Рішення

від 17.01.2013 по справі 20/106

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/106 17.01.13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Ін Юре"

до 1) Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

2) Громадської організації "Центр соціально-політичних технологій"

про визнання недійсним свідоцтва України №112261 від 10.09.2009р. на знак для товарів і послуг «СУДОВА ПРАКТИКА»

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Лунченко Г.М.

від відповідача 1: Ресенчук В.М.

від відповідача 2: Шувар Н.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позовні вимоги заявлені про визнання недійсним свідоцтва України №112261 від 10.09.2009р. на знак для товарів і послуг "СУДОВА ПРАКТИКА"; зобов'язання відповідача-1 внести до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості щодо визнання недійсним повністю свідоцтва України №112261 від 10.09.2009р. на знак для товарів і послуг "СУДОВА ПРАКТИКА", здійснити публікацію в офіційному бюлетені "Промислова власність" про визнання недійсним повністю свідоцтва України №112261 від 10.09.2009р. на знак для товарів і послуг "СУДОВА ПРАКТИКА". Позовні вимоги мотивовані тим, що зареєстрований знак для товарів і послуг "СУДОВА ПРАКТИКА" не відповідає умовам надання правової охорони, а саме, складається лише з позначень, що є загальновживаними символами та термінами; складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 09.06.2011р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/106, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.06.2011р.

Представник позивача у судовому засіданні 21.06.2011р. надав суду письмові пояснення щодо наявності порушеного права позивача, що стало підставою для звернення із позовом до суду.

Представник відповідача-2 у відзиві заперечив проти позовних вимог, зазначаючи, що при оформленні заявки на торговий знак "СУДОВА ПРАКТИКА" декількома експертними установами в межах науково-технічної експертизи було проаналізовано та відмовлено у реєстрації заявленого позначення, яке є загальновживаним як позначення для товарів і послуг певного виду або загальновживаним символом і терміном, в галузі юриспруденції або зв'язаних з ними "правничих послуг". Реєстрація знаку "СУДОВА ПРАКТИКА" щодо частини зазначених у заявці товарів і послуг, саме тільки для 9, 16 та 38 класів МКТП підтверджує факт нерозповсюдження класів 9, 16, 38 класів МКТП на конкретну галузь науки - юриспруденцію. Також, позивачем необґрунтовано та документально не підтверджено, що поняття "СУДОВА ПРАКТИКА" є загальновживаним терміном.

21.06.2011р. судом одержано письмові пояснення по справі від Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України, у яких зазначається, що Державний департамент інтелектуальної власності МОН України, як орган, що ліквідується, продовжує виконувати свої повноваження у сфері інтелектуальної власності до проведення ліквідації у визначений термін (не пізніше 15.08.2011р.) та є належним відповідачем у справах щодо визнання недійсними охоронних документів на об'єкти права промислової власності.

Судом встановлено, що Державний департамент інтелектуальної власності МОН України станом на час звернення позивача із даним позовом до суду не ліквідований та продовжує виконувати свої повноваження до створення в установленому порядку Державної служби інтелектуальної власності України та передачі повноважень Державній службі інтелектуальної власності України.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що належним відповідачем-1 у справі є Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, як орган, якому делеговані повноваження, зокрема, із видачі охоронних документів на об'єкти інтелектуальної власності та який не ліквідований станом на час звернення позивача із даним позовом до суду.

У зв'язку з наведеним, суд допустив заміну первісного відповідача-1 - Державної служби інтелектуальної власності України Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України на належного відповідача-1 - Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

З метою заміни неналежного відповідача-1 на належного - Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України та витребування додаткових документів по справі, розгляд справи 21.06.2011р. відкладено.

У судовому засіданні 29.06.2011р. представник відповідача-1 надав суду відзив на позовну заяву, у якому проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що судова практика є діяльністю судових органів, що не є загальновживаним позначенням, як позначення товарів чи послуг певного виду; термін "судова практика" відноситься до такої галузі науки, як правознавство або юриспруденція; усі твердження позивача, що позначення "СУДОВА ПРАКТИКА" є загальновживаним терміном є необґрунтованим.

У судовому засіданні 29.06.2011р. судом оголошено перерву до 05.07.2011р.

04.07.2011р. судом одержано від позивача заяву про уточнення позовних вимог, а саме, позивач зазначає, що окрім зазначеного у позовній заяві, на знак для товарів і послуг "СУДОВА ПРАКТИКА" за свідоцтвом України №112261 мають бути поширені також підстави для відмови у наданні правової охорони, які передбачені абзацом 4 п. 2 ст. 6 Закону, а саме, не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу.

У судовому засіданні 05.07.2011р. уточнені позовні вимоги прийняті судом до розгляду.

Представник відповідача-2 надав суду письмові пояснення по справі, відповідно до яких посилається на те, що йому належить право попереднього користувача на позначення "СУДОВА ПРАКТИКА" ще з лютого 2002 року і право на вільне використання зареєстрованої торговельної марки, яке порушено позивачем.

Так як для роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського спору необхідні спеціальні знання, суд, за власною ініціативою, призначив у справі №20/106 судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності, проведення якої доручив Київському НДІ судових експертиз. Ухвалою від 05.07.2011р. провадження у справі №20/106 зупинено.

01.11.2011р. судом одержано матеріали справи №20/106 з експертної установи із супровідним листом, у якому повідомляється, що станом на 24.10.2011р. оплата вартості проведення експертизи у справі №20/106 до інституту не надійшла, відповідно матеріали справи повертаються до суду без виконання.

У зв'язку з наведеним, ухвалою від 01.11.2011р. суд поновив провадження у справі №20/106 та призначив справу до судового розгляду на 28.11.2011р.

28.11.2011р. судом одержано заяву від позивача про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник позивача, яка має статус третейського судді, 28.11.2011р. приймає участь у розгляді справ. До клопотання додано копію ухвали Постійно-діючого третейського суду при Корпорації "Юртранссервіс" від 10.11.2011р.

У судовому засіданні 28.11.2011р. представник відповідача-2 надав суду письмові пояснення на заяву позивача про уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В усних поясненнях представник відповідача-2 зазначив, що саме позивач є заінтересованою особою, яка повинна нести витрати, що пов'язані з проведенням судової експертизи, оскільки на позивача покладено обов'язок щодо доведення тих обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог. У даній справі, для всебічного, повного та об'єктивного вирішення спору, необхідні спеціальні знання, якими суд не володіє, відповідно, необхідний висновок судового експерта.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р у справі № 20/106 призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності та зупинено провадження у справі на час проведення судової експертизи.

За результатом повторного автоматичного розподілу справ, який проведено 28.08.2012р. у зв'язку з обранням судді Палія В.В. на посуду судді Вищого господарського суду України, справу-замінник №20/102 передано на розгляд судді Бондарчук В.В.

28.11.2012 р. матеріали справи №20/106 та експертний висновок надійшли до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.11.2012 р. суддя Бондарчук В.В. прийняла справу № 20/106 до свого провадження, поновила провадження у справі №20/106 та розгляд справи призначила на 11.12.2012 р. за участю представників сторін.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення у судове засідання повноважних представників відповідача-2.

27.12.2012 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав пояснення по справі, в яких зазначає, що 23.11.2011 р. здійснена державна реєстрація припинення Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, що не пов'язано з реорганізацією.

Указом Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу інтелектуальної власності України.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

За таких обставин, суд вважає за необхідне замінити Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України на його правонаступника - Державну службу інтелектуальної власності України.

17.01.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-2 подав письмові пояснення, в яких зазначає, що рішення відповідача-1 про видачу свідоцтва України №112261 від 10.09.2009 р. на знак для товарів і послуг «СУДОВА ПРАКТИКА» було прийнято в результаті проведення компетентним органом експертизи заявки відповідно до ст. 10 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», за наслідками якої встановлено відповідність зазначеного знаку умовам надання правової охорони в тому числі абз.2 п.2 ст. 6 Закону. Отже, вимоги позивача про те, що знак для товарів і послуг відповідача-2 «СУДОВА ПРАКТИКА» складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду повністю спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи, як наслідок, позов не підлягає задоволенню.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками судового процесу та витребуваних судом.

У судовому засіданні 17.01.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація "Центр соціально-політичних технологій" є власником свідоцтва України №112261 на знак для товарів і послуг «СУДОВА ПРАКТИКА» для товарів 9,16,38 класу, заявка №m2008 15711 від 18.08.2008 р. Публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» №17 щодо реєстрації свідоцтва України №112261 на знак для товарів та послуг «СУДОВА ПРАКТИКА» здійснено 10.09.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що державна реєстрація знаку для товарів і послуг здійснена із порушенням законодавства України, зокрема, про те, що позначення «СУДОВА ПРАКТИКА», яке зареєстроване в якості торговельної марки за свідоцтвом на знак для товарів і послуг № 112261 від 10.09.2009р., не відповідає умовам надання правової охорони, передбачених ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та підлягає визнанню недійсним повністю.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно п. 4 ст. 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» знак - позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» правова охорона надається знаку, який не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та на який не поширюються підстави для відмови в наданні правової охорони, встановлені цим Законом. Об'єктом знака може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, у тому числі власні імена, літери, цифри, зображувальні елементи, кольори та комбінації кольорів, а також будь-яка комбінація таких позначень. Право власності на знак засвідчується свідоцтвом.

Згідно ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» не можуть одержати правову охорону також позначення, які: - звичайно не мають розрізняльної здатності та не набули такої внаслідок їх використання; - складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду; - складаються лише з позначень чи даних, що є описовими при використанні щодо зазначених у заявці товарів і послуг або у зв'язку з ними, зокрема вказують на вид, якість, склад, кількість, властивості, призначення, цінність товарів і послуг, місце і час виготовлення чи збуту товарів або надання послуг; - є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу; - складаються лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами; - відображають лише форму, що обумовлена природним станом товару чи необхідністю отримання технічного результату, або яка надає товарові істотної цінності.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2011 р. призначено судову експертизу об'єктів інтелектуальної власності у справі № 20/106 на вирішення якої поставлено питання:

- Чи складається позначення "СУДОВА ПРАКТИКА" (свідоцтво України №112261 від 10.09.2009р.) лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду? - Чи складається позначення "СУДОВА ПРАКТИКА"(свідоцтво України №112261 від 10.09.2009р.) лише з позначень, що є загальновживаними символами і термінами?

- Чи є позначення "СУДОВА ПРАКТИКА" (свідоцтво України №112261 від 10.09.2009р.) оманливим або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу щодо товарів і послуг 9, 16, 38 класів МКТП ?.

У висновку №54/12-53 від 26.11.2012 р. судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено:

1) Позначення «СУДОВА ПРАКТИКА», відтворене у знаку для товарів і послуг за свідоцтвом України №112261, що належить Громадській організації «Центр соціально-політичних технологій», є загальновживаним терміном, що використовується в юридичній науці, практичній та методичній діяльності судів, в юридичних та інших спеціалізованих виданнях протягом тривалого часу;

2) Позначення «СУДОВА ПРАКТИКА» (свідоцтво України №112261 від 10.09.2009р.) не складається лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду;

3) Позначення «СУДОВА ПРАКТИКА» (свідоцтво України №112261 від 10.09.2009р.) не є оманливим, проте може ввести в оману щодо товарів, послуг або особи, яка виробляє товари або надає послуги щодо товарів і послуг 9,16,38 класів МКТП.

Таким чином, оскільки позначення «СУДОВА ПРАКТИКА» є загальновживаним терміном, що використовується в юридичній науці, практичній та методичній діяльності судів, в юридичних та інших спеціалізованих виданнях протягом тривалого часу та може ввести в оману щодо товарів, послуг або особи, яка виробляє товари або надає послуги щодо товарів і послуг 9,16,38 класів МКТП, суд приходить до висновку про невідповідність умовам надання правової охорони на знак для товарів і послуг «СУДОВА ПРАКТИКА» за свідоцтвом України №112261 та порушення відповідачами п. 4-5 ч. 2 та ст. 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: - невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; - наявності у свідоцтві елементів зображення знака та переліку товарів і послуг, яких не було у поданій заявці; - видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи невідповідність зареєстрованого знака «СУДОВА ПРАКТИКА» за свідоцтвом України №112261 умовам надання правової охорони та видачі останнього внаслідок подання заявки з порушенням прав позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, а тому останні підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Ін Юре" задовольнити.

2. Визнати свідоцтво України № 112261 на знак для товарів та послуг від 10.09.2009 р. повністю недійсним.

3. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг стосовно визнання повністю недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг №112261 від 10.09.2009 р.

4. Зобов'язати Державну службу інтелектуальної власності України здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність» про визнання недійсним повністю свідоцтва на знак для товарів і послуг №112261 від 10.09.2009 р.

5. Стягнути з Громадської організації "Центр соціально-політичних технологій" (03012, м. Київ, вул. Горького, буд. 7-В, ідентифікаційний код 25402596) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий Дім "Ін Юре" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, буд. 17-21, ідентифікаційний код 23725929) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 22.01.2013 р.

СуддяБондарчук В.В.