Постанова

від 22.01.2013 по справі 26/106-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2013 р. Справа№ 26/106-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Пашкіної С.А.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від позивача: Колпаков С. М. - представник за довіреністю від 10.10.2012

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер»

на рішення господарського суду Київської області від 01.11.2012

у справі № 26/106-12 (суддя Лилак Т. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер»

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення 5 499,25 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 859,18 грн. та збитків від інфляції в сумі 3 523,64 грн. нарахованих за період з вересня 2009 року по 31.08.2012, на суму заборгованості, присуджену до стягнення рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 21 297,15 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 01.11.2012, повний текст якого підписаний 06.11.2012, у справі № 26/106-12 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанцій ґрунтується на тому, що станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу, на який позивач нараховує 3 % річних та збитки від інфляції сплив, що, враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності та відсутність будь-яких заяв позивача про відновлення строку позовної давності, є підставою для відмови у позові.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Київської області від 01.11.2012 по справі № 26/106-12 і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити п повному обсязі.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» посилається на те, що при винесенні спірного рішення судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що згідно ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову, а отже, пред'явленням позивачем позову, за наслідками вирішення якого господарським судом міста Києва 28.01.2009 винесено рішення у справі № 18/13, строк позовної давності щодо стягнення з відповідач основного боргу перервався і розпочався заново, а відтак, на дату звернення до суду з даним позовом зазначений строк не сплинув.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив її задовольнити.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про стягнення 21 297,15 грн. встановлені наступні обставини:

- 16.01.2008 між позивачем та відповідачем було укладено договір №1/16, за умовами якого позивач зобов'язався передати відповідачу у власність лазерний комплекс для маркування «ALT LASER UNIVERSAL», а відповідач - прийняти товар та оплатити його;

- матеріалами справи встановлено, що позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 255 000 грн., що підтверджується видатковою накладною № 17 від 28.03.2008 на суму 255 000 грн.;

- відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за договором, поставлену позивачем продукцію оплатив частково, що підтверджується виписками банківської установи, доданими до матеріалів справи. Станом на день слухання справи у судовому засіданні сума боргу відповідача перед позивачем складає 15 930,50 грн.

Зі змісту вищевказаного рішення слідує, що, окрім суми основного боргу (15 930,50 грн.), позивачем у справі № 18/13 було заявлено до стягнення 3 % річних в сумі 906,74 грн. та збитки від інфляції в сумі 4 459,91 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» стягнуто основний боргу в сумі 15 930,50 грн., 3 % річних в сумі 906,74 грн. та збитки від інфляції в сумі 4 459,91 грн., 215 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу.

Згідно з ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

В матеріалах справи відсутні докази перегляду рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 як в апеляційному, так і в касаційному порядку.

Отже, рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 набрало законної сили 08.02.2010, і факти, встановлені в ньому, зокрема, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за договором №1/16 від 16.01.2008 в сумі 15 930,50 грн., не потребують доведення.

08.02.2010 господарським судом міста Києва видано наказ на примусове виконання рішення у справі № 18/13.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 - 5 ГПК України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Отже, з матеріалів справи слідує, що позивач має зобов'язання оплатити поставлений позивачем за договором №1/16 від 16.01.2008 товару на суму 15 930,50 грн., яке виникло на підставі зазначеного договору та існувало на дату звернення позивача до господарського суду міста Києва з позовом у справі № 18/13, а також зобов'язання сплатити позивачу 3 % річних в сумі 906,74 грн., збитки від інфляції в сумі 4 459,91 грн., 215 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу, яке виникло на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 з дати набрання зазначеним рішенням законної сили (08.02.2010).

Загальна сума коштів, що їх відповідач має сплатити позивачеві за вказаними двома зобов'язаннями, становить 21 748,15 грн.

В рахунок виконання зазначених вище зобов'язань 02.07.2012 (дата виконання платіжного доручення банком) позивач отримав від ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (особа яка здійснює примусове виконання рішення господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13) 5 085,82 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № U 823858 від 25.06.2012 (а.с. 13).

Отже, в період по 24.06.2012 заборгованість відповідача перед позивачем становила 21 748,15 грн., а починаючи з 25.06.2012, заборгованість відповідача перед позивачем становить 16 662,33 грн. (21 748,15-5 085,82).

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов'язання з оплати присуджених позивачу за рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2010 у справі № 18/13 коштів в сумі 16 662,33 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасного та не у повному обсязі виконання як зобов'язання з оплати поставлений позивачем за договором №1/16 від 16.01.2008 товару, так і зобов'язання сплатити позивачу 3 % річних в сумі 906,74 грн., збитки від інфляції в сумі 4 459,91 грн., 215 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне обслуговування судового процесу, позивач відповідно до приписів ст. 625 ЦК України має право нарахувати на суми несвоєчасно виконаних грошових зобов'язань 3 % річних та збитки від інфляції.

Як слідує з наданих позивачем на вимогу апеляційного суду доказів, а саме копії позовної заяви, за якою господарським судом міста Києва порушено справу № 18/13, та розрахунків до вказаної позовної заяви, у справі № 18/13 позивачем до стягнення заявлено 3 % річних за період по 07.09.2009 та збитки від інфляції за період по серпень 2009 включно.

При звернення до суду з даним позовом позивач цілком правомірно нараховує:

- 3 % річних та збитки від інфляції на суму боргу 15 930,50 грн. за період з 08.09.2009 (3 % річних) та з вересня 2009 (збитки від інфляції) по 07.02.2010;

- 3 % річних та збитки від інфляції на суму боргу 21 748,15 грн. за період з 08.02.2010 по 01.07.2012 включно;

- 3 % річних та збитки від інфляції на суму боргу 16 662,33 грн. за період з 02.07.2012 по 31.08.2012 включно.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Враховуючи, що вимога про сплату збитків від інфляції та 3% річних в розумінні ст. 625 ЦК України є додатковою вимогою до вимоги про сплату основного боргу, відповідно, для стягнення сум в порядку ст. 625 ЦК України необхідним є наявність самого боргу на момент звернення з позовом.

Отже, для встановлення факту спливу строку позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення 3 % річних та збитків від інфляції, необхідно встановити чи сплив строк позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення основного боргу за договором №1/16 від 16.01.2008.

При розгляді господарським судом справи № 18/13, за результатами якої винесено рішення від 28.01.2010, яким присуджено до стягнення основний борг в сумі 15 930,50 грн. відповідачем про пропуск позовної давності не заявлялось, і судом позовна давність до зазначених вимог не застосовувалась.

Згідно з частиною 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Частиною 3 ст. 264 ЦК України встановлено, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, пред'явленням позову, за яким господарським судом міста Києва порушено справу № 18/13, строк позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу в сумі 15 930,50 грн., та, відповідно, щодо вимог про стягнення збитків від інфляції та 3 % річних нарахованих на вказану суму, перервався та розпочався заново, і час, який минув до дати звернення позивача до суду з позовом, до нового строку не зараховується.

З огляду на викладені вище обставини, перебіг строку позовної давності розпочався заново з 16.09.2009 - дати звернення позивача до суду з позовом у справі №18/13.

Враховуючи, що згідно відмітки поштового відділення на конверті, в якому позовна заява надійшла до суду, з даним позовом позивач до суду звернувся 31.08.2012, строк позовної давності не сплив.

Враховуючи викладені вище обставини, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 1 859,18 грн. та збитків від інфляції в сумі 3 523,64 грн. визнаються колегією суддів законними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунками позивача. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду Київської області від 01.11.2012 у справі № 26/106-12 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, згідно з яким позов задовольняється повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в сумі 1 859,18 грн. та збитки від інфляції в сумі 3 523,64 грн..

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» задовольняється повністю, витрати за її подачу покладаються на відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» на рішення господарського суду Київської області від 01.11.2012 у справі № 26/106-12 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 01.11.2012 у справі № 26/106-12 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (08292, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 12, кімната 39, ідентифікаційний код 32336934) 3 % річних в сумі 1 859 (одна тисяча вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 18 коп., збитки від інфляції в сумі 3 523 (три тисячі п'ятсот двадцять три) грн. 64 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

6. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (08292, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альт лазер» (61085, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 12, кімната 39, ідентифікаційний код 32336934) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

7. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Київської області.

8. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 26/106-12.

Повний текст постанови складено: 23.01.2013

Головуючий суддя Калатай Н.Ф.

Судді Баранець О.М.

Пашкіна С.А.