Постанова

від 15.01.2013 по справі 5011-66/8821-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. Справа№ 5011-66/8821-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Гончарова С.А.

Зубець Л.П.

секретар Глитень В.А.

за участю представників:

від позивача-1 за первісним позовом (відповідача-1 за зустрічним позовом) - Заінчковський Д.А. (представник за довіреністю)

від позивача-2 за первісним позовом (відповідача-2 за зустрічним позовом) - Романенко Ю.М. (представник за довіреністю)

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

від прокурора - Шекшеєва В.С. (посвідчення №014411)

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Група „Віват"

на рішення господарського суду міста Києва

від 14.11.2012р.

у справі №5011-66/8821-2012 (головуючий суддя Любченко М.О., судді: Бондарчук В.В., Підченко Ю.О.)

за позовом Заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі 1) Кабінету Міністрів України та 2) Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

про визнання права державної власності

за зустрічною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват"

до 1) Кабінету Міністрів України

до 2) Міністерства оборони України

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на

предмет спору: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

за участю заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду міста Києва від господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали за позовом заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" про визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Спаська, 8-А (у заяві №614вих від 09.11.2012р. прокурор зазначив, що загальна вартість спірного майна становить 6641490 грн.) та перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, а саме: літера А-1 -склад неопалювальний площею 413,9 кв.м; літера а -пандус; літера Б -склад неопалювальний; літера В -управління складу; літера в -ганок; літера Г -вартове приміщення; літера Д -склад неопалювальний; літера д1 -прибудова; літера д -ганок; літера Е - холодильник; літера е -пандус; літера Ж -навіс; літера З -овочесховище; літера з -прибудова; літера И -навіс; літера К - нежитлова будівля; літера Л -склад неопалювальний; літера Л1 -прибудова; літера М -склад (тимчасовий); літера Н -склад неопалювальний; літера О -склад (тимчасовий); літера П -склад неопалювальний; літера Р -сховище окремо розташоване; літера С -склад неопалювальний; літера Т -компресорна; літера У -ТП; літера Ф -сховище для техніки опалювальне; літера Х -склад (тимчасовий); літера Ц -склад неопалювальний; літера Ч -навіс; літера Ш -склад ПММ; літера Щ -вбиральня; літера Ю -навіс; літера Я -альтанка; №1-6 -огорожі та споруди та зустрічна позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання права власності на об'єкти нерухомості (колишнє військове містечко №11) за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Спаська, 8, а саме: літера А-1, а-1 -склад неопалювальний загальною площею 413,9 кв.м; а -пандус; Б -склад неопалювальний; літера В -управління складу; літера в -ганок; літера Г -вартове приміщення; літера Д -склад неопалювальний; літера д1 -прибудова; літера д -ганок; літера Е -холодильник; е -пандус; літера Ж -навіс; літера З -овочесховище; з -прибудова; И -навіс; К -нежитлова будова; Л -склад неопалювальний; Л1 -прибудова; літера М -склад (тимчасовий); літера Н -склад неопалювальний; О -склад (тимчасовий); П -склад неопалювальний; Р -сховище окремо розташоване; С -склад неопалювальний; Т -компресорна; У -ТП; Ф -сховище для техніки опалювальне; Х -склад (тимчасовий); літера Ц -склад неопалювальний; літера Ч -навіс; літера Ш -склад ПММ; літера Щ -вбиральня; літера Ю -навіс; літера Я -альтанка; №1-6 огорожа, споруди.

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що спірні об'єкти нерухомого майна вибули з власності держави з порушенням процедури, встановленої законодавством.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ТОВ "Група "Віват" посилається на укладання та виконання договору купівлі-продажу від 23.09.2008р., підписаного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еланор-Гео" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Група "Віват".

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі №5011-66/8821-2012 задоволено позовні вимоги заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" про визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8-А та перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, а саме: літера А-1 -склад неопалювальний площею 413,9 кв.м; літера а - пандус; літера Б - склад неопалювальний; літера В - управління складу; літера в - ганок; літера Г - вартове приміщення; літера Д - склад неопалювальний; літера д1 - прибудова; літера д - ганок; літера Е - холодильник; літера е - пандус; літера Ж - навіс; літера З - овочесховище; літера з - прибудова; літера И - навіс; літера К - нежитлова будівля; літера Л - склад неопалювальний; літера Л1 - прибудова; літера М - склад (тимчасовий); літера Н - склад неопалювальний; літера О - склад (тимчасовий); літера П - склад неопалювальний; літера Р - сховище окремо розташоване; літера С -склад неопалювальний; літера Т - компресорна; літера У - ТП; літера Ф - сховище для техніки опалювальне; літера Х - склад (тимчасовий); літера Ц - склад неопалювальний; літера Ч - навіс; літера Ш - склад ПММ; літера Щ - вбиральня; літера Ю - навіс; літера Я - альтанка; №1-6 - огорожі та споруди, загальною вартістю 6 641 490 грн. Визнано недійсним інвестиційний договір №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. (з урахуванням додаткової угоди від 22.03.2006р.) про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між державою Україна, через орган, уповноважений управляти майном, Міністерство оборони України, та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада". Визнано право власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8-А та перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська, а саме: літера А-1 - склад неопалювальний площею 413,9 кв.м; літера а - пандус; літера Б - склад неопалювальний; літера В - управління складу; літера в - ганок; літера Г - вартове приміщення; літера Д - склад неопалювальний; літера д1 - прибудова; літера д - ганок; літера Е - холодильник; літера е - пандус; літера Ж - навіс; літера З - овочесховище; літера з - прибудова; літера И - навіс; літера К - нежитлова будівля; літера Л - склад неопалювальний; літера Л1 - прибудова; літера М - склад (тимчасовий); літера Н - склад неопалювальний; літера О - склад (тимчасовий); літера П - склад неопалювальний; літера Р - сховище окремо розташоване; літера С - склад неопалювальний; літера Т - компресорна; літера У - ТП; літера Ф - сховище для техніки опалювальне; літера Х - склад (тимчасовий); літера Ц - склад неопалювальний; літера Ч - навіс; літера Ш - склад ПММ; літера Щ - вбиральня; літера Ю - навіс; літера Я - альтанка; №1-6 - огорожі та споруди, загальною вартістю 6 641 490 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" в доход Державного бюджету України державне мито в сумі 25500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічної позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" до Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України про визнання права власності на об'єкти нерухомості (колишнє військове містечко №11) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012р. по справі №5011-66/8821-2012 і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" про визнання права власності за державою в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8-А та перебуває в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпропетровська. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" право власності на об'єкти нерухомості (колишнє військове містечко №11) за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8, а саме: літера А-1 - склад неопалювальний площею 413,9 кв.м; літера а - пандус; літера Б - склад неопалювальний; літера В - управління складу; літера в - ганок; літера Г - вартове приміщення; літера Д - склад неопалювальний; літера д1 - прибудова; літера д - ганок; літера Е - холодильник; літера е - пандус; літера Ж - навіс; літера З - овочесховище; літера з - прибудова; літера И - навіс; літера К - нежитлова будівля; літера Л - склад неопалювальний; літера Л1 - прибудова; літера М - склад (тимчасовий); літера Н - склад неопалювальний; літера О - склад (тимчасовий); літера П - склад неопалювальний; літера Р - сховище окремо розташоване; літера С - склад неопалювальний; літера Т - компресорна; літера У - ТП; літера Ф - сховище для техніки опалювальне; літера Х - склад (тимчасовий); літера Ц - склад неопалювальний; літера Ч - навіс; літера Ш - склад ПММ; літера Щ - вбиральня; літера Ю - навіс; літера Я - альтанка; №1-6 - огорожі та споруди.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Гончаров С.А., Кропивна Л.В.) від 18.12.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" прийнято до провадження, призначено розгляд справи.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2013 р. змінено склад судової колегії.

15.01.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ТОВ "Група "Віват" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із зайнятістю повноважного представника в інших судових засіданнях.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, оскільки явка представників сторін, третьої особи, прокурора не була визнана судом обов'язковою та зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін, третьої особи, прокурора про місце, дату та час судового засідання. Крім того, колегія суддів зазначає про те, що відповідачем у справі являється підприємство (Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват"), а не конкретний представник, нормами Господарського процесуального кодексу України передбачено ведення справи юридичних осіб в господарському суді через свого представника, що дозволяє направити в судове засідання іншу уповноважену особу, а відтак суд визнав за можливе розглядати справу у відсутності представників відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом), третьої особи.

15.01.2013 р. через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від заступника Дніпропетровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшло клопотання про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Група «Віват» вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб об'єктів спірного нерухомого майна, посилаючись на можливість реалізації або знищення цього майна. При цьому прокурор зазначає, що ухвалою господарського суду Дніпровської області від 16.03.2011 р. порушено провадження у наведеній справі та одночасно задоволено клопотання прокурора про вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Група «Віват» та будь-яким іншим способом вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб об'єктів спірного нерухомого майна. Проте, з часу винесення вказаної ухвали суду до теперішнього часу остання до виконання стягувачами не пред'являлась, що унеможливлює вжиття заходів до забезпечення позову, у зв'язку зі спливом встановленого ст.22 ЗУ «Про виконавче провадження» річного строку.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів не вбачає підстав для його задоволення, оскільки ухвалою господарського суду Дніпровської області від 16.03.2011 р. вже вжито заходи до забезпечення позову у даній справі шляхом заборони ТОВ «Група «Віват» та будь-яким іншим способом вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження у будь-який спосіб об'єктів спірного нерухомого майна, вказана ухвала є чинною, питання про скасування забезпечення позову за вказаною ухвалою не вирішувалось.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача-1 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі №5011-66/8821-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача-2 заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі №5011-66/8821-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник прокурора заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, просив залишити її без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі №5011-66/8821-2012 - без змін, вважаючи оскаржуване рішення законним та обґрунтованим.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача-1, позивача-2, прокурора, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

21.03.2006 р. між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном - Міністерством оборони України (сторона 1), від імені якого на підставі довіреності №610 від 09.03.2006 р. Міністерства оборони України діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Мельник В.Л., та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" (сторона 2) було оформлено інвестиційний договір №16/03-06/1Дс2 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (з урахуванням додаткової угоди від 22.03.2006 р.).

Згідно із п.2.5 договору №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006 р. предметом вказаного правочину є спільна діяльність сторін по проектуванню і будівництву (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2. Площа території, на якій відповідно до цього договору буде здійснено будівництво (реконструкція) об'єктів житлово-цивільного призначення з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами, становить 1,39 га.

Відповідно до п.2.6 вказаного договору на будівельному майданчику (території, що підлягає забудові за цим договором) знаходиться нерухоме майно, яке в цілому складається із: складу неопалювального - 433 кв.м; складу неопалювального -775 кв.м; овочесховища - 172 кв.м; складу неопалювального - 765 кв.м; складу неопалювального - 413 кв.м; управління складу - 117 кв.м; сторожового приміщення - 25 кв.м; сховища техніки - 294 кв.м; холодильника - 212 кв.м; складу неопалювального - 338 кв.м; складу неопалювального - 77 кв.м; компресорної - 33 кв.м; сховища (бомбосховища) - 109 кв.м; складу неопалювального - 338 кв.м; складу неопалювального - 87 кв.м; складу ГСМ - 46 кв.м; туалету - 5 кв.м; майстерні - 43 кв.м. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) сторони 1 по цьому договору.

Пунктом 3.1 договору №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. сторони погодили, що майно, створене в результаті спільної діяльності сторін, є спільною частковою власністю сторін договору відповідно до розміру пайової участі кожної зі сторін.

29.03.2006р. між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном -Міністерством оборони України (сторона 1), від імені якого на підставі довіреності №610 від 03.03.2006р. Міністерства оборони України діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Мельник В.Л., та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" (сторона 2) було укладено договір №16/03-06/2Дс2 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р.

Виходячи зі змісту п.1, п.2 договору №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. сторона 2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) сторони 1 в інвестиційному договорі №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. шляхом купівлі-продажу майна, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Сімферопольська, 2 та становить розмір пайової участі сторони 1, а саме: склад неопалювальний - 433 кв.м; склад неопалювальний - 775 кв.м; овочесховище - 172 кв.м; склад неопалювальний - 765 кв.м; склад неопалювальний - 413 кв.м; управління складу - 117 кв.м; сторожове приміщення - 25 кв.м; сховище техніки - 294 кв.м; холодильник - 212 кв.м; склад неопалювальний - 338 кв.м; склад неопалювальний - 77 кв.м; компресорна - 33 кв.м; сховище (бомбосховище) - 109 кв.м; склад неопалювальний - 338 кв.м; склад неопалювальний - 87 кв.м; склад ГСМ - 46 кв.м; туалет - 5 кв.м; майстерня - 43 кв.м. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає пайовий внесок (пай) сторони 1 по цьому договору.

Розпорядженням №820-р від 05.06.2008р. Дніпропетровського міського голови спірним будівлям і спорудам присвоєно адресу -вул.Спаська, 8-А.

Рішенням від 12.06.2008 р. господарського суду Дніпропетровської області по справі №12/75-08 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тріада", м.Дніпропетровськ до Фізичної особи Складанюка Андрія Анатолійовича, м.Дніпродзержинськ про визнання права власності позов задоволено: визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада"право власності на нерухоме майно, а саме: літ.А-1 - склад неопалюв., загальною площею 413,9 кв.м, літ.а - пандус, літ.Б - склад неопалюв., загальною площею 813,8 кв.м, літ.В - управ. складу, загальною площею 169,7 кв.м, літ.в - ганок, літ.Г - вартове приміщення, загальною площею 38,8 кв.м, літ.Д - склад неопалюв., загальною площею 709,5 кв.м, літ.д1 - прибудова, загальною площею 16,3 кв.м, літ.д - ганок, літ.Е - холодильник, загальною площею 353,6 кв.м, літ е - пандус, літ.Ж - навіс, загальною площею 36 кв.м, літ.З - овочесховище, загальною площею 258,5 кв.м, літ.з - прибудова, загальною площею 12,5 кв.м, літ.И - навіс, загальною площею 85 кв.м, літ.К - нежитлова будівля, загальною площею 78,8 кв.м, літ.Л - склад неопалюв., загальною площею 743,8 кв.м, літ.Л1 - прибудова, загальною площею 69 кв.м, літ.М - склад (тимчас.), площею 49,5 кв.м, літ.Н - склад неопалюв., загальною площею 362,5 кв.м, літ.О - склад (тимчас.), загальною площею 21 кв.м, літ.П - склад неопалюв., загальною площею 366 кв.м, літ.Р - сховище, окремо розташоване, загальною площею 7,5 кв.м, літ.С - склад неопалюв., загальною площею 136,5 кв.м, літ.Т - компресорна, загальною площею 18 кв.м, літ.У - ТП, загальною площею 7,5 кв.м, літ.Ф - сховище для техн. опалювальне, загальною площею 375,8 кв.м, літ.Х - склад (тимчас.), загальною площею 94 кв.м, літ.Ц - склад неопалюв., загальною площею 297,5 кв.м, літ.Ч - навіс, загальною площею 35 кв.м, літ.Ш - склад ПММ, загальною площею 69 кв.м, літ.Щ - вбиральня, загальною площею 6 кв.м, літ.Ю - навіс, загальною площею 40 кв.м, літ.Я - альтанка, загальною площею 6 кв.м, №1-6 - огорожи, споруди, що знаходяться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Спаська, 8А.

31.07.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Спаська, 8-А були відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Еланор-Гео" шляхом укладення договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Фаст Л.Д. та зареєстрований в реєстрі за №3192.

23.09.2008р. Товариством з обмеженою відповідністю "Еланор-Гео" будівлі та споруди, що розташовані за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Спаська, 8-А, були відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідністю "Група "Віват" шляхом укладення договору купівлі-продажу, який був посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Насобіною Г.О. та зареєстрований в реєстрі за №5628.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Товариство з обмеженою відповідністю "Еланор-Гео"(ЄДРПОУ 34985083), Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Тріада"(ЄДРПОУ 23939056) є припиненими.

Прокурор вказує на те, що договори №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. є: нікчемними через відсутність нотаріального посвідчення та такими, що укладені особою, яка не мала для цього необхідного обсягу цивільної дієздатності, а тому є недійсними згідно ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні об'єкти нерухомості побудовані у 1909р., 1936р., 1952р., 1957р., 1960р., 1963р., 1969р., 1970р., 1981р., 1983р., 1985р., 1988р., 1989р., 1991р., 1992р.

Конституцією (Основним законом) СРСР 1977р. (в редакції 07.10.1977р., беручи до уваги, що будівництво нерухомості проводилось, у тому числі, на момент дії цього нормативно-правового акту) у ст.11 було визначено, що державі належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави. Аналогічну за змістом норму містила ст.11 Конституції (Основного закону) України 1978р.

У 1990р. був прийнятий Закон України "Про економічну самостійність Української РСР" (беручи до уваги, що будівництво нерухомості проводилось, у тому числі, на момент дії цього нормативно-правового акту), згідно із ст.4 якого визначено, що основу економічної самостійності Української РСР утворює власність її народу на національне багатство. Власністю народу України є земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний, науковий і технічний потенціал, розташований на території республіки. До власності народу України належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві, сільському господарстві, транспорті, зв'язку, банки, кредитні установи, майно торгових, комунальних та інших підприємств, а також житловий фонд та інше майно на території України.

Відповідно до п.1 ст.32 Закону України "Про власність" (беручи до уваги, що будівництво нерухомості проводилось, у тому числі, на момент дії цього нормативно-правового акту) суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної ради України, а згідно із п.21 ст.34 вказаного Закону України загальнодержавну (республіканську) власність складає, зокрема, майно Збройних сил, прикордонних і внутрішніх військ.

Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних силах України" військове майно -це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних сил України на праві оперативного управління. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо.

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною воно набуває статусу військового майна, а військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна у органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України (ст.ст.3, 4 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Як вбачається з довідки №785 від 26.05.2011р. Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська будівлі та споруди військового містечка №11 використовуються військовим продовольчим складом 3222 та знаходяться на бухгалтерському обліку третьої особи.

На підтвердження вказаних обставин в матеріалах справи містяться відповідні інвентарні картки обліку основних засобів в бюджетних установах, акти прийняття-передачі основних засобів, індивідуальні картки обліку будівель.

Отже, на момент підписання договорів №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. нерухоме майно, а саме військове містечко №11, в силу закону перебувало у власності держави в особі Міністерства оборони України та знаходилось в оперативному управлінні Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська.

Обізнаність відповідача щодо статусу спірного майна як військового та такого, що належить державі Україна в особі Міністерства оборони України, підтверджуються змістом п.2.6 інвестиційного договору №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. та п.2 договору №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р.

Згідно із п.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Відповідно до ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За приписами ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Колегією суддів встановлено, що від імені Міністерства оборони України договори №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006 р. було підписано директором філії центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Мельником В.Л., який діяв на підставі довіреності від 09.03.2006р., посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за №610.

Відповідно до змісту зазначеної довіреності Міністерство оборони України, в особі Міністра оборони України Гриценка A.C., уповноважило директора філії ЦСБУ МО України "Укроборонбуд" Мельника В.Л., серед іншого, укладати від імені Міністерства оборони України, на підставі рішення Міністра оборони України та за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України за кошти суб'єктів господарювання правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Отже, з повноважень, наданих директору філії ЦСБУ МО України "Укроборонбуд" Мельнику В.Л. довіреністю №610 від 09.03.2006 р., не вбачається одноособових повноважень укладати від імені Міністерства оборони України інвестиційні договори або правочини про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорах про спільну діяльність.

Проте, Мельник В.Л. уклав від імені Міністерства оборони України спірні договори, не отримавши рішення Міністра оборони України на його укладення та без погодження з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто з перевищенням повноважень.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (ст.241 Цивільного кодексу України).

В матеріалах справи відсутні докази вчинення Міністерством оборони України дій, які б свідчили про схвалення підписаних Мельником В.Л. правочинів.

Разом з тим, вироком від 20.10.2010 р. Шевченківського районного суду міста Києва у справі №1-1081/2010, який є дійсним та у встановленому законом порядку не скасованим, визнано винним Мельника В'ячеслава Леонідовича у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.365 Кримінального кодексу України (перевищення влади або службових повноважень) і призначено йому покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та фінансово-господарськими функціями, строком на 2 роки.

Вказаним судовим рішенням (вироком) було встановлено, що Мельник В.Л., перевищуючи надані йому службові повноваження, діючи в інтересах третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тріада", з метою реалізації військового майна зазначеній комерційній структурі в умовах відсутності відповідного рішення Міністерства оборони України та погодження директора Департаменту будівництва МО України, перебуваючи у м. Києві по вул. Артема, 59, умисно вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, уклавши від імені держави України в особі Міністерства оборони України із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" інвестиційний договір №16/03-06/1Дс2 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка №11 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2, а також передавши вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Тріада" по акту прийому-передачі паю (стор.12 вироку).

29.03.2006р. Мельник В.Л., продовжуючи перевищувати надані йому службові повноваження, перебуваючи у м. Києві по вул. Артема, 59, діючи в інтересах третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тріада", з метою реалізації військового майна зазначеній комерційній структурі реалізував шляхом укладання договору №16/03-06/2Дс2 компенсації пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. будівлі та споруди військового містечка №11 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2 Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Тріада", а також передав вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційній фірмі "Тріада" по акту прийому-передачі паю (стор.12-13 вироку).

Згідно із повідомленням Департаменту будівництва Міністерства оборони України №227/4/3529 від 27.11.2009р. рішення Міністра оборони України про укладення директором філії ЦСБУ МОУ "Укроборонбуд" 21.03.2006р. із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" інвестиційного договору №16/03-06/1Дс2 та 29.03.2006р. договору №16/03-06/2Дс2 щодо будівель та споруд військового містечка №11 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2 не приймались та у Департаменті будівництва МОУ не погоджувались (стор.33, 34 вироку).

За повідомленням Адміністративного департаменту Міністерства оборони України №280/285 від 15.03.2010р. у справах Адміністративного департаменту МО України не знайдено документів щодо рішень Міністра оборони України про укладення директором філії ЦСБУ МОУ "Укроборонбуд" 21.03.2006р. із Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" інвестиційного договору №16/03-06/1Дс2 та 29.03.2006р. договору №16/03-06/2Дс2 щодо будівель та споруд військового містечка №11 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Сімферопольська, 2 (стор.35 вироку).

За змістом ст.124 Конституції України, ст.ст.4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Відповідно до ч.3 ст.35 Господарського процесуального кодексу України вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про правовий режим майна у збройних Силах України" рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.

Згідно із п.2 Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" реалізація військового майна - це господарська операція, що здійснюється уповноваженим підприємством (організацією) згідно договору купівлі-продажу, міни, поставки, та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на військове майно іншим юридичним або фізичним особам на платній або компенсаційній основі. Уповноважені підприємства (організації) - це суб'єкти підприємницької діяльності, яким в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України надані повноваження на реалізацію військового майна на внутрішньому та/або зовнішньому ринку.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі, закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, зокрема, у разі їх розформування (ч.2 ст.2 ЗУ "Про правовий режим майна у Збройних Силах України").

Тобто, за змістом Закону України "Про правовий режим майна у збройних Силах України", Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" у Міністерства оборони України немає компетенції від свого імені без рішення Кабінету Міністрів України укладати договори щодо реалізації військового майна.

Аналогічні висновки викладені у постановах від 19.01.2010р., 20.05.2010р., 22.10.2012р. Вищого господарського суду України по справам №2-22/1827-2009, №15/179-09-6390, №39/26-09 відповідно, а також постанові від 04.11.2008р. Верховного Суду України.

Крім того, зміст договору суперечить вимогам Закону України "Про інвестиційну діяльність", оскільки положення останнього не містять механізму залучення коштів інвесторів у будівництво житла.

З огляду на викладене, враховуючи те, що договір №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., укладений між державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном, Міністерства оборони України, та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада", підписаний не уповноваженою на це особою (Мельником В.Л.), з порушенням приписів Закону України "Про правовий режим майна у збройних Силах України", Постанови №1919 від 28.12.2000р. Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил", Закону України "Про інвестиційну діяльність", вказаний правочин визнається судом недійсним на підставі ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

В зв'язку з недійсністю договору №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., укладена на його підставі додаткова угода від 22.03.2006р. також визнається судом недійсною.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що договір №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. є фактично договором купівлі-продажу пайового внеску позивача 2. Тобто, цей договір спрямований на передачу шляхом купівлі-продажу з державної власності у приватну власність юридичній особі нерухомого майна по вул. Сімферопольській, 2 у м. Дніпропетровську. Вказане випливає з того, що по договору інвестиційної діяльності, який проіснував 8 днів сторони не вжили жодних дій щодо його виконання, з огляду на що можна зробити висновок, що вони не мали реального наміру на укладання саме договору інвестиційної діяльності і цей договір укладений з метою приховати інший договір - купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до ст.657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

За приписами ч.1 ст.220 вказаного нормативно-правового акту у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно із ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Враховуючи те, що під договором №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р. було приховано договір купівлі-продажу нерухомого майна, в силу вимог ст.657 Цивільного кодексу України, вказана угода підлягала нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Проте, договір №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. було укладено у простій письмовій формі, внаслідок чого останній є нікчемним.

Приймаючи до уваги нікчемність договору №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р., Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада", а згодом Товариство з обмеженою відповідальністю "Еланор-Гео" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" не набували право власності на спірні об'єкти нерухомості.

Таким чином, з урахуванням вищезазначеного, приймаючи до уваги, що інвестиційний договір №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., договір №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. вчинені неуповноваженою особою з порушенням норм чинного законодавства, спірне нерухоме майно вибуло з володіння держави в особі Міністерства оборони України без його волі, а також без волі Кабінету Міністрів України, як державного органу, який законом наділений повноваженнями на розпорядження відповідним майном.

Також судом враховано те, що постановою від 25.03.2009р. Вищого господарського суду України по справі №12/75-08 скасовано рішення господарського суду Дніпропетровської області у вказаній справі, яким право власності на об'єкти нерухомості по вул. Спаська, 8-А у м. Дніпропетровську визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада".

Під час нового розгляду справи №12/75-08 ухвалою від 23.06.2009р. господарського суду Дніпропетровської області провадження у справі припинено з підстав ліквідації Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Тріада".

Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Статтею 658 Цивільного кодексу України передбачено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Відповідно до ст.330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із ст.388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст.330, 388, 658 Цивільного кодексу України право власності на майно, яке було передане за угодами щодо його відчуження поза межами волі власника не набувається, у тому числі, і добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується, і не припиняється із втратою ним цього майна.

Відповідно до ст.ст.317, 319 Цивільного кодексу України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею. В даному випадку, укладання угод про відчуження цього майна, навіть при наявності судового рішення щодо виконання цих угод, відбувалось поза волею та без участі власника.

За приписами ст.346 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правових відносин) право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам'яток історії та культури; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Ця норма не передбачала раніше, і на даний час не передбачає підстави припинення права власності у разі, коли після підписання недійсних (нікчемних) договорів майно вибуло із володіння власника та в подальшому було декілька разів відчужено за угодами, укладеними іншими особами без участі та згоди дійсного власника.

Укладання таких угод не припиняє право власності дійсного власника, а тому в момент їх укладання й до теперішнього часу саме він залишається власником цього майна.

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові від 04.09.2012р. Вищого господарського суду України по справі №5011-62/1265-2012.

Як було встановлено вище, нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Спаська, 8-А перебуває на балансі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська та знаходиться у його володінні на теперішній час.

Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Згідно із ст.ст. 392, 388 зазначеного Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Власник має право витребувати своє майно у тому числі від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, виходячи з того, що інвестиційний договір №16/03-06/1Дс2 від 21.03.2006р., договір №16/03-06/2Дс2 від 29.03.2006р. вчинені не уповноваженою особою з порушенням норм чинного законодавства, позов заступника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Група "Віват" є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

З огляду на те, що підписання недійсних (нікчемних) договорів не припиняє право власності дійсного власника, враховуючи, що рішення від 12.06.2008 р. господарського суду Дніпропетровської області, на підставі якого за Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Тріада" було визнано право власності на спірне майно скасовано, підстави для задоволення зустрічної позовної заяви відсутні.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Враховуючи викладені обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що рішення господарського суду міста Києва на рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012 р. у справі №5011-66/8821-2012 прийнято у відповідності до норм чинного законодавства, з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення необхідно залишити без змін.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Група „Віват" у справі №5011-66/8821-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 14.11.2012р. залишити без змін.

Матеріали справи №5011-66/8821-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.

Головуючий суддя Іоннікова І.А.

Судді Гончаров С.А.

Зубець Л.П.

Повний текст постанови підписаний 18.01.2013 р.