Постанова

від 04.07.2012 по справі 2а/0270/2240/12

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 р. Справа № 2а/0270/2240/12

м. Вінниця

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Загороднюка Андрія Григоровича,

за участю:

секретаря судового засідання: Середюка М. А.,

позивача: Федчука Р.П.,

відповідачів: Щура А.А., Бабія Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: приватного підприємства "Транзит-Бар"

до: Барської міжрайонної державної податкової інспекції (відповідач_1), Державної податкової служби у Вінницькій області (відповідач_2)

про: скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ :

до Вінницького окружного адміністративного суду звернулось приватне підприємство "Транзит-Бар" (далі - ПП "Транзит-Бар" або позивач) із позовом до Барської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Барська МДПІ або відповідач_1), Державної податкової служби у Вінницькій області (далі - ДПС у Вінницькій області або відповідач_2) про скасування податкового повідомлення-рішення Барської МДПІ № 0000151600 від 19.03.2012 року та рішення ДПС у Вінницькій області №7021/10/10-009 від 07.05.2012 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, з огляду на порушення Барською МДПІ строків вручення акту камеральної перевірки платнику податків, на порушення процедури винесення податкового повідомлення-рішення, а також на винесене рішення ДПС у Вінницькій області, яким засилено рішення Барської МДПІ, вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, додатково надав усні пояснення в підтвердження своїх доводів, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили, посилаючись на письмові пояснення від 07.06.2012 року (а. с. 30-32), а також пояснили, що оскаржувані рішення винесені відповідно до норм чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, усі обставини справи, надавши доказам юридичної оцінки, судом встановлено наступне.

ПП "Транзит-Бар", як юридична особа, зареєстроване Барською районною державною адміністрацією Вінницької області 18.06.2009 року.

Відповідно до довідки АБ №394806 (а. с. 6-7), видами діяльності позивача за КВЕД є: діяльність автомобільного регулярного транспорту, технічне обслуговування та ремонт автомобілів, оптова торгівля будівельними матеріалами, діяльність нерегулярного пасажирського та автомобільного вантажного транспортів.

Відповідачем_1 проведено камеральну перевірку позивача, як платника податків на додану вартість, в результаті чого винесено акт № 212/16/36318388 від 29.02.2012 року (а. с. 10-13). Позивач стверджує, що відповідно до ст. 82 Податкового кодексу України, відповідач_1 був зобов'язаний після реєстрації такого акту в органі державної податкової служби вручити або надіслати платнику податків протягом трьох робочих днів, тобто не пізніше 02.03.2012 року. Далі, позивач зазначає, що згідно ч. 8 ст. 86 Податкового кодексу України, податковий орган повинен винести податкове повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, тобто, у даному випадку, не пізніше 13.03.2012 року.

Враховуючи той факт, що податкове повідомлення-рішення винесене лише 19.03.2012 року, вважаючи його таким, що суперечить чинному законодавству, позивач, в порядку адміністративного оскарження, 28.03.2012 року подав до ДПС у Вінницькій області скаргу. За результатами її розгляду 07.05.2012 року ДПС у Вінницькій області прийнято рішення про залишення вимог скарги без задоволення, а також про залишення податкового повідомлення-рішення №0000151600 від 19.03.2012 року - без змін.

Не погоджуючись з винесеними рішеннями, ПП "Транзит-Бар", з метою їх скасування, звернулось з відповідним позовом до суду.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини справи, не погоджується із твердженнями позивача, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову, зважаючи на наступну мотивацію.

Встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу оподаткування юридичних осіб на підставі п. 200.10 ст. 200 розділу V Податкового кодексу України, в порядку ст. 76 розділу ІІ Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за січень 2012 року, поданої ПП "Транзит-Бар".

Відповідно до п. 75.1.1 ст. 75 Податкового кодексу України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Під час перевірки використано податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2012 року № 1197 від 20.02.2012 року (а. с. 33-34) та уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року № 9007062322 від 20.02.2012 року (а. с. 36-38).

Перевіряючим зафіксовано заниження суми податкового зобов'язання, заявленого в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року, поданого ПП "Транзит-Бар", код ЄДРПОУ 36318388, поданого в січні 2012 та встановлено порушення п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.01.2011 року № 1492 при поданні декларації з податку на додану вартість за січень 2012 року.

Так, саме при перевірці уточнюючого розрахунку зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2011 року, поданого як додаток до декларації за січень 2012 року, виявлено, що позивачем у вказаному розрахунку здійснювалось уточнення в бік збільшення податкових зобов'язань за грудень 2011 року внаслідок здійснення оподатковуваних операцій на митній території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Як вбачається з поданого уточнюючого розрахунку, платником податків заповнений розділ ІІІ "Розрахунки з бюджетом за звітний період", зокрема відображений уточнюючий показник рядка 18 "Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду" у розмірі 73 767 грн., однак не заповнено рядок 25 уточнюючого розрахунку - "Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного періоду".

Відповідно до підпункту 4.6.8 п. 4.6 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду вказується в рядку 25 декларації. Рядок 25 декларації визначається як різниця значень рядків 18 та 21. Виходить, що якщо за результатами декларування в уточнюючому розрахунку платником відображений рядок 18, то сума, зазначена платником у цьому рядку, має бути визначена і у рядку 25 уточнюючого розрахунку.

На підставі вищевказаного, актом перевірки закріплено висновок, що платником податків самостійно не визначено факт заниження податкового зобов'язання минулих періодів до перевірки його контролюючим органом, а тому таке визначення здійснив контролюючий орган.

Так, згідно підпункту 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

За результатами проведеної перевірки податковим органом складено акт №212/16/36318388 від 29.02.2012 року (а. с. 10-13), яким встановлено заниження податкових зобов'язань, що підлягають сплаті до бюджету, в сумі 73 767 грн.

Зазначений акт надісланий позивачу поштою 29.02.2012 року, доставлено - 02.03.2012 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 43).

Згідно ч. 3 ст. 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, то зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Як встановлено під час судового розгляду справи, начальником відділу оподаткування юридичних осіб Барської МДПІ, питання щодо підстав для застосування штрафних санкцій у випадку визначення контролюючим органом податкового зобов'язання за результатами камеральної перевірки, якою виявлено методологічну помилку платника податків, що вплинула на розрахунки з бюджетом, винесено на розгляд комісії з вирішення спірних питань. Протоколом №1 засідання (а. с. 52-53 ) зафіксовано рішення комісії про застосування штрафної санкції, визначеної ч. 1 ст. 123 ПК України, до ПП "Транзит-Бар" в розмірі 25% від основної суми зобов'язань.

Таким чином, на підставі складеного акту перевірки, Барською МДПІ 19.03.2012 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000151600 (а. с. 8), яким збільшено суму основного грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 73 767 грн. на суму штрафних санкцій в розмірі 18 442 грн. Розрахунок штрафних санкцій міститься в матеріалах справи (а. с. 9).

Позивач, не погоджуючись з винесеним рішенням, відповідно до ст. 56 ПК України, в порядку адміністративного оскарження, 28.03.2012 року подав скаргу (а. с. 47) до ДПС у Вінницькій області.

Після винесення ДПС у Вінницькій області 05.04.2012 року рішення про продовження строку розгляду первинної скарги (а. с. 48 ), 07.05.2012 року прийнято рішення № 7021/10/10-009 (а. с. 49-50), яким залишено її без задоволення.

Суд, в ході розгляду справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів, переконався в правомірності проведення податковим органом камеральної перевірки, розрахунку суми основного податкового зобов'язання та суми штрафних санкцій та, як наслідок, - у винесенні Барською МДПІ податкового повідомлення-рішення №0000151600, а також у прийнятті ДПС у Вінницькій області рішення про залишення останнього без змін.

Під час розгляду справи позивач не заперечував, що бухгалтером допущено помилку у податковій звітності, яка вплинула на правильність визначення податкових зобов'язань.

Обґрунтування позивачем вимог позову про скасування рішень податкових органів базується лише на категоричному його розцінюванні порушення строку винесення Барською МДПІ оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Так, згідно ч. 8 ст. 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. У даному випадку, ПП "Транзит-Бар" акт камеральної перевірки отримано 02.03.2012 року, а оскаржуване рішення Барської МДПІ винесено лише 19.03.2012 року.

В судовому засіданні представник відповідача_1 визнав недотримання вказаного положення кодексу, разом з тим надав суду необхідний доказовий матеріал щодо безспірності, законності та правильності винесення податкового повідомлення-рішення.

Позивач на запитання суду щодо чіткого передбачення у чинному законодавстві такої підстави для скасування податкового повідомлення-рішення як пропуск десятиденного строку винесення податкового повідомлення-рішення відповіді не надав.

Суд переконаний в правомірності дій відповідачів, зауваживши при цьому, що формальне порушення ними приписів не може тягнути за собою прийняття рішень, які б скасовували або унеможливлювали виконання логічно належних у даному випадку дій.

Перелік доказів, на які посилається позивач, не є обов'язковим і вичерпним для задоволення судом позовних вимог, оскільки предметом доказування у цій справі є обставини, що могли підтверджувати або спростувати обґрунтованість заниження суми податкового зобов'язання, заявленого в уточнюючому розрахунку.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, позивачем не надано аргументів, які б слугували підставою для скасування оскаржуваного податкових повідомлення-рішення Барської МДПІ та рішення ДПС у Вінницькій області, яким його засилено, залишено без змін.

В зв'язку з вищевикладеним, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи не спростовують висновків акту перевірки від 29.02.2012 року Барської МДПІ, а відтак відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення №0000151600, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 73 767 грн. та нараховано штрафні санкції на суму 18 442 грн. та рішення ДПС у Вінницькій області №7021/10/10-009 від 07.05.2012 року.

Суд наголошує, що формальне порушення відповідачем_1 процедурних питань діяльності не може мати наслідком вчинення дій, які, по своїй суті, є логічним наслідком, адже в результаті недобросовісного ведення податкового та бухгалтерського обліку до ПП "Транзит-Бар" застосовано прямо передбачені наслідки реагування на це контролюючим органом.

Допущене порушення не завдало жодної шкоди правам, свободам та інтересам інших, не створило будь-яких негативних наслідків, не знайшло підтвердження чинним законодавством, а тому, з огляду на його малозначущість та формальність, не може розцінюватись судом як підстава для задоволення адміністративного позову ПП "Транзит-Бар".

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачами доведено правомірність своїх рішень, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог ПП "Транзит-Бар" щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Барської МДПІ №0000151600 від 19.03.2012 року та рішення ДПС у Вінницькій області № 7021/10/10-009 від 07.05.2012 року слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. З огляду на те, що в процесі розгляду даної справи свідки не залучалися і не призначалася судова експертиза та, зважаючи на відсутність в матеріалах справи документів на підтвердження відповідних судових витрат, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Загороднюк Андрій Григорович