Рішення

від 17.01.2013 по справі 5011-11/14157-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-11/14157-2012 17.01.13

За позовомОрендного підприємства « 6-й Київський авторемонтний завод» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Воєвода 2000» стягнення 168 357,60 грн.

Судді Смирнова Ю.М. - головуючий

Ващенко Т.М.

Літвінова М.Є.

Представники:

від позивачаЧиханцов М.А. - представни від відповідачане з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Орендного підприємства « 6-й Київський авторемонтний завод» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Воєвода 2000» заборгованості у розмірі 168 357,60 грн., в тому числі 96 000,00 грн. основного боргу, 18 901,42 грн. інфляційних втрат, 41 554, 85 грн. 3% річних та 11 901,33 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не належним чином виконав зобов'язання за договором оренди № 046/10-О від 01.02.2009 що сплати орендних платежів. Враховуючи прострочення виконання зобов'язання за вказаним договором позивач заявив до стягнення також інфляційні втрати, 3 % річних та пеню.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив. У поданому суду відзиві заперечив проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що орендоване приміщення за договором № 046/10-О від 01.12.2009 довгий час орендарем не використовувалось, між сторонами укладено угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 25.02.2010, а тому підстави для сплати заявленої до стягнення заборгованості відсутні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 між Орендним підприємством « 6-й Київський авторемонтний завод» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воєвода 2000» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №046/10-О (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець зобов'язується передати за плату орендарю в строкове використання, а орендар - прийняти в строкове використання нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 10, загальною площею 200 кв.м. (далі - об'єкт оренди) та зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.

Об'єкт оренди вважається переданим орендарю з моменту підписання акта приймання-передачі, відповідно до п. 3.2 Договору.

01.12.2009 на виконання умов Договору, сторони склали акт приймання-передачі нежитлового приміщення в оренду орендарю. Акт приймання-передачі підписаний та скріплений печатками сторін Договору.

Термін оренди сторони визначили в п. 4.1 Договору, відповідно до якого Договір діє з дати підписання акта приймання-передачі об'єкта оренди і до 31.12.2010.

Додатковою угодою № 1 від 07.12.2010 до Договору сторони дійшли згоди продовжити Договір оренди № 046/10-О від 01.12.2009 та доповнити розділ 10 Договору п. 10.3, де зазначено, що договір вважається поновленим на строк, встановлений п. 4.1 даного Договору, якщо жодна із сторін не менше ніж за 30 днів до закінчення строку чинності Договору письмово не заявить про його припинення. Кількість разів поновлення Договору не обмежується.

Відповідно до п. 5.1 Договору розмір орендної плати становить 3 000,00 грн. за місяць в тому числі податок на додану вартість 500,00 грн., який стягується в розмірах та порядку, встановлених чинним законодавством .

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно в безготівковому порядку на поточний рахунок орендодавця - або шляхом внесення орендарем коштів в касу орендодавця авансом за весь наступний місяць, не пізніше десятого числа поточного місяця, згідно п. 5.2 Договору.

Умовами Договору (5.10) передбачено, що орендна плата та інші платежі, передбачені Договором, сплачуються по день фактичної здачі об'єкта оренди згідно акту приймання-передачі.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів за Договором у період з 10.12.2009 по 10.09.2012.

Договір №046/10-О є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується користування відповідачем нежитловим приміщенням у період з 10.12.2009 по 10.09.2012 та наявність у нього заборгованості по сплаті орендних платежів у розмірі 96 000,00 грн., яка нарахована згідно умов Договору.

Зокрема, акт приймання-передачі, складений сторонами, в силу ч. 1 ст. 795 Цивільного кодексу України та положень Договору засвідчує факт передачі позивачем відповідачу майна в орендне користування 01.12.2009 і спростовує доводи відповідача про неналежне виконання зобов'язань зі сторони позивача.

За заявлений до стягнення період відповідач орендну плату на користь позивача не сплатив. 25.02.2010 сторонами підписана угода про зарахування зустрічних однорідних вимог №008/10-П, згідно умов якої сторони зменшили взаємні зобов'язання за взаємовідносинами на суму 13 941,00 грн. З розрахунку позовних вимог вбачається, що загальна сума заборгованості за Договором по орендній платі зменшена позивачем на 6000,00 грн. (3000,00 грн. за січень 2010 року та 3000,00 грн. за лютий 2010 року) зарахованих зустрічних однорідних вимог, тому твердження відповідача про завищення розміру боргу є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що одним із основних обов'язків орендаря є внесення орендної плати своєчасно і в повному обсязі.

Пунктами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 5.2 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних платежів за Договором на момент розгляду справи настав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 96 000.00 грн. є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 18 901,42 грн., 3 % річних в сумі 41 554, 85 грн. та 11 901,33 грн. пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з положеннями Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст.ст.1,3 Закону).

Пунктом 9.1 Договору передбачено, що у разі несвоєчасної сплати орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день не сплати.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором оренди встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 901,33 грн. пені, 3 % річних у розмірі 41 554,85 грн. та 18 901,42 грн. інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Воєвода 2000» (03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 6, код 33234465) на користь Орендного підприємства « 6-й Київський авторемонтний завод» (03065, м. Київ, бульвар І.Лепсе, 10, код 21534645) 96 000 (дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 18 901 (вісімнадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 41 554 (сорок одна тисяча п'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 85 коп. 3 % річних, 11 901 (одинадцять тисяч дев'ятсот одна) грн. 33 коп. пені та 3 367 (три тисячі триста шістдесят сім) грн. 14 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено:22.01.2013

СуддіЮ.М. Смирнова - головуючий Т.М. Ващенко М.Є. Літвінова