Постанова

від 21.01.2013 по справі 11/5005/6481/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.01.2013 року Справа № 11/5005/6481/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Білецької Л.М.- доповідача

суддів: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.,

при секретарі судового засідання: Мацекос І.М.

За участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Задорожний Ю.В., довіреність б/н від 20.08.12;

від відповідача за первісним позовом: Богун В.П., довіреність № 39/1 від 17.08.12.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі № 11/5005/6481/2012

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо", м. Львів

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ

про стягнення 47 953,91 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо", м. Львів

про стягнення 59 968,10 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі № 11/5005/6481/2012 (суддя Мельниченко І.Ф.) первісний позов задоволено.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Віардо" 47 953,91 грн. (сорок сім тисяч дев'ятсот п'ятдесят три гривні) 91 коп. основного боргу, 1609,50 грн. (одна тисяча шістсот дев'ять гривень) 50 коп. судового збору.

У задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що відповідач вчасно не розрахувався з позивачем за поставлений товар, а тому розмір заборгованості підлягає стягненню у повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову, господарський суд зазначив, що оскільки за договором постачання не було встановлено строків поставки товару, а отже постачальник не може вважатися таким, що прострочив виконання зобов'язання щодо поставки передбаченого умовами договору товару. Відсутні докази, які б підтверджували наявність правопорушення, понесених витрат, причинного зв'язку між збитками та протиправної поведінки відповідача при виконанні умов спірного договору.

Не погодившись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року, відповідач за первісним позовом звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, а саме на те, що у матеріалах справи наявні заявки на поставку товару, у яких міститься строк поставки.

Також, скаржник зауважує, що положення Тимчасової методики визначення розміру збитків, що спричинені порушеннями господарських договорів від 21.12.1990 року, у відповідності до якої збитки у вигляді неодержаного прибутку виникають у зв'язку зі зменшенням обсягу виробництва або реалізації продукції (робіт, послуг).

Внаслідок, допущеного позивачем прострочення поставки товару позивач за зустрічним позовом змушений був зупинити технологічну лінію по виробництві шпалер 01.11.2011 року (лінія №17). Не було вироблено 5000 рулонів шпалер на суму 114 950 грн. Розмір неодержаного прибутку складає 57 648 грн.

Отже, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення вимог позивача та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.11.2012 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду колегією суддів у складі: головуючий суддя: Білецька Л.М. (доповідач), судді: Верхогляд Т.А., Тищик І.В.

12.11.2012 року від представника позивача за первісним позовом надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що останнім не вчинено жодних дій, які б свідчили про порушення ним взятих на себе зобов'язань за договором постачання, і скаржником не надано доказів невиконання зобов'язань (тобто, відсутній такий елемент складу правопорушення, як протиправна поведінка).

На думку скаржника, не доведено існування безпосереднього причинного зв'язку між діями позивача за первісним позовом і збитками, завданими позивачу, а також вина відповідача у їх настанні. При цьому відсутність хоч би одного з вищевказаних елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань, оскільки в даному випадку його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Докази, подані скаржником для підтвердження факту завдання збитків у вигляді неодержаного прибутку, містять суперечливі, а отже і неправдиві, відомості.

Зокрема, у Акті про зупинку виробничого обладнання від 01 листопада 2011 року вказано, що лінія по виробництву шпалер №17 не працювала, у зв'язку із відсутністю пакувального матеріалу - плівки термозбіжної.

При цьому, у претензії скаржника до позивача за первісним позовом №2242 від 02 листопада 2011 року «Щодо порушення зобов'язань та вірогідності завдання матеріальної шкоди» зазначено, про необхідність вжиття термінових заходів постачання термозбіжної плівки, щоб не допустити зупинки роботи підприємства, адже залишок плівки становить 410 кг., а цього, на думка позивача, достатньо для роботи підприємства лише протягом двох діб із розрахунку 200кг. плівки на добу.

Таким чином, враховуючи те, що у претензії вказано, що наявної станом на 02 листопада 2011 року плівки достатньо для нормальної роботи підприємства ще протягом двох днів, викликає сумнів те, що 01 листопада 2011 року виробництво шпалер було зупинено, у зв'язку із її відсутністю і що в цьому є вина ТОВ «Віардо».

21.01.2013 року в судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги скаржника та просив рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі №11/5005/6481/2012 залишити без змін.

Представник відповідач за первісним позовом (скаржника) в судовому засіданні підтримав доводи наведені в апеляційні скарзі та просив скасувати оскаржуване рішення.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі № 11/5005/6481/2012 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.8 ст.269 Господарського кодексу України, позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Товар, неналежної якості, був поставлений ТОВ «Вініл» 07 жовтня 2011 року, а зустрічний позов був поданий ним 20 серпня 2012 року, тобто позивач за зустрічним позовом пропустив строк звернення до суду з позовною заявою про нарахування штрафних санкцій за порушення порядку заміни товару неналежної якості.

Що стосується доводів про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, то доводи позивача за зустрічним позовом ґрунтувалися на тому, що позивач за первісним позовом не здійснив відвантаження по замовленню за контрактом №21-03/08 від 21.03.2008 року з ТОВ «Россвер» у кількості 4800 рулонів шпалер марки ВНК1-0590 «Фрея» на загальну суму 168 000 грн. Неодержаний прибуток у даному випадку визначається, як різниця між вартістю та собівартістю одиниці продукції, помножена на кількість не виробленої чи не реалізованої за виною контрагента продукції.

Позивач за первісним позовом був змушений 01.11.2011 року зупинити лінію по виробництву шпалер, що спричинило неможливість виконання своїх договірних зобов'язань за зовнішньоекономічними контрактами.

Стаття 224 Господарського кодексу України, визначає поняття збитків як, зокрема, неодержаних доходів, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язань або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина 1 ст.225 Господарського кодексу України відносить до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка вчинила господарське правопорушення, включається неодержаний прибуток (втрачена вигода, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною).

З матеріалів справи і додатково наданих апеляційному суду доказів вбачається, що 31.10.2011 року термозбіжна плівка у кількості 657 100 кг була передана уповноваженому представникові позивача за зустрічним позовом.

У своєму листі від 02.11.2011 року №2242 (т.1 а.с.61) генеральний директор позивача за зустрічним позовом посилався на наявність залишку 410 кг плівки, якої достатньо для роботи лише протягом двох діб із розрахунку 200 кг плівки на добу.

Тобто, станом на 02.11.2011 року наявний був залишок плівки.

У відповідності до видаткової накладної №4135 від 04.11.2011 року вже 04.11.2012 року була здійснена поставка товару ТОВ «Россфер», що підтверджується також, відміткою на вантажній митній декларації.

За таких підстав не можна стверджувати про настання якихось негативних наслідків для позивача за зустрічним позовом - зниження ціни, застосування штрафних санкцій тощо.

Слід також погодитися з рішенням суду першої інстанції в тій частині, що згідно з п.4.3 Договору від 31.01.2011 року № 92, форма замовлення погоджується сторонами у Додатку №2 до даного договору, який у випадку його підписання сторонами є невід'ємною частиною договору.

Додаток №2 сторонами не підписувався, що свідчить про неукладеність договору в цій частині, а отже про неузгодженість форми замовлення.

Хоча п.4.7 Договору від 31.01.2011 року передбачено, що строк поставки погоджується сторонами у замовленні, проте за умови, коли сама форма замовлення залишилася неузгодженою, то заявки, які є у матеріалах справи, не можуть вважатися належним доказом узгодження строку поставки у замовленні, хоч вони і були отримані і прийняті до виконання. З матеріалів справи вбачається, що вони коригувалися.

Так, листом від 22.08.2011 року позивач за зустрічним позовом просив перенести поставку плівки згідно заявки №26/8 в кількості 2000 кг на першу декаду вересня 2011 року. Про строки поставок по заявках №26/9 і 26/10 буде повідомлено додатково і завчасно, проте ніяких доказів такого повідомлення у матеріалах справи немає. З цього випливає, що строки, які зазначені у заявках, мали орієнтовний характер і підлягали додатковому узгодженню, доказів, чого на порушення вимог ст.33 ГПК України у матеріалах справи немає, внаслідок чого строк поставки є неточним.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні докази, як заподіяння збитків позивачеві за зустрічним позовом, так і вини відповідача за зустрічним позовом у простої лінії по виробництву шпалер №17 саме 01 листопада 2011 року, за наявності запасів плівки на два дні роботи.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 10.12.1996р. № 02-5/422 "Про судове рішення" - рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Дніпропетровський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012 року у справі №11/5005/6481/2012, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, дав їм належну юридичну оцінку, вірно застосував норми матеріального і процесуального права.

Наведені у апеляційній скарзі доводи, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не спростовують його висновків.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103, 105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Вініл", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі № 11/5005/6481/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.10.2012р. у справі № 11/5005/6481/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.В. Тищик

Повний текст постанови складений 23.01.2013 року.