2011 року - 481 648 грн.; вересень 2011 року - 339 238 грн.; жовтень 2011 року - 283 372 грн.; листопад 2011 року - 253 003 грн. В обґрунтування висновків перевірки, відповідач вказав на нікчемність господарських операцій, здійснених позивачем.

На підставі даного акта прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.03.2012 № 0000472240/1166, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 357 261 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 339 315,25 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 даного Закону господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкової ознаки господарської операції, кореспондує з нормами Податкового кодексу України .

Так, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України , що вступив в дію з 01.01.2011, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу ) чи не підтверджені митними деклараціями , іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

ТОВ «Дек Україна» (Покупець) укладено договір поставки №1 від 04 січня 2011 року з ТОВ «Компанія «Вайліс», відповідно до п.1.1 якого Продавець зобов'язується продати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) програмне забезпечення, асортимент та кількість якого зазначена в накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору. На виконання умов даного договору його сторонами складено видаткові та податкові накладні.

Між ТОВ «Остін трейд» (Продавець) та ТОВ «Дек Україна» (Покупець) укладено договір поставки № ДГ-250702 від 25 липня 2011 року, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, офісне обладнання, асортимент кількість та вартість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його.

Крім цього, між цими ж сторонами 29 серпня 2011 року укладено договір поставки № ДГ-290803, відповідно до п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, програмне забезпечення, асортимент кількість та вартість якого визначається видатковими накладними та/або рахунками-фактурами, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його. На виконання умов даних договорів ТОВ «Остін трейд» та ТОВ «Дек Україна» складено видаткові та податкові накладні.

Між ТОВ «Лоу-Консалт» (Виконавець) та ТОВ «Дек Україна» (Замовник) 01 грудня 2010 року укладено договір про надання консультаційно-інформаційних послуг №0000001, відповідно до п.1.1 якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику консультаційно-інформаційні послуги, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги у розмірах, порядку та формі, передбачених цим договором. На виконання умов даного договору його сторонами складено акти здачі-приймання (надання послуг), податкові накладні.

Оплата за договорами в повному обсязі не здійснена.

Водночас, позивачем не надано суду доказів перевезення товару, зазначеного у податкових накладних, як і не надано доказів зберігання, обліку, руху та використання цього товару у власній господарській діяльності у взаємозв'язку з фактом придбання.

Суди попередніх інстанцій також критично оцінили надані позивачем звіти по договору від 01 грудня 2010 року № 0000001, оскільки в матеріалах справи містяться тільки їх титульні сторінки та відсутній сам текст наданих звітів. Матеріали справи не містять належних доказів отримання позивачем за вищевказаним договором вказаних в ньому послуг та використання даних послуг в його господарській діяльності.

За таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із позицією судів попередніх інстанцій про те, що наявність договорів, податкових накладних не є безумовним підтвердженням реальності господарських операцій. Фактично учасниками договірних відносин було здійснено лише обмін документами, що позбавляє позивача права на формування сум податкового кредиту, оскільки відповідні угоди позивача із вказаними контрагентами мають характер безтоварних, які не спрямовані на фактичні зміни в структурі активів та зобов'язань і власному капіталі сторін правочинів у відповідності до їх змісту.

Водночас, колегія суддів вважає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватись незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від видів стягнень за порушення інших галузевих інститутів законодавства.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій обґрунтовано постановили, що висновки ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС, зроблені у ході перевірки, відповідають фактичним обставинам справи, відтак, відсутні підстави для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дек Україна» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.11.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 у справі № 2а-13240/12/2670 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)А.М. Лосєв Судді: (підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна